Стратегия инновационного развития рационального использования материальных ресурсов в украине

Стратегия инновационного развития рационального использования материальных ресурсов. В статье рассмотрено особенности ресурсосбережения как направления повышения эффективности деятельности предприятия.

 

Постановка наукової проблеми. Становлення сучасного ринкового господарства вимагає пошуку нових шляхів формування національної стратегії раціонального використання матеріальних ресурсів. Світовий досвід показує, що в цьому напрямі необхідно в першу чергу, зробити комплекс системних теоретичних та методологічних кроків. Загальною тенденцією світового і, що найбільш важливо, європейського соціально-економічного розвитку, є формування конкурентоспроможних, ефективних та ощадливих форм господарювання саме в рамках регіональних економічних систем. Протее, на даний момент проблематика раціонального використання матеріальних ресурсів в Україні досліджена не повно, відсутнє прогнозування подальшого розвитку раціонального використання матеріальних ресурсів у контексті світової економіки, що унеможливлює формування державної ресурсозберігаючої політики, розробку відповідних регіональних та державних стратегічних планів розвитку та сприяння ресурсозбереженню в Україні. Отже, дана тема є надзвичайно актуальною і потребує подальшого вивчення.

Аналіз публікацій. Дослідженням проблем раціонального використання матеріальних ресурсів займалося чимало зарубіжних та вітчизняних вчених. Так, питання ресурсозабезпечення і раціонального використання матеріальних ресурсів розглядали В. Беренс, М. Міллер, О. Кроллі та інші закордонні автори, які під різним кутом зору підходили до процесів ефективного використання та заощадження ресурсів. Значний внесок у вирішення проблеми раціонального використання матеріальних ресурсів зробили такі вітчизняні вчені як: Балашова Р.І., Близький Р.С., Іванов М.І., Коніщева Н.І., Липницький Д.В., Лебєдєв В.А., Радчук І.М., Скоков С.А., Сотник І.М., Хижняк Л.Т. та інші. Проте, враховуючи сучасні темпи розвитку економіки та постійне удосконалення менеджменту раціонального використання матеріальних ресурсів на підприємстві, дана тематика потребує подальшого дослідження.

Постановка завдання полягає у визначенні основних підходів до раціонального використання матеріальних ресурсів як способу господарювання та обґрунтування його ролі для сучасних українських підприємств в умовах нестабільності економічного середовища.

Виклад основного матеріалу. Підприємство – це суб’єкт господарювання, котрий виготовляє продукцію задля отримання прибутку. Для його створення і подальшого функціонування необхідна, як правило, наявність чималої кількості різноманітних ресурсів – матеріальних, нематеріальних, фінансових, трудових, інформаційних тощо. Зазвичай їх величина обмежена. Фірма може розпоряджатися лише тими ресурсами, які в неї вже є, які вона сама створила або ж які вона змогла залучити до своєї діяльності. Саме тому, проблема раціонального використання ресурсів, а також проблема їх заощадження стає дедалі актуальнішою, особливо в умовах фінансово-економічної кризи.

Раціональное використання матеріальних ресурсів є одним із ключових напрямків у політиці управління сучасними підприємствами, що заснований на впровадженні ресурсозберігаючих технологій, прийнятті ефективних управлінських рішень стосовно раціонального використання матеріальних ресурсів, а також постійному вдосконаленні знань і професійних навичок відповідних управлінців. Протее, для того, щоб його можна було впровадити в загальну систему менеджменту на фірмі, потрібне чітке розуміння сутності даного поняття. Виходячи з того, який сенс вкладає той чи інший управлінець в даний термін, власне і залежить ефективність впровадження раціонального використання матеріальних ресурсів.

Україна поступово почала активізувати зусилля в даному напрямку, адже ефективного використання ресурсів вже давно потребує вітчизняна економіка, обтяжена зношеними ресурсномісткими основними фондами та застарілими технологіями. Розвиток ринкових відносин в Україні, що сприяє появі нових підприємств, посиленню спеціалізації та конкуренції у різних галузях стимулює впровадження нових ресурсозберігаючих технологій у виробництво.

Раціональне використання матеріальних ресурсів досить складно оцінити статистично, адже будучи надзвичайно ємнісним поняттям воно охоплює надзвичайно широкий спектр заходів, які в підсумку призводять до оптимізації виробничих процесів, підвищенню продуктивності праці та покращенню умов виробництва. Серед таких позитивних ефектів - оновлення основних фондів, впровадження новітніх або більш досконалих технологічних процесів виробництва, вдосконалення організаційних та управлінських процесів, ефективне використання відходів виробництва тощо починаючи з макрорівня і завершуючи макроекономічним масштабом.

На жаль, на даний момент раціональне використання матеріальних ресурсів не є певним відокремленим пріоритетним спрямуванням, щодо стану якого б можна були знайти агреговану статистичну інформацію, оскільки раціональне використання матеріальних ресурсів є багатогранним поняттям, яке можна розглядати під різним кутом зору. Державний комітет статистики України представляє інформацію щодо стану раціонального використання матеріальних ресурсів в Україні через призму інноваційної діяльності, яка є невід’ємною та надзвичайно важливою складовою раціонального використання матеріальних ресурсів, одною з його характеристик.

Українські підприємства в 2013 р. витратили на технологічні інновації 9,6 млрд грн. Про це повідомляє Державна служба статистики України (Держстат).

Водночас в 2012 р. витрати на інновації становили 11,5 млрд грн. Таким чином, українські підприємства в 2013 р. витратили на 16,5 % менше коштів на інноваційну діяльність.

Частка коштів на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення скоротилася до 58%, однак на внутрішні і зовнішні науково-дослідні розробки збільшилася до 17,1% (відповідно 13,7% і 3,4%); як і в попередні роки дуже незначна частка коштів (0,9%) витрачається на придбання інших зовнішніх знань (придбання нових технологій).

Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності залишаються власні кошти підприємств – 72,9 % загального обсягу видатків (проти 63,9 % в 2012 р.), фінансова підтримка держави – ​​1,9 % (2,2 %), кошти вітчизняних та іноземних інвесторів – 1,3 % і 13,1 % відповідно (1,3 % і 8,7 %); частка кредитів значно скоротилася і становить 6,6 % (21,0 %).

У 2013 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалися 1715 підприємств, або 16,8 % обстежених промислових підприємств (у 2012 р. – 1758 підприємств, або 17,4 %).

Впровадженням інновацій в 2013 р. займалися 1312 підприємств (77 % загальної кількості інноваційно активних). Впроваджували інноваційні види продукції 683 підприємств, кількість таких видів становила 3138 найменувань, з них 809 – машини, обладнання, апарати, прилади. Нові технологічні процеси у звітному періоді ввели 557 підприємств; кількість процесів становила 1576, в тому числі маловідходних, ресурсозберігаючих – 502.

У 2013 р. 1031 підприємство реалізувало інноваційної продукції на 35,9 млрд грн, або 3,3 % загального обсягу реалізованої промислової продукції (у 2012 р. відповідно 36,2 млрд грн і 3,3 %). Реалізацію продукції за межі України здійснювали 344 підприємства, обсяг якої становить 44,7 % від загального обсягу реалізованої інноваційної продукції, у тому числі до країн СНД – 25,3 %.

Майже кожне четверте підприємство реалізовувало продукцію, яка була новою для ринку. Обсяг такої продукції становить 12,4 млрд грн, більш, ніж половину якої (53,0 %) 102 підприємства поставили на експорт. Слід зазначити, що більшість підприємств у звітному періоді (86,0 %) реалізовували продукцію, що була новою виключно для підприємства. Її обсяг становить 23,5 млрд грн, 40,4 % якої 271 підприємство реалізувало за межі України.

Вступив у силу закону «Про зелений тариф», що значним чином активізував розвиток альтернативної енергетики, для якої даний документ став «зеленим світлом».

Запровадження принципів ресурсоефективності – є нагальною для України задля підвищення її конкурентоспрможності, посилення енергетичної безпеки, прискорення економічного та соціального розвитку, зменшення впливу на довкілля та розбудови сучасної високотехнологічної та ефективної країни. Безперечно для цього необхідна перш за все державна підтримка у виді стратегічних планів та програм, що будуть сприяти розвитку ресурсозбереження в Україні, стимулюватимуть відповідальність компаній та насадження засад ресурсоефективності та відповідального споживання у населення.

Висновки. Економічний розвиток будь-якої країни залежить від наявності на ринку конкурентноздатних підприємств. Малі чи великі, приватної чи державної форми власності, – саме вони стають за сучасних умов ключовою ланкою у створенні добробуту населення і держави, оскільки створюють валовий внутрішній продукт, надають робочі місця, сплачують податки до бюджету й вирішують безліч інших питань різноманітного характеру. Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має наявність в його розпорядженні певної сукупності тих чи інших ресурсів, управляючи якими суб’єкт господарювання досягає поставлених цілей та врешті-решт отримує прибуток.

У даній статті досліджено та проаналізовано тенденції розвитку раціонального використання матеріальних ресурсів в Україні, фактори, що стимулюють раціонального використання матеріальних ресурсів. Визначена подальша необхідність у стимулюванні раціонального використання матеріальних ресурсів на державному рівні.

У подальших дослідженнях доцільно поглибити аналіз стану раціонального використання матеріальних ресурсів в Україні та проаналізувати наявні державні програми сприяння ресурсозбереженню.

Список використаних джерел

1. Бєляєва Г.Є. Ресурсозбереження як напрямок підвищення конкурентоспроможності підприємств в загальній системі управління / Г. Бєляєва // Екологічний менеджмент у загальній системі управління: тези доповідей Десятої щорічної Всеукраїнської наукової конференції (Суми, 20-21 квітня 2010 року). – Суми: СумДУ, 2010. – Ч.1. – С. 20-23.

2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

3. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення "зеленого" тарифу [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/601-17.

4. Іпполітова І.Я. Ресурсозбереження як метод господарювання в умовах кризи [Електронний ресурс] / І. Іпполітова. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_NPN_2009/Economics/46350. doc.htm.

4. Конищева Н.И. Управление ресурсосбережением на предприятиях новых форм хозяйствования / Н. Конищева, Р. Балашова // Современные проблемы управления экономикой: сборник научных трудов. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1994. – С. 133-144.

5. Радчук І.М. Сутність поняття «ресурсозбереження» та шляхи його впровадження на підприємстві [Електронний ресурс] / І. М. Радчук // Вісник ХНТУ, 2009. – № 3(36). – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal /natural/ Vkhdtu/2009_3/30922.pdf.

6. Сотник І.М. Еколого-економічні механізми мотивації ресурсозбереження: монографія / І.М. Сотник. – Суми: Мрія ТОВ, 2008. – 230 с.

 

 

УДК 378(477)

Форманюк І.Р.

Луцький національний технічний університет