Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.

2. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користу­ вання нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати вста­ новлюються договором.

3. Власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекори­ стувачеві у здійсненні його прав.

У чинному ЦК предбачені права та обов'язки землевласника як суб'єкта емфітевзису.

Власник земельної ділянки має право:

вимагати від землекористувача використання земельної ділянки за призна­ченням, встановленим у договорі;

одержувати плату за користування земельною ділянкою. Розмір плати, її форми, умови, порядок та строки виплати встановлюються договором;

переважне право купівлі в разі відчуження земельної ділянки;

на одержання відсотка від ціни продажу в разі продажу права користування.

Проте власник при встановленні емфітевзису має не лише права, а й обов'язки. Тобто право власності обмежується певним чином. Згідно з комен­тованою статтею власник зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.

Землекористувач (емфітевта) згідно зі ст. 410 ЦК має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до договору.

Чинний ЦК передбачає розширене коло обов'язків землекористувача порівняно з його правами. Це зумовлено самою сутністю даного речового пра­ва, оскільки у противному разі воно практично співпало б із правом власності. Так, землекористувач зобов'язаний:

вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом;

ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні тех­нології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршен­ня екологічної ситуації;

письмово повідомити власника про відчуження права користування земель­ною ділянкою;

сплатити відповідний відсоток від ціни продажу права користування, роз­мір якого передбачений договором.

Емфітевзис припиняється у передбачених законом випадках. Встановлені у чинному ЦК підстави припинення емфітевзису не є вичерпними. Емфітевзис припиняється в разі:

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

спливу строку, на який встановлено емфітевзис;

викупу земельної ділянки з метою суспільної необхідності;

за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Доцільно було б передбачити в ЦК і таку підставу, як згода власника земель­ної ділянки і землекористувача про припинення.

Стаття 410. Права та обов'язки землекористувача

і. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в по­ вному обсязі, відповідно до договору.

2. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земель­ ною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Землекористувач (емфітевта) згідно зі ст. 410 ЦК має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до договору.

Чинний ЦК передбачає розширене коло обов'язків землекористувача порів­няно з його правами. Це зумовлено самою сутністю даного речового права, оскільки в противному разі воно практично співпало б із правом власності. Землекористувач зобов'язаний:

вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом;

ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні тех­нології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршен­ня екологічної ситуації;

письмово повідомити власника про відчуження права користування зе­мельною ділянкою;

сплатити відповідний відсоток від ціни продажу права користування, роз­мір якого передбачений договором.

Стаття 411. Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою

1. Землекористувач має право на відчуження права користування зе­мельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не вста­ новлено законом.

2. У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його при­ дбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах.

3. Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земель­ної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.

4. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, перед­ бачені статтею 362 цього Кодексу.

5. У разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості пра­ ва), встановлених договором.

Емфітевзис надає великий обсяг повноважень своїм суб'єктам. Суб'єкт ем-фітевзису може відчужувати належне йому право. Слід пам'ятати, що у дано­му разі відчужується не земельна ділянка, а право на неї. Відбувається не зміна власника ділянки, а лише заміна користувача.

Закон надає власнику можливість переважного права купівлі емфітевзису і тим самим припинення обтяження власності. Переважне право купівлі у дано­му випадку здійснюється практично так само, як це відбувається при відчу­женні частки у спільному майні. Власнику надається місяць для відповіді на отримане від користувача письмове повідомлення про продаж емфітевзису.

Якщо власник не скористається наданим йому правом, користувач продає емфітевзис третій особі. Проте і у такому випадку закон надає власнику право отримати відсотки від купівельної ціни.

Стаття 412. Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

і. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористу­ вача;