Професіонали охорони здоров'я

У цьому розділі розглядаються досвід людей медичних працівників, у тому числі лікарів загальної практики, медсестер і психіатрів.

Лікарі загальної практики

Як описано в розділі 4.4.4, люди критично ставилися до своїх лікарів загальної практики, тому що вони відчували, що їх депресія була непоміченою ними. Проте, деякі люди мали позитивний досвід встановлення діагнозу депресії і її початкового ведення:

 

Я був дуже слабким фізично і явно дуже слабким морально, а лікар загальної практики…і я буду вічно вдячний йому, насправді сказав мені: "Я не думаю, що я правильно допомагаю, призначаючи ліки з відповідних причин, але, якщо ви згодні, я хотів би направити вас до когось. І це було як величезне полегшення…хтось насправді збирався мене лікувати, як того хто має проблеми тут.

 

Люди, які мали позитивний досвід щодо своїх лікарів, описували їх як симпатичних, теплих, ніжних, добрих, які допомагають і підтримують. Ці люди відчували, що їх слухали і відповідали:

Вона [це лікар загальної практики] добра, тому що вона є людяна. Вона слухає і відповідає мені як людина, а не як професіонал. Вона дає мені час, стільки часу, скільки мені потрібно іноді. Вона піклується, і вона показала мені, що вона піклується, тому що вона дзвонила мені додому і питала: ”Як ви? Ви прийдете до мене завтра?“, тому що вона знає, що я не збираюсь звонити і записуватися на прийом, тому що я…я маю на увазі те, що я перебуваю в ізоляції і все йде не так, як треба.

Ті, у кого негативний досвід описували, як їх лікарям загальної практики не вистачало наведених вище характеристик:

Вас просто не слухають, ви не отримуєте нічого, ви розумієте, це було, як ніби те, що вони [лікарі] кажуть, було: ”Ну, це тільки у вашій голові, ви знаєте, ви дійсно не розумієте, я краще знаю“. І я знаю, що вони дуже зайняті, і я знаю, що вони не мають багато часу, але я дійсно відчував, що я не отримаю ніякої допомоги взагалі.

 

Медсестри

Люди говорили, що вони не відчувають, що медсестри розуміють делікатний характер їхньої депресії, що медсестри в NHS дуже зайняті, щоб говорити зі своїми пацієнтами і їх таке ставлення може бути через недостатню підготовку:

Там дуже багато тих, хто…ви відчували, як ніби люди говорять вам: ”О, заради бога витягніть себе з неї“, і ”Візьміть себе в руки“, що вам не хочеться робити, це останнє в кінці дня. Я просто не думаю, що є достатньо, у ставленні, у ставленні приватних і NHS служб, просто не вистачає фінансування, щоб мати можливість…Я не знаю, підготовки медсестер належним чином.

 

Психіатри

Люди мали різний досвід щодо психіатрів. Деяким не подобалося, як психіатри намагалися отримати інформацією про їх досвід у дитинстві, що описує метод як підхід за "підручником", який миттєво створює бар'єр. Інші не хотіли б обговорювати почуття в цілому:

Я відчував, що мій психіатр була дуже…ой…нікчемною людиною. Знову ж таки, я думаю, тому що я був досить чіткою організованою людиною, щоб з кимось говорити про почуття, про те, що з цього приводу, а що з іншого приводу? І це було…ніщо не могло бути тчним або…мене це тільки дратує.

Люди також мали різні думки про те, як їх психіатр ставився до їх лікування. Більшість мали позитивний досвід: одна людина описувала, як її психіатр зміг змінити одні ліки на інші з меншою кількістю побічних ефектів, а інша розповіла, як психіатр прописав необхідну терапевтичну дозу антидепресантів. Проте, одна людина відчувала, що її не слухали, коли вона пояснювала своєму психіатру, що ліки, які вона зараз приймає, не працюють:

Він [психіатр] сказав щось типу: ”Ну що ж, продовжуйте пароксетин“. І коли я сказала: ” Розумієте, він не допомагає мені. Я приймаю його впродовж восьми місяців, мені не краще. ”Потрібен час і терпіння. Ви знаєте, ” вам краще насправді“ сказав мені один лікар. У вас немає депресії, ви просто дуже сумна леді.

 

Послуги

Досвід щодо служби охорони психічного здоров'я був описаний людьми з депресією. Питання, що стосуються направлення, черги і потрапляння до NHS послуг були підняті. Деякі люди кажуть, що вони занадто довго чекали направлення до психіатра або отримування психотерапії. Один чоловік сказав, що поки він був в черзі, не міг впоратися зі своєю депресією:

Мене направили до психіатричної лікарні для оцінки. Хоча я думаю, що це зайняло близько двох місяців між початковим направленням від лікаря загальної практики і отриманням призначення. Що знову ж таки в ретроспективі це був занадто довгий, надто довгий шлях. Я був дуже, дуже хворим і ледь справлявся …

Ще одна людина описувала, як вона себе почувала, що її направили до NHS послуг:

Дуже важко отримати місце у лікарні з приводу досить важкого психічного захворювання. Ви повинні мати наміри самогубства…Я мав суїцидальні думки. Я був також досить часто буйним. Я маю на увазі в кабінеті мого лікаря, я змів усі речі зі столу, розумієте... це була частина мене, спостерігання за тим, що я роблю…кажучи: ”Так, це дійсно драматично. ”Я не прикидався точно, але я знав, що я повинен був заспівати і затанцювати, щоб мене вислухали.

Щодо психіатричних послуг, люди описують різний від позитивного до негативного досвід. Одна людина сказала, що психіатричне відділення інтенсивної терапії було ”безпечним місцем“. Інші описували служби охорони психічного здоров'я як місце, де у них не було відповідальності, де вони могли б ”віддати себе“ службі з догляду. Поряд з цим, було відчуття ув’язнення:

Через вісім тижнів, я дуже швидко ув’язнив себе сам. Мені було страшно вийти, тому що я був в цьому закритому світі, в якому я знав, що повинно було трапитися. Були процедури, прийом їжі, час підйому,час прийому ліків час для трудотерапії. Були процедури і у мене не було обов'язків… Я був у місці, де мені не потрібно було ні про що думати, і ніхто не міг доторкнутися до мене.

Люди також мали негативний досвід в службах психічного здоров'я NHS, в тому числі, не відчуваючи турботи про себе. Ті, хто отримував приватне лікування, давали більш позитивні повідомлення і порівнювали і протиставляли два досвіди:

була приватна лікарня, там було багато любові, багато уваги, щира турбота. І я не хочу стукати на NHS, оскільки вона, очевидно, дуже обмежена в фінансах, але там не було ніякого догляду… У приватній клініці ви відчували, що до вас відносяться як до людини… Ви відчували, що, дійсно, ви можете одужати ту, тому що вони піклуються про вас.