Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.

і. Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути фізичні та/або юридичні особи. Закон України «Про господарські товариства» не встановлює максимальну кількість учасників товариства, у зв'язку з цим створювалися товариства, в яких існували сотні учасників, що викликало ба­гато труднощів на практиці, пов'язаних із зміною установчих документів, уп­равлінням товариством. Тому ЦК закріпив можливість встановлення у законі максимальної кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю. На сьогодні такого нормативного акта ще не прийнято.

ЦК також встановив наслідки перевищення встановленої законом граничної кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Товариству на­дається право реорганізуватися шляхом перетворення на акціонерне товариство чи зменшити кількість учасників товариства (наприклад шляхом викупу у них ча­стки товариством за їх згодою). Як бачимо, ЦК не надає право перетворювати то­ вариство з обмеженою відповідальністю на виробничий кооператив. Напевно це викликано тим, що члени такого кооперативу повинні брати трудову чи іншу участь у діяльності товариства, а учасники товариства з обмеженою відпові­дальністю такого обов'язку не мають, тому він і не може бути на них покладений.

Існування товариства з обмеженою відповідальністю з перевищенням гра­ничної кількості учасників товариства може мати місце протягом одного року, ^а У тому випадку, коли після цього строку товариство не буде перетворено на акціонерне чи кількість його учасників не зменшиться до встановленої зако­ном межі, таке товариство підлягає ліквідації у судовому порядку. Позов про ліквідацію такого товариства мають право, відповідно до ст. 110 ЦК, пред'яви­ти органи державної реєстрації або учасники товариства.

2. Наявність обмеженої відповідальності учасників за зобов'язаннями това­риства змушує, для попередження зловживань з боку недобросовісних юри-

 

180

181

дичних чи фізичних осіб, обмежувати можливість їх участі в товаристві з об­меженою відповідальністю, в якому існує тільки один учасник, таким чином: забороною особі бути учасником більш як одного товариства з обмеженою відповідальністю, а також мати у товаристві з обмеженою відповідальністю інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Встановлення таких обмежень не поширюється на інші юридичні особи. То­му, наприклад, громадські організації мають право створювати товариства з обмеженою відповідальністю, в яких вони будуть єдиним учасником, без будь-яких обмежень.

Стаття 142. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю

і. Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кілько­ма особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між со­бою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.

1. Укладення договору про заснування товариства з обмеженою відпо­відальністю є правом, а не обов'язком його засновників. Цей договір уклада­ють у простій письмовій формі, але якщо засновники товариства бажають, то вони мають право посвідчити цей договір нотаріально.

Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю за своєю правовою природою не є однаковим із засновницьким договором повно­го чи командитного товариства, оскільки основна мета цього договору — вре­гулювати відносини засновників зі створення товариства з обмеженою відповідальністю. Засновницький договір не може регулювати відносини між учасниками товариства з обмеженою відповідальністю після його реєстрації, оскільки надалі всі відносини регулюються виключно статутом товариства.

Частина 1 ст. 142 ЦК встановлює примірний перелік вимог до засновниць­кого договору: порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частка у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів, а також інше. У такому договорі можна, наприклад, врегулювати строк оплати засновниками вкладу, який потрібно вносити до реєстрації товариства з обме­женою відповідальністю відповідно до ст. 144 ЦК, можливість односторонньої відмови засновників від договору, наприклад у випадку, коли один із заснов­ників не вносить вкладу відповідного розміру у строк, встановлений догово­ром. Усе це може бути підставою для припинення, розірвання, відмови від до­говору.

Хоча ст. 142 ЦК не покладає на засновників товариства з обмеженою відповідальністю обов'язку укладати такий договір, його бажано укладати,

«скільки на практиці виникає дуже багато питань щодо створення товариства З обмеженою відповідальністю, наприклад у разі невиконання одним із заснов­ників своїх зобов'язань внести вклад до державної реєстрації товариства.

2. На відміну від положень, встановлених у Законі України «Про госпо­дарські товариства», в яких установчий договір визнано установчим докумен­том, договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не на­лежить до установчих документів. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Відмова ЦК від визнання установчо­го договору товариства з обмеженою відповідальністю є позитивним кроком, оскільки Закон не встановлює вимог щодо змісту установчого договору та статуту як установчих документів. Тому на практиці, як правило, установчий договір та статут повторювали один одного.

У зв'язку з прийняттям ЦК установчі договори товариств з обмеженою відповідальністю втратили свою чинність. На практиці траплялися випадки, ко­ли учасники товариства з обмеженою відповідальністю не визначали у статуті товариства розмір часток, вкладів учасників, регулювання відносин членів това­риства. Ці відомості містилися в установчому договорі. Тому такі товариства по­винні внести зміни до своїх статутів, дотримуючись вимог статей 88 та 140 ЦК.

Стаття 143. Статут товариства з обмеженою відповідальністю

1.    Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю
є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, пе­редбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та ком­петенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і по­рядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) час­ток у статутному фонді.

2.    Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними
Змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товарист­
ва, і є відкритим для ознайомлення.

1. Єдиним установчим документом для товариства з обмеженою відпові­дальністю є його статут. Коментована стаття встановлює вимоги до змісту ста­туту товариства. Статут товариства повинен містити найменування товарист­ва, його місцезнаходження, адресу, органи управління товариством, їх компе­тенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та ви­ходу з нього, а також розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожно­го учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок пере­дання (переходу) часток у статутному фонді. Крім цього, у статуті можуть пе­редбачатися:

порядок внесення учасниками додаткових вкладів;

визначення питань, які належать до виключної компетенції загальних

Зборів;

Черговість та порядок скликання загальних зборів; порядок контролю за діяльністю виконавчого органу;

 

182

183

порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товари­ства;

покладення витрат, пов'язаних з проведенням аудиторської перевірки, на вимогу учасника товариства;

питання відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам;

переважне право учасників на купівлю частки (її частини) учасника, не пропорційно до розмірів своїх часток;

порядок реалізації товариством іншим учасникам або третім особам частки (її частини) учасника, придбаної самим товариством;

порядок переходу до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юри­дичної особи частки учасника товариства;

строк повідомлення товариства учасником про свій вихід; порядок та строк виплати вартості частки учасника при його виході. 2. Для державної реєстрації товариства відповідно до ст. 89 ЦК учасники подають його статут. Підписи засновників на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені відповідно до ст. 8 Закону України «Про держав­ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Хоча ст. 143 ЦК вказує на можливість відкритого ознайомлення зі статутом товариства, але Закон не надає такого права, а лише встановлює можливість надання відомостей з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 20 Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру;

довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Строк надання відомостей з Єдиного державного реєстру не повинен пере­вищувати п'яти робочих днів з дати надходження запиту.

За одержання витягу та довідки з Єдиного державного реєстру справляєть­ся плата, розмір та порядок внесення якої визначається спеціально уповнова­женим органом з питань державної реєстрації.

Органи державної влади звільняються від плати за одержання за їх запитом відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо такий запит подається у зв'яз­ку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Стаття 144. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю

і. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю скла­ дається з вартості вкладів його учасників.

Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір май­ на товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.

2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відпо­ відальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товарист­ ва, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

3.    До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відпо­
відальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят від­
сотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася не-
сплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплати­ ли повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про змен­ шення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

4.    Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового
року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю ви­
явиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити
про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни
до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення
про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства
стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного
капіталу, товариство підлягає ліквідації.

5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відпо­ відальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому за­коном, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товарист­ ва та відшкодування їм збитків.

6. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відпові­ дальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

1. Статутний капітал товариства формується з метою забезпечення мети діяльності товариства, а також для гарантування інтересів кредиторів, оскільки ст. 144 ЦК встановлює спеціальні правила щодо неможливості існу­вання товариства з обмеженою відповідальністю, в якому вартість чистих ак­тивів менша ніж розмір статутного капіталу.

Розмір статутного капіталу визначається за сумою вкладів засновників (учасників) товариства і відображається у балансі юридичної особи. ЦК на­дає можливість встановлювати у законі мінімальний розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно до ст. 52 За­кону України «Про господарські товариства» мінімальний розмір статутного капіталу товариства складає 100 мінімальних заробітних плат. Мінімальна за­робітна плата, відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24 берез­ ня 1995 р. № 108/95-ВР, — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27 листопада 2003 р.

1344- IV. З 1 січня 2004 року він становить 205 гривень.

Стаття 52 Закону України «Про господарські товариства» встановлювала, ЩО у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімаль-

184

Стаття 145

 

ним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

2. ЦК не допускає можливості звільнення якогось із учасників товариства від обов'язку внесення вкладу, навіть шляхом зарахування зустрічних вимог. Тому навіть якщо учасник товариства є одночасно його кредитором, а товари­ство — його боржником, він не має права вимагати зарахування зустрічних ви­мог відповідно до ст. 601 ЦК.

3. Статтею 52 Закону встановлено, що на момент державної реєстрації това­риства з обмеженою відповідальністю його засновники повинні внести не мен­ше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу. ЦК збільшив цей відсоток до 50 процентів. Остання вимога буде поширюватися тільки на ті то­вариства, які подали документи для державної реєстрації після 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), подається документ, що підтвер­джує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» внесен­ня до статутного фонду грошових коштів підтверджується документами, вида­ними банківською установою.

Для цього засновники повинні відкрити поточний рахунок у банку відповідно до постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іно­земних валютах». Під час відкриття поточного рахунку для формування ста­тутного капіталу господарського товариства подається:

заява про відкриття поточного рахунку, що підписана уповноваженою за­сновниками (учасниками) особою;

копія засновницького договору, посвідчена нотаріально;

рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпоряд­чого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у формі довіреності, посвідченої нотаріально (якщо хоча б од­ним із засновників є фізична особа);

картка із зразками підписів і відбитком печатки, у якій наводиться зразок підпису особи, якій засновниками надано право розпорядчого підпису. Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноваженого працівника банку.

Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів щодо державної реєстрації господарського товариства в установленому порядку. У разі відмови в державній реєстрації господарського товариства або в інших випадках, передбачених законодавством України, на підставі листа із зазначенням причини закриття рахунку, підписаного уповно­важеною засновниками (учасниками) особою, кошти повертаються засновни­кам (учасникам), а рахунок закривається.

Обов'язок кожного засновника товариства з обмеженою відповідаль­ністю — сплатити до дня реєстрації товариства не менш як 50 процентів суми

свого вкладу. Тому неможливі випадки сумарного визначення 50 процентів вкладів. Так, наприклад, порушенням законодавства є випадок, коли один учасник сплатив 100 процентів свого вкладу, а інший на день реєстрації зовсім не сплатив вкладу.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства, а у разі невиконання цієї вимо­ги товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законодавством порядку або прийняти рішення про ліквідацію. Зменшення статутного капіта­лу провадиться з додержанням вимог ч. 5 ст. 144 ЦК.

4. Гарантуюча функція статутного капіталу полягає у тому, що вартість чи­стих активів товариства не повинна бути меншою статутного капіталу. Вста­новлення співвідношення вартості чистих активів товариства та його статут­ного капіталу спрямоване на забезпечення інтересів кредиторів. Вартість чис­тих активів завжди повинна бути вищою або принаймні рівною розміру ста­тутного капіталу. Зменшення вартості чистих активів створює необхідність зменшення статутного капіталу (за винятком першого року роботи товарист­ва). Чисті активи — це активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань.

5. Товариство має право, а у випадках, передбачених законодавством, зо­бов'язане зменшити статутний капітал (наприклад якщо вартість чистих ак­тивів товариства менше, ніж статутний капітал). Рішення про зменшення ста­тутного капіталу приймається тільки загальними зборами товариства з обме­женою відповідальністю, оскільки це пов'язане із внесенням змін до статуту товариства (ст. 145 ЦК). Зменшення статутного капіталу допускається тільки до мінімального розміру, встановленого законодавством.

Якщо зменшення статутного капіталу провадиться у зв'язку з тим, що вар­тість чистих активів товариства менше ніж статутний капітал, то змінюється і розмір вкладів учасників товариства, але розмір їх часток є незмінним. Змен­шення статутного капіталу можливе і у випадку, коли викуплена товариством у учасника частка не буде реалізована відповідно до ст. 147 ЦК.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредиторам надаю право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкоду­вання їм збитків.

6.       Товариство з обмеженою відповідальністю має право збільшувати статут­
ний капітал за умови повної сплати усіма учасниками своїх вкладів. Таке
Рішення приймають тільки загальні збори, оскільки такі зміни ведуть до вне­
сення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 145 ЦК).

Стаття 145. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

2. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керів­ництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Ви-

186

конавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учас­ників товариства.

3.       Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відпо­
відальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені
товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом това­
риства.

4.      До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з об­
меженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, ство­рення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл при­бутку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7) виключення учасника із товариства;

8)      прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення лікві­
даційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому ор­гану товариства.

л   Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються ста-

тутом товариства і законом.

1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збо­ри. Компетенція загальних зборів визначається в статуті та законах, які регу­люють правове положення цього виду товариств. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори складаються з учас­ників товариства або призначених ними представників. Представники учас­ників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відпо­відальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Збори очолює голова зборів.

2. Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю може бути колегіальним або одноособовим. Головна функція виконавчого органу — здійснення поточного керівництва діяльністю товариства. Він підзвітний за­гальним зборам учасників. Створення та відкликання виконавчого органу това­риства належить до виключної компетенції загальних зборів. Компетенція вико­навчого органу товариства, порядок ухвалення ними рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, законом і статутом товариства.

188

Відповідно до ст. 62 Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учас­ників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених зако­ном та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені то­вариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

3.       Компетенція виконавчого органу, а також порядок ухвалення ним рішень
та порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом,
зокрема ст. 98 ЦК, яка передбачає, що колегіальний виконавчий орган товари­
ства приймає рішення простою більшістю від числа присутніх членів, якщо
інше не встановлено установчими документами або законом (див. коментар до

ст.98).

4.       Частина 4 ст. 145 ЦК встановлює перелік питань, які віднесені до виключ­
ної компетенції загальних зборів. Цей перелік може бути лише доповнений за­
коном чи статутом. ЦК до виключної компетенції загальних зборів відносить:

визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;. внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

створення та відкликання виконавчого органу товариства;

визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів (див. коментар до ст.146);

.затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку і збитків товариства;

вирішення питання про придбання товариством частки учасника (див. ко­ментар до ст. 147);

виключення учасника із товариства;

прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Крім цих питань ст. 59 Закону до виключної компетенції загальних зборів товариства відносить встановлення розміру, форми і порядку внесення учас­никами додаткових вкладів.

Черговість та порядок скликання зборів встановлюються законом і стату­том. Так, ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» встановлює періодичність скликання зборів учасників товариства з обмеженою відпові­дальністю та випадки скликання позачергових зборів.

ооори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не Рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наяв-ості обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспромож­ності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребу-нтгереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного

189