Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми.

Теоретичним та практичним аспектам розвитку світової транспортної системи та національних транспортних систем країн світу присвячені дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних науковців: В. Білозубенка, Б. Буркинського, В. Вінникова, С. Євсєєва, О. Єдіна, О. Котлубая, В. Креймера, А. Кульмана, С. Пирожкова, К. Плужнікова, Д. Прейгера, М. Примачева, А. Рибчука, П. Самуєльсона, П. Сьоміна, Ю. Цвєтова, О. Чернеги, Ю. Щєрбаніна та ін.

Разом із тим, незважаючи на значну увагу до проблем функціонування сучасних транспортних систем, багато питаньрозвитку транспортної системи залишаються недостатньо дослідженим. Об’єктивна необхідність подальшої розробки й удосконалення теоретико-методичних та практичних основ розвитку транспортної системи України з урахуванням тенденцій та змін, що відбуваються у світовому господарстві в умовах глобалізації, обумовила актуальність теми дослідження, визначила його мету, завдання та зміст.

Цілі статті. Метою статті є виявлення та дослідження проблеми міжнародних транспортних мереж України та ЄС, пошук шляхів їх вирішення та перспектив розвитку транспортної системи України в умовах її інтеграції у транспортні структури Європи.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Транспорт є необхідною умовою виникнення і розвитку інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і саме виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежить від рівня розвитку транспорту.

На сьогоднішній день в Україні сформована відповідна нормативно-правова база для розвитку транспортних мереж та співробітництва з іншими державами, що сприяє інтеграційним процесам в Україні на регіональному рівні, основу якої складає Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання та управління у сфері транспорту та дорожнього господарства» [1].

Рівень розвитку транспортної системи держави – одна з найважливіших ознак її технологічного процесу. За умови інтеграції до європейської та світової економіки, потреба у високо розвинутій транспортній системі дедалі посилюється – вона має стати базисом для ефективного входження України до світового співтовариства та зайняти в ньому місце, яке б відповідало рівню успішної держави. Протягом останніх років транспортна галузь України зазнала суттєвих змін і на даний момент знаходиться в активній стадії переформування [2].

У таблиці 1 подано основні проблеми транспортної системи України та шляхи їх вирішення щодо ЄС. Світова транспортна система характеризується досить неоднорідною інституціональною та соціальною структурою. Її стан у значній мірі визначається економічною потужністю національного капіталу та змінами у характері перевезень. Вона включає приватні, державні та змішані компанії. Держава у значній мірі курує розвиток національних транспортних систем, оскільки транспорт є матеріально- та енергомістким сектором економіки з довготривалим інвестиційним циклом та високим рівнем фізичного та морального зношення.

Важливу роль у здійснення міжнародних перевезень відіграють міжнародні транспортні коридори. Міжнародні транспортні коридори (МТК) – транспортні артерії і сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямах їх найбільшої концентрації. Транспортні коридори виконують роль кровоносних судин у світових інтеграційних процесах.

На даний час нагальним питанням для транспортної галузі України є інтеграція національної транспортної системи в світову, утвердження країни як транзитної з метою залучення додаткових обсягів перевезень та валютних надходжень, скорочення транспортних витрат, наближення до міжнародних стандартів перевезень, енергетичних та екологічних показників роботи транспорту і збільшення частки експортного потенціалу України на міжнародному ринку транспортних послуг.

 

Таблиця 1

Основні проблеми транспортної системи України та шляхи їх вирішення в контексті її інтеграції до європейської транспортної системи

Вид транспорту	Основні проблеми	Шляхи вирішення
Залізничний	-приведення ширини української залізничної колії (1524 мм.) до європейського зразка (1435 мм.) як у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та ін.; -необхідно будівництво швидкісних магістралей (200-300 км за год); -значна частина інфраструктурних об’єктів застаріла (вокзали, станції)	-необхідні реконструкцнія і переоснащення; -часткове перепрофілювання; - поступове згортання надлишкових і будівництво нових потужностей
Морський	-значний моральний і фізичний знос суден і портового устаткування; -портова інфраструктура не розрахована на нові технології портових робіт	-розробка нових проектів щодо покращення ситуації
Річковий	-застаріла матеріально-технічна база; -невисокий рівень механізації перевантажувальних робіт; -значний фізичний і моральний знос суден; -мала частка запечатаних вантажів у загальному їхньому обсязі, недостатні обсяги перевезень із використанням системи «буксир-штовхач/баржа»	-ефективне використання ресурсів; -запозичення і використання іноземного досвіду; -залучення інвестицій
Автомобіль-ний	-швидкість пересування; -навантаження на вісь; -забезпеченість сучасними дорожніми знаками і розміткою, необхідною кількістю пунктів технічної і медичної допомоги, харчування і відпочинку, заправлення паливом і мастилом, телефонного зв'язку	-запровадження нових логістичних центрів (або вдосконалення старих)
Повітряний	-комплектація парку літаків їх конкурентоздатними типами; -будівництво і реконструкція об'єктів авіаційно-виробничої інфраструктури (у першу чергу, злітно-посадочних смуг); -структурна реорганізація керування авіаційним транспортом у напрямку створення конкурентного середовища усередині галузі	-налагодження системи постачання; -узгодження земельних тарифів

Одним із шляхів вирішення даної проблеми вбачається використання передових технологій та ефективних транспортних засобів, що найбільш повно відповідають умовам перевезень, на базі участі у створенні та модернізації міжнародних транспортних коридорів (МТК). Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні коридори (табл. 2).

Таблиця 2

Транспортні коридори

Назва	Характеристика
Коридор № 1	Гельсінкі — Таллінн — Рига — Каунас і Клайпеда — Варшава і Гданськ;
Коридор № 2	Берлін — Познань — Варшава — Берестя — Мінськ — Смоленськ — Москва — Нижній Новгород;
Коридор № 3	Брюссель — Ахен — Кельн — Дрезден — Вроцлав — Катовіце — Краків — Львів — Київ;
Коридор № 4	Дрезден/Нюрнберг — Прага — Відень — Братислава — Дєр — Будапешт — Арад — Бухарест — Констанца/Крайова — Софія — Салоніки — Пловдив — Стамбул;
Коридор № 5	Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Марибор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ;
Коридор № 6	Гданськ — Катовіце — Жиліна, західна гілка: Катовіце — Брно;
Коридор № 7	Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)
Коридор № 8	Дуррес — Тірана — Скоп'є — Бітола — Софія — Димитровград — Бургас — Варна;
Коридор № 9	Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Псков — Москва — Калінінград — Київ — Любашівка/Роздільна — Кишинів — Бухарест — Димитровград — Александруполіс;
Коридор №10	Зальцбург — Любляна — Загреб — Бєлград — Ніш — Скоп'є — Велес — Салоніки.

Отже, 4 з цих 10 МТК – № 3, № 5, № 7, № 9 – проходять територією України.

Україна веде активну політику підтримки європейських ініціатив за МТК, пропонує свої варіанти коридорів Європейському співтовариству.

Висновки. Транспорт є найважливішою та найпотужнішою галуззю будь-якої країни світу. Він виконує в державі економічні, культурні та соціально-політичні функції. Транспорт є органічною ланкою кожного виробництва, проводить безперервну й масову доставку всіх видів сировини, палива й продукції з пунктів виробництва в пункти споживання, а також здійснює поділ праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва і вимагає до себе особливої уваги і підтримки з боку держави.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання та управління у сфері транспорту та дорожнього господарства» / Відомості Верховної Ради. – 2014. – № 8.

2. Державна служба статистики Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

3. Корнійко Я. Сучасний розвиток транспортної системи України. [Електронний ресурс] / Корнійко Я. – Режим доступу: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/viewFile/3092/3046.

4. Прейгер Д.К. Стратегічні напрями розвитку транспортної галузі України у після кризовий період / Прейгер Д.К., Собкевич О.В., Ємельянова О.Ю. – К.: НІСД, 2011. – 48 с.