Останні систематичні огляди психосоціальних методів лікування депресії

 

У рамках розробки оновлення даної настанови ГРН і технічна команда розглянули та оцінили не тільки відповідні РКВ, але й розглянули останні мета-аналізи, які були опубліковані після попередньої настанови. Метою було інформування про огляди, проведені для даної настанови і забезпечення кращого розуміння контексту. Як видно з резюме, наведеного нижче, хоча мета-аналіз може бути потужним інструментом для синтезу результатів декількох досліджень, він не без проблем. Найбільш частими проблемами в інтерпретації мета-аналізів є характер досліджень, відібраних для включення, підхід до синтезу даних і спосіб інтерпретації результатів.

З останніх мета-аналізів, виявлених в ході розробки даної настанови, сім вважаються особливо важливими, і вони коротко викладені нижче. Всі мета-аналізи оцінювалися на якість, а посилання з включених досліджень перевірялися, щоб переконатися в тому, що вони, в разі потреби, можуть розглядатися для огляду в цій настанові.

Один мета-аналіз порівнював ефективність психологічних і фармакологічних

втручань у лікуванні дорослих з депресивними розладами (Cuijpers et al., 2008a). Три мета-аналізи аналізували ефективність психодинамічної психотерапії при деяких психічних розладах, включаючи депресію (Leichsenring et al., 2004. Abbass et al., 2008; Leichsenring & Rabung, 2008). Наступний мета-аналіз розглядав різні типи психологічних методів лікування і аналізував їх ефективність в лікуванні депресії (Cuijpers et al., 2008b). Ekers et al., (2007) розглядали ефективність поведінкової активації в лікуванні депресії. Нарешті, Кокранівський огляд (Mead et al., 2008) оцінювали ефективність фізичних вправ в лікуванні депресії.

Cuijpers і колеги (2008a) дійшли висновку, що фармакологічні і психологічні втручання можуть бути еквівалентними при важкій депресії, а фармакологічні втручання можуть бути більш ефективними, ніж психологічні втручання при дистимії, (див. Глава 13 стосовно огляду втручань при підпорогових депресивних симптомах). Це в значній мірі підтримують наявні дані. Проте, ці дані можуть свідчити про те, що дані з медикаментозних втручань сильніші, ніж з психологічних. Cuijpers і колеги (2008b) дійшли висновку, що немає великої різниці в ефективності між психологічним лікуванням легкої і помірної депресії, включаючи когнітивно-поведінкову терапію, вирішення проблем, поведінкову активацію,⁴³ міжособистісну терапію, короткотривалу психодинамічну психотерапію, навчання соціальним навичкам і ненаправлену підтримуючу терапію. Проте, більш точним висновком є те, що Cuijpers і колегам (2008a) не вдалося знайти такої різниці, а лише вдалося встановити, що її не існує. Це спирається на два основні питання: по-перше, випробування, які вони переглядали, щодо перевірки різниці у ефективності, не встановили еквівалентності (див. Piaggio і колеги [2006] з більш повного обговорення цього питання), по-друге, характер переглянутих розладів (проблеми з фізичним здоров'ям, недоумство і післяродова депресія), і характер порівнюваних втручань (втручання високої та низької інтенсивності були згруповані разом) серйозно обмежують здатність цих даних підтримати висновки.

⁴³ Ці три втручання можуть розглядатися як такі, що належать до когнітивної і поведінкової терапії.

 

Leichsenring і колеги (2004), Leichsenring і Rabung (2008) і Abbass і колеги (2008) дійшли висновку, що психодинамічна психотерапія є ефективною в лікуванні широкого спектру психічних розладів (в наслідку депресії). Leichsenring і Rabung (2008) розглянули довготривалу психодинамічну психотерапію в порівнянні з короткотривалою формою психотерапії. Leichsenring і колеги (2004) і Abbass і колеги (2008) оцінювали ефективність короткотривалої психодинамічної психотерапії в порівнянні з контрольними групами, починаючи з медикаментозного лікування і до психотерапевтичної підтримки. Проте, слід зазначити, що ці огляди містять дуже мало досліджень з депресії (всього три в трьох оглядах, з яких можна було витягти дані). Оскільки є дуже мало досліджень, які стосуються депресії, це істотно обмежує обгрунтованість висновків для цієї настанови. Наприклад, у дослідженні Knekt і колег (2008) короткотривалої і тривалої психодинамічної версії психотерапії амбулаторних хворих з порушеннями настрою або тривожними розладами тільки у 65,8% були епізоди рецидиву депресивних розладів. Вони повідомили про повільні темпи одужання в групі психодинамічної психотерапії, тому важко визначити чи є довготривала користь від психодинамічної психотерапії або тривалого контакту з психотерапевтом протягом цього часу. Крім того, у дослідженні була велика кількість пацієнтів, які отримували допоміжне лікування протягом того ж періоду, що впливає на інтерпретацію даних.

огляд Ekers і колег (2007) дійшов висновку, що поведінкова активація є ефективним методом лікування депресії, що показала кращі результати, ніж підтримуюче консультування і короткотривала психотерапія. Проте, їх висновок повинен інтерпретуватися з обережністю з наступних причин: їх аналіз включав дані випробувань, які включали підпорогові симптоми; вони включали дані з активації поведінки високої і низької інтенсивності, дослідження, які були включені, не всі проходили експертну оцінку і не відповідали критеріям якості, встановленим для даної настанови. активація поведінки високої і низької інтенсивності та інші психологічні втручання розглядаються окремо в цій настанові. В огляді Ekers і колег (2007) і низці інших оглядів ці втручання об'єднані в мета-аналізи, що знову ж таки призводить до того, що необхідно з обережністю інтерпретувати результати.

Mead і його колеги (2008) зробили висновок, що фізична активність повинна рекомендуватися людям з депресивними симптомами і тим, хто відповідає діагностичним критеріям депресії, але зазначили, що ефекти менш переконливі для тих, у кого встановлений діагноз депресії. Вони не уточнювали деталі щодо конкретних форм (тобто, аеробні, анаеробні, змішані і т.д.), незалежно від групи або людини або тривалості вправ через відсутність переконливих доказів. Вони стверджують, що припинення фізичних вправ може відігравати суттєву роль, краще рекомендувати фізичну активність, яка буде приємною для людини.