Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

1. У систему джерел цивільного права вводяться звичаї, у тому числі звичаї ділового обороту, які застосовуються в сфері підприємницької діяльності. Сфера підприємницької діяльності не пов'язується з якою-небудь сферою економічно­го життя суспільства або територією. Звичаї можуть бути галузевими, міжгалу­зевими, міжнародними, загальнонаціональними, регіональними, локальними та ін. Важливо, що за своїм призначенням і природою вони належать до групи дже­рел цивільного права, застосовуваних у сфері цивільно-підприємницького обо­роту. Звичай — це джерело зобов'язального, а не речового права.

В абзаці 2 ч. 1 коментованої статті наведено поняття звичаю як правила по­ведінки, тобто правової норми, не передбаченої цивільним законодавством. При вичленовуванні правил поведінки, що належать до звичаїв, посилання лише на відсутність законодавства, як про це говориться в нормі, недостатнє. Звичаєм ділового обороту може вважатися правило поведінки, не передбачене також іншими офіційними актами, прийнятими державою в сфері її нормо-творчої діяльності (указами Президента України, постановами KM України, відомчими нормативними актами).

Правило поведінки, яке розглядається як звичай, повинне бути стійким у відповідній сфері діяльності. Крім того, як здається, зазначене правило повин­не бути і загальновизнаним. Тобто варто говорити про сформоване і широко застосовуване правило поведінки в якій-небудь області діяльності.

За формою вираження воно може бути усним чи письмовим, зафіксованим у якому-небудь документі. Звичаями ділового обороту є «Міжнародні прави­ла тлумачення торгових термінів» («Інкотермс»), видавані Міжнародною тор­говельною палатою, збірники звичаїв торгових портів тощо.

2. Звичаї, як зазначено в ч. 2 коментованої статті, мають підлегле станови­ще не лише щодо законодавства (інших нормативних актів, прийнятих держа­вою), але і щодо договору. Сторони вправі включати в договір умови, що супе­речать звичаям ділового обороту. Так само вони можуть трансформувати зви­чаї ділового обороту в умови договору, і в цьому випадку звичаї втрачають си­лу джерел цивільного права.

Звичаї торгового обороту можуть застосовуватись як норми, що визначають умови зобов'язальних правовідносин (див. статті 526, 529, 531,532 ЦК), так і ви­користовуватися при тлумаченні умов договору (ст. 213 ЦК). 

Стаття 8. Аналогія

і. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими акта­ми цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими право­вими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що ре­гулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

1. Для застосування положень цієї статті потрібно дотримання двох не­обхідних умов. По-перше, відносини, про які йдеться в статті, мають перебувати в межах правового простору, що регулюється цивільним законо­давством. По-друге, ці відносини не врегульовані конкретними правовими нормами, що містяться в законах, інших нормативних актах чи звичаях діло­вого обороту. Іншими словами, щодо цих відносин є прогалина у джерелах цивільного права. Посилання в ч. 1 цієї статті на договір здається непра­вомірним, оскільки угода сторін, тобто договір як такий, не належить до числа джерел цивільного права. Більше того, саме договір найчастіше є об'єктом за­стосування аналогії закону і права. Аналогія закону має пріоритет перед ана­логією права.

2. Під аналогією закону розуміється застосування до певних відносин зако­ну, що регулює такі відносини. Застосовуватися повинен лише закон, а не будь-який інший нормативний акт, у тому числі указ Президента України або постанова KM України. До числа таких належать, наприклад, відносини, що виникають з врегульованого законом однотипного договору (договору підряд­ного типу; пов'язаного з користуванням майном та ін.).

3. Під аналогією права розуміється застосування до певних відносин за­гальних засад і змісту цивільного законодавства з урахуванням вимог справед­ливості, добросовісності і розумності, якими мають керуватися суб'єкти цих відносин. Аналогія права застосовується при неможливості використання ана­логії закону.

Загальні основи і значеннєве призначення цивільного законодавства закріплені в статтях 1 і З ЦК. Крім того, при застосуванні аналогії права пра­воохоронні органи мають користуватися й іншими загальними положеннями, що містяться в ЦК.

Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України

до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин

1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульо­вані іншими актами законодавства.