Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює дер­ жавну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого са­моврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комуналь­ ну власність.

3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною
давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього
Кодексу.

1. Річ, яка не має власника або власник якої невідомий, визнається безха­
зяйною. Коментована стаття по-різному визначає правове становище без­
хазяйних рухомих і нерухомих речей.

Безхазяйні нерухомі речі, як і інші об'єкти нерухомості, підлягають реєст­рації, яку проводить орган, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухо­ме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.

Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік з метою виявлення власни­ка має бути зроблено оголошення в друкованих засобах масової інформації. Та­ка постановка на облік є адміністративним актом, а не юридичним фактом, що впливає на цивільні правовідносини, об'єктом яких є ця нерухомість. Значен­ня взяття на облік нерухомої речі полягає в тому, що з даного моменту почи­нається перебіг строку (один рік), необхідного для пред'явлення відповідної вимоги до суду.

Частина 2 ст. 335 ЦК вносить деякі зміни до інституту набуття права влас­ності державою на безхазяйне майно, який був передбачений ЦК 1963 p. Об'єктом набуття, відповідно до ст. 335 ЦК, тепер є лише безхазяйна нерухома Річ. За ЦК 1963 p. об'єктом набуття було будь-яке безхазяйне майно, яке пере­ходило у власність держави. За нормами ст. 335 чинного ЦК воно може стати комунальною власністю.

2.     Коментована стаття передбачає, що безхазяйні рухомі речі можуть набу­
ватися в комунальну власність за набувальною давністю (ст. 344 ЦК). Для ви­
никнення права комунальної власності на безхазяйну рухому річ не потрібно в
подальшому винесення судового рішення.

Стаття 336. Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився

1. Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту за­володіння нею.

1. Стаття 336 ЦК встановлює такий спосіб виникнення права власності, який не був закріплений у ЦК 1963 p.

2. Об'єкт відносин, що регулюються коментованою статтею, характери­зується певними ознаками. По-перше, цей об'єкт є рухомою річчю. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати в просторі (ст. 181 ЦК). По-дру­ге, об'єктом є річ, залишена власником з метою відмови від права власності на неї. Особа може відмовитися від права власності на певне майно, заявивши про це або вчинити інші дії, які свідчитимуть про відмову від права власності на це майно (наприклад знищити, викинути річ). Вихід речі з володіння поза волею власника сам по собі не є відмовою від права власності.

Право власності на залишені речі, від яких власник відмовився, набуваєть-ся особою з моменту заволодіння ними. Заволодіння матиме місце, коли особа приступила до використання речі чи здійснила інші дії, що свідчать про звер­нення речі у власність. Для виникнення права власності на цю річ не потрібно в подальшому винесення судового рішення.

Право власності на нерухомі речі, залишені власником, може виникнути в іншої особи лише у судовому порядку — шляхом визнання їх безхазяйними і поширення на них відповідного режиму, передбаченого ст. 335 ЦК.

Стаття 337. Знахідка

1. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити
про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути річ цій особі.

Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному за­ собі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набу­ває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ.

2. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'яза­на заявити про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування.

3. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого самоврядування, або пе­редати знахідку особі, яку вони вказали.

Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є непро­порційно великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла, з додержанням письмових доказів, що підтверджують суму ви­торгу. Сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає повер­ненню особі, яка має право вимагати її повернення.

4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату, знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої не­ обережності.

1. Об'єктом відносин, що регулюються коментованою статтею, є рухомі речі.
При цьому стаття не містить жодних обмежень щодо вартості знайдених речей.

Суб'єктом цих відносин є особа, яка знайшла чужу річ, а також заволоділа нею. Така особа зобов'язана повернути знайдену річ власнику або особі, яка її загубила. Основний обов'язок особи, яка знайшла знахідку, полягає в тому, що вона має повідомити про знахідку, а також повернути чужу річ її законному во­лодільцю. Якщо річ знайдено у приміщенні або транспортному засобі, то осо­ба, яка знайшла чужу річ, перш за все зобов'язана повідомити особу, яка її за­губила, і повернути річ. Тільки в тому випадку, коли власник речі чи інша осо­ба, яка має право вимагати повернення загубленої речі, є невідомими, виникає обов'язок щодо володільця приміщення чи транспортного засобу. Якщо особі, яка знайшла знахідку, невідома особа, яка має право вимагати повернення за­губленої речі, або ЇЇ місце перебування, вона повинна повідомити про знахідку міліцію чи орган місцевого самоврядування.

2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе. Така осо­
ба має вжити необхідних заходів щодо збереження речі, виходячи з її власти­
востей і стану, а також небезпеки, що загрожує ЇЇ цілісності. В окремих випад­
ках особа, яка знайшла чужу річ, має право здати ЇЇ на зберігання міліції або ор­
ганові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вка­
зали.

Якщо загублена річ є такою, що швидко псується, або витрати на її зберіган­ня є великими порівняно з вартістю речі, ця річ може бути продана особою, яка її знайшла. При продажу речі особа, яка продає чужу річ, має одержати письмо­ві докази, що підтверджують суму виторгу (це може бути квитанція, чек). Су­ма грошей, одержаних від продажу знайденої речі, має бути повернута власни­ку речі або особі, яка її загубила.

3. Якщо річ було втрачено, знищено чи пошкоджено особою, яка знайшла
загублену річ, вона несе відповідальність за це перед власником речі або осо­
бою, яка її загубила. Розмір відповідальності особи обмежується вартістю речі.

Стаття 338. Набуття права власності на знахідку

1. Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявления про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо: