Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

1. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та
інших художніх творах, як і способи захисту фізичної особи, що передбачені
ст. 307 ЦК, також спрямована на повний, всебічний та своєчасний захист
різноманітних особистих немайнових прав фізичної особи. Однак відмінність
цих видів охорони інтересів полягає насамперед в тому, що в осіб, які здійснюють фіксацію зображення фізичної особи, різний рівень творчого підходу до

цього процесу. Якщо у випадках, які передбачені у ст. 307 ЦК, йдеться про ме­ханічне відтворення зображення фізичної особи, то у випадку, що передбаче­ний коментованою статтею, рівень фіксації вже має творчий підхід. Так, і в пер­шому, і в другому випадку фіксація зображення фізичної особи може здійсню­ватися на фотоплівку. Але в останньому випадку ми маємо справу не з ме­ханічним фотовідтворенням об'єктивної реальності, а з певним творчим підхо­дом до цього процесу (художнє фотографування, ретуш, комп'ютерна обробка фотографій тощо). Тобто ми маємо справу з художнім твором, що суттєво впливає на рівень трудомісткості цієї роботи.

2. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях, інших
художніх творах, наприклад картинах, скульптурах, воскових фігурах, чекан­
ках, різьбленнях, вишивках, іконах тощо, здійснюється шляхом заборони
публічного показу, відтворення та розповсюдження без волі на те цієї особи.

Охорона інтересів особи за цією статтею презюмує не стільки згоду на зоб­раження фізичної особи на цих художніх творах, скільки дозвіл на публічний поширення цього твору. У випадку смерті фізичної особи згоду на такий публічний показ, відтворення та розповсюдження художнього твору можуть дати діти, вдова (вдівець), а якщо їх немає, — батьки, брати та сестри померло­го. Згода зазначених осіб має вирішальне значення також і у випадку, коли по­мерла особа за життя дала свою згоду на публічний показ, відтворення чи роз­повсюдження цього художнього твору. Так, вказані особи мають право, відшко­дувавши витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи роз­повсюдження художнього твору, відкликати попередню згоду померлого.

3. По-іншому законодавець вирішує питання, коли фізична особа позувала авторові за плату, наприклад фотомодель чи натурщик. У цьому випадку ху­дожній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без згоди зображеної фізичної особи. Однак і в цьому випадку фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті — її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.

4. Обмеженням цього права є передбачена в п. З коментованої статті мож­ливість розповсюдження фотографії без дозволу фізичної особи, яка зображе­на на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів (наприклад служба розшуку загублених дітей) або інтересів інших осіб (наприклад оголо­шення про розшук особи, яка підозрюється у вчиненні злочину).

Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості

1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, науко­вої і технічної творчості.

2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (спо­собів, прийомів) творчості.

Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допус­кається.

1. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості,
що передбачено в коментованій статті, є важливою гарантію всебічного та гар­
монійного розвитку особи у суспільстві. Це право є гармонійним розвитком
положень, що закріплені у ст. 54 Конституції України та в ст. 27 «Загальної
декларації прав людини».

Під поняттям «свобода літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості» слід розуміти можливість особи на власний розсуд та відповідно до своїх можливостей визначати сферу, зміст та форму творчості. Проте свобода творчості не тотожна поняттю «вседозволеність». Тому якщо ця творчість пропагує: війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильст­ва конституційного ладу або територіальної цілісності України; фашизм та неофашизм, принижує або ображає націю чи особистість за національною оз­накою; бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних свя­тинь, принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей; невігластво, неповагу до батьків; наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички, то така «свобода» може і повинна бути обмежена, наприклад шляхом накладення заборон на виробництво та розповсюдження продукції, що містить таку творчість (ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі»).

2. Гарантією здійснення цього права є заборона здійснювати цензуру твор­
чої діяльності. Під поняттям «цензура» законодавець розуміє «вимогу, спря­
мовану до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, ор­
ганізації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника
(співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати
інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від авто­
ра цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав
на неї), та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона на­
кладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню
або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб» (ст. 45' Закону України «Про інфор­
мацію»).

При цьому законодавець забороняє втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів дер­жавної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих ор­ганів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окре­мих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб. Гарантією цього є також і заборона створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, що поширюється засобами масо­вої інформації.

3. Цивільно-правові регулювання та охорона творчості, яка отримала втілення у певних матеріалізованих результатах творчості (твори науки, літе­ратури, мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), здійснюється відповідно до книги четвертої ЦК.

Стаття 310. Право на місце проживання