Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.

2. Належність чи неналежність фізичної особи до політичної партії або громадської організації не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.

1. Коментована стаття закріплює особисте немайнове право на свободу
об'єднання, що закріплене також і в ст. 36 Конституції України, ст. 20 «Загальної
декларації прав людини», ст. 11 «Конвенції про захист прав і основних свобод
людини», ст. 22 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права».

Закріплене у коментованій статті право означає гарантовану можливість фізичних осіб на свободу об'єднання у політичні партії та громадські ор­ганізації.

Під поняттям «політична партія» слід розуміти зареєстроване згідно із зако­ном добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загально­національної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння фор­муванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (ст. 2 Закону України «Про політичні партії в Україні»).

Громадською організацією законодавець визнає об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, віко­вих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. З Закону України «Про об'єднання громадян»).

2.     Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації
гарантується забороною примусу щодо вступу фізичної особи до будь-якого
об'єднання та перебування у ньому. При цьому належність чи неналежність
фізичної особи до політичної партії або громадської організації не є підставою
для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг. Це положення отримало
конкретизацію і у відповідних законодавчих актах. Так, наприклад, належність
або неналежність до профспілок не спричиняє будь-яких обмежень трудових,
соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гаран- тованих Конституцією України, іншими законами України. Окрім цього, забо­роняється будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у зв'язку з належністю або нена-лежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї (ст. 5 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль­ності»),

3. Певною специфікою наділене право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для малолітніх та неповнолітніх осіб. Так, на­приклад, згідно з чинним законодавством фізичні особи віком від 6 до 18 років мають право на об'єднання у дитячі громадські організації, а фізичні особи віком від 14 до 28 років — на об'єднання у молодіжні організації (ст. 2 Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»).

4. Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації може бути обмежене у випадках, що прямо передбачені законом. Так, наприклад, у разі заборони політичної партії в судовому порядку за поданням Мін'юсту чи Генерального прокурора України у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України та законами України (ст. 21 Закону України «Про політичні партії в Україні»).

Стаття 315. Право на мирні зібрання

1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конфе­ренції, засідання, фестивалі тощо.

2. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлю­ватися судом відповідно до закону.

1. Право на мирні зібрання, що передбачене у коментованій статті, ґрунту­ється на положеннях ст. 39 Конституції України, ст. 20 «Загальної декларації прав людини», ст. 11 «Конвенції про захист прав і основних свобод людини», ст. 21 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права».

Право на мирні зібрання, що передбачене цією статтею, гарантує фізичним особам можливість вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі, вуличні походи, демонстрації, мітинги, хресні ходи тощо. Для ре­алізації цього права фізичні особи повинні своєчасно сповістити про проведен­ня цих заходів органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39 Конституції України). Однак закон не визначив термін, який слід вва­жати завчасним сповіщенням. Тому Конституційний Суд України у справі що­до завчасного сповіщення про мирні зібрання вказав, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу про­ведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

2. Відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та гро­мадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охо­рони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей суд може вста­новлювати обмеження щодо реалізації цього права.