Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

ЦК за своїм змістом є кодексом приватного права, тому він займає цент­ральне місце у правовому регулюванні приватно-правових відносин.

Виходячи з цього положення ЦК застосовуються до врегулювання відно­син, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульо­вані іншими актами законодавства. Треба зауважити, що застосування ЦК в цих випадках здійснюється субсидіарно.

До сфери регулювання ЦК потрапляють також відносини у сфері під­приємництва. Загальним правилом є те, що підприємницькі відносини, які прямо не врегульовані ЦК, регулюються іншими законодавчими актами (та­ким актом, зокрема, є Господарський кодекс України). Провідними при цьо­му є положення ЦК, а норми ГК застосовуються у тих випадках, коли під­приємницькі відносини не врегульовані взагалі або не досить повно врегу­льовані ЦК.

 

Стаття 10. Міжнародні договори

Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у вста­новленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

1. Положення цієї статті про співвідношення цивільного законодавства і міжнародних договорів в основній своїй частині відтворює текст ч. 1 ст. 9 Кон­ституції України.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є складовою частиною національної правової системи України. При цьому вони, зрозуміло, не втра­чають свого міжнародно-правового статусу і продовжують залишатися в рам­ках загального міжнародного права.

2. Включення міжнародних договорів у правову систему України та в її під­систему цивільне право може здійснюватися подвійним способом: прийняття закону, що трансформує положення міжнародних договорів у норми вітчизня­ного права, і мовчазне визнання законодавцем існування цих договорів у сис­темі національного права.

У першому випадку, який широко застосовується в цивільному законо­давстві України, навіть немає необхідності посилатися на конкретні джерела міжнародного права. У такому порядку, наприклад, були введені в ЦК поло­ження ст. З про загальні засади цивільного законодавства і ст. 270 про види особистих немайнових прав. Відповідно будь-яких особливих проблем у спів­відношенні цивільного законодавства і норм міжнародного права на практиці не виникає.

У другому випадку в правовій системі України зазначені міжнародні дого­вори діють в автономному режимі, що створює для правоохоронних органів певні труднощі з погляду їх ідентифікації.

У частині 2 коментованої статті закріплюється пріоритет у застосуванні правил міжнародного договору перед нормами цивільного законодавства та інших нормативних актів, якщо останні суперечать міжнародному договору.

 

 

Глава 2 ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

ТА ОБОВ'ЯЗКІВ.

ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ

 

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені ак­тами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших резуль­татів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Інші юридичні факти.