Стандартизація та сертифікація систем якості в Україні

 

Україна, перебуваючи в складі СРСР, використовувала стандарти ISO 9000 як комплекс державних стандартів СРСР – ДСТ 40.9000 ще з 1988 року. Після проголошення в 1991 році України незалежною державою стандарти колишнього СРСР, у тому числі ДСТ 40.9000, на території країни фактично не використовуються. З цього часу були припинені й будь-які відносини з Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) і відповідно Технічним комітетом 1SO/TK-176.

Цей зв'язок було відновлено вже в 1993 році, після вступу України в ISO в якості самостійної незалежної держави. Одночасно було створено Технічний комітет зі стандартизації в області забезпечення якості, яким було підготовлено введення в Україні стандартів ISO 9000 у вигляді державних стандартів (ДСТУ). Ці стандарти були затверджені в 1995 році з терміном введення в дію з 1.07.1996 року як державні стандарти України.

Після виходу третьої версії стандартів ISO 9000:2000 в Україні було зроблено ідентичний переклад. Їх було видано вже як національні стандарти і вони мали такий вигляд:

ДСТУ ISO 9000:2001 [21]. Системи управління якістю. Основні положення та словник (ISO 9000:2000, IDT).

ДСТУ ISO 9001:2001 [22]. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2000, IDT).

ДСТУ ISO 9004:2001 [23]. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності (ISO 9004:2000, IDT).

ДСТУ ISO 19011:2003 [24]. Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління (ISO 19011:2002, IDT) - На зміну ДСТУ ISO 10011-1-97, ДСТУ ISO 10011-2-97, ДСТУ ISO 10011-3-97, ДСТУ ISO 14010-97, ДСТУ ISO 14011-97, ДСТУ ISO 14012-97.

Практика використання стандартів ISO 9000 стає особливо актуальною для українських підприємств сьогодні, в умовах інтеграції в європейські та інші організації. Тому орієнтир на ці стандарти є для них просто «вхідним квитком», тобто мінімальним рівнем вимог для входження на міжнародний ринок.

До цього часу роботи з поширення стандартів ISO 9000 проходили повільно. Лише останнім часом, напередодні вступу України до Всесвітньої торговельної організації (ВТО), діяльність підприємств у цьому напрямку істотно активізувалася. Так, за матеріалами «Bureau VERІTAS», якщо за період з 1995 по 2002 рік в Україні було сертифіковано 311 компаній, то вже через два роки ‑ 1500, а до кінця 2005 року ‑ близько 2000.

Багато підприємств й організацій розробляють та удосконалюють свої системи управління якістю за науково-методичної допомоги спеціалізованих вітчизняних і закордонних фірм, таких як УкрСКІІРО (Україна), Бюро VERITAS (Франція), TUV CERT (Німеччина), TNO (Нідерланди), Морський регістр судноплавства (Росія), ІнтерСертифікат (Росія) та ін.

Причинами, що стримують поширення загальновизнаних в усьому світі сертифікатів на відповідність стандарту ISO 9001 серед українських підприємств, є:

1. Незначне зростання обсягів виробництва в більшості галузей народного господарства й слабкий платоспроможний попит на продукцію взагалі.

2. Відсутність коштів на розробку систем якості й проведення сертифікації підприємств.

3. Недостатня пропаганда переваг міжнародних стандартів ISO 9000.

4. Незначна частина підприємств, які випускають продукцію на експорт, де вимагають сертифікат ISO 9001.

5. Крім того, відіграє роль і факт державного невтручання у взаємовідносини з приводу якості. (Так, наприклад, у Росії міністерство оборони видало рекомендації для підприємств, які випускають військову продукцію, працювати тільки з тими постачальниками, які впровадили системи якості, що відповідають стандарту ISO 9001).

6. Реальна непідготовленість переважної більшості працівників щодо використання методів управління якістю. Пригадаємо, що в Японії завдяки повсюдному навчанню зі статистичними методами управління якістю був ознайомлений практично кожний школяр. К. Ісікава спростив ці методи, що дозволило зробити їх доступними для більшості населення.

Слід зауважити, що подібні причини, які мали місце в післявоєнній Японії, і спонукали Демінга розробити новий підхід до управління підприємствами. Тому сьогодні для України важливим фактором може стати не тільки прагнення до одержання сертифіката, а й розробка і впровадження сучасних систем менеджменту якості для ретельного виявлення дефектів, поліпшення якості й підвищення конкурентоспроможності продукції.

Приклад Японії переконливо показав, що ефективне управління якістю і є одним з основних факторів, що дозволяють вистояти в період спаду виробництва й перейти до економічного підйому.

Керівники всіх українських підприємств, які впровадили, впроваджують або мають намір впровадити стандарт ISO 9001 на вимогу замовника або з будь-якої іншої причини, повинні враховувати, що вони роблять лише перший крок у напрямку створення системи якості. Але й на цьому етапі вона може давати прибуток, сприяючий досягненню певних цілей. Умови, в яких працюють українські підприємства, значно відрізняються від тих, у яких знаходяться компанії розвинутих країн. Вони ближче підходять до ситуації, що складається в Росії.

Аналізуючи досвід українських компаній, фахівці з якості роблять висновок про те, що створення систем менеджменту якості на відповідність стандарту ISO 9001 має погоджуватися з деякою загальною методологією. Вона повинна передбачати реальну оцінку стартових умов, певні етапи й послідовність робіт з якості на шляху перебудови всієї корпоративної культури на принципах загального менеджменту якості (TQM).

Останніми роками питання підвищення якості в Україні набувають державного значення. Так, видано Указ Президента України від 23.02.2001 р. №113 «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2001 р. №447-р затверджено «Концепцію державної політики в сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)», прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. №200-р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції державної політики в сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)», видано Указ Президента України від 13.07.2005 р. №1105/2005 «Про заходи щодо удосконалення діяльності в сфері технічного регулювання та споживчої політики».

Про постановку питань якості як національної ідеї говорилося вже давно. Втішає, що ці питання стали об'єктом уваги громадськості. Так, у травні 2003 року в Києві було проведено ІІІ Всеукраїнський з'їзд якості під гаслом «Якість як національна ідея України», на якому вирішувалося питання про необхідність розробки національної ідеї, заснованої на пріоритеті якості.

 

Запитання й завдання для перевірки знань та самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «сертифікація» продукції. Чим сертифікація продукції відрізняється від сертифікації системи менеджменту якості? Які конкурентні переваги надає сертифікація систем менеджменту якості?

2. Назвіть принципи, що лежать в основі стандартів ISO 9000:2000.

3. Які причини стримують поширення систем менеджменту якості, що відповідають стандартам ISO 9000:2000?

4. Чим пояснюються невисокі темпи росту кількості підприємств, що сертифікують свої системи менеджменту якості?

5. У чому полягає перспектива використання в Україні стандартів ISO 9000?

6. Яким чином відбувалося перетворення міжнародних стандартів ISO 9000 в українські національні стандарти ДСТУ ISO 9000?

7. Назвіть причини, що стримують поширення в Україні загальновизнаних в усьому світі стандартів ISO 9000.

8. Які організації у світі та Україні займаються сертифікацією систем менеджменту якості, екологічного менеджменту та інших систем менеджменту?

9. Назвіть основні причини недостатнього впровадження систем менеджменту якості в Україні.

10. Яке місце посідає Україна за темпами поширення стандартів ISO 9000, а також інших стандартів ISO?