Теоретические основы формирования ресурсного потенциала предприятия

В статье обобщена сущность таких важных экономических категорий как «ресурс», «потенциал», «ресурсный потенциал предприятия». Акцентируется внимание на обосновании содержания категорий «ресурсный потенциал предприятия», учитывая ведущую роль ресурсного обеспечения в устойчивом развитии современного производственного предприятия.

 

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку національної економіки конкурентоспроможність будь-якого суб’єкта господарювання забезпечується ефективністю його управління. До ключових об’єктів управління якраз належить ресурсний потенціал підприємства. Діяльність у ринковому середовищі вимагає прийняття управлінських рішень від керівництва щодо збільшення обсягів виробництва продукції, шляхом більш ефективного використання ресурсів; пошуку шляхів зниження витрат на реалізацію; підвищення якості продукції, визначення та вивчення особливостей певних цільових ринків реалізації продукції. Це в загальному підсумку забезпечить отримання необхідного та додаткового прибутку для ефективного розвитку підприємства. Протее, у сучасних умовах господарювання механізм управління ресурсним потенціалом не в повній мірі задовольняє вимоги щодо підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання та отримання оптимальних фінансових результатів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним і прикладним аспектам формування та використання ресурсного потенціалу промислового підприємства присвячені наукові праці українських та зарубіжних вчених, як от: Вишневської О.М., Довгаля Н.С., Кантора О.Г., Коваленко О.В., Коренкова О.В., Краснокутської Н.С., Міценко Н.Г., Мойси М.Я., Миска К.М., Підлісецького Г.М., Сердака С.Е., Сущенка Е.А та інших. Віддаючи належне теоретичній та практичній цінності попередніх здобутків, існує потреба в системному дослідженні проблематики формування та узагальнення підходів до визначення ресурсного потенціалу сучасних промислових підприємств.

Завданням статті є узагальнення наукових поглядів щодо трактування таких економічних категорій як «ресурси», «потенціал», «ресурсний потенціал» та визначення їх ролі в забезпеченні ефективності управління підприємством

Виклад основного матеріалу. Основу поняття «ресурсний потенціал» становлять категорії «ресурси» та «потенціал». Ресурс – запас, джерело. Цей термін є досить багатогранним. Він в себе включає такі поняття як: «економічний ресурс», «природний ресурс», «вторинний ресурс», «трудовий ресурс», «матеріальний ресурс» «виробничий ресурс» тощо. Виробничі ресурси (resources – допоміжний засіб, від латин. resurgo – підіймаюсь, виникаю, поновлююсь знову) – ресурси, які використовуються у виробничому процесі (природні, трудові, капітал, підприємницька діяльність) [11, с. 233].

Потенціал (англ. potential) – можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані. Якщо говорити про потенціал підприємства, то на переважну думку науковців, це сукупність ресурсів, які можуть бути використані в процесі підприємницької діяльності суб’єктом господарювання. Краснокутська Н.С. дає наступне визначення поняття «потенціал підприємства» – можливості системи ресурсів підприємства і його компетенції створювати результат за допомогою реалізації бізнес-планів [3, с.6].

Що ж до самого визначення терміну «ресурсний потенціал», то існує досить широке коло визначень, які його характеризують. Так, С. Сердак, визначає ресурсний потенціал як сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, зокрема здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії, досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства. При цьому ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями:

- реальними можливостями підприємства в тій чи іншій сфері діяльності (також і нереалізовані можливості);

- обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві;

- здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства;

- формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва [7, с. 84-87].

На думку Должанського І.В., ресурсний потенціал – це сукупність природних, матеріальних, фінансових компонентів, тобто сукупність економічних ресурсів і виробничих можливостей фірми, які можуть бути використані для досягнення цілей фірми та її розвитку [2, с. 25].

Терещенко С.І. зазначає, що ресурсний потенціал підприємства – це не тільки сукупність ресурсів, що є в розпорядження підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва продукції та отримання максимального прибутку. Він характеризує не весь запас конкретного ресурсу, а лише ту його частину, яка залучена у виробництво з урахуванням економічної діяльності, економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану систему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела. Ресурсний потенціал з точки зору підприємства як господарюючого суб’єкта є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності [8, с.194].

Міценко Н.Г. доводить, що ресурсний потенціал є системою взаємопов’язаних різних видів ресурсів, які є у розпорядженні підприємства або можуть бути залучені до його господарської діяльності для максимального задоволення потреб споживачів та підвищення його конкурентоспроможності на ринку. При цьому він визначається не просто кількістю та якістю ресурсів, які є на цей момент,а й їхнім оптимальним співвідношенням,відповідністю їхньої величини потребам вирішуваних завдань [4, с.194].

З точки зору Миско М.К., ресурсний потенціал виступає сукупною величиною реалізованих і нереалізованих можливостей використання ресурсів у процесі задоволення суспільних потреб, що виражається в ресурсній формі її представлення [5, с.94].

На нашу думку, ресурсний потенціал підприємства є сукупністю наявних на певний момент у суб’єкта господарювання ресурсів, в тому числі, матеріальних, трудових, фінансових нематеріальних та інформаційних, які він може використати в процесі створення певного суспільного блага та для виконання основної мети підприємницької діяльності – отримання оптимального кінцевого фінансового результату. Слід зазначити, що доцільно розглядати таку категорію як «можливий ресурсний потенціал», тобто ресурси, які на певний момент не є наявними на підприємстві, але можуть бути отримані для забезпечення позитивної динаміки обсягів виробництва та прибутку.

Більшість дослідників формують таку структуру ресурсного потенціалу підприємства:

- матеріальні ресурси, які, в свою чергу, складаються з необоротних та оборотних активів;

- трудові ресурси;

- фінансові ресурси;

- нематеріальні ресурси;

- інформаційно-методичні ресурси.

Матеріальні ресурси – економічні ресурси в матеріально-речовій формі, які використовуються у господарській діяльності підприємства. Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляються, частинами в міру спрацювання. Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому процесі (циклі) і переносять всю свою вартість продукції, що виробляється.

Трудові ресурси – загальна чисельність наявного працездатного населення на території країни, адміністративно-територіальні одиниці або на підприємстві; основна продуктивна сила суспільства. Іншими словами, трудові ресурси – сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної роботи [6, с.50].

Фінансові ресурси – сукупність грошових коштів та надходжень, які є в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат на відновлення підприємства та стимулювання працівників. Фінансові ресурси дуже важливі, як вихідний вид ресурсів для створення та діяльності підприємства, забезпечують процес виробництва, є неодмінною умовою неперервності процесу виробництва [6, с. 65].

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, що здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого проміжку часу. Для цього виду ресурсу є характерними нематеріальна основа і невизначеність величини майбутнього прибутку від її використання в процесі виробництва. Цей термін використовується для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності.

Інформаційно-методичні ресурси – це семантична інформація у вигляді понятійного знання, що відображає не стільки індивідуальні, скільки суспільні (колективні) знання. Для розуміння інформаційного ресурсу важливе значення має форма існування та подавання знання. Під знаннями розуміють відображення різних аспектів реальності у вигляді ідей, понять, уявлень про предмети та явища. Знання можуть передаватися іншим людям, матеріалізуватися та існувати в різних формах: «живі» знання (кваліфікація працівників); уречевлені знання (у продукції, роботах, послугах); інформація (повідомлення) [9, с. 6-7].

З точки зору Ушакової Н.М., ресурсний потенціал підприємства має інший склад:

– технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.);

– технологічні ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.);

- кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);

– просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.);

– інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.);

– ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);

– фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін.) [10, с. 53].

Висновки. Отже, нинііснує значна кількість визначень досліджуваної категорії, проте всі вони орієнтовані на представлення предмету дослідження як наявних на підприємстві ресурсів, які суб’єкт господарювання може використовувати для виробництва продукції та отримання прибутку. Основними складовими потенціалу є: матеріальні ресурси; трудові ресурси; фінансові ресурси; нематеріальні ресурси; інформаційні ресурси.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби для ефективного управління підприємством існує необхідність постійного ресурсного обґрунтування можливостей суб’єкта господарювання, оцінювання наявного ресурсного потенціалу та якості його використання, а також оцінка можливого ресурсного потенціалу, який би дав змогу підвищити результативність діяльності підприємства, ключовими показниками якої є позитивна динаміка доходів та прибутковості.

У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем i забезпеченням високої якості реалізації, важливо визначити, які саме чинники обумовлюють розвиток його елементів i впливають на їхню збалансованість та ефективність використання.

До зовнішніх чинників відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил тощо. Такими заходами, як правило, є податкові, відсоткові ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

До внутрішніх чинників відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації необхідні досвід i навички менеджерів, сформовані принципи організації та ведення бізнесу, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті на підприємстві цінності та культура.

 

Список використаних джерел

1. Базелевич В.Д. Мікроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базелевича. – 2-ге видання, пререроб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 679 с.

2. Должанський І.В. Управління потенціалом підприємства / Должанський І.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006 – 326 с.

3. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч.посібн. / Н.С. Краснокутська. – К.: ЦНЛ, 2005. – 352 с.

4. Міценко Н.Г. Ресурсний потенціа підприємства: сутність структура, стратегія використання / Н.Г. Міценко, О.І. Кумечко // Економіка, планування і управління галузі. – 2010. – № 20.9. – С. 193-198

5. Миско К.М. Ресурсный потенциал региона (теоретические и методологические аспекты исследования) / Миско К.М. – М.: Наука, 1991. – 94 с.

6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. Посібник / С.Ф. Покропивний. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.

7. Сердак С.Е. Принципи ефективного управління ресурсами суб’єктів господарювання / С.Е. Сердак // Академічний огляд. – 2008. – № 2. – С. 83-88.

8. Терещенко І.С. Ресурсний потенціал підприємства: функції та структура / І.С. Терещенко // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – 2012. – Вип.2 (58). – С. 191-196.

9. Ушакова Н.М. Економіка торгівельного підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.М. Ушакової. – К.: Крещатик, 1999.

10. Чумаченко М. Г. Розвиток системи обліку на принципах інформатики і кібернетики / М.Г. Чумаченко, М.С. Пушкар // Удосконалення системи обліку, аналізу та аудиту як складової інформатизації суспільства: Матеріали міжнар. міжвуз. наук.-практ. конф. (Тернопіль –Мукачево – 2004). – Тернопіль, 2004. – С. 5-11.

11. Цимбалюк Л.Г. Формування та управління витратами виробництва / Л.Г. Цимбалюк, Н.П. Скригун, Л.І. Антошкіна. – Донецьк: Юго-Восток, 2009. – 240 с.

 

УДК 338.246

Міщук Д.В.

Луцький національний технічний університет