Іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2.     Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського това­
риства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші
відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено
законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійс­ нюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених зако­ ном, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

1. Усі господарські товариства є суб'єктами права приватної власності (див.
коментар до ст. 325 ЦК) незалежно від того, хто є власником акцій. Так, навіть
якщо 100 відсотків акцій належать державі чи територіальній громаді, таке
акціонерне товариство є суб'єктом права приватної власності.

Частина 1 ст. 115 ЦК виділяє майно, яке може бути об'єктом права власності:

майно, передане учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності;

одержані доходи;

інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом.

Слід зазначити, що для попередження конфліктних ситуацій щодо визна­чення суб'єктів права власності в установчих документах товариства або у до­говорах, пов'язаних з оплатою акцій чи інших документах, які підтверджують цю оплату, потрібно чітко зазначати, яким чином сплачуються частки (акції) — майном чи майновими правами, тобто передається право власності на майно чи право користування.

2.       Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства
можуть бути гроші, цінні папери (глава 14 ЦК), інші речі (глава 13 ЦК), май­
нові та інші відчужувані права, якщо інше не встановлено законодавством.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу можуть бути гроші як у ва­люті України, так і валюті інших держав. Право на внесення вкладу у валют інших держав належить тільки нерезидентам (фізичні особи (іноземні грома­дяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місщ проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають н; території України, юридичні особи з місцезнаходженням за межами України які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участи юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України (статті 1, 3, 7 Декрету KM України «Про систему валютного регулювання і ва лютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93).

Законодавством України встановлені деякі обмеження щодо порядку опла ти статутного (складеного) капіталу цінними паперами. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 j № 2374-ІП забороняється використовувати векселі як внесок до статутног капіталу господарського товариства.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу можуть бути майнові прав; зокрема право на користування майном. Встановлення такого права вимага особливого регулювання цих відносин, зокрема визначення строків користу вання майном, оскільки, наприклад, в акціонерному товаристві, на відміну ві товариства з обмеженою відповідальністю, акціонер не має права у випадк продажу акцій повернути майно, яке він передав на правах користування оплату акцій.

Для деяких видів юридичних осіб законодавство встановлює обмежень¹ щодо оплати статутного капіталу. Так, відповідно до ст. 32 Закону Україн

155

Іхішісі перша. \jaiajiDm nvjiuAtiuui

стаття по

 

«Про банки і банківську діяльність» формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно грошовими внесками. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільноконверто-ваній валюті або у гривнях.

Стаття 86 ГК забороняє використовувати для формування статутного фон­ду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, а та­кож встановлює правило перевірки фінансового стану засновників — юридич­них осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фон­ду господарського товариства. У випадках, передбачених законом, він повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) в уста­новленому порядку. Майновий стан засновників громадян має бути підтверд­жений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

Відповідно до ст. 87 ГК у господарському товаристві створюються резерв­ний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товарист­ва. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передба­чається установчими документами, але не може бути меншим п'яти відсотків від суми прибутку товариства.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства повинна бути здійснена у національній валюті України — гривні. У разі створення госпо­дарського товариства учасником, акціонером якого є нерезидент, вклад оціню­ється в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України, а перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офі­ційним курсом валюти України, визначеним НБУ

У разі внесення будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких виражена у конвертованій валюті, вартість цих прав повинна бути підтвердже­на згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними тор­говельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи ле­галізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

і. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встанов­леному установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в уста­новчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його час­тину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі то­вариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встанов­леному установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

1. Право на управління в господарських товариствах реалізується як шля­хом участі в органах управління, зокрема загальних зборах, наглядовій раді (акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідаль­ністю), так і шляхом прийняття певних рішень за спільною згодою учасників (повні та командитні товариства).

Законодавством можуть встановлюватися випадки обмеження права участі в управлінні товариством. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-ХП власники привілей­ованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товарист­вом, якщо інше не встановлено статутом.

Учасник товариства має право брати участь у розподілі прибутку товарист­ва та одержувати його частину (дивіденди). ЦК встановлені деякі обмеження щодо отримання прибутку (дивідендів). Так, ст. 158 ЦК встановлює, що акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

до повної сплати всього статутного капіталу;

при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

в інших випадках, встановлених законом.

Учасник товариства за нормами ЦК має право вийти у встановленому по­рядку з товариства. Вихід з акціонерного товариства можливий тільки в ре­зультаті відчуження акцій. Усі учасники господарських товариств, крім акціонерів акціонерних товариств, мають право на одержання частки майна пропорційно їх частці у статутному капіталі товариства (ст. 148 ЦК). Інший порядок може бути встановлений для учасників повного та командитного то­вариства засновницьким договором (статті 130, 134 ЦК).

Учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статут­ному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Так, статті 127, 137 ЦК на­дають право відчужувати частки у складеному капіталі тільки у випадку згоди інших учасників товариства.

Учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Стаття 88 ГК встановлює, що учаснику будь-якого товариства для ознайом­лення повинні надаватися: річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства.

ЦК надає право учасникам повного та командитного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчем­ною (статті 121,133 ЦК).

2. Права учасників господарських товариств визначаються ЦК, іншими за­конодавчими актами (законами України «Про господарські товариства», «Про

 

156

157