Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та ко ристування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. 4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та Володіння, користування і розпоряджання майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди спір вирішується в судовому порядку. У зв'язку із тим, що спільна власність не є одноособовою, закон встановлює певні обмеження для співвласників щодо здійснення ними своїх правомочностей. Здійснення кожним з них володіння і користування відбувається з урахуванням інтересів інших учасників і узгодженням їхньої спільної волі. Належна співвласнику частка у спільній власності не міститься у конкретній частині спільного майна, а поширюється на майно у цілому. Співвласник може бути зацікавлений у використанні об'єкта спільної часткової власності для задоволення своїх споживчих потреб, наприклад з метою проживання у будинку (квартирі). Кожен з учасників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини майна, яка відповідає його частці у праві власності. Якщо це неможливо, учасник має право вимагати сплати відповідної матеріальної компенсації. З метою виплати компенсації співвласники повинні домовитися про вартість майна і вартість частки співвласника. Відсутність згоди є підставою для звернення з позовом до суду. У коментованій статті наводиться порядок регулювання співвідношення «ідеальної» та «реальної» часток при здійсненні суб'єктами своїх повноважень власника. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності, а при неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації. При недосягненні згоди спір вирішується у судовому порядку.
Надання у володіння і користування співвласнику частини майна, що є меншою за частку у праві спільної власності, можливе за умов сплати компенсації іншими співвласниками, оскільки їх «реальна» частка збільшується, і навпаки, компенсація буде сплачуватись іншим співвласникам, якщо «реальна» частка у майні, що надається у володіння і користування співвласнику, збільшиться порівняно з часткою у праві гласності. Зазначені розрахунки потребують визначення частки кожного із співвласників у вартості майна і можуть призвести до перерозподілу часток у праві власності за згодою сторін без припинення спільної часткової власності. Відсутність згоди про перерозподіл часток означає, що «ідеальна» частка кожного з них залишилася незмінною, а частки, що надаються у володіння і користування, можуть не відповідати «ідеальній» частці за умов узгодження спірних питань щодо матеріальної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (ст. 88 ЗК). Проте у земельному законодавстві не передбачається виділення частини земельної ділянки, яка не є відповідною «ідеальній» частці, і сплати матеріальної компенсації. Закон не встановлює вимог щодо форми договору між співвласниками про порядок володіння і користування спільним майном. Але наявність нотаріально посвідченого договору створює додаткові гарантії захисту як для самих співвласників, так і для третіх осіб, що сприяє підвищенню вартості частки. Нотаріально посвідчений договір про порядок володіння і користування спільним майном зберігає силу і для тієї особи, до якої перейде частка у спільній власності на підставі договору купівлі-продажу, дарування, довічного утримання, міни, у разі спадкування, придбання частки на публічних торгах.
Стаття 359. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності І. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦК продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом (про поняття плодів, продукції та доходів див. коментар до ст. 189 ЦК). Тому цілком логічною є норма ст. 359 ЦК, яка встановлює правило про надходження плодів, продукції та доходів від використання спільного майна у спільну власність, що розподіляються між співвласниками пропорційно їх часткам у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Тобто співвласники можуть укласти відповідний договір, за яким передбачити інший порядок розподілу плодів, продукції та доходів. Вони можуть вирішити вкладати їх у поліпшення спільного майна. Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо ними не встановлено інше (ст. 1139 ЦК). Стаття 360. Утримання майна, що є у спільній частковій власності 1. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'я заннями, пов'язаними із спільним майном. Будь-які види витрат, пов'язаних із спільним майном, покладаються на учасників пропорційно їх часткам у праві спільної часткової власності. Витратами вважаються податки, збори (обов'язкові платежі), витрати на утримання, зберігання спільного майна. Управління спільним майном може здійснюватися самими співвласниками або доручатися особі — суб'єкту підприємницької діяльності на підставі договору управління майном. Регламентація правових відносин з управління майном передбачена у статтях 1029-1045 ЦК. У зв'язку з тим, що договір управління майном є відплатним, кожен із співвласників повинен брати участь в оплаті послуг управителя відповідно до своєї частки. Учасники спільної власності зобов'язані відповідно до своєї частки брати участь в утриманні та збереженні спільного майна, наприклад у здійсненні необхідного капітального або поточного ремонту будинку, меліорацію або рекультивацію землі, внесення мінеральних та органічних добрив, здійснення заходів щодо підвищення родючості ґрунтів. Згідно з п. 4 ст. 1134 ЦК обов'язки учасників простого товариства щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства. Співвласники можуть укласти між собою договір про розподіл витрат на утримання майна. Іноді такий розподіл передбачається законом. Зокрема, у ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачається, що частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб. Частка участі співвласника квартири, власника кімнати (кімнат) у квартирі, де проживають два і більше власники жилих приміщень, співвласника нежилого приміщення на утримання і ремонт визначається відповідно до його частки як співвласника приміщення. Спори щодо визначення частки в обов'язкових платежах на утримання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку. Учасники спільної часткової власності відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними з використанням спільного майна, відповідно до своїх часток. Не має значення при цьому, чи є майно подільним або неподільним. Стаття 361. Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; просмотров: 157; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.95.36 (0.073 с.) |