Формирование стратегических направлений по повышению инвестиционной привлекательности украинских предприятий

В статье рассмотрены вопросы повышения инвестиционной привлекательности предприятий и формирование эффективных инвестиционных стратегий. Обоснованы факторы влияния на инвестиционную привлекательность и системный подход к ее достижению.

Постановка проблеми у загальному її вигляді та її зв’язок з важливими науковими иа практичними знаннями. Інвестиції є визначальним фактором економічного розвитку будь-якої країни. Глибокі зміни в господарському механізмі України потребують підвищеної уваги до вирішення питань інвестиційної діяльності. Виходячи з того, що інвестиційні рішення майже завжди є стратегічними, тому що безпосередньо передбачають довгострокові вкладення ресурсів, забезпечення інвестиційної привабливості сучасного підприємства, як потенційної можливості отримання приросту капіталу, неможливо без розробки його інвестиційної стратегії. У зв’язку з необхідністю залучення фінансових ресурсів і їхньою обмеженістю, актуальним постає на сьогоднішній день формування стратегічних напрямків, щодо підвищення інвестиційної привабливості українських підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми. Питанню формування ефективної інвестиційної стратегії підприємств присвячено велику кількість наукових праць. Насамперед, слід зауважити, що базовими є праці як вітчизняних, так і іноземних вчених, таких як: А. Пересада, С. Покропивний, О. Терещенко, І. Ансофф, І. Віханський, М. Портер, М. Книш, Е. Крилов, І. Бланк, А. Гальчинський, В. Геєць, Н. Герасимчук, А. Гойко, В. Гриньова, Б. Губський, М. Джонк, Л. Донець, А. Загородній, В. Захарченко, В. Заруба, О. Кузьмін, Ю. Макогон, П. Перерва, А. Пересада, М. Чумаченко, А. Яковлєв, О. Ястремська та інші.

Цілі статті. Метою даної статті є визначення та формування основних стратегічних напрямків щодо підвищення інвестиційної привабливості українських підприємств та вирішення основних проблем, пов’язаних із реалізацією інвестиційної стратегії економічними суб’єктами господарювання.

Викладення основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуваннями отриманих наукових результатів. Ступінь інвестиційної привабливості українського підприємства є індикатором, показання якого дозволяють зробити висновки потенційним інвесторам про необхідність і доцільність вкладення фінансових засобів саме в даний об’єкт. Насамперед, з’ясуємо сутність поняття «інвестиційна привабливість».

В економічній літературі інвестиційну привабливість частіше всього розглядають як якісну та кількісну характеристики внутріш­нього та зовнішнього середовищ об’єкта можливого інвестування [2].

Щодо інвестиційної привабливості підприємства у широкому розумінні його слід розглядати як об’єкт інвестування, який є важливим показником, під яким слід розуміти його інтегральну характеристику з точки зору наявного фінансового стану, можливостей розвитку техніко-економічного та організаційного рівня виробництва, соціальної безпеки та інформаційної забезпеченості тощо.

У вузькому розумінні інвестиційну привабливість підприємства можна охарактеризувати як доцільність вкладення в підприємство вільних грошових коштів.

Необхідність формування інвестиційної привабливості підприємства передбачає:

– забезпечення конкурентоспроможності продукції та підвищення її якості;

– структурну перебудову виробництва;

– створення необхідної сировинної бази для ефективного функціонування підприємств;

– вирішення соціальних проблем;

– інвестиції необхідні для забезпечення ефективного функціонування підприємств, їх стабільного стану та, у зв’язку з цим, вони використовуються для досягнення подальшого розширення та розвитку виробництва;

– відновлення основних виробничих фондів;

– підвищення технічного рівня праці та виробництва тощо.

Проте, щоб підприємство було інвестиційно привабливим, воно, перш за все, повинно мати корпоративну форму власності, стабільне зростання показників діяльності та високий рівень корпоративного управління, що виражається, зокрема, через вартість акцій, динаміку її зростання. На жаль, вітчизняні підприємства частіше за все не відповідають даним вимогам, відчуваючи постійний брак власних фінансових ресурсів та працюючи із застарілими потужностями, що значно погіршує інвестиційний потенціал підприємства для інвесторів.

Основним етапом формування інвестиційної привабливості українського підприємства є визначення факторів впливу на неї та їх класифікація, що сприяє кращому та більш повному розумінню самої сутності інвестиційної привабливості. Існує багато класифікацій даних факторів, так само як і думок стосовно того, які саме фактори впливають на інвестиційну привабливість. Розглянемо найбільш поширену класифікацію. До зовнішніх факторів відносяться ті, що не піддаються впливу окремого підприємства, тобто, на них можна впливати тільки на державному рівні. До другої ж групи відносяться внутрішні фактори, на які підприємство може впливати та змінювати їх показники, характеристики тощо. Перелік даних факторів, які в різній мірі впливають на інвестиційну привабливість підприємств, подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Фактори впливу на інвестиційну привабливість

Зовнішні фактори	Внутрішні фактори
1. Галузева приналежність	1. Виробнича програма
2. Географічне розташування	2. Маркетингова діяльність
3. Наявність, доступність природних ресурсів	3. Управлінський облік та контролінг
4. Екологічна ситуація	4. Корпоративне управління
5. Культура та освіта населення	5. Кадровий потенціал
6. Економічна стабільність	6. Юридична діяльність
7. Соціально-політична стабільність	7. Виробничі технології
8. Нормативно-правова база	8. Стратегія розвитку
9. Інформаційне поле	9. Конкурентоспроможність
10. Пільги для інвесторів	10. Унікальність об’єкту
11. Розвинута інфраструктура	11.Галузевий рейтинг підприємства
12.Економічна свобода підприємств	12. Структура капіталу
13. Положення на Світовому ринку	13. Платіжна дисципліна
14. Контрольні державні органи в сфері інвестування	14. Стан майна та фінансових ресурсів
15. Темп інфляції	15. Витрати
16. Можливість експорту

Для підприємства важливішими є внутрішні фактори або фактори безпосереднього впливу, оскільки саме завдяки ним воно здатне самостійно впливати на свою інвестиційну привабливість. В свою чергу, серед внутрішніх факторів найбільшу питому вагу займають такі фактори, як: кадровий потенціал, тривалість інвестиційної програми, стан майна та фінансових ресурсів, розмір витрат.

При цьому вважається, що інвестор при виборі об’єкта інвестування найбільше звертає увагу на стан майна, стан фінансових ресурсів, розмір витрат підприємства, який визначається ступенем зношеності основних фондів, їх спроможністю виготовляти продукцію на високому рівні, рівнем ліквідності, платоспроможністю, показниками фінансової стійкості, показниками ділової активності, станом необоротних та оборотних активів, їх оновленістю та вибуттям [1].

Підвищення інвестиційної привабливості як чітко спланований елемент стратегічного розвитку підприємства повинно відбуватися у рамках наступної системи (рис. 1).

 

Рис.1. Формування інвестиційної привабливості підприємства

 

Таким чином, з’ясування факторів та визначення резервів підвищення інвестиційної привабливості лежить в основі теоретичного обґрунтування проблеми формування достатньої конкурентоспроможності підприємства на інвестиційному ринку й безперечно пов’язано з загальними факторами інвестиційної привабливості, які укрупнено можна розподілити на: фінансово-економічні, соціальні, інформаційні.

Серед діючих факторів і резервів підвищення інвестиційної привабливості основне значення доцільно приділити першій групі чинників, які, безперечно, мають найсуттєвіший вплив на формування рівня інвестиційної привабливості підприємства.

До фінансово-економічних факторів і резервів підвищення інвестиційної привабливості пропонується віднести:

– підвищення ефективності використання основних фондів на підприємстві;

– зростання якості управління кредиторською й дебіторською заборгованістю;

– ріст ефективності використання оборотних коштів;

– удосконалення управління прибутком підприємства;

– запровадження маркетингових заходів та управління якістю;

– підвищення ефективності управління ціноутворенням на продукцію підприємства;

– налагодження та якість діяльності внутрішнього аудиту.

Для оцінки інвестиційних можливостей підприємства, за думкою вітчизняних авторів [3, с. 186], необхідно досліджувати його кредитоспроможність, яка є сукупністю характеристик, що дозволяють оцінити інвестиційний потенціал підприємницької структури. Інвестиційну привабливість і кредитоспроможність підприємств можна представити як основні складові їх фінансового потенціалу [4]. Оскільки обсяг інвестиційних ресурсів суб’єкта обмежений, а потенційні об’єкти інвестицій володіють різною інвестиційною привабливістю, підприємству необхідний план дій щодо залучення та використання інвестиційні ресурси, тобто інвестиційна стратегія.

Залучення інвестиційних ресурсів можливе лише за умов забезпечення належного рівня інвестиційної привабливості підприємства. Звідси розробка та впровадження інвестиційної стратегії на підприємстві є, по-перше, напрямом забезпечення його інвестиційної привабливості, по-друге, одним із основних способів досягнення мети підприємства (рис. 2).

 

 

Рис. 2. Необхідність розробки інвестиційної стратегії підприємства

 

Формування напрямків інвестиційної діяльності з урахуванням перспективи являє собою процес розробки інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія є довгостроковим узагальненим планом управління капіталом. Вона обирається відповідно до стану та прогнозів щодо макроекономічного середовища, інвестиційного ринку, самого інвестора, сфери його бізнесу та ділових інтересів. Стратегія дає відповіді на головні питання організації інвестиційної діяльності:

– глибина довгострокового планування інвестиційного процесу;

– поточний стан об’єкта, для якого розроблюється стратегія;

– джерела та обсяги коштів для інвестування;

– стратегічна мета та етапи просування до неї;

– проміжні цілі та суміжні завдання;

– пріоритетні сфери та об’єкти для інвестування;

– прогнозна оцінка зовнішнього середовища для інвестування;

– прогнозна оцінка розвитку фінансового ринку;

– альтернативні напрями використання коштів;

– цільові настанови щодо очікуваної дохідності інвестицій;

– фактори ризику та довгострокові заходи їх нейтралізації;

– прогнозні сценарії розвитку інвестиційного ринку та розвитку інвестора;

– бажані результати інвестиційної діяльності на кінець стратегічного періоду.

Оптимальна інвестиційна стратегія підприємства має відповідати таким критеріям:

– інвестиційна привабливість запропонованих стратегією підприємства;

– взаємоузгодженість та взаємозв’язок стратегічних цілей, завдань і програм;

– низька чутливість стратегії до змін у зовнішньому середовищі (можливість максимально визначити чутливість до змін);

– прийнятний часовий діапазон реалізації стратегії;

– відсутність суттєвих перешкод на шляху до реалізації стратегії;

– прийнятний рівень інвестиційних і фінансових ризиків;

– адекватне ресурсне та організаційне забезпечення стратегії.

У вітчизняній науковій літературі наведено багато методів оцінки інвестиційної привабливості об’єктів інвестування. Врахувавши всі фактори, можна сформувати загальну методологію результативної стратегії підвищення інвестиційної привабливості:

1. Діагностика стану підприємства та виявлення найбільш активних інвестиційних переваг підприємства.

2. Аналіз особливостей та вимог інвестора (навіть якщо інвестор – керівник або засновник підприємства).

3. Визначення показників вимірювання інвестиційної привабливості.

4. Формування методики моніторингу інвестиційної привабливості.

5. Визначення методів візуалізації та презентації показників інвестиційної привабливості [5, c. 4-6].

Звідси слідує, що інвестиційну стратегію підприємства можна трактувати як єдину високоінтегровану систему, що складається з багатьох організаційно-економічних аспектів, нерозривно пов’язаних між собою для забезпечення інвестиційної привабливості підприємства.

Інвестиційну привабливість підприємства неможливо розглядати окремо від такої важливої її складової як інвестиційний клімат країни, у якому функціонує підприємство. Характер інвестиційного клімату залежить від дії комплексу взаємопов’язаних чинників: стабільності законодавства, ефективності інвестиційної політики держави щодо розвитку національної економіки країни, регіонів та суб’єктів господарювання, наявності системи управління інвестиціями. Клімат як економічна категорія має дві характеристики [4]: ризик і потенціал. Ранжирування країн світової спільноти за індексом інвестиційного клімату або індексу ризику виступає узагальнюючим показником інвестиційної привабливості країни. Інвестиційний клімат країни нерозривно пов’язаний та прямо впливає на інвестиційний імідж підприємства, який стає комплексним відображенням різних аспектів інвестиційного клімату країни на продукції конкретного підприємства з точки зору інвесторів. На нашу думку, саме клімат в країні та внутрішні процеси, які протікають всередині країни формують інвестиційний імідж підприємства, адже, якщо клімат в країні несприятливий, то уявити в цих умовах високий рівень інвестиційного іміджу підприємства важко. Інвестиції у інвестиційний імідж підприємства без покращення інвестиційного клімату країни не забезпечать ефективних результатів. Від того, наскільки сприятливим є інвестиційний клімат країни залежить і рівень інвестиційної привабливості підприємства, а також в значній мірі залежать пільги, рішення та умови, на яких залучатиметься капітал іноземних інвесторів.

Висновки. Отже, формування інвестиційної стратегії підприємства здійснюється в просторі перетинання взаємних інтересів, як самого підприємства, так і його потенційного стратегічного інвестора. А інвестиція являє собою особливий товар, що обертається на ринку. Тому можливість її одержання в тому або іншому вигляді часто залежить від розуміння й урахування взаємних інтересів партнерів, від уміння бачити об’єкт інвестування з позицій стратегічного інвестора й оцінювати його інвестиційну привабливість.

Враховуючи вищевикладане, можна зробити висновок, що інвестиційна привабливість відіграє вагому роль в активізації інвестиційних процесів. В умовах економічної кризи формування інвестиційної привабливості є вирішальним фактором в забезпеченні притоку грошових коштів і як наслідок забезпечення сталого розвитку. Тому, головним завданням є переконання потенційних інвесторів у доцільності вкладень за допомогою конкретних показників. При цьому необхідно врахувати той факт, що інвестор розглядає інвестиційну привабливість комплексно. Для нього важливою є необхідність враховувати забезпечення високої привабливості на всіх етапах інвестиційних рішень.

Список використаних джерел

1. Буднікова Ю.В. Інвестиційна привабливість підприємства та фактори впливу на неї / Ю. Буднікова // Інноваційна економіка. – 2009. – С. 194-197.

2. Гребеникова Е. Состояние инвестиционной деятельности в Украине и воз­можности ее активизации / Е. Гребеникова // Економіка. Фінанси. Пра­во. – 2003. – № 2. – С. 14-18.

3. Ільїна О.В. Перспективні напрямки діяльності підприємств регіону по залученню інвестицій / О. Ільїна // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 3(7). – С. 185-190.

4. Журнал «Компаньйон». Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.companion.ua.

5. Чорна Л.О. Результативна стратегія досягнення інвестиційної привабливості підприємства / Л. Чорна // Інвестиції: практика і досвід. – 2008. – № 24. – С. 4-6.

 

 

УДК 65.01

Пасічник Н.А.

Луцький національний технічний університет