Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Содержание книги
- Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
- Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції
- Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
- Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.
- Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
- Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
- Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
- Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
- Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
- Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
- Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
- У разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.
- Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
- Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
- Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові виплачується сума, визначена за рішенням суду.
- Право власності на майно припиняється в разі його знищення.
- Цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.
- Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
- Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
- До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
- Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
- Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
- Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
- Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього кодексу.
- Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
- Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
- У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Таке об'єднання може бути створене також власниками житлових будинків.
- Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
- Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
- Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
- Відмови володільця від володіння майном;
- Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
- Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.
- Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- Невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
- Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.
- Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.
- Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам
- У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.
- Вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
- Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
- Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим кодексом та іншим законом.
- В інших випадках, передбачених законом.
- Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
- Стаття 492. Торговельна марка
- Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
3. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності, мають право на виділ у натурі частки зі спільного майна з тією різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а отже, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначенні розміру часток співвласників вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Стаття 370 ЦК не встановлює особливого порядку виділу частки у спільній сумісній власності, а лише передбачає його здійснення в порядку, встановленому ст. 364 ЦК (див. коментар до ст. 364).
Оскільки у спільній сумісній власності подружжя лише два співвласники, то виділ частки в їхньому спільному майні в натурі завжди спричиняв би припинення права спільної сумісної власності. Тому в СК закріплено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 69), а відтак, правила ст. 370 ЦК про виділ не стосуються права спільної сумісної власності подружжя.
У статтях 70-71 СК визначено критерії встановлення розміру часток спільного майна подружжя, а також способи і порядок поділу такого майна, які мають чимало особливостей порівняно із загальними правилами ЦК про спільну власність, обумовлені особливим характером шлюбних відносин.
Від виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності в порядку ст. 370 ЦК, потрібно відмежовувати інші випадки виділу майнової частки, наприклад виділ частини майна повного товариства, пропорційного частці учасника у складеному капіталі, у зв'язку з його власними зобов'язаннями (ст. 131 ЦК); виплата учаснику господарського товариства з обмеженою відповідальністю у зв'язку з його виходом з товариства виплати вартості його частки у статутному капіталі або виділ такому учаснику певної частини майна в натурі у розмірі, пропорційному його частці (ст. 148 ЦК); виділ частини майна фермерського господарства його члену у зв'язку з ліквідацією товариства або виходом із складу членів цього господарства (ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство»).
Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності
1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі
недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення,
може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для
звернення стягнення на неї.
2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для
звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому стат
тею 366 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 371 ЦК надає право кредитору співвласника спільного сумісного майна в разі недостатності в нього іншого майна для звернення стягнення звернутися з позовом про виділ частки із спільного майна в натурі з метою звернення на неї стягнення. Це право ґрунтується на законі. Відповідно до ст. 346 ЦК однією з підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно боржника. Оскільки у спільній сумісній власності не визначені ідеальні частки кожного із співвласників, суд насамперед має встановити розмір частки у спільній сумісній власності спів-власника-боржника за правилами ч. 2 ст. 370 ЦК. Суд може відмовити в позові! якщо співвласники заперечують проти звернення стягнення на частку у спільній сумісній власності, посилаючись на наявність у співвласника боржника достатньої кількості іншого майна, на яке за законом може бути звернене стягнення.
У разі виділу в натурі частки із спільного сумісного майна для звернення на неї стягнення право спільної сумісної власності між співвласником-борж-ником та іншими співвласниками припиняється, якщо стягнення звернено на всю частку співвласника-боржника і якщо співвласників лише двоє. Якщо таких співвласників більше, між ними зберігається право спільної сумісної власності. Воно може зберегтися і тоді, коли співвласників двоє, але стягнення звернено лише на певну частину частки у спільному сумісному майні.
У частині 2 ст. 371 ЦК не встановлюється спеціальних правил щодо порядку виділу частки в цих випадках, але в ній застерігається, що її виділ має здійснюватися в порядку, встановленому ст. 366 цього Кодексу. Такий порядок може встановлюватися щодо окремих видів сумісної власності й іншими законодавчими актами, наприклад СК (ст. 73).
Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності
|
