Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побу­тові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному роз­витку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

1.       Основною характеристикою часткової цивільної дієздатності малолітніх
осіб, які не досягли 14 років, є те, що за малолітньою особою визнається право
здійснювати своїми діями не будь-які права і обов'язки, а лише ті, що прямо пе­
редбачені законом. ЦК дано досить детальне визначення характеру дрібних побу­
тових правочинів, які може здійснювати малолітня особа самостійно. Такі право-
чини малолітня особа здійснює за рахунок коштів, що надані їй на такі цілі її за­
конними представниками; як правило, такі угоди виконуються при їх здійсненні.

Правочини, крім визначених законом виключень, від імені малолітніх осіб можуть здійснювати лише їхні батьки, усиновителі або опікуни.

Правочини, укладені за межами цивільної дієздатності малолітніх осіб, окрім випадків їх подальшого схвалення законними представниками мало­літніх осіб, є нікчемними (див. коментар до ст. 221 ЦК).

2. Малолітня особа не несе цивільно-правової відповідальності за завдану нею шкоду. Шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати на­гляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини за­кладів або особи, що зобов'язана здійснювати нагляд за нею, батьки (усинов-лювачі), опікун, заклади та особи зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Обов'язок ви­щевказаних осіб відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припи­няється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю по­терпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а вказані особи є неплато­спроможними або померли (див. коментар до ст. 1178 ЦК).

3. Малолітня особа також може здійснювати особисті немайнові права на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, зокрема набувати ав­торських прав на свої малюнки, пісні, вірші тощо відповідно до норм ЦК про право інтелектуальної власності (див. коментар до книги четвертої ЦК) та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

52

Стаття 32

Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1.    Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична
особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа)
має право:

і) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не забороне­но законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпо­ряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на ра­хунку).

2.   Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усинов-
лювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних за­собів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одер­жана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, сти­пендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6.   Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи вста­
новлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

1. Обсяг цивільної дієздатності неповнолітніх осіб є досить широким. Вони можуть набувати цивільні права та обов'язки як самостійно - у визначених за­коном випадках, так і за згодою батьків (усиновлювачів, піклувальників). ЦК визначено порядок отримання згоди законних представників на здійснен­ня правочинів неповнолітньою особою. За відсутності такої згоди правочин може бути визнаний недійсним, окрім випадків, коли він був згодом схвале­ний законними представниками (див. коментар до ст. 222 ЦК).

2. Самостійне розпоряджання своїм заробітком, стипендією або іншими до­ходами, здійснення права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, право бути учасником (засновником) юридичних осіб, самостійне укладання договору банківського вкладу (рахунку) та розпоряджання таким вкладом означає можливість здійснення таких дій неповнолітньої особи без згоди за-

53

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

конних представників. Самостійне розпоряджання такими доходами включає також і можливість заповідати як їх, так і майно, придбане за рахунок таких коштів. Дрібні побутові угоди неповнолітня особа також може вчиняти не ли­ше за рахунок коштів, наданих її законними представниками, а і за рахунок власних коштів.

3. Обмеження наданих законом прав неповнолітньої особи може здійснюва­тися лише судом і за заявою визначеного кола осіб. Достатніми підставами для цього можна вважати, крім, наприклад, нерозсудливого витрачання коштів, та­кож зловживання спиртними напоями чи наркотичними і токсичними речови­нами. Очевидно, що до осіб, яким надана повна цивільна дієздатність відповідно до ст. 35 ЦК, ця норма застосовуватися не може, а мають застосову­ватися норми ст. 36 ЦК.

Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення до­говору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення дого­вору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додат­ кову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.