Книга перша загальні положення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Книга перша загальні положення



Розділ І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1 ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Стаття і. Відносини, що регулюються цивільним законодавством

1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та
майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому
владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до
податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовуєть­
ся, якщо інше не встановлено законом.

1. У коментованій статті визначаються види суспільних відносин, врегульо­ваних цивільним законодавством, а саме: майнові відносини, пов'язані з ними особисті немайнові відносини й особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими, об'єктами яких є невідчужувані права і свободи людини, а також інші нематеріальні блага.

Серед зазначених відносин домінуюче положення займають майнові відно­сини, що функціонують у сфері економіки. їх основним об'єктом є майно, що виступає чи може виступати як товар у товарно-грошовому обороті. У зв'язку з переходом до ринкової економіки відбувається постійне збільшення майно­вих відносин, врегульованих цивільним законодавством, та нові категорії май­на, зокрема земля, інші природні ресурси, багатоповерхові житлові будинки, інші житлові приміщення, що стали товаром.

Особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими, найчастіше виника­ють з приводу права авторства, права на ім'я та інших особистих немайнових прав на здобутки науки, літератури і мистецтва, на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, особистих немайнових прав виконавців здобутків літератури і мистецтва. Об'єктами цих відносин є права, що не мають економічного змісту і не піддаються прямій грошовій оцінці. Але власники цих прав водночас мають майнові права, насамперед право на вико- ристання результатів інтелектуальної діяльності. У зв'язку з цим вони можуть мати матеріальні вигоди й одержувати доходи на основі паралельно створюва­них майнових відносин.

Окремий різновид складають відносини захисту невідчужуваних прав і сво­бод людини й інших нематеріальних благ. Ці відносини безпосередньо не пов'язані з майновими, хоча при порушенні відповідних прав, свобод і благ по­ряд з іншими заходами може застосовуватися грошова компенсація заподіяної їхнім власникам моральної шкоди. ЦК ґрунтується на позиціях відкритого пе­реліку прав, свобод та інших нематеріальних благ, які захищаються цивільним законодавством, що значно розширює сферу його застосування.

2. У коментованій статті також містяться ознаки майнових і немайнових
відносин, врегульованих цивільним законодавством. Ці ознаки дають можли­
вість індивідуалізувати і відповідно відмежувати зазначені відносини від май­
нових і немайнових, що підпадають під дію законодавства інших галузей пра­
ва: трудового, сімейного, адміністративного, земельного, природоресурсного
та ін. До таких ознак належать рівність, вільне волевиявлення і майнова са­
мостійність учасників відносин, врегульованих цивільним законодавством.

Під рівністю учасників цивільних правовідносин варто розуміти їх юридич­ну (але не економічну) рівність щодо один одного, що свідчить про наявність горизонтальних відносин між учасниками, які не перебувають у службовій або іншій юридичній супідрядності.

Свобода волевиявлення складається з волі фізичних і юридичних осіб на здійснення правомірних юридичних дій, у тому числі на свободу договору.

Під майновою самостійністю учасників слід розуміти визначений ступінь відокремленості наявного в них майна, що дозволяє в припустимих законом межах розпоряджатися ним і нести самостійну майнову відповідальність. Найчастіше майнова відокремленість полягає у наявності в учасників відно­син права власності або іншого речового права на майно. Отже, цивільне зако­нодавство регулює лише так звані зовнішні відносини між учасниками (суб'єктами) цивільного права. Майнові й інші відносини, що виникають між членами організацій усередині юридичних осіб, як правило, регулюються за­конодавством інших галузей права, за умови, що в законі або установчому до­говорі не міститься прямого відсилання до цивільного законодавства. Так, відносини між роботодавцями і працівниками з використання найманої праці в організаціях регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавст­ва. Внутрішні відносини, пов'язані за участю підприємців (акціонерів, парт­нерів, членів) у діяльності комерційних організацій, підпадають відповідно під норми ЦК, під дію цивільного законодавства.

3. Частина 2 коментованої статті закріплює положення, що до майнових
відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядку­
ванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відно­
син цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено за­
коном.

 

Стаття 2. Учасники цивільних відносин

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі — особи).

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Рес­ публіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

1. Коментована стаття визначає, що учасниками (суб'єктами) цивільних
правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземні гро­
мадяни й особи без громадянства), юридичні особи, держава Україна, Авто­
номна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші
суб'єкти публічного права.

Як випливає зі змісту цієї статті, ЦК розрізняє два види суб'єктів цивільних правовідносин: особи приватного права й особи публічного права. Особами приватного права є: 1) фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства; 2) юридичні особи - вітчизняні, іно­земні, спільні та ін.

2. На відміну від фізичних і юридичних осіб, держава Україна, АРК, тери­
торіальні громади, іноземні держави не іменуються «особами», хоч і визнають­
ся учасниками цивільних правовідносин. Це пов'язане з тим, що вони є
суб'єктами публічного права, а участь у цивільних відносинах для них є не го­
ловним призначенням, а лише обумовлено визначеною ситуацією.

Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства

1. Загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя лю­ дини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встанов­ лених Конституцією України та законом;

Свобода договору;



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; просмотров: 130; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.87.17.177 (0.015 с.)