Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Содержание книги
- Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.
- Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
- Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
- Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката.
- Фізична особа має право на особисту недоторканність.
- Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.
- Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- Прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінен у разі її усиновлення відповідно до закону.
- Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
- Фізична особа має право на індивідуальність.
- Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
- Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції
- Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
- Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.
- Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
- Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
- Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
- Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
- Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
- Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
- У разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
- Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
- Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові виплачується сума, визначена за рішенням суду.
- Право власності на майно припиняється в разі його знищення.
- Цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.
- Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
- Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
- До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
- Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
- Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
- Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
- Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього кодексу.
- Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
- Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
- У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Таке об'єднання може бути створене також власниками житлових будинків.
- Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
- Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
- Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
- Відмови володільця від володіння майном;
- Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
- Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.
- Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- Невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транс
портні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
1. Коментована стаття є новою порівняно з ЦК 1963 p. Вона вводить до цивільного законодавства новий інститут — набуття права власності за давністю володіння. Чинний ЦК усунув необгрунтовані переваги для державної власності, до якої згідно зі ст. 337 ЦК 1963 p. переходило безхазяйне майно. Суб'єктом набувальної давності може бути лише фізична чи юридична особа.
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
Об'єктом правової охорони коментованої статті є нерухоме або рухоме майно. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких без непропорційного збитку для їх призначення є неможливим (жилі будинки, насадження, майнові комплекси) (ст. 181 ЦК). Режим нерухомої речі також може бути поширений на об'єкти, роль яких у цивільному обороті надзвичайно важлива (повітряні й морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти). Рухомими речами визнаються такі, які можна вільно переміщувати в просторі.
Коментована стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву у правомірності такого правочину). У разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне і недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Водночас суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Володіння, що виникло в результаті здійснення злочину, не може вважатися добросовісним. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна — протягом 15 років, а для рухомого майна — 5 років). Згідно з ч. 2 ст. 344 ЦК до часу фактичного володіння можна приєднати час, протягом якого майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Проте це не обов'язок, а право особи, яка заявляє про давність володіння.
2. Перебіг строку набувальної давності починається з моменту виникнення
володіння. Проте із загального правила ст. 344 ЦК встановлює винятки. Так,
відповідно до п. З цієї статті перебіг строку щодо речей, якими заволоділа осо
ба на підставі договору з їх власником, який після закінчення строку договору
не пред'явив вимоги про їх повернення, починається на нерухоме майно через
15 років, а на рухоме — через 5 років з часу спливу строку позовної давності за
відповідними вимогами, адже до цього моменту майно може бути примусово
витребуване його законним володільцем, а фактичне володіння не може бути
визнано добросовісним.
Вибуття майна поза волею його володільця (наприклад майно викрадено) не перериває перебігу набувальної давності лише в разі повернення майна його володільцю протягом одного року з моменту його втрати або пред'явлення протягом одного року володільцем позову про витребування майна.
3. Коментована стаття встановлює, що порядок виникнення права власності
на земельну ділянку за набувальною давністю визначається законом. Таким за
коном є З К (ст. 119). Право власності за набувальною давністю на нерухоме
майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Право
власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, за набуваль
ною давністю виникає з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація
прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру».
Стаття 345. Набуття права власності у разі приватизації
державного майна та майна, що є в комунальній власності
і. Фізична особа може набути право власності у разі приватизації дер жавного майна та майна, що є в комунальній власності.
|
