Вплив лікування на смерть (самогубства або смерті за підозрілих обставин)

Існує недостатньо даних, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця³⁰ між CRHTTs і ”стандартним лікуванням“ щодо зниження ймовірності смерті через будь-яку причину в ході дослідження (K=1, N=130, ВР=1,00, 95% ДI від 0,06 до 15,65).

 

Ефект лікування щодо прийнятності

Є недостатньо доказів, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця між CRHTTs і ”стандартною допомогою“ щодо зменшення ймовірності того, що пацієнти залишать дослідження раніше 6 або 12 місяців (K=1, N=130, ВР=0,60, 95% ДI від 0,15 до 2,41) або 20 місяців (K=1, N=130, ВР=1,17, 95% ДІ від 0,41 до 3,28).

Вплив тягара лікування на сімейне життя

Існує недостатньо даних, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця між CRHTTs і ”стандартною допомогою“ щодо зменшення ймовірності розпаду сім’ї через хворобу пацієнта на 3 місяці (K=1, N=130, ВР=0,88, 95% ДІ від 0,70 до 1,10).

Немає достатньо доказів, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця між CRHTTs і ”стандартною допомогою“ щодо зменшення ймовірності збоїв у соціальному житті у зв'язку з хворобою пацієнта на 3 місяці (K=1, N=130; ВР=0,83, 95% ДІ від 0,67 до 1,02).

Є докази того, що існує статистично значуща різниця на користь CRHTT порівняно зі ”стандартною допомогою“ щодо ймовірності фізичної хвороби членів сім'ї пацієнта через хворобу пацієнта на 3 місяці, але ця різниця навряд чи має клінічне значення (К=1, N=130, ВР=0,84, 95% ДI від 0,73 до 0,96).

Є докази того, що існує статистично значуща різниця на користь CRHTT порівняно зі ”стандартною допомогою“ щодо ймовірності фізичної хвороби членів сім'ї пацієнта через хворобу пацієнта на 6 місяці (K=1, N=130; ВР=0,79; 95% ДІ від 0,66 до 0,95).

 

Вплив тягара лікування на громаду

Немає достатньо доказів, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця між CRHTTs і ”стандартною допомогою“ щодо зменшення ймовірності арешту пацієнта (K=1, N=130, В=0,76, 95% ДІ від 0,51 до 1,12).

Немає достатньо доказів, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця між CRHTTs і ”стандартною допомогою“ щодо зменшення ймовірності користування пацієнтами послугами невідкладної допомоги (K=1, N=130, ВР=0,86, 95% ДІ від 0,51 до 1,45).

 

Клінічне резюме

 

Значна більшість пацієнтів з депресією ніколи не госпіталізувалися (на відміну від шизофренії, де від 60 до 70% пацієнтів були госпіталізовані під час першого візиту; McGorry & Jackson, 1999). Тому не дивно, що велика частина доказової бази взята з лікування шизофренії і це означає, що в даний час недостатньо доказів з РКВ, щоб визначити значення для CRHTTs людей з депресією. Проте, CRHTTs може мати значення для цієї невеликої групи пацієнтів з депресією, які вимагають більш високого рівня медичної допомоги, чим можуть надати стандартні послуги громади. **

 

Рекомендацій

 

5.7.5.1 Використовуйте команди з розв’язання криз і лікування в домашніх умовах у людей з важкою депресією, які представляють значний ризик, і забезпечуйте високоякісну невідкладну допомогу. Команди повинні моніторувати ризики, що є пріоритетом у повсякденній діяльності, таким чином, щоб дозволяти людям продовжувати своє життя без руйнування сім’ї³¹.

5.7.5.2 Розгляньте використання команди з розв’язання криз і лікування в домашніх умовах у людей з депресією, які могли б отримати користь від раннього виписування з лікарні після стаціонарного лікування³².

5.7.5.3 Розгляньте стаціонарне лікування людей з депресією, які мають значний ризик самогубства, членоушкодження або нехтування собою³³.

5.7.5.4 повний спектр психологічних втручань високої інтенсивності, як правило, пропонується в умовах стаціонару. Проте, розгляньте питання про збільшення інтенсивності і тривалості втручань і переконайтеся, що вони можуть надаватися ефективно після виписування.

 

Невідкладна допомога в денних стаціонарах

 

Наступні розділи, позначені зірочками (** _ **), взято з попередньої настанови і не оновлювалися для цієї настанови, за винятком стилю і незначних уточнень.

 

Вступ

 

** Враховуючи значні витрати і високий рівень використання стаціонарної допомоги, можливості програм лікування в денному стаціонарі, діючих в якості альтернативи невідкладній госпіталізації, отримали довіру на початку 1960-х років, спочатку в США (Kris, 1965; Herz et al.,, 1971), а потім в Європі (Wiersma et al., 1989) і Великобританії (Dick et al., 1985; Creed et al.,1990).

Визначення

_____________________________________________________________________

³¹ Докази для цієї рекомендації не були оновлені з часу попередньої настанови. Будь-які зміни фрмулювання були внесені тільки для уточнення.

³² Там же.

³³ Там же

для цілей настанови денні стаціонари гострих психіатричних станів були визначені в якості відділень, які забезпечують діагностичні і лікувальні послуги для тяжкохворих людей, які б в інших випадках лікувалися в традиційних стаціонарних психіатричних відділеннях.

Таким чином, випробування відповідали критеріям включення тільки тоді, коли вони порівнювали госпіталізацію до денного стаціонару гострих станів з госпіталізацію до стаціонару. Учасниками були люди з гострими психічними розладами (де більшість пацієнтів мали діагноз непсихотичного розладу), які були госпіталізовані до стаціонару, оскільки денний стаціонар гострих станів не був доступним. Дослідження виключалися, якщо вони були значною мірою обмежені людьми віком до 18 років або понад 65 років, або тими, у кого був початковий діагноз зловживання психоактивними речовинами або органічні розлади мозку.

 

5.8.2 Розглянуті дослідження³⁴

 

ГРН відібрала Оцінку технології в охороні здоров'я (Marshall et al., 2001) в якості основи для цього розділу. Marshall et al., 2001, зосередивши увагу на дорослих у віці до 65 років і огляді дев'яти випробувань лікування в денному стаціонарі гострих станів, опублікованих в період між 1966 і 2000 роками. Подальший пошук не виявив жодних нових РКВ, придатних для включення. З дев'яти досліджень, включених в огляд, тільки два (Dick1985, Sledge1996) відповідали критеріям включення, встановлених ГРН, з даними щодо 288 учасників.

Характеристика включених досліджень наведені в Додатку 17а, до якого також входять деталі виключених досліджень.

 

5.8.3 Положення клінічних доказів³⁵

 

У дослідженнях, включених в огляд, розглянуто використання денних стаціонарів гострих станів в якості альтернативи госпіталізації з гострим станом до стаціонару. Особи, які беруть участь у дослідженнях були діагностично

______________________________________________________________________

³⁴ IDs досліджень у назві випадку див. дослідження, включені в попередню настанову. Література для цих досліджень наведена в Додатку 18.

³⁵The лісових ділянок можна знайти у додатку 19а.

 

змішаними групами, у тому числі від 50 до 62% людей з діагнозом порушеннями настрою або тривожними розладами. Крім того, денні стаціонари гострих станів не підходить для осіб, які підлягають примусовому лікуванню, а деякі дослідження виключали людей, де сім'ї не в змозі забезпечити ефективну підтримку вдома. Очевидно, висновки з цього огляду, а також рекомендації, засновані на них, не можуть бути узагальнені для всіх людей з депресією, які гопіталізуються в гострому стані.

 

Вплив лікування на ефективність

 

Існує недостатньо даних, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця між денними стаціонарами гострих станів і стаціонарною допомогою щодо зниження ймовірності повторних госпіталізацій після виписування (K=2, N=288, ВР = 1,02, 95% ДІ від 0,74 до 1,43).

 

Ефект лікування на стаціонарні дні на місяць

Є низка доказів, які свідчить про наявність клінічно значущої різниці на користь денних стаціонарів гострих станів порівняно зі стаціонарами щодо днів лікування на місяць (К=1, N=197; ЗМЗ = –2,11, 95% ДІ –3,46 до –0,76).

Ефект лікування на прийнятність

Є недостатньо доказів, щоб визначити, чи є клінічно важлива різниця між денними стаціонарами гострих станів і стаціонарною допомогою щодо зниження ймовірності раннього виходу пацієнтів з дослідження за будь-якої причини (K=2, N=288, ВР=0,86, 95% ДI від 0,29 до 2,59). **