Передумови й умови сертифікації систем менеджменту якості

 

Міжнародну практику сертифікації спрямовано на усунення технічних бар'єрів, що виникають при сертифікації продукції, і забезпечення безперешкодного її просування на ринках.

Провідне місце в області організаційно-методичного забезпечення сертифікації належить Міжнародній організації зі стандартизації (ISO). Разом з ISO над проблемами сертифікації працює Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК).

В умовах виникнення ринкових відносин в Україні сертифікація стає практично єдиним засобом захисту споживача від несумлінності виробників. Вона сприяє запобіганню появи на ринку екологічно небезпечної і недоброякісної продукції.

За статистичними даними, за останні п'ятнадцять років зросла кількість померлих від травм та отруєнь внаслідок використання небезпечних товарів. У переліку основних причин смертності травматична й токсична небезпека посідає друге місце, випередивши онкологічні захворювання. Травми й отруєння стали наслідком використання населенням недоброякісних сурогатів алкогольних напоїв, харчових продуктів, дитячих іграшок та інших товарів споживчого призначення, які поставляються найчастіше контрабандним шляхом.

За таких умов поряд із традиційними методами й засобами забезпечення якості й безпеки продукції та послуг все більшого поширення набуває сертифікація продукції.

Однак останнім часом для споживача вже недостатньо сертифіката відповідності на окремий виріб. Постійним партнерам для більшої впевненості важливо знати, що у виробника весь технологічний процес підтримується на високому рівні й створюються передумови до мінімуму зменшити імовірність появи дефектів.

Для споживача гарантією стабільної якості може бути надійність технології, системи підтримки технологічної точності устаткування й оснащення, метрологічних засобів, ефективної системи підготовки кадрів. Іншими словами, споживач хоче мати впевненість у надійній та ефективній системі управління якістю продукції. Внаслідок цього і з'явилася потреба в сертифікації систем якості.

Відповідно до методичних документів ISO/MEK під сертифікацією відповідності розуміються дії третьої сторони, які доводять, що належним чином ідентифіковані продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Це підтвердження оформлюється у вигляді документа (сертифіката), який видається організації органом із сертифікації і засвідчує, що продукція відповідає певним стандартам. Сертифікація – гарантія певного рівня якості.

Система менеджменту якості відповідає певному стандарту або іншому нормативному документу.

Сьогодні системи менеджменту якості набувають все більшого поширення. Вони знаходять застосування в різних галузях промисловості та сфері послуг, стаючи основою для досягнення високого стандарту якості продукції.

Послуги з сертифікації систем якості виконують як ті організації, що займаються сертифікацією продукції, так і ті, які раніше займалися розробкою систем якості. Підтретьою стороною мається на увазі особа або орган, визнані незалежними як від постачальника (перша сторона), так і від покупця (друга сторона). Однак за нормами, що сформувалися в міжнародній практиці, одна й та сама організація не може виконувати послуги зі створення (і впровадження) системи менеджменту якості та її сертифікацій.

Порядок проведення сертифікації складається з кількох етапів:

1)після прийняття керівництвом підприємства рішення про необхідність проведення сертифікації та одержання сертифіката на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001, подається попередня заявка до органу сертифікації і заповнюється анкета;

2)до органу сертифікації подається заповнена анкета разом з Керівництвом з якості;

3)здійснюється попередня перевірка готовності підприємства до проведення сертифікації;

4)органом сертифікації проводиться інформаційна нарада на підприємстві;

5)розробляється програма робіт із сертифікації;

6)групою експертів проводиться безпосередньо сертифікація. У разі позитивного результату видається сертифікат на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001:2000 (в Україні ДСТУ ISO 9001:2001);

7)аудиторами сертифікаційного органу проводяться такі інспекційні (наглядові) перевірки для підтвердження виданого сертифіката.

На початок 2002 року у світі було зареєстровано більше пів мільйона сертифікованих СМЯ [29]. Процес сертифікації торкнувся 161 країни світу. Порівняно з 2001 роком він зріс на 25%. Серед 51 європейської держави лідерами стали Великобританія (більше 66 тис. сертифікатів), Італія (більше 48 тис.), Німеччина (більше 41 тис.). Колишні соціалістичні країни: Румунія – більше 6 тис., Чеська республіка – більше 5 тис., Польща – більше 2 тис., Словенія – більше тисячі сертифікованих систем якості. На той період Україна в цьому списку займала 29-е місце (більше 300 сертифікатів). На початок 2005 року в світі було видано близько 600 тис. сертифікатів на відповідність стандартам ISO 9001:2000.

Особливо широко сертифікуються системи менеджменту якості в металургійній і машинобудівній галузях. Так, наприклад, за даними тільки TUY CHRT (Німеччина), загальна кількість виданих сертифікатів (станом на 1.08.2003 р.) по галузях склала 32 721, у тому числі виробництво й обробка металопродукції – 7098; машинобудування – 4354; виробництво офісної техніки та пристроїв; електроніка, точна механіка, оптика – 4 187; виробництво виробів з гуми і пластмаси – 2963; надання послуг для підприємств – 2025; торгівля, обслуговування і ремонт транспортних засобів і споживчих товарів – 1726.

Фахівцями кафедри науки Берлінського технічного університету з ініціативи TUV CERT у 1993 році було опитано 325 представників з 800 компаній, що пройшли сертифікацію на відповідність міжнародним стандартам ISO 9000. Більшість з них не змогли позитивно відповісти на запитання про кількісний вимір економічного ефекту впровадження систем якості.

Тому напрошується висновок, що система менеджменту якості має впроваджуватися насамперед для того, щоб давати уявлення про стан забезпечення якості й досягнення глобальних цілей, пов'язаних з потенційними можливостями, а не для одержання швидкої вигоди.

Незважаючи на те, що сертифікація систем якості підприємств на відповідність стандарту ISO 9000 набула значного поширення по всіх країнах світу, існують думки, які ставлять під сумнів ту їх користь, що вже набула визнання.

На думку німецьких фахівців, навіть той факт, що підприємство впроваджує систему якості на вимогу замовника або відповідно до однієї з директив Європейського Союзу (ЄС), не завжди означає, що воно переконане в корисності й рентабельності системи.

У числі скептиків систем якості ISO 9000 і відомий американський фахівець з якості Дж. Джуран. В інтерв'ю журналу «Європейська якість» він зазначив, що «дотримання вимог стандартів ISO 9000 або сертифікація на відповідність їм не гарантує компанії лідируючих позицій в області якості. Доказів протилежного не існує... У мене знайшлося чимало сумнівів щодо стандартів ISO 9000, і мені здається, що, незважаючи на всі вкладені в ці стандарти зусилля й пропаганду органів зі стандартизації та товариств з якості, які заробили великі гроші на цьому, все це зазнає невдачі. Компанії зрозуміють, що немає жодних підстав витрачати гроші на підтримку сертифікатів відповідності цим стандартам, які не забезпечують їм лідерства в області якості» [30].

Однак, незважаючи на авторитетність цих висловлювань, для багатьох стали очевидними такі позитивні сторони сертифікації на відповідність стандартам ISO 9000:

1. В умовах глобалізації економіки незалежно від країни-постачальника за допомогою сертифікації споживачі отримали систему, яка дозволяє їм оцінити рівень якості придбаної продукції.

2. З'явилася можливість наочно й ефективно демонструвати можливості компанії з випуску якісної продукції.

3. Створено механізм, який дозволяє компаніям усього світу в прагненні "підтягнутися до кращих підприємств", оцінених сертифікатом на відповідність ISO 9000 на вищу оцінку. Таким чином, піднявся середній рівень управління якістю й сама якість продукції.

4. Стали більш досконалими сам механізм управління якістю та його документоване оформлення.

Переваги сертифікації систем якості були такими очевидними, що уряди деяких країн зробили її обов'язковою умовою для найбільш важливих відомств.

Так, наприклад, у країнах НАТО (Великобританії, Німеччині та ін.) наявність сертифіката на систему якості стала обов'язковою для компаній, які поставляють продукцію міністерству оборони. Подібне рішення прийняв і уряд Росії.

Особливо активізуються в цьому відношенні споживачі, які посилюють свої вимоги до постачальників. Наприклад, такі американські фірми, як «Дженерал Моторс», «Форд», «Крайслер», зажадали в обов'язковому порядку від 13 тис. своїх постачальників (сировини, матеріалів та ін.) сертифікатів ISO 9000. Такі ж вимоги в Європі до своїх партнерів пред'явила і відома фірма «Опель».

Дані, що підтверджують підвищення ефективності діяльності підприємств після впровадження й сертифікації систем якості, були отримані однією з англійських фірм (Lloids Register Quality Assurance).

У результаті обстеження, проведеного на машинобудівних підприємствах Великобританії, було встановлено, що рентабельність фірм, які одержали сертифікат на відповідність МС ISO 9000, порівняно з тими, які не мають системи якості, значно збільшилася. Крім того, спостерігалося значне випередження (у два і більше разів) порівняно з середніми по галузі основними показниками: 1) приросту прибутку; 2) прибутковості капіталу; 3) обсягу продажу на одного працюючого; 4) прибутку на одного працюючого; 5) оборотності основних фондів.

Звичайно, важко довести, що результати були досягнуті саме завдяки сертифікації на відповідність стандартам ISO 9000. Але безсумнівним було те, що підприємства, які впровадили системи якості, були більш стійкими й стабільними у фінансовому відношенні.

З метою взаємного визнання сертифікатів різних країн у Європі та світі проводиться велика робота. Вона полягає в гармонізації підходів до процесу сертифікації систем якості. Це необхідно для забезпечення визнання результатів оцінки й сертифікації незалежно від того, в якій країні і в якій фірмі її було виконано.

Для наближення до «єдиного сертифіката» у 1990 році було створено першу в світі система взаємного визнання сертифікатів на систему якості – Європейська мережа оцінки й сертифікації систем якості (EQNet).

Її членами стали визнані незалежні органи із сертифікації, які діють у промисловості та сфері послуг і відповідають вимогам європейського стандарту EN 45 012 «Загальні вимоги до органів із сертифікації, що здійснюють сертифікацію систем якості». До складу EQNet увійшли більше 20 країн.

Другою організацією, створеною для досягнення взаємного визнання сертифікатів системи якості, стала Незалежна міжнародна організація із сертифікації (ПО С).

Третьою організацією із забезпечення всесвітнього визнання оцінок систем якості є QSAR, заснована в 1993 році Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) і Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС).