Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

6. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права влас­ ності на майно, щодо якого він встановлений.

7. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншо­ го нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Зміст сервітуту повністю залежить від правової сутності даного права, що становить різновид прав на чужі речі.

Інституту прав на чужі речі належать як загальні ознаки речового права, так і особливі, що поєднують різні види прав на чужі речі у певну систему. Отже, необхідним виявляється встановлення загальних ознак прав на чужі речі:

1) речові права на чужі речі обтяжують право власності.

Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речових прав інших управоможених осіб на це майно за ви­нятками, встановленими законом або договором.

Вказане положення видається надто важливим моментом щодо з'ясування співвідношення права власності і прав на чужі речі. Внаслідок реалізації прин­ципу слідування, тобто через те, що останні слідують за річчю, незважаючи на зміну суб'єктів права власності, складається становище, згідно з яким права на чужі речі обтяжують кожне право власності, як те, що існувало при їх встанов­ленні, так і кожне наступне, що виникатиме у майбутньому. Такий тягар має ви­раз у тому, що власник речі, на яку поширене інше речове право, втрачає певні повноваження і не може реалізувати право власності в повному обсязі. Сервітут зберігає чинність у разі переходу права власності до іншого суб'єкта;

2) права на чужі речі здійснюються незалежно від волі власника.

Так, на думку багатьох вчених, речові права становлять юридичні форми, що забезпечують можливість тривалої, незалежної від згоди власника участі однієї особи у праві власності іншої. Обсяг прав при користуванні чужим май­ном визначається сервітутом, тобто залежить від виду сервітуту;

3) права на чужі речі здійснюються лише в певних межах.

Вказані межі залежать від виду речового права. Вони встановлюються зако­ном і конкретизуються у договорі з власником. Проте сервітут хоч і обтяжує право власності, але не позбавляє власника у здійсненні його правомочностей;

4) права на чужі речі захищаються від усіх осіб і в тому числі від власника.
У цьому положенні втілюється абсолютність прав на чужі речі. Незважаю­ чи на свою обмеженість, вони захищаються так само, як і право власності.

Сервітут має також і додаткові ознаки. У цивільному законодавстві встановле­но презумпцію відплатності сервітуту. Презумпція не діє, якщо умова безоплат­ності прямо передбачена договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітути можуть бути строковими або безстроковими залежно від мети використання об'єкта, на який вони поширюються.

Здійснення сервітуту повинно відбуватися найменш шкідливим чином. У разі спричинення шкоди майну власника суб'єкт сервітутного права відповідатиме на загальних підставах.

Стаття 404. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном

і. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухо­мим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубо­ проводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

2. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земель­
ної ділянки, а в разі необхідності — від власника (володільця) іншої зе­
мельної ділянки надання земельного сервітуту.

3. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо
іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

У чинному ЦК земельному сервітуту присвячено значно більше положень, ніж особистому сервітуту. У статті 404 ЦК визначаються види земельного сервітуту. Зазначається, що він може полягати в можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропере­дач, зв'язку та трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Строк встановлення сервітуту може бути визначений або не визначений.

Земельний сервітут може встановлюватися щодо іншого виду нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Більш детально земельний сервітут регламентується в ЗК. Йому навіть присвячена окрема глава 16, яка включає п'ять статей.

Земельний сервітут має здійснюватися з урахуванням норм земельного за­конодавства: ЗК, Закону України «Про охорону земель» тощо.

Стаття 405= Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом

1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право
на користування цим житлом відповідно до закону.