Стаття 146. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю

і. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом.

2.   Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть
формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-госпо­
дарською діяльністю виконавчого органу.

Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлю­ються загальними зборами учасників товариства.

3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з об­меженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може при­значатися аудиторська перевірка.

4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом това­риства і законом.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено ауди­торську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням про­фесійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

5.   Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про ре­
зультати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом.

, 1.У Законі України «Про господарські товариства» встановлено, що кон­троль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відпо­відальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учас­ників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документа­ми, але не менше 3 осіб. Ця норма викликала досить багато труднощів на прак­тиці, оскільки встановлювала мінімальну кількість членів ревізійної комісії. Стаття 146 ЦК встановила, що контроль за діяльністю виконавчого органу то­вариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановлено­му статутом та законом.

2. Вказівка у ч. 2 ст. 146 ЦК на право створення органів, що здійснюють контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу, дає ЩДстави для висновку про те, що такий орган може і не створюватися, тим оільше, що ст. 145 відносить до виключної компетенції загальних зборів визначенні форм контролю за діяльністю виконавчого органу. Тому створення Ревізійної комісії у товаристві з обмеженою відповідальністю не є обов'язко­вим.

  Однією з форм здійснення контролю за діяльністю товариства та його чЩТНрсті є аудиторські перевірки, які провадяться як у порядку, встановленому статутом, так і законом, а також на вимогу будь-якого учасника товари-

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

4.       Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності то­
вариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства
і законом.

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП під аудитом розуміється перевірка публічної бухгалтерсь­кої звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансо­во-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення до­стовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законо­давству та встановленим нормативам.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено ауди­торську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням про­фесійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, поклада­ються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

За результатами аудиторської перевірки складається аудиторський висно­вок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить висновок щодо достовірності звіт­ності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нор­мативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності (ст. 7 Закону).

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами.

5.       Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про резуль­
тати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом. Це
стосується, наприклад, банків, які створені у формі товариства з обмеженою
відповідальністю.

Так, відповідно до ст. 70 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» банки, в тому числі створені у формі товариства з обмеженою відпо­відальністю, зобов'язані публікувати квартальні баланси, а також звіт про при­бутки (збитки) в газеті «Урядовий кур'єр» чи «Голос України» протягом міся­ця, наступного за звітним кварталом.

Банк зобов'язаний публікувати річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, не пізніше 1 червня наступного за звітним року в газеті «Урядо­вий кур'єр» чи «Голос України».

Стаття 147. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

1.    Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати
чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі
одному або кільком учасникам цього товариства.

2.     Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю
своєї частки (п частини) третім особам допускається, якщо інше не встанов­
лено статутом товариства.

192

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший поря­док здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умо­ вах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товарист­ва чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника мо­ же бути відчужена третій особі.