Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

3.          Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників
вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб пра-
вочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товари­
ства.

У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочи- нами.

159

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

итаття 120

 

4. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (наймену­ вання) одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

1.       Основними ознаками повного товариства є:
наявність складеного капіталу, який поділений на частки;

відсутність статуту та визнання установчим документом засновницького договору;

ведення учасниками товариства справ від імені товариства;

покладення на учасників товариства додаткової — субсидіарної солідарної відповідальності (див. коментар до ст. 124 ЦК). Сьогодні повні товариства не дуже поширені в Україні. Але існують випадки, коли законодавством встанов­лена обов'язковість здійснення певних видів діяльності лише повними товари­ствами. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємництво» лом­бардні операції здійснюються тільки повними товариствами. Такі операції належать до фінансових.

Ломбард — це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надан­ня на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у без­готівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під відсоток, а також на­дання супутніх ломбардних послуг (постанова KM України «Про затвердження Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами госпо­дарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання ка­зино, інших гральних закладів, і ломбардами» від 20 листопада 2003 р. № 1800).

Особливістю повного товариства є те, що його учасники здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства.

Стаття 8Q ГК встановлює, що учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Це стосується як юри­дичних, так і фізичних осіб. У зв'язку з цим фізичні особи, які не мають права здійснювати підприємницьку діяльність, не можуть бути і учасниками повно­го товариства.

Відповідно до ст. 42 Конституції України підприємницька діяльність народ­них депутатів, а відповідно до ст. З Закону України «Про нотаріат» — приват­них нотаріусів обмежується законом.

2.       Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦК особа може бути учасником тільки одного по­
вного товариства. Тому вони мають право бути без обмеження акціонерами акціо­
нерного товариства чи учасниками товариства з обмеженою відповідальністю

3.       Необмежена відповідальність учасників повного товариства за
зобов'язаннями останнього означає відповідальність учасників усім своїм
майном за зобов'язаннями повного товариства, тому ЦК встановлює певні об­
меження щодо учасників товариства: заборону бути учасником інших повних
товариств, а також вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах
третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяль­
ності товариства. У разі порушення останньої вимоги товариство має право за
своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих то­
вариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими
правочинами.

4. Особливістю найменування повного товариства є те, що воно повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або ім'я (найменування) одного кількох учасників з доданням слів «і ком­панія», а також слова «повне товариство». При цьому не має значення, чи є учасниками фізичні чи юридичні особи. Тому можливе найменування повного товариства, в якому міститься найменування юридичної особи, наприклад «по­вне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИТ» та Іванов».

У разі виключення, виходу чи вибуття учасника товариства, ім'я якого за­значено у найменуванні повного товариства, потрібно змінювати найменуван­ня повного товариства.

Стаття 120. Засновницький договір повного товариства

1. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького догово­ ру. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

2. Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбаче­ них статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад скла­ деного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учас­ ників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

 

1. Характерною ознакою повного та командитного товариств є те, що вони можуть створюватися, а повне товариство — і діяти лише на підставі заснов­ницького договору. Стаття 120 ЦК вказує на необхідність підписання цього до­говору всіма учасниками. Стаття 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» встановлює, що підписи за­сновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. Тому засновницький договір повного товариства повинен бути ук­ладений у нотаріальній формі.

2. Частина 2 ст. 120 ЦК встановлює вимоги до засновницького договору, вказуючи, що останній, крім тих відомостей, які вимагає стаття 88 ЦК (найме­нування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, визначення зо­бов'язання учасників створити товариство, порядок їхньої спільної діяльності щодо створення товариства, умов передання товариству майна учасників, ме­ти створення товариства), повинен містити відомості про:

розмір і склад складеного капіталу товариства;

розмір і порядок зміни розміру частки кожного з учасників у складеному капіталі;

розмір, склад і терміни внесення учасниками своїх внесків для формування часток у складеному капіталі.

ЦК допускає також можливість змінювати в засновницькому договорі деякі положення, закріплені у Кодексі:

можливість прийняття рішення більшістю голосів учасників, а не за згодою всіх учасників (ч. 1 ст. 121);

надання права учасникам мати не рівну кількість голосів (ч. 2 ст. 121);

встановлення в договорі можливості ведення справ учасниками спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам (ч. 1 ч. 122);

змінювати порядок розподілу між учасниками прибутку та збитків не про­порційно до їхніх часток у складеному капіталі (ч. 1 ст. 123) та деякі інші.

 

160

11 5-248

161

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

Стаття 122

 

Стаття 121. Управління повним товариством

і. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учас­ ників.

2.       Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо заснов­
ницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості
голосів.

3.      Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповнова­
жений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією до­
кументацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи
його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчем­
ною.

1.       Особливістю управління повного товариства є те, що у ньому відсутні
спеціально створені органи управління (спостережна рада, правління тощо).
Така конструкція управління товариством викликана тим, що його учасники
несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства і тому по­
винні брати активну участь в його управлінні.

Посилання у ч. 1 ст. 121 ЦК на те, що рішення приймаються учасниками за взаємною згодою, дає підставу для висновку, що у повному товаристві не обов'язково потрібно скликати загальні збори учасників товариства, головне щоб їх воля щодо вирішення того чи іншого питання була виражена у поряд­ку, встановленому засновницьким договором. Але для попередження конфліктів більш правильним є вираження волі учасників у письмові формі. Водночас ст. 121 ЦК допускає закріплення у засновницькому договорі можли­вості прийняття рішення більшістю голосів учасників повного товариства.

2.       На відміну від акціонерного товариства і товариств з обмеженою та до­
датковою відповідальністю, ЦК закріплює правило, що кожен з учасників то­
вариства має один голос. Це випливає із положення ч. 1 ст. 121 ЦК, яка вста­
новлює, що всі питання в товаристві вирішуються за взаємною згодою.

Якщо засновницьким договором буде встановлено, що рішення можуть прийматися і більшістю голосів, у статуті можна закріпити положення щодо нерівної кількості голосів, наприклад пропорційно частці у складеному капіталі.

3.       Покладення на учасника повного товариства повної відповідальності да­
ло підставу для закріплення у ч. З ст. 121 ЦК положення щодо того, що учас­
ник має право знати про стан справ товариства та впливати на нього навіть у
тому випадку, коли він не здійснює ведення справ, і вимагати в судовому по­
рядку припинення повноважень тих учасників, які неналежним чином ведуть
справи товариства. Таке право є безумовним. І навіть якщо сам учасник повно­
го товариства відмовиться від цього права, наприклад у засновницькому дого­
ворі, він все одно буде мати право ознайомлюватися з усією документацією
щодо ведення справ товариства (договорами, банківськими документами, ба­
лансами, звітами тощо).

Стаття 122. Ведення справ повного товариства

1.     Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товари­
ства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть
справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ве­ дення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасни­ ки можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіре­ ності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учас­ ників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім ви­ падків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ве­дення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушен­ ня учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться не­ обхідні зміни.

1. Якщо ст. 121 ЦК встановлює порядок управління, тобто вирішення пи­тань, які визначають порядок внутрішньої діяльності повного товариства, то ведення справ товариства встановлює порядок представництва товариства як юридичної особи. Застосування поняття «ведення справ товариства» спри­чинене тим, що у повному товаристві відсутні виконавчі органи (колегіальні, одноособові).

Стаття 122 ЦК передбачає три варіанти ведення справ повного товариства:

кожним учасником повного товариства;

спільно усіма учасниками за згодою всіх учасників, якщо це передбачено за^ сновницьким договором;

окремими учасниками, якщо це передбачено засновницьким договором.

Ведення спільно справ учасниками товариства не означає, що всі вони по­винні, наприклад, укладати договір, оскільки ч. 1 ст. 122 ЦК встановлює, що таке ведення справ провадиться за згодою інших учасників товариства, а не спільно усіма учасниками товариства. У такому випадку учаснику, який вчи­няє дії за згодою інших учасників, не потрібна від останніх довіреність. Але як­що ведення справ доручене окремим учасникам повного товариства, інші учас­ники можуть вчиняти правочини від імені товариства лише за наявності дові-

 

162

11*5-248

163

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

Стаття 124

 

реності, виданої іншими учасниками. При цьому, як у першому, так і другому випадку у відносинах з третіми особами повне товариство не може посилати­ся на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім ви­падків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину зна­ла чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства. Тому для попередження спорів при укладенні учасниками право-чинів від імені повного товариства потрібно чітко зазначати, що третя особа ознайомлена із засновницьким договором повного товариства.

2. На практиці трапляються випадки, коли учасник повного товариства діятиме від імені товариства без відповідних повноважень, зокрема коли він не зміг отримати згоди інших учасників (якщо ведення справ провадиться всіма учасниками спільно) чи коли учасник не має довіреності на ведення справ від інших учасників (коли ведення справ доручене окремим учасникам), але на­далі його дії не будуть схвалені іншими учасниками. Проте якщо учасник, який діяв без встановлених засновницьким договором повноважень та без відповідної довіреності, доведе, що товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує витрати, що були пов'язані зі здійсненням певних пра-вочинів, він має право вимагати відшкодування цих витрат.

3. За загальним правилом справи у повному товаристві ведуться кожним його учасником. Це правило може змінити засновницький договір. Тому якщо учасники, які не беруть участь у веденні справ товариства, будуть вважати, що учасники товариства, які ведуть його справи, грубо порушують свої обов'язки чи не здатні до розумного ведення справ, вони мають право звернутися до су­ду з позовом про внесення змін до засновницького договору. Такий позов мо­же бути пред'явлений, якщо інші учасники повного товариства відмовилися від внесення відповідних змін. Відповідачами у такій справі будуть всі інші учасники повного товариства, які підписали договір і заперечують проти вне­сення до нього змін.

Засновницький договір буде вважатися зміненим з моменту набуття чин­ності судовим рішенням про це. Але для третіх осіб зміни договору набувають сили з моменту державної реєстрації цих змін (див. коментар до ст. 89 ЦК).

Стаття 123. Розподіл прибутку та збитків повного товариства

1.      Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його
учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше
не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

2.     Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі
прибутку чи збитків не допускається.

1. Прибуток та збитки повного товариства, як правило, розподіляються між учасниками товариства пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, як­що домовленістю між ними не встановлено інше. Посилання у ч. 1 ст. 121 ЦК на домовленість між учасниками вказує на неможливість вирішення цього пи­тання більшістю голосів учасників.

Водночас засновницьким договором може встановлюватись інший порядок розподілу прибутків та збитків, наприклад у рівних частинах між усіма учас-

никами. Можливі варіанти, коли учасникам, яким доручено ведення справ то­вариства відповідно до засновницького договору та довіреності, надане право отримувати половину прибутку товариства, незважаючи на те, що вони мають лише Уіо частки у складеному капіталі товариства, чи навпаки, нести більший розмір збитків, ніж їх частка у складеному капіталі.

2. Надання права змінювати порядок розподілу прибутків та збитків не означає, що засновницьким договором учасники повністю можуть позбавля­тися права отримувати прибутки чи нести збитки товариства. Тому у заснов­ницькому договорі, як загальне правило щодо розподілу прибутку та збитків, обов'язково потрібно зазначити для кожного учасника розмір прибутку, який він має право отримувати, та збитків, які він повинен нести. Якщо засновниць­кий договір буде позбавляти права отримувати прибуток чи звільняти від не­сення збитків якогось учасника повного товариства, такий договір може бути визнаний недійсним у цій частині, і тоді діятиме загальне правило щодо роз­поділу прибутків та збитків між учасниками товариства пропорційно частці у складеному капіталі.

Стаття 124. Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями

1. У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення ви­ мог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

2. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства неза­лежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвер­дження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товари­ ства.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

1. Відмінністю ЦК та Закону України «Про господарські товариства» щодо регулювання відповідальності учасника повного товариства є те, що ст. 74 За­кону встановлене виникнення такої відповідальності тільки при ліквідації то­вариства. Стаття 124 ЦК не встановлює такого обмеження. Тому учасники по­вного товариства можуть нести майнову відповідальність за зобов'язання то­вариства у будь-який час, включаючи і процес ліквідації товариства. Учасник товариства відповідає не за всіма зобов'язаннями, а лише за грошовими. Так, наприклад, на учасника повного товариства не можна покласти обов'язок ви­конання певних послуг чи робіт, передачі майна. Він лише зобов'язаний пога­сити грошовий борг перед кредитором.

Учасники повного товариства відповідають за зобов'язаннями товариства солідарно, тобто це надає кредиторам право пред'являти вимогу як до всіх

 

учасників спільно, так і до будь-якого учасника окремо, при цьому як пов­ністю, так і в частині боргу (див. коментар до статей 543, 544 ЦК).

Відповідальність учасників за борги товариства є субсидіарною, тобто до пред'явлення вимог до учасника кредитор повинен пред'являти вимоги до са­мого товариства (див. коментар до ст. 619 ЦК).

2. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Тому особа, яка придбала частку у повному товаристві, буде відповідати навіть за тими боргами товариства, які виникли до придбання нею частки.

3. Учасник повного товариства несе відповідальність також у тому випадку, коли він вибув з товариства, але якщо ці зобов'язання виникли до вибуття з то­вариства. Тому потрібно чітко визначити дату вибуття учасника товариства. Вимоги до колишнього учасника можуть бути пред'явлені лише протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

4. Учасник повного товариства, який виконав вимоги кредитора, набуває статус кредитора і має право пред'являти до інших учасників регресні вимоги, пропорційно їхнім часткам у складеному капіталі повного товариства.

Норми про відповідальність учасників повного товариства є імперативни­ми і не можуть бути змінені ні засновницьким договором, ні згодою учасників товариства.

Стаття 125. Зміни у складі учасників повного товариства

1.    Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

1)     виходом учасника повного товариства з його складу з власної
ініціативи;

2)    виключенням із складу учасників;

ЗУвибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

2.    Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі
складу повного товариства визначаються цим Кодексом, іншим законом та
засновницьким договором.

1.       Участь учасника у повному товаристві припиняється у разі:
добровільного виходу з товариства (див. коментар до ст. 126 ЦК);
виключення з товариства (див. коментар до ст. 128 ЦК);
вибуття із складу товариства (див. коментар до ст. 129 ЦК).

Стаття 125 ЦК регулює лише відносини, які пов'язані зі зменшенням кількості учасників повного товариства. Виділення такої статті зумовлене тим, що за загальним правилом такі зміни ведуть до ліквідації товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором (див. коментар до ст. 132 ЦК).

Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути пов'язані не лише зі зменшенням кількості учасників, а й у випадку передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі іншому учаснику або третій особі (ст. 127 ЦК) чи вступу у товариство спадкоємців. Але такі зміни не ведуть до ліквідації товариства, оскільки кількість учасників не зменшується.

2.       Порядок та особливості виходу, виключення і вибуття учасників зі скла­
ду повного товариства визначаються ЦК (див. коментар до ч. 1 ст. 125),

іншими законами та засновницьким договором, в якому, наприклад, можуть бути встановлені випадки виключення учасника із товариства.

Стаття 126. Вихід з повного товариства

1.    Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений
строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це
не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.

Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на пев­ний строк, допускається лише з поважних причин.

2.    Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.

1.       Вихід з повного товариства є підставою для припинення участі в повно­
му товаристві і здійснюється у добровільному порядку. Реалізація права вихо­
ду з учасників товариства залежить від того, на який строк створено товарист­
во. Якщо товариство створюється на певний строк і це зазначено у заснов­
ницькому договорі, учасник може вийти із товариства, якщо на це є поважні
причини (наприклад переїзд до іншої країни на постійне місце проживання,
хвороба тощо). У разі виникнення між учасниками спору щодо поважності
причин виходу такий спір може бути вирішений судом.

Учасник товариства, створеного на невизначений строк, реалізує своє пра­во виходу без будь-яких обмежень щодо причин виходу. Підставою для такого виходу є заява учасника. Хоча ЦК не зазначає форму цієї заяви, на підставі ви­мог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» треба враховувати, що вихід із товариства веде до внесен­ня змін до засновницького договору, у разі виходу потрібно надати копію рішення про вихід юридичної особи зі складу учасників, завірену в установле­ному порядку, або нотаріально посвідчену копію заяви фізичної особи про вихід зі складу учасників.

Обов'язковою вимогою ст. 126 ЦК є визначення моменту виходу учасника, оскільки це можливе не раніше трьох місяців після подачі заяви. ЦК не допу­скає можливості зменшення цього строку засновницьким договором. Якщо у заяві фізичної особи чи рішенні юридичної особи не буде зазначено строк ви­ходу, учасник зможе вийти із товариства не раніше трьох місяців після подачі документів про вихід. Тому і реєстрація змін до засновницького договору мо­же провадитися тільки після спливу цього строку.

Заява фізичної особи чи рішення юридичної особи — учасника про вихід може подаватись одному з учасників повного товариства.

2.       Незалежно від того, створено товариство на визначений чи невизначений
строк, відмова від виходу із товариства учасником, наприклад шляхом зазна­
чення про це у засновницькому договорі, є нікчемною.

У разі виходу учасник має права, передбачені ст. 130 ЦК, але він може і не­сти обов'язки відповідно до ст. 124 ЦК.

У разі виходу учасника повне товариство підлягає ліквідації відповідно до ст. 132 ЦК, якщо інше не встановлено засновницьким договором чи до­мовленістю між учасниками, які залишилися.

 

166

167

Стаття 127. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі повного товариства