Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встанов­ лено договором або законом.

1. Одним із негативних наслідків протиправної поведінки правопорушника може бути заподіяння моральної шкоди. Інститут моральної шкоди з'явився у цивільному законодавстві України не так давно (на початку 90-х років XX ст.), оскільки протягом тривалого часу заперечувався радянською доктриною цивільного права.

Коментована стаття визначає загальне правило про можливість відшкоду­вання завданої моральної шкоди у будь-якому випадку посягання на права учасника цивільного правовідношення. Це загальне правило не застосо­вується у тих випадках, коли обсяг цивільно-правової відповідальності чітко визначений і не включає можливості відшкодування моральної шкоди.

Право на відшкодування моральної шкоди у ряді випадків закріплене і гаран­товане Конституцією України. Так, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недо­стовірної інформації (ст. 32 Конституції України), незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56), по­становлениям неправосудного рішення (ст. 62), актами і діями, що визнані некон­ституційними (ст. 152). Детальна регламентація підстав, умов, порядку та розмірів відшкодування моральної шкоди міститься в актах цивільного, трудового, земель­ного та іншого законодавства. Тому положення коментованої статті мають харак­тер загальної норми щодо визначення поняття та змісту моральної шкоди.

Можливість відшкодування моральної шкоди передбачена окремими стат­тями ЦК (статті 39, 200,216,225-227,230-233, 276, 298,332,386, 393, 611, 700,

42

Стаття 23

1076, 1167, 1168, 1230, 1231). Аналогічні норми містяться і в інших актах зако­нодавства, наприклад, статті 18, 49 та ін. СК, ст. 237^і Кодексу законів про пра­цю України, ст. 225 ГК, статті 3, 24 Закону України «Про захист прав спожи­вачів» від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ, статті 1, 33, 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ, ст. 49 Зако­ну України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ, ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХИ, ст. 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР та ін.

2.       Визначення поняття моральної шкоди закріплене у багатьох законодав­
чих актах, що не сприяє уніфікованому розумінню цього поняття. Міститься
воно і у постанові ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4. Коментована стат­
тя не подає визначення поняття моральної шкоди, а лише наводить приблиз­
ний перелік її прояву. Питанням відшкодування моральної шкоди у госпо­
дарських правовідносинах присвячене роз'яснення Вищого арбітражного суду
України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшко­
дуванням моральної шкоди» від 29 лютого 1996 р. № 02-5/95. Окремі положен­
ня роз'яснюються Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004
р. у справі про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страху­
вання.

Моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільно­го права чи охоронюваного законом інтересу. Тому інколи визнається, що факт заподіяння моральної шкоди не вимагає окремого доказування.

Предметом доказування, крім наявності самого факту завдання моральної шкоди, є її глибина, від якої залежить розмір та форма відшкодування.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повно­му обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Зважаючи на це будь-яка ком­пенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Не містить законо­давство й визначення способів обчислення її розміру. Коментованою статтею визначаються лише критерії, які впливають на її визначення.

3. Завдання майнової та моральної шкоди є підставою виникнення са­мостійних цивільних правовідносин (ст. 11 ЦК). Тому моральна шкода стя­гується із заподіювача незалежно від стягнення майнової шкоди. При цьому слід визначити, що в окремих випадках, коли у судовій практиці йдеться про моральну шкоду, фактично порушується питання про відшкодування саме майнової шкоди. Так, наприклад, фізичний біль слід відрізняти від поняття майнових витрат, пов'язаних з усуненням причин такого фізичного болю. Тоб­то витрати на проведення операції для усунення каліцтва чи іншого ушкод­ження здоров'я не слід визнавати моральною шкодою, оскільки вони входять до загального поняття збитків, завданих порушенням цивільного права.

4. Коментована стаття встановлює загальну норму про одноактність стяг­нення моральної шкоди, що не виключає стягнення моральної шкоди частина­ми, якщо про це існує домовленість між сторонами. Підстави для застосуван­ня періодичності при стягненні завданої моральної шкоди можуть визначати­ся законом.

43

Розділ II ОСОБИ

Підрозділ 1 ФІЗИЧНА ОСОБА

Глава 4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ ОСОБУ

Стаття 24. Поняття фізичної особи