Система управления инновационной деятельностью предприятия

Статья посвящена исследованию системы управления инновационной деятельностью предприятий. Определенно составные системы управления инновационной деятельностью предприятия, а именно такие четыре подсистемы как: научно-технического развития, управляемая, обеспечивающая и управляющая подсистемы.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. За сучасних умов господарської діяльності інновація стала рушійною силою економічного, технологічного, політичного, екологічного та соціального розвитку суспільства. Тому інноваціями необхідно управляти. Саме управління інноваційною діяльністю є ключовим елементом, від ефективності якого залежить розвиток суспільства загалом та активізація підприємницької діяльності зокрема. У зв’язку з цим особливого значення набувають проблеми формування ефективної системи управління інноваційною діяльністю.

Аналіз останніх досліджень чи публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Проблеми управління інноваційною діяльністю знаходять своє відображення у численних публікаціях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених: Гальчинського А.С., Довганя Л.Є., Семиноженка В.П., П. Друкера, Гейця В.М., Шершньової З.Є., М. Портера, А. Стрікленда, Стадника В.В., А. Томпсона, Савчук А.В., Кузьміна О.Є., Ілляшенка С.М. та інших. Незважаючи на велику кількість досліджень у сфері управління інноваційною діяльністю, все ж питання виділення складових системи управління інноваційною діяльністю підприємства залишаються дискусійними.

Цілі статті: визначення складових системи управління інноваційною діяльністю підприємства.

Виклад основного матеріалу. Інноваційна діяльність для економіки підприємства: є чинником конкурентоспроможності продукції; вона забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів; підвищує ступінь адаптивності підприємства до умов зовнішнього середовища, що змінюються; розширює можливості підприємства щодо виходу його на зовнішні ринки продукції; створює передумови для довгострокової стабільності. Реалізація позначених можливостей припускає створення ефективних систем управління інноваційною діяльністю підприємства.

Розвиток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств надзвичайно ускладнений непристосованістю колишньої системи управління інноваціями до нових, ринкових умов господарювання. Отже, для підвищення ефективності інноваційної діяльності, для впорядкування та її системної організації, поглиблення обґрунтованості і аналітичної підготовки схвалюваних рішень, оптимізації складу вживаних технологій, вдосконалення методів і форм обліку в інноваційній діяльності необхідна наявність цілої системи управління інноваційною діяльністю, яка повинна охоплювати:

- розробку інноваційної програми розвитку підприємства;

- пошук та відбір ідей;

- пошук потенційних інвесторів для реалізації інноваційних програм та проектів;

- фінансове забезпечення інноваційної діяльності;

- постійне удосконалення бізнес-процесів та організаційної структури підприємства;

- забезпечення мотивації до інноваційної діяльності високо-кваліфікованого персоналу;

- навчання та підвищення кваліфікації персоналу;

- розробку плану заходів з модернізації і реконструкції виробництва;

- контроль за ходом здійснення інноваційних проектів;

- орієнтацію розробників і виробництва на задоволення потреб споживачів щодо продукції, яка випускається [4].

Система управління інноваційною діяльністю набуває особливого значення в сучасному житті, справляючи значний вплив на стратегію, цілі і методи управління підприємствами. В загальному вигляді інноваційна діяльність представляє собою процес, спрямованні на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новому або вдосконаленому продукті, що продається на ринку, в новому чи вдосконаленому технологічному процесі, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим додаткові дослідження і розробки. Таким чином, інноваційна діяльність створює не тільки майбутній облік підприємства, визначаючи його технології, продукти, потенційних споживачів, оточення, але і основу його конкурентної позиції, а значить, й стратегічні позиції на ринку [6].

Система управління інноваційною діяльністю підприємства має містити чотири підсистеми – науково-технічного розвитку, керовану, забезпечуючу і керуючу підсистему (рис. 1).

При цьому, слід відмітити, що управління інноваційною діяльністю є відкритою системою. Вхід в систему – інформація про зовнішнє середовище прямої дії: постачальників, споживачів, конкурентів, зовнішнє середовище опосередкованої дії: демографічні, економічні, політичні, правові, науково-технічні, соціально-культурні фактори та внутрішнє середовище: місія, стратегія, політика.

Рис. 1. Система управління інноваційною діяльністю підприємства

 

Інформаційне забезпечення управління інноваційною діяльністю ґрунтується на зборі та накопиченні більшої кількості інформації, необхідної для перетворення її на нововведення. Вихід із системи – економічні, соціальні, технологічні та екологічні інновації. Процес трансформації інформації в нововведення здійснюється завдяки суб’єктам управління інноваційною діяльністю (керівництво підприємства) та об’єктам управління інноваційною діяльністю (інноваційна діяльність).

Інноваційна діяльність реалізується через працівників підрозділів підприємства: науковців, дослідників, розробників. Необхідно зазначити, що ефективне управління інноваційною діяльністю залежить від розуміння доцільності співпраці «владних стимуляторів» (керівної системи) та «кваліфікованих стимуляторів» (керованої системи) [3].

Отже, керуюча підсистема – суб’єкт управління – найбільш складна і значуща в системі управління інноваційною діяльністю. Загальні функції керуючої підсистеми інноваційної діяльності підприємства включають розробку інноваційної стратегії і створення нових організаційних структур управління, проведення аналізу і планування інноваційної діяльності з урахуванням стратегічних і поточних планів підприємства, реалізацію ефективного контролю за виконанням ухвалених рішень.

Підсистема науково-технічного розвитку, по суті, представлє собою науково-дослідний підрозділ, який займається розробкою інновацій та прогнозуванням майбутніх потреб підприємства.

До основних завдань науково-дослідного підрозділу відносять:

1. Пошук ідей нового продукту (технології, товару, або послуги), який включає:

- генерацію ідей (систематично організований пошук ідей нових продуктів);

- формування ідей, тобто визначення, на які продукти і які ринки варто звертати основну увагу;

- попередню оцінку ідей, яка передбачає відсіювання найгірших ідей та вибір серед обраних найкращої;

- економічний аналіз ідеї, який включає прогноз витрат, пов’язаних із розвитком продукту, його виходом на ринок та продажем; оцінку обсягу реалізації; прогнозу прибутку та врахування ризиків і невизначеності.

2. Створення задуму продукту – пророблений варіант ідеї, виражений значимими для споживача поняттями, в результаті чого виникне образ продукту. Образ продукту – конкретне уявлення, що склалося в споживачів про реально існуючий чи потенційний продукт.

3. Розробка нового продукту. Важливими етапами розробки товару повинні бути створення дизайну товару, включаючи його форму, колір і матеріал; розробка відповідного упакування і створення сучасної товарної марки.

4. Забезпечення якості товару й оцінка конкурентноспроможності. Формування системи якості товару на підприємстві передбачає забезпечення якості, керування якістю і поліпшення якості.

5. Оцінка ринкової адекватності товару, яка визначається за показниках обсягів збуту, прибутку та покриття постійних витрат.

6. Пробний маркетинг. Пробний маркетинг – це перевірка продукту і маркетингової програми в реальних ринкових умовах. Ціль пробного маркетингу – ще до початку повномасштабної реалізації продукту оцінити сам продукт і його маркетингову програму (ціну, рекламу, марку, упакування, сервіс і т. д.) і довідатися, як на все це будуть реагувати споживачі і посередники. Керована підсистема – об’єкт управління – включає функціональні служби, основні і допоміжні виробничі підрозділи, які реалізують наукові розробки. Від якості організації і контролю даної підсистеми залежить ефективність реалізації інновацій на підприємстві, відповідно великого значення тут набуває мотивація усіх учасників керованої підсистеми.

Структуру керованої підсистеми управління інноваційною діяльністю на підприємстві можна представити у вигляді двох підсистем: безпосередньо керованої і опосередковано керованої [2].

Основу безпосередньо керованої підсистеми управління інноваційною діяльністю становить сам процес інноваційної діяльності та функціональні служби, основні і допоміжні виробничі підрозділи, які реалізують наукові розробки. В залежності від характеру просування інновацій [5, с. 34] у процесі інноваційної діяльності виділяється три елементи: натуральний, товарний та розширений процеси. Натуральний процес інноваційної діяльності передбачає створення та використання інновацій в рамках одного й того самого підприємства. При товарному процесі підприємство створює новий продукт (технологія, послуга), що просувається на ринку як предмет купівлі-продажу. Розширений процес інноваційної діяльності передбачає співпрацю з партнерами з метою створення та реалізації нового продукту (технології, послуги), тобто відбувається перерозподіл інноваційного процесу між кількома учасниками. На виході безпосередньо керованої підсистеми знаходяться нові потреби споживачів та підприємства, інноваційні ресурси підприємства, на виході – інновації, новинки на продаж.

Опосередковано керована підсистема включає елементи мікрооточення підприємства: споживачів, конкурентів, постачальників ресурсів, посередників та контактні аудиторії. З огляду на специфіку інноваційної діяльності, слід зазначити, що в забезпеченні процесу інноваційної діяльності значне місце займають постачальники когнітивних ресурсів (наукових знань): тимчасові наукові колективи, вищі навчальні заклади, наукові організації, різноманітні об’єднання науковців, науково-дослідні лабораторії, новатори. Усі елементи мікрооточення безпосередньо пов’язані, вони створюють сприятливі умови для інноваційної діяльності на підприємстві, допомагаючи новій ідеї отримати практичну реалізацію та знайти свого споживача [2, с. 74].

Забезпечуюча підсистема формує необхідні матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси для керованої підсистеми. Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними ресурсами відповідні комплектності і якості. Вирішуючи завдання забезпечення, працівники служб забезпечення повинні вивчати і враховувати попит та пропозиції на всі необхідні підприємству матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Система інформаційного забезпечення наповнює інноваційну базу оперативно достовірними даними і знаннями, необхідними для якісної реалізації інноваційного проекту, вона дає можливість доступу до цих інноваційних баз даних та знань на різних умовах для всіх зацікавлених юридичних і фізичних осіб. Система інструментального забезпечення реалізує гнучку автоматизацію всіх етапів процесу створення інноваційного проекту: маркетингу; техніко-економічного обґрунтування; розробки інноваційного проекту (інноваційного продукту); комплектного надходження необхідного обладнання; підготовки персоналу для обслуговування створюваного інноваційного продукту; сертифікації та сервісного обслуговування. Система проектно-технологічної та виробничої підтримки призначена для створення нової конкурентоспроможної наукомісткої продукції, високих технологій і нововведень та їх практичного освоєння на підприємствах.

Система експертизи ті сертифікації науково-технічних та інноваційних програм, проектів, пропозицій і заявок, яка повинна забезпечити високопрофесійне і якісне проведення комплексної експертизи (наукової, соціально-економічної, виробничо-інвестиційної, екологічної і т.п.), сертифікації інновацій, а також надання суб’єктам інноваційної діяльності послуг у галузі метрології, стандартизації та контролю якості. Система моніторингу територій, галузей, підприємств і просування інновацій та наукоємної продукції на регіональний, міжрегіональний і зарубіжні ринки, яка повинна забезпечити моніторинг, маркетинг, рекламну і виставкову діяльність, патенто-ліцензійну роботу і захист інтелектуальної власності. Система координації і регулювання інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення активно використовує пряму і непряму державну підтримку інноваційної діяльності, різні позабюджетні джерела (ресурси та інвестиції місцевих підприємницьких і виробничих структур, а також інвестиції з інших регіонів і країн). Система підготовки кадрового забезпечення презентована професійно підготовленими, із досвідом практичної інноваційної діяльності, керівниками проектів, що забезпечують організацію та реалізацію інноваційних проектів [1, с. 79].

Висновки. Отже, система управління інноваційною діяльністю дозволяє гнучко реагувати на зміни та вирішувати такі складні проблеми, як вибір і обґрунтування оптимальної для інноваційної діяльності організаційної структури підприємства, проведення оцінки економічної ефективності інноваційних процесів, а також координацію процесів інноваційної діяльності в цілому.

 

Список використаних джерел

1. Бутов А. Сучасні тенденції розвитку системи управління інноваційною діяльністю підприємства / А. Бутов // Економічний аналіз. – Вип. 9.– Ч. 2. – 2011. – С. 77-79.

2. Клепікова О.В. Інноваційна діяльність на підприємстві як об’єкт управління // Економіка транспортного комплексу. – 2009. – Вип. 14. – С.71-76.

3. Колінко Н.О. Структурно-логічна схема управління інноваційною діяльністю // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/nataral/Vnulp/Menegment/2012_727/48.pdf.

4. Пєтухова О.М. Сучасні підходи до управління інноваційною діяльністю підприємств / О.М. Пєтухова, Г.В. Сілакова // Наукові праці. Економіка. – № 39. – 2011. – С. 139-144.

5. Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навч. посіб. / О.М. Скібіцький. – К.: Центр навчальної літератури. – 2009. – 408 с.

6. Топух І.П. Управління інноваційною діяльністю підприємства в умовах ринкової економіки [Електронний ресурс]. // І.П. Топух., І.В. Лавриненюк // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vsunu/2011_11_1/ Topuh.pdf.

 

 

УДК 65.01

Зейналова Т.В.

Луцький національний технічний університет