Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися мораль­них засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірно­го обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на рин­ку, а також недобросовісна конкуренція.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які вста­новлені частинами другою-п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її при­пинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Учасники цивільних правовідносин повинні здійснювати цивільні права розумно, добросовісно, відповідно до вимог актів цивільного законодавства або договору, додержуючись моральних засад суспільства. Під здійсненням цивільних прав слід розуміти реалізацію учасником цивільних правовідносин на власний розсуд можливостей, визначених змістом його суб'єктивних цивільних прав. Однак будь-яке з суб'єктивних цивільних прав має свої межі, оскільки це міра можливої поведінки учасника в цивільних правовідносинах. Цими межами є встановлені договором або актами цивільного законодавства положення, що визначають міру можливої поведінки учасників цивільних правовідносин. Закон, визначаючи межу можливої поведінки учасників ци­вільних правовідносин:

а) зобов'язує учасників цивільних правовідносин при здійсненні ними своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Згідно з цим здійснення цивільних прав з порушенням прав інших осіб є про­типравною поведінкою і може бути підставою для виникнення деліктних зо­бов'язань;

б) зобов'язує учасників цивільних правовідносин при здійсненні ними своїх прав утримуватися від завдання шкоди довкіллю та культурній спад­щині. При цьому під довкіллям слід розуміти навколишнє природне середо­вище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, при­родні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і ті, які не використову­ються в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмо- сферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Правовий режим охорони останнього визначається за­конодавством (див., наприклад, Конституцію України та Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-ХП). У свою чергу, під культурною спадщиною слід розуміти су­купність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини, включаючи об'єкт культурної спадщини — місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з ант­ропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, ми­стецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Правовий режим охорони останньої визначається законодавстовом (див., на­приклад, Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. № 1805-ІИ);

в) забороняє дії осіб, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Під зловживанням цивільним правом слід розуміти недозволену поведінку учасника цивільних правовідно­син, який спирається на суб'єктивне право, що належить йому. Спираючись на нього, він виходить за межі можливо допустимої поведінки (наприклад, влас­ник будинку навмисно погіршує житлові умови і на цій підставі вимагає висе­лення наймача) або використовує суб'єктивне право з метою завдати шкоди іншій особі;

г) зобов'язує учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав додержуватися моральних засад суспільства. Норми моралі в суспільстві є одним із способів регулювання поведінки людини за допомогою установле­них приписів, які підтримуються суспільним порядком, силою звичок, велінь, громадською думкою. Закон визначає суспільну мораль як систему етичних норм, правил поведінки, що склались у суспільстві на основі традиційних ду­ховних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадсь­кий обов'язок, совість, справедливість (див. ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 p. № 1296-IV). Оскільки порушення норм моралі в суспільстві можуть бути дуже різноманітними, більш та менш серйозними, у законі йдеться саме про засади моралі. Під останніми треба ро­зуміти найбільш серйозні порушення норм моралі, які можуть зачіпати інтере­си однієї або багатьох осіб чи суспільства в цілому;

ґ) забороняє учасникам цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав зловживати монопольним становищем на ринку та обмежувати конку­ренцію (наприклад шляхом антиконкурентних узгоджених дій). Поняття кон­куренції, монопольного становища на ринку та перелік дії, що класифікують­ся як зловживання монопольним становищем на ринку та антиконкурентні уз­годжені дії, визначається розділами І, II Закону України «Про захист еко­номічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. № 2210-ІП;

д) забороняє недобросовісну конкуренцію, під якою розуміються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Перелік дій, що є недобросовісною конку­ренцією, встановлений у главах 2-4 Закону України «Про захист від недобро­совісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР. 

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встанов­лені частинами 2-5 коментованої статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Водночас особі, яка недодержувалася при здійсненні свого права ви­мог, встановлених частинами 2-5 коментованої статті, суд може відмовити у захисті її цивільного права та інтересу (ст. 16 ЦК).

 

Стаття 14. Виконання цивільних обов'язків