Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього кодексу. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього кодексу.



1. Власнику земельної ділянки, як і власнику інших об'єктів, належать пов­новаження володіння, користування та розпоряджання належною йому зе­мельною ділянкою. Зазначені повноваження включають в себе такі права влас­ника: робити посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, виробляти з них сільськогосподарську продукцію, використовувати в установ­леному порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопо-ширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі. Крім зазначених загальних прав, власник також має право зводити на ділянці будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати пе­ребудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, до­тримуючись загальних правил зведення будівель і споруд.

2. У випадку здійснення власником земельної ділянки будівництва будинку чи іншої споруди з дотриманням правил, визначених законодавством України, він набуває право власності на зведені ним будівлі та споруди. Зазначене пра­вило є однією з підстав виникнення права власності у власника земельної ділянки, що передбачена ст. 331 ЦК, — набуття права власності на новостворе-не майно.

Особливістю цієї норми є те, що власник земельної ділянки має право здійснювати будівництво будівель і споруд на належній йому земельній ділянці за таких умов. По-перше, зведення будівель і споруд здійснюється на земельних ділянках з урахуванням цільового призначення землі. Так, напри­клад, зведення громадських будівель і споруд допускається на землях житло­вої та громадської забудови (статті 38-42 ЗК), земельних ділянках, наданих для садівництва (ч. З ст. 35 ЗК). Крім того, земельне законодавство встановлює право власників здійснювати забудову на земельних ділянках іншого цільово­го призначення, наприклад на землях природно-заповідного фонду, оздоровчо­го призначення, рекреаційного призначення, водного фонду, землях промисло­вості, транспорту, зв'язку, для зведення спеціальних об'єктів, необхідних для використання цих земельних ділянок за цільовим призначенням. По-друге, при здійсненні будівництва будівель і споруд власник земельної ділянки пови­нен дотримуватися порядку здійснення будівництва, передбаченого Законом України «Про основи містобудування» та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» за­будова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійс­нюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Отже, отримання дозволу на проведення будівельних робіт є передумовою виникнення права на забудову. Порядок от­римання дозволу на будівництво визначається «Положенням про порядок на­дання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 р. № 273.

3.    Право на забудову (будівництво) — це можливість власника, користувача
земельної ділянки здійснювати на ній у встановленому законом порядку будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд (ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»).

Право на забудову, належне власнику земельної ділянки, здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Зазначені норми передбачені ЗК України, законами України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову тери­торій» від 20 квітня 2000 р. № 1699-ІИ, «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 p. № 687-XIV та іншими нормативно-правовими актами (дер­жавними стандартами, нормами та правилами, регіональними та місцевими правилами забудови, містобудівною і проектною документацією). Зокрема, се­ред містобудівних нормативно-правових актів можна виділити такі державні будівельні норми, як «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (ДБН 360-92)», затверджені наказом Мінінвестбуду Ук­раїни від 17 квітня 1992 р.

Крім вищезазначених нормативно-правових актів, кожен суб'єкт будів­ництва зобов'язаний дотримуватися вимог, визначених «Положенням про по­рядок надання дозволу на виконання будівельних робіт».

Відповідно до цього Положення документом, що посвідчує право забудов­ника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, є дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, роз­ширення і технічного переоснащення відповідно до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж і споруд. Зазначений дозвіл надає відповідним службам право на видачу ордера на проведення земляних робіт інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на під­ставі заяви забудовника або замовника.

Індивідуальним забудовникам житлових будинків, господарських та побу­тових споруд дозволи на виконання будівельних робіт надаються на підставі заяви забудовника, документа, що посвідчує право власності чи право корис­тування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, дозволу на будівництво об'єкта містобудування, який видається відповідним органом ви­конавчої влади, проектної документації, погодженої місцевими органами у справах містобудування і архітектури, а також зобов'язання виконавця робіт, якщо будівництво здійснюється підрядним способом (п. 3.11 Положення).

Інспекція держархбудконтролю у місячний термін (для індивідуальних за­будовників 15 днів) має розглянути документи, після чого повинна прийняти рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт і видати його або надати обґрунтовану відмову.

Окремі правила щодо забезпечення при здійсненні будівництва санітарних та епідемічних норм і правил встановлені Законом України «Про забезпечен­ня санітарного та епідемічного благополуччя населення», наказом МОЗ Ук­раїни «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забу­дови населених пунктів» від 19 червня 1996 р. № 173.

4. Здійснення будівництва без дотримання порядку, визначеного законодав­ством України, може бути підставою для визнання такого будівництва здійсне­ним самочинно. У такому разі застосовуються наслідки, визначені ст. 376 ЦК тает. 212 ЗК.

Стаття 376. Самочинне будівництво

1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважають­ ся самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на зе­мельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного доз­ волу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; просмотров: 123; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.189.116 (0.005 с.)