Шляхи підвищення рівня рентабельності підприємства

У статті розглядаються суть і економічна основа показника «рентабельність», необхідність і способи підвищення рівня рентабельності підприємства, взаємозв’язок показників рентабельності і прибутку, як основних показників діяльності підприємства.

 

M. Sova

THROUGH INCREASED PROFITABILITY

This paper examines the nature and economic base rate "return" the need and ways to improve the profitability of the enterprise, the relationship of the profitability and profit as the main indicators of the company.

Сова М.М.

ПУТИ ПОВЫШЕНИЯ УРОВНЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

В статье рассматриваются сущность и экономическая основа показателя «рентабельность», необходимость и способы повышения уровня рентабельности предприятия, взаимосвязь показателей рентабельности и прибыли, как основных показателей деятельности предприятия.

Постановка проблеми. Підприємництво – один з основних факторів прогресу в умовах ринкової економіки. Це діяльність, яка спрямована на задоволення потреб споживачів шляхом виробництва матеріальних благ, і отримання прибутку. Ринок не дозволяє підприємцю виготовляти продукцію чи послуги, реалізація яких приносить збиток. Досліджуючи ефективність діяльності підприємства необхідно порівняти отриманий у ході реалізації продукції, робіт чи послуг прибуток з витратами, які були понесені в ході виробничого процесу. Внаслідок цього, у ринковій економіці серед показників ефективності основоположне місце займає прибуток.

Аналіз досліджень та публікацій з даного питання. Питаннями щодо обґрунтування необхідності підвищення рівня рентабельності виробництва і основних шляхів його оптимізації займалися такі вчені, як: Т. Амельченко, Д. Чайлякова, М. Пархомець, Л. Дудар, А. Півен, А. Сава, Л. Созанський, В. Васильєв, О. Короткевич, М. Тітов, А. Шарова, А. Мазаракі та ін.

Мета статті. Виявлення основних шляхів підвищення і оптимізації рівня рентабельності, як одного з основних показників фінансового стану підприємства.

Виклад основного матеріалу. Рентабельність – це відносний показник ефективності діяльності підприємства, який показує рівень віддачі активів у вартісній формі, а також ступінь використання капіталу безпосередньо в процесі виробництва.

Ефективність виробництва означає відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і персоналу підприємства за певний відрізок часу.

В умовах кризи, яка сьогодні присутня в Україні, спостерігається негативна тенденція щодо стрімкого зниження рівня рентабельності виробництва, продажу, власного капіталу, що прямо свідчить про збитковість підприємства чи галузі, в якій воно здійснює свою комерційну діяльність. Внаслідок цього підприємство може переглянути свою стратегію діяльності, спрямовуючи її на отримання прибутку і на зростання рівня рентабельності. Але це слід робити лише тоді, коли воно досягло точки беззбитковості, або точки нульового прибутку [4].

У країнах із розвиненою економікою використовують також поняття продуктивності системи виробництва і обслуговування. Воно являє собою ефективне використання ресурсів різного типу, а саме: землі, праці, капіталу, інформації, матеріалів та енергії, що використовуються під час виробництва товарів чи послуг. На основі цього робимо висновок, що продуктивність системи і ефективність виробництва – це тотожні поняття, які характеризують однакові за своєю суттю економічні процеси.

Серед видів економічної діяльності найвищий рівень рентабельності мають підприємства, що займаються фінансовою діяльністю (73,0 %), а також підприємства торгівлі, з ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (19,6 %), в тому числі підприємства торгівлі автомобілями та мотоциклами, їх технічного обслуговування та ремонту (26,8 %) [3].

Актуальна проблема забезпечення прибутковості функціонування для підприємств, що перебувають як на державному фінансуванні, так і на госпрозрахунку, до яких належать лісогосподарські підприємства. Відмітимо, що рівень рентабельності лісогосподарського виробництва також обумовлюється структурою матеріальних витрат на охорону, захист, відтворення лісів, переробку деревини, фізичних обсягів виробництва та рівня цін на лісопродукцію. Так, наприклад, державне підприємство (ДП) «Дубенське лісове господарство» займає лідируючі позиції в сфері лісообробки і лісозаготівлі. За своїми техніко-економічними показниками воно може конкурувати з будь-яким підприємством не лише в регіоні, а й в Україні. Нині лісовий фонд ДП «Дубенський лісгосп» за якістю є одним із кращих за показниками продуктивності в області. Зокрема, структура лісового фонду Дубенського лісгоспу по породному складу складає: хвойних насаджень – 15195 га (60,3 % лісового фонду), твердолистяних насаджень 7240 га (28,8 % лісового фонду), м’яколистяних насаджень 2738 га (10,9 % лісового фонду). За продуктивністю насаджень (І-ІІІ бонітетів) співвідношення відповідно: хвойних – 97,7 %, твердолистяних – 98,3 %, м’яколистяних – 95,7 %. Основна частка стиглих та перестійних насаджень відносяться до 1-2 та вищих бонітетів, майже половина цих насаджень має повноту 0,7 і вище.

На величину рентабельності підприємства ДП «Дубенський лісгосп» впливають такі чинники: зміна частики прибутку на одну гривню реалізованої продукції; зміна фондомісткості або фондовіддачі; зміна оборотності оборотних коштів. Спостерігається тенденція до зменшення коефіцієнта закріплення оборотних фондів, що призводить до зменшення рівня рентабельності. Тому, для успішної діяльності підприємству необхідно приділити увагу питанню покращення показника коефіцієнта закріплення оборотних фондів.

Загалом напрямами підвищення рентабельності підприємств різних галузей економіки можуть бути:

1. Сільське господарство, мисливство, лісове господарство [2]:

- налагодження сучасної інфраструктури ринку;

- збільшення експорту продукції;

- модернізація техніко-технологічної бази;

- переоснащення виробництва;

- цільове державне дотування, яке сприяло б покращенню ефективності виробництва.

2. Промисловість:

- зростання капіталовкладень на 10 %;

- спрощення і вдосконалення податкової системи;

- підтримання обмінного курсу національної грошової одиниці;

- формування технологічних кластерів.

3. Освіта:

- покращення системи фінансування освіти державою;

- трансформація процесу управління освітою;

- можливість отримання освіти всіма верствами населення;

- вдосконалення системи дистанційного навчання;

- впровадження стимулюючих форм фінансування.

4. Інші:

- збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг;

- збільшення продуктивності праці робітників;

- проведення активної маркетингової політики;

- максимальне використання свої прихованих можливостей (потенціал);

- зменшення загальновиробничих витрат;

- підвищення якості продукції, сервісного обслуговування і конкурентоспроможності продукції і т.д.

Висновки. Для успішної діяльності будь-якого підприємства необхідно проводити постійний моніторинг, який дасть змогу отримувати інформацію про споживачів, попит на продукцію, стан ринку, умови виробництва та ін. Таким чином, можна відстежувати фактори, що впливають на рентабельність. Завдяки підвищенню рівня рентабельності на підприємстві виникають можливості розширення сфер своєї діяльності, збільшення обсягів виробництва і покращення становище на ринку та утвердження серед конкурентів та їх аналогічних товарів.

 

Список використаних джерел

1. Амельченко Т.В. Прибутковість як один із найважливіших показників ефективності діяльності підприємства / Т.В. Амельченко, Д.І. Чайлякова // Экономика Крыма № 2(31). – 2010. – С. 158-160.

2. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств / В.В. Васильєв // Фондовий ринок. – 2012. – №12. – С. 11-14.

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

4. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. Посібник / В. Мец – К.: Вища школа, 2011. – 278 с.

 

 

УДК 658.1

Сопіжук К.А.

Луцький національний технічний університет