Поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Ця норма встановлює виключне коло осіб, на яких обов'язки опікуна (піклувальника) не можуть бути покладені за жодних обставин. Аналогічне положення встановлене п. З ст. 244 СК. Крім цього, не може бути опікуном (піклувальником) особа, яка не має повної цивільної дієздатності (відповідно до п. 2 ст. 63 ЦК). Слід зауважити, що «Правила опіки та піклування», крім за­значених вимог, містять ще й вимоги щодо того, що не можуть бути опікунами (піклувальниками) особи, які перебувають на обліку або лікуються в психо­неврологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклу­вальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; засуджені за скоєння тяжкого злочину (п. 3.2 «Правил опіки та піклування»). При призна­ченні осіб опікунами (піклувальниками) слід керуватися нормами ЦК і СК щодо цього, проте, на нашу думку, перелік вимог, що міститься в «Правилах опіки та піклування», є таким, що найбільш відповідає інтересам підопічної особи.

86

Статті 65, 66

Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника

1. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклу­ вальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

З метою захисту прав та інтересів осіб, які потребують опіки (піклування) до її встановлення, опіку (піклування) над такою особою здійснює від­повідний орган опіки та піклування. Таке положення відповідає ст. 52 Консти­туції України, згідно з якою утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, а також ст. 46 Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на соціаль­ний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалеж­них від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених за­коном. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Органи опіки та піклування зобов'язані вжити в інтересах особи, яка потре­бує опіки (піклування), всіх необхідних заходів щодо її влаштування. При одержанні відомостей про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов'язані негайно здійснити відповідне обстеження і при встановленні факту відсутності опіки батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначен­ня опікуна чи піклувальника. Установами і місцями тимчасового влаштування неповнолітніх є: сім'ї громадян, які погодились утримувати дитину до визна­чення її подальшої долі; навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; притулки для неповнолітніх (п. 2.6 «Правил опіки та піклування»).

Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі

1. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, за­кладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не вста­ новлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

Якщо над дітьми, які виховуються у навчально-виховних закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особами, які по­требують опіки (піклування) і влаштовані у відповідні лікувальні установи чи установи соціального захисту населення, опікуни (піклувальники) не призна­чені, то виконання обов'язків опікунів і піклувальників від імені держави здійснюють ці заклади та установи в особі керівників цих закладів та установ (див. п. 3.6 «Правил опіки та піклування», ст. 245 СК). Порядок відшкодуван-

87

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

ня шкоди закладом, який за законом здійснює щодо малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб функції опікунів (піклувальників), встановлюється статтями 1178, 1179, 1181, 1182 ЦК.

Призначити опікуна (піклувальника) можна й після влаштування зазначе­них у даному пункті осіб у відповідні державні установи.

Стаття 67. Права та обов'язки опікуна

1.    Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому не­
обхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які трима­ють його без законної підстави.

3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

4. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

1. Перелічені в статті права та обов'язки опікунів випливають із змісту за­вдань опіки та піклування, встановлених у ст. 55 цього Кодексу.

Зобов'язання опікуна дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням встановлюються в нормах цього Кодексу, СК (зокрема ст. 247-249), окремих законів, міжнарод­но-правових актах. Так, відповідно до ст. 25 «Загальної декларації прав люди­ни» від 10 грудня 1948 р. кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуго­вування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини. Стаття 18 «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року» (ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ (ВВР. - 1991. - № 13. - Ст. 145) вказує, що опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Щодо виховання, навчання та розвитку дитини, то відповідно до ст. 249 СК опікун (піклувальник) має право самостійно визначати способи виховання ди­тини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування. При цьому він повинен виходити з необхідності отримання підопічним повної загальної середньої освіти, яка відповідно до ст. 53 Конституції є обов'язковою. Держава створює умови для отримання дітьми, позбавленими батьківського піклування, дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти, встановлює ряд пільг та допомогу щодо цього та здійснює захист прав вихованців, учнів і слухачів навчальних закладів згідно із законодавством Ук­раїни (закони України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-ИІ, «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 р. № 651-XIV, «Про по­зашкільну освіту» від 22 червня 2000 р. № 1841-III, «Про вищу освіту» від 17 січнл 2002 р. № 2984-ІН, нормативно-правові акти KM України, Президента України, міністерств та відомств).

88

Стаття 67

Певні заходи щодо допомоги опікунам (піклувальникам) у працевлашту­ванні дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються зазначе­ними вище законами, наказом Міністерства освіти України «Про затверджен­ня Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних ви­щих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України» від 23 березня 1994 р. № 79 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за здобуття дітьми, позбавленими батьківського піклуван­ня, дошкільної освіти та повної загальної середньої освіти покладається на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються (ст. 9 Зако­ну України «Про дошкільну освіту», ст. 6 Закону України «Про загальну серед­ню освіту»).

Щодо медичного забезпечення та лікування, то закони України «Основи за­конодавства України про охорону здоров'я», «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», «Про психіатричну допомогу» нада­ють право опікунам (піклувальникам), як законним представникам, отримува­ти інформацію щодо підопічного, вимагати надання необхідного медичного обстеження та лікування.

До прав опікунів (піклувальників) слід віднести надання ними письмової згоди щодо усиновлення опікуваної ними дитини (ст. 221 СК).

Для найбільш повного виконання обов'язків опікунам (піклувальникам) надається ряд пільг, зокрема в сфері оподаткування (Закон України «Про по­даток з доходів фізичних осіб»), праці та відпочинку (КЗпП, Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР), військової служби щодо можливості її відстрочки (ст. 17 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-ХП).

До обов'язків опікунів слід віднести обов'язок відшкодування шкоди, за­вданої малолітньою особою, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та на­гляду за малолітньою особою. Порядок відшкодування шкоди, завданої ма­лолітніми особами, встановлюється, зокрема, статтями 1178, 1181 ЦК.

Законодавство містить й певні застереження щодо зловживань з боку опікунів та піклувальників. Так, відповідно до ст. 289 ЦК фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями ма­лолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається.

Невиконання або зловживання опікунськими правами карається відповідно до Кримінального кодексу України. Так, злісне невиконання опіку­нами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків догляду за дити­ною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, у разі спричи­нення тяжких наслідків карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (ст. 166 КК). Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів громадян або виправними роботами на строк до двох років (ст. 167 КК).

2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. СК надає опікунам (піклувальникам) дітей такі самі можливості захисту своїх прав, які надані їх батькам для захисту батьківських прав. Так, відповідно до ст. 249 СК опікун, піклувальник має право вимагати

89

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі зако­ну або рішення суду. Водночас у поверненні підопічного опікуну (піклувальни­ку) може бути відмовлено, якщо це суперечить його інтересам. Як правило, та­ка відмова тягне в подальшому припинення опіки (піклування).

3. Опікуни малолітніх та осіб, визнаних недієздатними, вчиняють від їх імені та в їх інтересах усі правочини, які їх підопічні не вправі здійснювати са­мостійно через відсутність необхідної повної цивільної дієздатності (п. 4.4 «Правил опіки та піклування»). Обсяг цивільної дієздатності малолітньої осо­би встановлено в ст. 31 ЦК, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину (ст. 41 ЦК). Статтею 73 ЦК передбачено право опікуна на оплату виконаних ним своїх обов'язків, порядок якої має встановлюватися KM України. Слід звернути увагу, що відповідно до п. 5 ст. 249 СК обов'язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном та піклувальником безоплатно. Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун (ст. 15 СК).

4. Опікуни (піклувальники) зобов'язані захищати цивільні права та інтере­си підопічних від зловживань третіх осіб, діючи як їх законні представники згідно з чинним законодавством. Насамперед це стосується дітей. СК у ст. 14 передбачає, що, якщо діти, особи, дієздатність яких обмежена, недієздатні не можуть самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опіку­ни або самі ці особи за допомогою батьків чи опікунів. Зокрема, опікун має пра­во: пред'являти позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним (ст. 110 СК), про визнання шлю­бу недійсним (ст. 42 СК); позов про визнання батьківства та встановлення фак­ту материнства щодо дитини, яку утримує і виховує опікун (піклувальник) (статті 128, 132 СК) та ін. У разі необхідності захисту цивільних прав та інте­ресів опікуни можуть подавати необхідні заяви до судових та правоохоронних органів про порушення кримінальної та цивільної справи; заяви до державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів соціального обслуговування для отримання соціальних послуг, що ними надаються.

Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун

1. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користу­ вання за договором позички.