Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

1. Індивідуалізація юридичної особи провадиться шляхом надання їй найменування. Частина 1 ст. 90 ЦК встановлює, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке повинно містити обов'язкову організаційно-пра­вову форму, наприклад «Товариство з обмеженою відповідальністю «Едель­вейс», «Споживче товариство «Чернігів», а установа — про інформацію та ха­рактер її діяльності, наприклад «Благодійна установа «Допомога».

У деяких законодавчих актах використовується термін «назва» (ст. 12 За­кону України «Про благодійництво та благодійні організації», ст. 12^і Закону України «Про об'єднання громадян»), але зазначені терміни є тотожними.

У законодавчих актах встановлюються спеціальні вимоги щодо наймену­вання певних видів юридичної особи. Так, ст. 12^і Закону України «Про об'єд­нання громадян» встановлює, що назва об'єднання громадян повинна склада-

118

Стаття 90

тися з двох частин — загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань гро­мадян з такою самою загальною назвою. Стаття 15 Закону України «Про бан­ки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш передбачає, що банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мо­вами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на ор­ганізаційно-правову форму банку.

Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві ли­ше тим юридичним особам, які зареєстровані НБУ як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території Ук­раїни відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Лише за згодою НБУ можливе вживання у найменуванні банку слів «Україна»», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них. НБУ має право відмовити у використанні банком запропонованого найме­нування за наведених у ст. 15 зазначеного Закону підстав.

Вимога ЦК щодо індивідуальності найменування юридичної особи дає підставу для відмови у державній реєстрації юридичних осіб відповідно до За­кону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», у ст. 6 вказано, що державний реєстратор на території відпо­відної адміністративно-територіальної одиниці: проводить резервування най­менувань юридичних осіб, яка має зареєструватися. Стаття 23 цього Закону встановлює процедуру резервування найменування юридичної особи, відповідно до якої засновник (засновники) юридичної особи має право заре­зервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкри­тих акціонерних товариств — строком на дев'ять місяців шляхом подачі заяви встановленого зразка із зазначенням повного найменування юридичної особи, під яким він (вони) мають намір її зареєструвати, і документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи. У разі відсутності в Єдиному державному реєстрі найменування юридичної особи, тотожного тому, яке зазначено в заяві про резервування найменування юридичної особи, державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про резервування найменування юридичної особи і видає (над­силає рекомендованим листом) засновнику юридичної особи або уповнова­женій ним особі довідку з Єдиного державного реєстру про резервування най­менування юридичної особи, яка дійсна протягом строку резервування. За проведення резервування найменування юридичної особи справляється плата в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Частина 2 ст. 90 ЦК встановлює, що юридична особа, яка є підприємниць­ким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, яке є об'єктом інтелектуальної власності (див. коментар до статей 489-491 ЦК) і мо­же бути зареєстрована у порядку, встановленому законом. Але на сьогодні та­кий законодавчий акт не прийнятий.

3. Найменування юридичної особи вказується в ЇЇ установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру, в який також вносяться і зміни найменування.

119

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

4.       При зміні найменування юридична особа повинна здійснити певні дії:
внести зміни в установчі документи, зареєструвати зміни до установчих до­
кументів, помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інфор­
мації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної осо­
би, що має містити такі відомості: попереднє та нове найменування юридичної
особи; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної
особи; місце та дату проведення державної реєстрації змін до установчих доку­
ментів, зокрема щодо зміни найменування юридичної особи.

Також юридична особа повинна повідомити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

5.       Юридична особа не має права використовувати найменування іншої
юридичної особи. Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію юри­
дичних осіб та фізичних осіб — підприємців» забороняє використання у най­
менуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу
державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих
найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких вста­
новлюється KM України.

Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи

1.      Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки
(цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю приро­
дою можуть належати лише людині.