Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з вико­ нанням службових обов'язків або з інших джерел.

4.   Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

1. Коментована стаття закріплює ще одне інформативне право фізичної осо­
би, яке стосується її здоров'я. Однак його відмінність від права на інформацію
про стан здоров'я фізичної особи полягає в тому, що, реалізуючи право на
таємницю про стан свого здоров'я, фізична особа наділяється можливістю ви­
магати від всіх і кожного не поширювати інформацію про стан її здоров'я.

Гарантією цього права є встановлення режиму таємниці на даний вид інформації. Сутність права на таємницю про стан здоров'я фізичної особи по­лягає в її можливості самостійно визначати коло осіб, які можуть отримати інформацію про стан її здоров'я, а також вимагати від осіб, які отримали цю інформацію у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або з інших джерел, не розголошувати її. Відповідно всі зазначені права на таємницю тяг­нуть за собою кореспондуючий обов'язок цих осіб не поширювати зазначену інформацію.

Право на таємницю про стан здоров'я, крім можливості вимагати не розпов­сюджувати отриману інформацію про стан здоров'я фізичної особи, містить ще й такі складові:

право на таємницю про факт звернення за медичною допомогою;

право на таємницю про встановлений діагноз;

право на таємницю про відомості, які отримані при медичному обстеженні.

2. Реалізація права на таємницю про стан здоров'я фізичної особи забезпе­
чена цілою низкою гарантій, які виявляються у покладенні на інших осіб
спеціальних обов'язків. Насамперед фізична особа зобов'язана утримуватися
від поширення інформації, яка складає зміст таємниці про стан здоров'я фізич­
ної особи, що стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків (на­
приклад лікар, медична сестра, санітарка тощо) або з інших джерел (наприклад
випадкове отримання інформації або отримання інформації від самого хворо­
го з попередженням про неможливість її подальшого поширення).

Тісно з цим пов'язана також і лікарська таємниця (ст. 40 «Основ законодав­ства України про охорону здоров'я»). Окрім зазначених випадків, гарантією реалізації права на таємницю про стан здоров'я є також і заборона вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Застосування цієї гарантії можливе, наприклад, шляхом вилучення з листків тимчасової непрацездатності, які передаються до бухгалтерії, інформації про діагноз фізичної особи.

Чинне законодавство передбачає ще окремі заборони, які спрямовані на за­безпечення права на таємницю про стан психічного здоров'я. До них слід відносити, наприклад, заборону без згоди особи або без згоди її законного представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографу­вати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями нри на­данні їй психіатричної допомоги (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

3.     Право на таємницю про стан здоров'я фізичної особи в окремих прямо пе­
редбачених законом випадках може бути обмежене. Так, наприклад, особи, які подали заяву для реєстрації шлюбу відповідно до ст. ЗО СК, зобов'язані повідо­мити один одного про стан свого здоров'я. Також фізичні особи, які визнані ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, зобов'язані повідомити осіб, які були з ними у статевих контактах до виявлення факту інфікованості, про можливість їх зараження (ст. 15 Закону України «Про запобігання захворюванню на синд­ром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12 грудня 1991 р. № 1972-ХП).

Обмеженням права особи на таємницю про стан свого здоров'я слід вважа­ти також і обов'язкові медичні огляди. Так, згідно зі ст. 31 «Основ законодавст­ва України про охорону здоров'я» організуються профілактичні медичні огля­ди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і ор­ганізацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням насе­лення або підвищеною небезпекою для оточуючих. Окрім цього, у ст. 26 Зако­ну України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя насе­лення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХИ також передбачається, що працівни­ки підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних закладів, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'яза­на з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, повинні проходити обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди. Аналогічний порядок проходження медичних оглядів передбачений і для персоналу ядер­них установок та джерел іонізуючого випромінювання (ст. 36 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР). Обов'язкові щорічні медичні огляди проходять також особи віком до 21 року.

Право на таємницю психічного здоров'я може бути обмежене у випадках, пе­редбачених у ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», до яких слід відносити можливість передачі відомостей про стан психічного здоров'я без зго­ди особи чи її законного представника з метою: організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; провадження дізнання, попереднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду.

4. Право на таємницю про стан здоров'я фізичної особи охороняється також і кримінальним законодавством, наприклад ст. 145 КК.

Стаття 287. Права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я