Формування інноваційного потенціалу підприємств

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

На основі розгляду теоретичних засад формування інноваційного потенціалу підприємств запропоновано власне тлумачення економічної категорії «інноваційний потенціал». Визначено складові управління інноваційним потенціалом підприємства. Обгрунтовано критерії, які повинні враховуватись при оцінці ефективності використання інноваційного потенціалу підприємств.

 

V. Adamuk

FORMATION OF INNOVATIVE POTENTIAL

OF ENTERPRISES

Based on consideration of the theoretical base of the innovation potential of enterprises offered their own interpretation of the economic category "innovative potential". The composition of management innovation potential. The criteria that must be taken into account when assessing the effectiveness of the use of innovative potential of enterprises.

 

Адамук В.В.

Список використаних джерел

1. Александрова В. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України / В. Александрова, М. Скрипниченко, Л. Федулова // Економіка та прогнозування. – 2007. – № 2. – С. 9-26.

2. Бойко О.В. Інноваційний потенціал промислового підприємства як ключовий чинник його економічного зростання / О.В. Бойко, Л.В. Прохор // Економічний форум: наук. журнал. – 2011. – № 3. – С. 250-255.

3. Гречан А.П. Теоретичні засади визначення інноваційного потенціалу підприємства / А. П. Гречан // Економіка та держава. – 2005. – № 7. – С. 34-37.

4. Гринько Т. Щодо інноваційного потенціалу як складової інноваційної активності підприємств / Т. Гринько // Економіст. – 2010. – № 2. – С. 56-58.

5. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А.В. Гриньов // Проблеми науки. – 2003. – № 12. – С. 8-11.

6. Єрмошенко М.М. Актуальні проблеми економіки / М.М. Єрмошенко // Науково-економічний журнал. – 2006. – № 4 (58). – С. 135-142.

7. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посібник / С. Ілляшенко. – Суми: Університетська книга, 2003. – 278 с.

8. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч.посіб. / Н.С. Краснокутська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

9. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия: навч. посіб / Е.В. Лапин. – Сумы: Университетская книга, 2002. – 309 с.

10. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / О. Федонін, І. Рєпіна, О. Олексюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

 

 

УДК 658

Антонюк К.В.

Луцький національний технічний університет

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ

У статті розглядаються методичні підходи до оцінки фінансового потенціалу підприємства, проаналізовано різні трактування сутності поняття «фінансового потенціалу». Проаналізовано основні фактории, що обумовлюють розвиток елементів фінансового потенціалу.

 

K. Antonyuk

THE ESSENTIAL CHARACTERISTICS OF FINANCIAL CAPACITY AND INFLUENCE FACTORS TO ITS ITEM

This paper discusses methodological approaches to assess the financial capacity of the company, analyzed different interpretations of the essence of the concept of "financial capacity". The basic factors determining the development of elements of financial capacity.

 

Антонюк К.В.

Список використаних джерел

1. Бєлов О.В. Визначення фінансового потенціалу підприємства / Бєлов О.В. // Регіональні перспективи. – 2002. – № 5. – С. 29-34.

2. Бикова В.Г. Фінансово-економічний потенціал підприємств загальнодержавного значення – оцінка і управління / Бикова В.Г. // Фінанси України. – 2005. – № 6. – С.56-61.

3. Бланк І.О. Фінансовий менеджмент: [навч. посіб.] / Бланк І. О. – К.: Ельга, 2008. – 722 с.

4. Борко Ю.Л. Зростання фінансово-економічного потенціалу підприємств в умовах впровадження інтелектуальної власності / Ю.Л. Борко // Економіка і організація управління. – 2008. – Вип. 3. – С. 103-109.

5. Брегін Н.А. Механізм оцінки й управління фінансовими ризиками підприємств / Брегін Н.А., Брітченко І.Г. // Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського. – Донецьк, 2004. – 171 с.

6. Егоров П.В. Диагностика управления финансовой деятельностью предприятия / Егоров П.В., Андреева В.Г. – Донецк: Юго-Восток, 2005. – 201 с.

7. Економічний словник / Під ред. Архипова А.І. – ПБОЮЛ, 2001.

8. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры / Ковалев В.В. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 612 с.

9. Комарецька П. В. Управління фінансовим потенціалом підприємств: автореф. дис. …канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Комарецька Поліна Володимирівна. – Київ, 2006. – 21 с.

10. Кунцевич В.О. Поняття фінансового потенціалу розвитку підприємства та його оцінка / Кунцевич В.О. // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 7. – С.120-130.

11. Плікус І.Й. Потенціал підприємства його економічна та бухгалтерська інтерпретація / І.Й. Плікус // Фінанси України – 2012. – Вип.4. – С. 125-132.

12. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка [навч. посібник] / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк – КНЕУ, 2004. – 316 с.

13. Фомин П.А. Особенности оценки потенциала промышленных предприятий [Електронний ресурс] / Фомин П.А., Старовойтов М.К. – Режим доступу: http://www.cfin.ru/management/manufact/manufact_potential.shtml.

14. Шкромида Н.Я. Механізм оцінки економічного потенціалу підприємства / Н.Я. Шкромида // Моделювання регіональної економіки: зб. наук. праць. – Івано-Франківськ: ПНУ ім. В. Стефаника, 2010. – № 2 (16). – С. 160-166.

 

 

УДК 658.014

Безух М.В.

Луцький національний технічний університет

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В статті розкрито сучасні підходи до визначення сутності поняття «фінансове планування». Обґрунтовано необхідність здійснення фінансового планування на підприємстві.

 

M. Bezuh

ECONOMIC ESSENCE AND THE NEED FOR FINANCIAL PLANNING FOR ENTERPRISE

In the article the current approaches to defining the essence of the concept of «financial planning». The necessity of conducting financial planning company.

 

Безух М.В.

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ СУЩНОСТЬ И НЕОБХОДИМОСТЬ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ФИНАНСОВОГО ПЛАНИРОВАНИЯ НА ПРЕДПРИЯТИИ

В статье раскрыты современные подходы к определению сущности понятия «финансовое планирование». Обоснована необходимость осуществления финансового планирования на предприятии.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді. В сучасних умовах високого рівня турбулентності зовнішнього середовища та невизначеності шляхів розвитку ринкових відносин перед функціонуючими суб’єктами господарювання постає необхідність активнішого застосування методів фінансового планування, що обумовлено зростанням рівня ризиків та втрат при реалізації фінансових рішень.

Тому розробка фінансового плану є однією з головних управлінських функцій фінансового менеджменту, реалізація якої сприятиме створенню адаптивної системи фінансового планування.

Особливий інтерес, що виник до фінансового плану на сучасному етапі економічного розвитку пов’язаний з тим, що у фінансовому плані: узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану; кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях; обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Наявність потреби в плануванні підприємством фінансових ресурсів викликає необхідність подальшого розвитку та вивчення даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблема доцільності здійснення фінансового планування на підприємстві є ключовою при розгляді питань, пов’язаних із фінансовим станом та ефективністю використання наявних фінансових ресурсів. Дана тема досить глибоко розглядається в працях таких науковців, як: Г. Базецька, Л. Суботовська, Ю. Ткаченко, В. Гринькова, В. Марцин, Г. Семенов, В. Степура, Г. Ситник, А. Равенков та ін. Однак, деякі питання і досі потребують більш детального дослідження. Зокрема, розробка концептуальних основ фінансового планування та обґрунтування необхідності його здійснення в умовах ринкової невизначеності та динамізму зовнішнього середовища, що і обумовлюють актуальність даної тематики.

Цілі статті. Метою дослідження даної статті є визначення порядку розробки фінансового плану та обґрунтування необхідності здійснення фінансового планування на підприємстві. Виходячи з поставленої мети, сформульовано і вирішено наступні завдання:

- опрацьовано теоретичні аспекти досліджень сутності понять «фінансове планування», «фінансовий план»;

- розглянуто порядок розробки фінансового плану;

- виявлено та обґрунтовано необхідність здійснення фінансового планування на підприємстві.

Виклад основного матеріалу дослідження. У наукових працях багатьох дослідників прослідковуються різні підходи до тлумачення понять «планування» та «фінансове планування» як його підвиду. Марцин В.С. трактує планування як важливу функцію управління підприємством − об’єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період і засіб досягнення поставленої мети. Саме планування об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає всім процесам односпрямованості та скоординованості. Це дає змогу повніше та ефективніше використовувати наявні ресурси, професійно розв’язувати різноманітні управлінські завдання [3, c. 24].

Гриньова В.М. зазначає, що «Фінансове планування – це процес визначення обсягів фінансових ресурсів за джерелами їх цільового використання та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді» [2].

Теличко Р.К. стверджує, що метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування [4].

Розглянувши трактування сучасних науковців, під поняттям «фінансове планування» пропонуємо розуміти – процес розроблення сукупності фінансових планів, суть якого полягає в покладанні фінансових цілей, виявленні рівня кореляційного зв’язку цих цілей та фактичного фінансового стану підприємства, а також визначення поетапності дій, що мають на меті досягнення поставлених цілей. Метою здійснення даного виду планування є забезпечення відтворювального процесу відповідними за обсягом та структурою фінансовими ресурсами.

Правильне застосування механізмів планування фінансів забезпечить підприємству досягнення коротко і довгострокових позитивних результатів та допоможе зайняти стійке положення на ринку. Завдяки цьому, фінансове планування можна віднести до найбільш ефективних інструментів менеджменту.

Фінансове планування на підприємстві здійснюється у кілька кроків, які проранжовані за поетапністю реалізації (рис. 1).

 

Рис. 1. Етапи фінансового планування на підприємстві [7, с. 57]

 

У процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об'єктами планування є доходи підприємства, в їх числі й нагромадження (прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інших форм інвестування фінансових ресурсів (зокрема участь на ринку цінних паперів), обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерела її покриття [5, c. 4].

Варто також погодитися з думкою Ситник Г.В., котра виокремлює такі основні завдання фінансового планування, що в подальшому створить можливості підвищення показників використання фінансових ресурсів та набуття підприємством відповідних конкурентних переваг [6, c. 267]:

- забезпечення формування необхідного обсягу фінансових ресурсів;

- забезпечення ефективного розподілу фінансових ресурсів;

- забезпечення необхідного (цільового) рівня рентабельності;

- забезпечення мінімізації рівня фінансових ризиків підприємства;

- забезпечення стану фінансової рівноваги підприємства;

- забезпечення вчасного реінвестування капіталу;

- раціоналізація фінансових відносин з різними стейкхолдерами;

- раціоналізація бізнес-процесів підприємства.

Фінансовий план як ключовий розділ бізнес-плану стоїть у центрі всієї системи планування. Його метою виступає узагальнення всіх попередніх розділів та обґрунтування доцільності реалізації запропонованого підприємницького проекту посилаючись на розрахунки ефекту, від його впровадження, у вартісній формі.

Інформація, отримана на основі аналізу даних фінансового плану, може використовуватися як для оцінки результатів діяльності підприємства, після започаткування бізнесу, так і для залучення інвесторів та кредиторів.

Про ефективність фінансового плану можна говорити в тому випадку, якщо він виконує свою головну функцію – збалансування та взаємоузгодження доходів і витрат у плановому періоді.

Для проведення фінансового планування потрібно залучати фахових спеціалістів з високим рівнем професійної підготовки. Оскільки здатність аналізувати, співставляти, порівнювати та систематизувати дані, з метою подальшої їх обробки та здійснення процесу планування фінансових ресурсів підприємства, потребує відповідної кваліфікації та навичок працівників.

На нинішньому етапі, все ж існують деякі проблеми організації системи фінансового планування. До них можна віднести: завищеність вимог, або нереальність фінансових планів, відсутність скоординованої системи подання потрібної інформації, значні втрати часу на складання планів, відсутність чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів, що веде до їх непрозорості планів для керівництва, наявність розриву між короткостроковими та довгостроковими планами.

Вирішення наведених проблем створить умови для розвитку й ефективного функціонування бізнесу, а також сприятиме перетворенню підприємництва в одну з рушійних сил на шляху до ринку.

Необхідність здійснення фінансового планування ґрунтується на тому, що будь-яке підприємство, на старті своєї діяльності повинне чітко уявляти потребу у фінансових, трудових та інтелектуальних ресурсах, розробити шляхи залучення джерел цих ресурсів та вміти вирахавувати ефективність їхнього використання в процесі ведення господарської діяльності.

Нині фінансове планування є одним і з альтернативних фінансових інструментів, який використовується підприємствами для налагодження фінансової діяльності та підвищення власної рентабельності і платоспроможності. А тому, застосування вже наявних та розробка нових методів фінансового планування дасть змогу перейти від управління цифрами та постійної суперечки за розподіл фінансових ресурсів між підрозділами до фінансового управління бізнес-процесами, яке буде зосереджене на реалізації стратегічних фінансових цілей та підвищенні цінності підприємства.

Висновки. Усе вище зазначене дозволяє визначити процес фінансового планування як один із найважливіших в управлінні та контролі за використанням фінансових ресурсів підприємства. Саме здійснення фінансового планування забезпечує конкретизацію наявних стратегічних цілей у формі визначених фінансових показників, дає змогу з’ясувати життєздатність розроблених фінансових проектів та виступає інструментом підвищення результативності фінансово-господарської діяльності підприємств. Особливу актуальність це має нині, коли економіка країни перебуває у кризовому стані, а фінансові проблеми – перебувають у центрі уваги керівників підприємств.

Таким чином, фінансове планування на підприємстві є необхідною умовою здійснення ефективної господарської діяльності та забезпечення його успішності у довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел

1. Базецька Г.І. Фінанси підприємства: планування та управління у виробничій сфері [текст]: навч. посіб. / Г.І. Базецька, Л.Г. Суботовська, Ю.В. Ткаченко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків: ХНАМГ, 2012. – 292 с.

2. Гриньова В.М. Фінанси підприємств: навч. посібник / В.М. Гриньова. – К.: Знання-Прес, 2011. – 224 с.

3, Марцин В.С. Планування як основна складова процесу фінансової діяльності / В.С. Марцин // Фінанси України. − 2008. − № 4. − С. 23-31.

4. Бугай В.З. Фінансове планування і управління на підприємствах. Навчальний посібник. / В.З. Бугай, А. Г. Семенов, А.В. Бугай. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 432 с.

5. Степура В.В. Ієрархічні рівні фінансового планування / В.В. Степура // Вісник Хмельницького національного університету. 2011. – № 2, T. 2. – С. 5.

6. Ситник Г.В. Концепція фінансового планування на підприємстві на основі процесно-орієнтованого підходу / Г.В. Ситник // Бізнес Інформ. – 2013. – № 3. – C. 262-270.

7. Равенков А. Фінансове планування на підприємстві / А. Равенков // Проблеми теорії та практики управління. – 2006. – № 4. – С. 72-78.

 

 

УДК 65.01

Ващук А.В.

Луцький національний технічний університет

Список використаних джерел

1. Андрющенко О.М. Підвищення ефективності діяльності підприємства [Електронний ресурс] / Андрющенко О.М., Яковенко О.П. // Materiály Mezinárodní vĕdecko-praktiká konference “ Věda a vzdělání” – 2014. – Díl 4. Ekonomické vĕdy: Praha. Publishing House “Education and Science” s.r.o. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/1_NIO_2014/Economics/10_153634.doc.htm.

2. Говорушко Т.А. Підприємницьке середовище та його вплив на ефективність господарської діяльності малих підприємств (на прикладі харчової промисловості Волинської області): монографія / Т.А. Говорушко, Ю.Ф. Гудзь. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2011. – 272 с.

3. Голубєва Т.С. Методологічні підходи до оцінки ефективності діяльності підприємства / Т.С. Голубєва, І.В. Колос // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 5 (59). – С. 66-71.

4. Дудукало Г.О. Аналіз методів оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства [Електронний ресурс] / Г. Дудукало // Ефективна економіка. – 2012. – № 3. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1031.

5. Климаш Н.І. Ретроспективний аналіз підходів до вибору критеріїв ефективності господарської діяльності підприємств / Н.І. Климаш // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – № 9 (112). – С. 124-129.

6. Корогодова О.О. Концептуальні засади управління ефективністю підприємств сфери послуг / О.О. Корогодова // Збірник наукових праць. Економічні науки. Випуск 8. – Чернів­ці: Книги – ХХІ, 2012. – C. 172-180.

7. Крисанов Д. Результативність й ефективність діяльності підприємств: оцінювання та максимізація / Д. Крисанов, Л. Стешенко // Економіст. – 2012. – № 7. – С. 21-25.

8. Кубіній Н.Ю. Фактори та оцінка ефективності системи стратегічного управління / Кубіній Н.Ю., Бугір Л.В., Кубіній В.В. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Економіка». – Спец. вип. № 23. – Ужгород, 2007. – С. 281-284.

9. Куценко А.В. Організаційно-економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємств споживчої кооперації України: Монографія. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 205 с.

10. Лігоненко Л.О. Дискусійні питання щодо трактування сутності та співвідношення понять «ефективність» та «результативність» управління підприємством / Л.О. Лігоненко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 10 (88). – С. 207-215.

11. Перекрест Т.В. Методологія оцінювання ефективності діяльності підприємства / Т.В. Перекрест // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2011. – № 4. – С. 130-136.

12. Сіроштан М.А. Стратегічні цілі і моделі ефективної діяльності підприємства: Навч. посібник / Сіроштан М.А., Потапов В.І., Білявцев М.І. та ін. – Х.: Око, 1999. – 216 с.

 

 

УДК 338.246.025.2

Ващук О.В.

Луцький національний технічний університет

Список використаних джерел

1.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-ХІІ із змінами і доповненнями. / Вісник Верховної Ради України. – 2012. – № 7.

2.Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. / Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Сіваченко І.Ю. та ін. / За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, І.Ю. Сіваченка. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 792 с.

3.Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Підручник для вузів / І. Багрова, Н. Рєдіна, В. Власюк / За ред. д-ра екон. наук, проф. Багрової І.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 548 с.

4.Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства / Г.М. Дроздова // Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 172 с.

 

УДК 339.5:338.46

Гінайло Н.І., Данилюк А.А.

Луцький національний технічний університет

Перспективи формування ефективної експортно-імпортної діяльності України у сфері послуг

У статті окреслено проблеми вітчизняного ринку послуг щодо його конкурентоспроможності на світовому ринку, а також розглянуто перспективні напрями формування ефективної експортно-імпортної діяльності України у сфері послуг.

 

N. Ginajlo, A. Danylyuk

PROSPECTS develop a viable export-import activities in the service sector UKRAINE

This paper outlines the problems of the domestic services market for its competitiveness on the world market and considered perspective directions forming an effective export and import activities in Ukraine in services.

 

Гинайло Н.И., Данылюк А.А.

ПЕРСПЕКТИВЫ ФОРМИРОВАНИЯ ЭФФЕКТИВНОЙ экспортно-импортной деятельности УКРАИНЫ В СФЕРЕ УСЛУГ

В статье обозначены проблемы отечественного рынка услуг соответственно по его конкурентоспособности на мировом рынке, а также рассмотрены перспективные направления формирования эффективной экспортно-импортной деятельности Украины в сфере услуг.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. Сучасний розвиток світової економіки супроводжується розгортанням глобалізаційних процесів, які докорінно змінюють характер функціонування міжнародних ринків. З одного боку, прискореними темпами зростає міжнародний ринок послуг, з іншого – посилюється транснаціоналізація світового господарства, причому найактивніше транснаціональний капітал проникає саме на цей ринок. В останнє десятиліття міжнародний ринок послуг не лише зростав, але й зазнавав трансформації. Серед способів міжнародної торгівлі послугами найвагомішим стає комерційна присутність у країні-імпортері, тобто надання послуг дочірніми компаніями транснаціональних корпорацій. Україна поки що недостатньо представлена у цьому сегменті, однак має потенційні можливості використати його для закріплення на міжнародному ринку послуг, що вимагає особливої уваги до цієї проблеми як з боку підприємницького сектора та урядових структур, так і з боку вчених.

Аналіз основних досліджень, у яких започатковане вирішення проблеми. Дослідження особливостей та перспектив участі вітчизняного ринку послуг у системі світогосподарських зв’язків викладено у працях вітчизняних та іноземних науковців, зокрема: Заблоцької Р.О., Коваля Г.І., Мельник Ю.В., Олефіренка В.В., Райхєра Б.Б., Чепіжко О.С. та ін. Однак, лише незначна кількість наукових праць присвячена саме вивченню перспектив формування ефективної експортно-імпортної діяльності України у сфері послуг.

Цілі статті. Метою нашого дослідження є окреслення проблем вітчизняного ринку послуг щодо рівня його конкурентоспроможності на світовому ринку, а також розгляд стратегічних напрямів формування ефективної експортно-імпортної діяльності України на ринку послуг.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Модернізація української економіки передбачає підвищення соціально-економічної ролі сфери послуг, і в останні півтора десятиліття вона розвивається високими темпами. У контексті перспектив модернізації економіки важливо виявити основні параметри даної сфери в Україні, її загальні риси і відмінності, визначити слабкі ланки і порівняльні переваги українських послуг. В Україні є потенціал для розвитку сфери послуг. Так, розвиток науки, технологій і висококваліфікована робоча сила є необхідними передумовами для динамічного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, програмного забезпечення, електронної і мобільної торгівлі, які базуються на основі глобальної мережі Інтернет, що може простимулювати розвиток всієї національної економіки, забезпечити надійні конкурентні переваги на світових ринках. Слід також використати вигідне географічне та економічне положення країни для розвитку транспортної інфраструктури та туризму.

Трансформація сфери послуг справляла істотний вплив на процес модернізації господарства, особливо в 90-х роках, коли ціла низка галузей послуг лідирувала в становленні нової системи відносин. З компаній сфери послуг спочатку формувався кістяк нового приватного сектора, і лише останніми роками його склад активніше поповнюється промисловим бізнесом.

Водночас перетворення у сфері послуг, як і в інших галузях, здійснювалися украй нерівномірно і хаотично, певною мірою відображаючи складні умови переходу до нового господарського устрою – відсутність або великі, особливо на перших порах, прогалини в господарському законодавстві, контрактному праві, системі правозастосування і т.п. Сильний імпульс розвитку послуг, незважаючи на важкі наслідки для населення і частини виробництва, дала криза 1998 р., що очистила ринкове поле від безлічі фірм спекулятивного типу, фіктивних або націлених на швидку наживу, прискорила перехід бізнесу від «золотої лихоманки» і надвисоких прибутків до більш упорядкованого розвитку. У подальші роки в ряді галузей тривало скорочення приросту або загальної кількості фірм за рахунок витіснення неефективних та інтенсивної консолідації вкрай розпиленої власності шляхом злиттів і поглинань тощо.

Послуги створюють фактично 48 % валової доданої вартості в економіці, а їх стійке зростання забезпечило приблизно 55 % загального реального ВВП у 2006-2013 рр. Найбільша активність спостерігалася у сферах транспортування та торгівлі, на кожну з яких припадає приблизно 1/5 загального обсягу доданої вартості, створеної в секторах послуг [1]. Водночас роль сфери послуг в економіці України ще недостатньо висока – у ВВП розвинутих країн її частка перевищує 65 %, а в США досягла 77 % [3, с.75].

Структура та основні якісні параметри українського ринку послуг істотно відрізняються від західних передусім переважанням традиційних галузей, що забезпечують транспортування і збут продукції. Так, у 2008-2012 рр. у структурі доданої вартості, створеної у сфері комерційних ринкових послуг, домінували позиції: «транспорт» (20 %), «торгівля» (22 %), «освіта» (10 %), «телекомунікацій» (7 %), «медичні» (7 %), «фінансові» (6 %), що складає в сукупності понад 70 % загального обсягу створеної доданої вартості [1].

Інтенсивний розвиток внутрішнього сектора послуг не супроводжувався таким самим інтенсивним розвитком зовнішньої торгівлі послуг. Більшість послуг традиційно орієнтовані на внутрішній ринок. У цілому обсяг зовнішньої торгівлі послугами України має тенденцію до зростання: якщо у 2000 р. експорт послуг становив 3486,8 млн дол. США, імпорт – 1150,9 млн дол. США, то у 2011 р. відповідно 8989,2 млн дол. США і 4878,3 млн дол. США (табл. 1).

Таблиця 1

Структура експорту та імпорту послуг України у 2011-2012 роках

Послуги	2011 рік	2012 рік
Експорт	Імпорт	Експорт	Імпорт
млн. дол. США	%	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%
Всього, в т.ч.:	8989,1		4878,3		10572,8		6706,3
-транспортні	6102,3	67,9	1116,9	22,9	6403,4	60,7	2235,8	33,3
-подорожі	334,1	3,7	320,7	6,6	485,4	4,6	532,5	7,9
-зв'язку	237,0	2,7	89,3	1,8	248,2	2,4	196,8	2,9
-будівельні	97,9	1,1	107,9	2,2	152,3	1,4	148,9	2,2
-страхові	84,1	0,9	136,7	2,8	89,6	0,9	258,3	3,8
-фінансові	317,8	3,6	887,4	18,2	394,9	3,7	308,6	4,7
-комп'ютерні	155,1	1,7	156,1	3,2	655,0	6,2	157,2	2,3
-роялті та лiцензiї	18,3	0,2	230,2	4,7	80,1	0,8	316,2	4,7
-іншi ділові послуги	91,5	1,0	125,9	2,6	91,7	0,9	158,9	2,4
-рiзнi дiловi, професiйнi послуги	1151,0	12,8	800,0	16,4	1546,9	14,5	1232,3	18,5
-послуги приват. ос. та культури й вiдпочинку	69,6	0,7	251,9	5,2	75,3	0,6	345,6	5,1
-державнi послуги, які не вiднесенi до інших категорiй	3,5	0,1	618,6	12,7	4,2	0,1	758,9	11,4
-послуги з ремонту	326,0	3,6	36,7	0,7	345,8	3,2	56,3	0,8

Джерело: складено на основі [1; 2].

 

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами у 2011 р. дорівнювало – 4,1 млрд дол. США.

За 2012 р. обсяг експорту послуг становив 10572,8 млн дол. США і по відношенню до відповідного періоду минулого року складав більше на 17,6 %, обсяг імпорту становив 6706,3 млн дол. США і зріс на 37 %. Позитивне сальдо становило 3866,5 млн дол. США (за 2011 р. – відповідно 4110,8 млн дол. США) [2].

На формування позитивного сальдо у 2012 р. вплинули окремі види послуг: трубопровідного транспорту (позитивне сальдо 3247,3 млн дол. США), морського (1040,8 млн дол. США), залізничного (945,1 млн дол. США), повітряного (872,1 млн дол. США), різні ділові, професійні та технічні послуги (821,3 млн дол. США), допоміжні транспортні (510,2 млн дол. США) та комп’ютерні (497,8 млн дол. США) послуги.

Загалом, несприятливі тенденції, які склалися у зовнішній торгівлі України як товарами, так і послугами (підсилення сировинного перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між експортоспроможністю та імпортоємністю), не залишають сумнівів в тому, що необхідною умовою щодо інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності країни на сучасному етапі економічної депресії стає, перш за все, підвищення ефективності використання її експортного потенціалу. Значущість експорту, як фактора підвищення вітчизняного виробництва і основного джерела валюти для першочергових потреб народного господарства, особливо зростає в умовах неухильного звуження внутрішньої потреби на продукцію українських товаровиробників, коли приблизно 39 % ВВП країни реалізується на зовнішніх ринках [2].

Значний стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс ендогенних і екзогенних чинників, серед яких можна виділити такі найважливіші:

– дефіцит розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

– недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту в більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

– розрив традиційних виробничих зв’язків на пострадянському економічному просторі без завоювання нових постійних «ніш» на світовому ринку;

– збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод, для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

– низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що утрудняє використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни і т.п. [5].

Системний аналіз розвитку міжнародного ринку послуг на початку ХХІ ст. свідчить про його динамізм, багатогранність сучасних тенденцій у різних галузях послуг та вказує на низку детермінант, що впливають на процеси транснаціоналізації цього ринку. Зрозуміло, що процес глобалізації також торкнувся і світового ринку послуг, що проявляється в тому, що саме ТНК починають відігравати провідну роль на даному сегменті світового ринку. В таких умовах для України, ринок послуг якої перебуває все ще на стадії становлення, актуалізується ряд проблем:

- недосконалість зовнішньоекономічної та зовнішньо-торговельної політики;

- наявність високого рівня тіньової економіки;

- відсутність сприятливого інвестиційного та інноваційного клімату;

- позиціювання України на світовому ринку послуг як повноцінного конкурентоспроможного суб’єкта;

- вироблення політики як приймаючої сторони щодо взаємодії із зарубіжними ТНК.

Створення ефективної системи сприяння розвитку зовнішньоторговельного потенціалу в Україні повинно здійснюватися за такими основними напрямами: кредитно-страхова підтримка інновацій і розвитку пріоритетних, експортоорієнтованих виробництв; надання податкових пільг виробникам пріоритетної продукції та експортерам; розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів у рамках спеціально створених фондів; адміністративно-організаційна підтримка національних виробників; розвиток міждержавного лізингу; розробка і прийняття міждержавних документів про координацію ринків цінних паперів, єдині принципи заставних операцій, страхування ризиків, валютний та експортний контроль; розробка і впровадження нових систем обслуговування торгово-економічних відносин, в т.ч. механізму клірингу; створення сприятливих умов для організації і функціонування двосторонніх і багатосторонніх торгово-промислових палат, бізнес-центрів та представництв у країнах найближчих торгових партнерів України; створення сприятливих умов і надання допомоги суб'єктам господарювання у розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних фінансово-промислових груп, лізингових компаній і інших фірм і організацій; заохочення прямих інвестицій національних інвесторів; використання бюджетних форм підтримки національних виробників і експортерів [3; 5].

Висновки. Таким чином, виходячи з виділених проблем ефективної участі України у процесі світової торгівлі послугами, а також враховуючи сучасні тенденції розвитку даної сфери, до стратегічних вітчизняних пріоритетів на міжнародному ринку послуг варто віднести:

- сприяння розвитку нових видів послуг: послуги логістики, глобальних транспортних систем, інформаційних мереж, комп’ютерні послуги, електронна торгівля тощо;

- активне виділення в самостійні напрями низки видів послуг, що раніше мали внутрішньофірмовий допоміжний характер (маркетингові послуги, послуги аудиту, реклами, бухгалтерські, юридичні та ін.);

- посилення впливу на світовому ринку послуг великих транснаціональних корпорацій, які в минулі роки переважно впливали на світовий ринок товарів;

- збільшення кількості великих інтегрованих компаній, що постачають споживачеві «пакет послуг» і дають йому можливість використовувати одного постачальника послуг;

- розвиток глобального, багатопланового, багатофункціонального світового ринку послуг, який потребує постійного вдосконалення адекватного світового механізму регулювання;

- удосконалення інституційного забезпечення участі України у процесах транс націоналізації міжнародного ринку послуг.

Список використаних джерел

1.Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

2. Зовнішня торгівля послугами України-2012р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/vnishno_t_balans//7033.html.

3.Мельник Ю. Формування стратегічних пріоритетів України на міжнародному ринку послуг / Ю. Мельник // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – Тернопіль, 2007. – Вип. 4. – С. 72-84.

4. Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період[Електронний ресурс]. – К.: НІСД, 2011. – 72 с. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/sot_chl-b062d.pdf.