К мировому финансовому пространству

Рассмотрены основные тенденции функционирования и развития финансовой системы страны в течение последних десяти лет, определена степень финансовой интегрированности Украины. Освещены вопросы необходимости углубления интегрированности отдельных составляющих финансовой системы к мирового пространства для обеспечения экономического роста страны.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Ринкова економіка вимагає особливої уваги до налагодження в країні ефективної та потужної фінансової системи та адекватного цій системі законодавчого регулювання.

У рамках фінансової системи відбувається первісне нагромадження капіталу, продукування національного доходу і всього сукупного продукту, а за тим здійснюється їх розподіл та перерозподіл заради задоволення індивідуальних, приватних та суспільних проблем.

Інноваційний розвиток суспільства можливий лише за наявності потужної фінансової системи. В Україні фінансова система поки що не вирішує складних господарських, соціальних завдань. Саме тому створення ефективної фінансової системи потребує нових наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням функціонування фінансової системи України та її інтеграції до світового фінансового простору в цілому та окремим її сферам зокрема присвячено праці багатьох вітчизняних науковців, таких як: Ніколаєв А.Ю., Поливана Т.М., Десяк С.А.

Цілі статті. Розвиток фінансової системи України в умовах стратегічного напрям­ку інтеграції до світового фінансового простору.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Фінансова система – один із основних елементів держави, який є показником розвитку, функціонування та ефективності державної політики [2].

Побудова ефективної фінансової системи потребує ґрунтовних наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів, впливу цих процесів на всі аспекти життя держави.

Сутність фінансової системи полягає у тому, що вона є тією базовою основою, яка забезпечує діяльність та функціонування економіки країни як в цілому, так і в окремих її проявах. Ефективна фінансова система є тією рушійною силою, яка рухає життя не тільки країни, але і кожного її жителя. Вона підтримує баланс, який забезпечує динамічний розвиток усіх сфер та ланок господарства країни, а також підтримує виконання соціального захисту на необхідному рівні через діяльність певних інститутів.

Перед Україною, як сучасною демократичною, соціальною та правовою державою, постає проблема розбудови власної фінансової системи. Сформована на сьогодні фінансової системи України може розглядатися як підґрунтя для розробки та впровадження більш ефективної фінансової системи, яка буде надійною основою економіки та забезпечить життя населення на належному рівні [1]. А функції фінансової системи нашої держави ще раз підтверджують важливість запровадження ефективної фінансової системи, яка зможе керувати та забезпечувати нормальну діяльність усіх органів та інститутів, а також забезпечить здійснення необхідних фінансових процесів та операцій.

Основним завданням кожної країни є забез­печення сталого економічного розвитку, фінансо­вої стабільності та зростання рівня життя насе­лення, шляхом реалізації зваженої політики у всіх галузях життєдіяльності держави й суспільства з урахуванням особливостей національних еконо­мічних, політичних й соціальних систем.

Досвід багатьох країни свідчить про значну роль в забезпеченні процвітання країни, адекватної ма­кроекономічної політики, обсягів інвестування (особливо прямих іноземних інвестицій), наявність стабільних фінансових інститутів, швидкість розпо­всюдження технологій та рівень кваліфікації робіт­ників. Крім того, загальною рисою усіх розвинутих країн є активна участь та інтеграція до світового еко­номічного й фінансового простору зокрема.

Інтерналізація національних фінансових сис­тем, їх переплетіння та взаємопроникнення при­скорює процес фінансової глобалізації, що харак­теризує світову фінансову систему як єдине ціле, з притаманними йому рисами, характеристика­ми та факторами росту. Таким чином, фінансова глобалізація – процес, що спрямований на формування єдиного фінансового ринку й протікає на основі росту міжнародного руху капіталів [1].

Фінансова глобалізація призводить до створення нових відносин з формування зобов’язань та перерозподілу фінансових ресурсів на міжнародних ринках, залучаючи окремі національні економіки до інтеграційних процесів у фінансовій сфері. Неоднозначність процесів фінансової глобалізації проявляється в їх позитивних та не-гативних наслідках для окремих національнихекономік. До основної вигоди інтеграції країни до світової фінансової системи слід зарахувати:диверсифікація ризику, оптимальне розміщен­ня капіталу, інвестиційне та економічне зрос­тання, розвиток та ефективність національних фінансових систем та фінансових інститутів [1]. Крім того, дослідження МВФ вказують на наяв­ність крім «традиційних» вигід від фінансової інтеграції країни у глобальну фінансову систе­му (більшефективне міжнародне розміщення капіталу, накопичення капіталу, міжнародний поділ ризику, зростання ВВП та зменшення во­латильності споживання), ще й додаткових пере­ваг: розвиток фінансового ринку, інституційний розвиток, макроекономічна дисципліна, краще управління тощо.

Обсяг позитивного впливу від фінансової ін­теграції також залежить від структури та форми міжнародних потоків капіталу, які переважають у країні. Так, короткостроковий борговий капітал є найбільшволатильним та ризикованим, який дуже швидко вилучається з економіки під час фі­нансових криз та нестабільностей. Водночас, за­лучення міжнародних ресурсів у вигляді прямих іноземних інвестицій є найбільшвигідним, вна­слідок наявності управлінського досвіду, новітніх технологій, ноу-хау тощо.

На сьогодні світовий фінансовий простір – це сукупність світових та національних ринків капіталу, ринків валюти, страхових та фондових ринків, світових фінансових центрів та діяльність транснаціональних компаній, сукупний обсяг фінансових яких постійно збільшується. За даними McKinsey Global Institute обсяги світових фінансових активів продовжують зростати, незважаючи на наслідки фінансової кризи 2007 р., з’являються нові фінансові ресурси та послуги.

Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір безпосередньо пов’язана з реструктуризацію її національної фінансової системи у цілому і державного фінансового господарства зокрема. Адже, з одного боку, інтеграційні процеси можливі за умови, якщо фінансові системи окремих країн побудовані на однакових засадах і функціонують на єдиних принципах. Без проведеної в Україні фінансової реструктуризації процес її інтеграції у світовий фінансовий простір був би неможливий. З іншого боку, одним із найважливіших напрямів фінансової реструктуризації є процес поступового інтегрування у світову фінансову систему. Результати в цьому напрямі є своєрідним критерієм якості трансформаційних процесів.

Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань.

По-перше, це трансформація національної фінансової системи (про що вже йшлося), всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. І фінанси підприємств, і податкова та бюджетна системи, і банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами. Звісно, певні національні особливості, а вони є в кожній країні, можуть зберігатись. Але ці особливості не повинні суперечити функціонуванню міжнародної фінансової системи і не стримувати інтеграційних процесів. Одним із ключових завдань у цьому напрямі є оптимізація податкової системи як за складом податків та співвідношенням між їх окремими групами і видами, так і за механізмами оподаткування.

По-друге, це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами.

По-третє, важливим напрямом інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів. Тут важливі як інституційне забезпечення (розвинені банківська система, інституції фондового ринку, страхові компанії, з якими могли б і мали б бажання співпрацювати іноземні партнери), так і відповідний інвестиційний клімат у країні. Вагомим кроком у цьому напрямі було спільне підприємництво, яке дало можливість накопичити необхідний досвід. Водночас проблема повинна розглядатись ширше, а тому саме спільне підприємництво повинно трансформуватись у звичайне явище, як це є в усьому світі. Адже перехідний до ринкових умов період, коли така форма була вкрай важлива, у цілому закінчився.

По-четверте, процес інтеграції у світовий фінансовий простір передбачав вирішення хоча і технічного, але базового завдання — забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків. Адже яким би гармонізованим не було законодавство, як би не було розвинене інституційне забезпечення, без відпрацьованого механізму міжнародних розрахунків, його надійності і відповідних гарантій міжнародне економічне та фінансове співробітництво неможливе.

По-п’яте, вкрай необхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. Членство в цих інституціях і співпраця з ними — це важливий чинник визнання тієї чи іншої країни міжнародною фінансовою спільнотою. Тільки за таких умов можлива повноцінна фінансова інтеграція [2, c. 248].

Фінансова інтеграція у бюджетній сфері пов’язана, насамперед, з формуванням зовніш­нього боргу країни. На жаль, тенденції у цьому напрямку важко назвати позитивними: обсяг валового зовнішнього боргу України у 2013 р. склав 308854,79 млн грн, що в 5,5 разів більше рівня 2004 р. та в 4,5 рази більше рівня перед­кризового 2007 р. За структурою боргових ва­лют на гривню припадає 43,8 %, на долар США – 32,4 %, на СДР – 19,7 %, на євро – 3,6 %, на япон­ську єну – 0,6 % [5]. Значне зростання рівня державного боргу відбулося після 2007 р., частково це пов’язано з різким знеціненням національної грошової одиниці відносно іноземних валют, в яких й були отримані фінансові кошти.

Розвиток грошово-кредитної сфери харак­теризується зменшенням темпів інфляції, зрос­танням рівня монетизації економіки та змен­шенням облікової ставки НБУ. У 2013 р. в Україні вперше за останні десять років спостерігала­ся дефляція на рівні 0,2 %, що була забезпечена проведенням жорсткої монетарної політики. За прогнозами Уряду у 2015 р. очікується ін­фляція на рівні 3 %, проте експерти вказують на збільшення темпів інфляції внаслідок приско­рення економічного зростання на фоні поліпшення ситуації в Єврозоні, більш ліберальної монетарної політики, а також ймовірного підви­щенні цін на газ та послуги ЖКГ для населення.

Відносним показником розвитку грошово-кредитної сфери є рівень монетизації еконо­міки країни, що характеризує реальний рівень грошової маси та стан забезпеченості еконо­міки необхідними фінансовими коштами. У 2013 р. рівень монетизації економіки країни склав 53,2 %.

Банківська сфера характеризується змен­шенням кількості іноземних фінансових уста­нов: з 2008 р. 15 іноземних банків припинили роботу на українському ринку, причому 7 – у 2013 р. Продаж дочірніх підприємств здійсню­ють здебільшого європейські банки. За даними австрійської фінансової групи Reiffeisen Bank International AG, частка іноземних банків (крім російських) на українському ринку продовжує зменшуватися, на кінець 2013 р. вона становила 20 %, протягом наступних років передбачається падіння до рівня 10 %, що обумовлене заявами європейських фінансових установ про можли­вість виходу з українського банківського секто­ру. Основними причинами «втечі» закордонних банків є наявність політичних ризиків, значний рівень корупції, непрозорість самої банківської системи, недосконалість законодавства та судо­вої системи [4].

Розвиток ринку фінансових послуг, що вклю­чає страховий ринок, недержавне пенсійне за­безпечення, небанківський ринок кредитів, на сьогодні, перебуває в стадії «реанімації» після руйнівного впливу світової фінансової кризи. До 2008 р. ринок фінансових послуг розвивався досить динамічно: зростала кількість фінансо­вих установ, вартість активів, попит на послуги з боку споживачів. Основними чинниками руй­нівного впливу стали погіршення якості банків­ських активів, девальвація національної грошо­вої одиниці, зниження ринкової вартості фінан­сових інструментів, замороження банківських депозитів учасників фінансового ринку тощо.

Функціонування фондового ринку України забезпечують 10 бірж (станом на 01.06.2013 р.), основними з яких за обсягами торгів є: «Пер­спектива», УБ та ПФТП. Обсяг торгів у 2013 р. зменшився майже на 40 %, а кількість укладе­них угод зменшилась більше, ніж на 25 % [3]. Песимістичні очікування інвесторів викликані відсутністю нових інструментів для вкладення коштів та негативними тенденціями фондових індексів. Серед позитивних тенденцій роз­витку фондового ринку слід відзначити появу на Варшавській фондовій біржі індексу WIG-Ukraine. Індекс включає українські компанії внесені у перелік на ВФБ, які розташовані, мають головний офіс або основне виробництво в Україні.

На сьогодні цінні папери українських компаній обертаються на Лондонській (LSE), Варшавській (WSE), Франкфуртській (DeutscheBörse) біржах або на об’єднаній площадці NYSEEuronext.

Висновки. Розвиток національної фінансо­вої системи знаходиться в тісному взаємозв’язку зі світовим фінансовим простором внаслідок прийнятого Україною інтеграційного курсу у всіх сферах економічного й соціального жит­тя країни. Прояв фінансової інтеграції має найбільші позитивні наслідки в формуванні й розвитку нових фінансових інструментів, задоволенні потреб держави та суб’єктів діяльності в необхідних для розвитку фінансових ресурсах.

Однією з основних складових фінансової стратегії української держави має стати її подальша інтеграція в міжнародний фінансовий простір. Це створить передумови для більш широкого використання зовнішніх ресурсів, сприятиме трансформаційним процесам. І хоча входження України у світову фінансову систему в цілому завершено, інтеграційні процеси повинні посилюватися і розширюватися. Ключовим напрямом розвитку інтеграційних процесів має стати поглиблення взаємовідносин із міжнародними фінансовими організаціями – МВФ, Світовим банком, ЄБРР. Співробітництво з ними – це не тільки доступ до дешевих кредитних ресурсів. Це підтвердження надійності країни на міжнародній арені, знак довіри. Водночас необхідно підвищити дієвість співробітництва, забезпечивши високу ефективність використання одержуваних кредитів.

 

Список використаних джерел

1. Николаев А.Ю. Финансовая глобализация – определение процесса / Николаев А.Ю. // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.jurnal.org.

2. Поливана Т.М. Фінансова глобалізація: наслідки та загрози для трансформаційних економік Європи / Т. Поливана // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2013. – Випуск 23. – С. 248-256.

3. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// nssmc.gov.ua.

4. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

5. Матеріали сайту Фінансовий огляд [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.finobzor.com.ua.

 

 

УДК 336.761

Тот І.І.

Луцький національний технічний університет