Этапы возникновения международной миграции рабочей силы

В статье выделены основные этапы развития международной миграции рабочей силы. Дана характеристика ключевых моментов и особенностей развития миграционных процессов в мире.

 

Постановка проблеми загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. Як форма міжнародних економічних відносин міжнародна трудова міграціявиникає і розвивається водночас зі становленням і еволюцією міжнародної міграції капіталу, міжнародної торгівлі. Інтенсивно цей процес відбувався в кін. XVIII та на поч. XIX ст. – із здійсненням промислової революції та формуванням індустріального способу виробництва.

Проблема міграції робочої сили є надто важливою, актуальною та неоднозначною. Сучасні обсяги трудових мігрантів та проблеми, що виникають в наслідок переміщення населення у світі обумовлюють необхідність перегляду та вдосконалення аналізу світових міграційних процесів.

Аналіз основних досліджень, у яких започатковане вирішення проблеми.Аналіз останніх досліджень показує, що підвищена увага до міграційної проблематики проявилася у другій пол. ХХ ст., особливо у тому, що стосувалося розгляду міграційної політики і законодавства, а також питань адаптації післявоєнних переселенців до нових умов життя. Основними дослідниками міграційних процесів є Д. Корбетт, Ф. Хоукінс, М. Тімлін, А. Грін, Л. Фурсова, М. Берзіна, К. Барановський, А. Мелкумовий, В. Суп’янов, Л. Немова, М. Владімірова та інші.

Цілі статті. Метою даної статті є аналіз етапів міграції робочої сили в історичному ракурсі.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Під міграцією населення розуміють переміщення людей по територіях, які пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи і призводять до механічного приросту населення [1]. Залежно від причин міграції бувають: економічні, політичні, релігійні, гуманітарні, екологічні, воєнні. За терміном міграції поділяються на: постійні, сезонні, тимчасові. Залежно від характеру переміщення населення розрізняють зовнішні міграції (переміщення людей із країни у країну - еміграція, імміграція) та внутрішні (переселення людей всередині країни, здебільшого із села до міста, що посилює процес урбанізації).

На думку Авдокушина Е.Ф., міжнародна трудова міграція спричинена насамперед економічними причинами:

- по-перше, дією законів капіталістичного нагромадження, народонаселення, нерівномірності економічного розвитку тощо, які зумовлюють відносне перенаселення в одних країнах та нестачу робочої сили в інших;

- по-друге, істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо;

- по-третє, циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах;

- по-четверте, нерівномірним розгортанням НТР, структурних криз і структурних реформ;

- по-п'яте, демографічними чинниками, різницею у природному прирості населення. Так, якщо у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слаборозвинутих країнах становили біля 2,5 %, то в розвинутих вони не перевищували 1 %;

- по-шосте, політичними, військовими, національно-етнічними та іншими неекономічними чинниками [2, с. 264].

Міжнародна міграція робочої сили нині охоплює весь світ: як його розвинуту частину, так і відсталу периферію. До середини 90-х років у світі налічувалось не менше як 30 млн трудящих, які працюють за межами батьківщини, більш половини з них - вихідці з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.

У перебігу міжнародного переміщення трудових ресурсів можна виділити чотири основні етапи, які подано на рисунку 1.

Рис. 1. Етапи становлення міжнародної міграції робочої сили

 

І етап міжнародної міграціїбезпосередньо пов'язаний з промисловою революцією, яка здійснилась у Європі в останній третині XVIII - середині XIX ст. Наслідком цієї революції стало те, що накопичення капіталу супроводилося зростанням його органічної будови. Остання призвела до утворення «відносного перенаселення», що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії. Цим було започатковано формування світового ринку праці.

II етап міжнародного переміщення трудових ресурсівохоплює період з 80-х років XIX ст. до Першої світової війни. В цей період значно зростають масштаби нагромадження капіталу, характерною рисою якого виступає посилення нерівномірності цього процесу в рамках світового господарства [3,с. 218].

Високий рівень концентрації виробництва і капіталу в передових країнах (США, Великій Британії та ін.) зумовлює підвищений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш розвинутих країн (відсталих країн Європи, з Індії, з Китаю тощо). За цих умов змінюється структура та кваліфікаційний склад мігрантів. На початку XX ст. основну масу мігрантів становила некваліфікована робоча сила.

III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами. Особливість цього етапу – скорочення масштабів міжнародної трудової міграції, в тому числі міжконтинентальної міграції і навіть рееміграції з класичної країни-іммігранта – США, що було зумовлено такими причинами: наслідками світової економічної кризи 1929-1933 рр., що проявились у зростанні безробіття в розвинутих країнах, і необхідності обмеження міграційних процесів; замкнуто-тоталітарним характером розвитку СРСР, котрий виключив його з кола країн-емігрантів робочої сили.

IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочався після Другої світової війни і триває понині. Цей етап, зумовлений НТР, монополізацією міжнародних ринків праці і капіталу, процесами інтернаціоналізації та інтеграції. Його характерні риси:

-зростання внутрішньоконтинентальної міграції, зокрема, в Європі та Африці;

-зростання попиту збоку сучасного виробництва на висококваліфіковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, який отримав назву «втеча мізків»;

-посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції [4].

На тлі довгострокових циклів відбуваються сплески (вибухи) міграції. Так, у 40-і роки XIX ст. відбувся вибух еміграції з Ірландії в США, внаслідок так званого «картопляного голоду». На початку 80-х років XIX століття широкомасштабна еміграція з Італії та Східної Європи до США була зумовлена падінням цін на європейську пшеницю. Перед Першою світовою війною, з початком економічного пожвавлення, посилилась міграція, але була перервана війною. Велика депресія та Друга світова війна помітно знизили рівень міграції. Після Другої світової війні потік мігрантів знову став збільшуватись: утворився усталений потік висококваліфікованих фахівців до США і Канади; потоки біженців з Угорщини після повстання (1956 р.), В'єтнаму (1975 р.) та Куби (1980 р.); еміграція з колишніх соціалістичних країн після розпаду колишнього СРСР і припинення дії Варшавського договору; із створенням ЄС та інших економічних об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами стало необхідною умовою нормального функціонування світового господарства.

Бурбело О.Р. вважає, що глобалізація та інтернаціоналізація сприяють розгортанню міграційних процесів у світі в другій половині ХХ ст. [5]. Міжнародна трудова міграція в сучасних умовах набула характеру глобального процесу. Міграцією охоплено більшість країн світу. На кінець XX ст. кількість країн, залучених до міжнародного міграційного процесу, істотно зростає, насамперед, за рахунок Центральної та Східної Європи, а також СНД.

За оцінками ООН, загальна чисельність міжнародних мігрантів у 2005 р. досягла 190 млн чол. (близько 3% світового населення), причому 91 млн з них припадає на розвинені індустріальні країни, а 51 млн – на країни з середнім рівнем доходів на душу населення. Крім того, за оцінками деяких експертів, у світі налічується 50 млн нелегальних мігрантів, 35 млн вимушених мігрантів, 10 млн сезонних і прикордонних працівників [6]. За прогнозами експертів, у найближче десятиліття кількість мігрантів, що приймаються розвинутими країнами, зберігатиметься на високому рівні (близько 2 млн осіб щороку).

Україна в контексті міграційних процесів представлена одночасно у трьох параметрах:

- є транзитною державою для мігрантів, які з азійських країн рухаються до Західної Європи;

- є постачальницею мігрантів для Європи і Північної Америки. За різними оцінками, декілька мільйонів працездатних українських громадян перебувають на заробітках в інших країнах;

- поступово стає країною,що приймає мігрантів – як економічних, так і інших категорій.

Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі більшого втягнення України в міжнародний обмін робочою силою. Загальна чисельність емігрантів з України до цього часу точно не відома, оскільки спеціальної статистики не ведеться. Більше того, не відома кількість емігрантів, які виїжджають за кордон на постійну або тимчасову роботу. Спробувати працевлаштуватися за кордоном в період поїздки за особистим запрошенням прагне половина тих, хто отримує дозвіл на виїзд. Їх можна віднести до категорії напівлегальних іммігрантів, оскільки, діставши право на виїзд у ту чи іншу країну, вони не мають при цьому дозволу на отримання роботи, але в нелегальний спосіб усе-таки отримують її.

Загалом у найближчій перспективі є підстави очікувати безпрецедентного відпливу за кордон продуктивної робочої сили з усіх регіонів України, що загрожує підривом трудового потенціалу багатьох сфер виробництва, науки, культури, освіти, медицини.

Висновки. Таким чином, сучасне світове господарство досягло такого етапу розвитку, при якому без інтернаціоналізації, глобалізації та інтеграції національних економік подальший його розвиток просто неможливий. Це зумовлює подальшу комплексну глобалізацію у світовий простір усіх його економічних суб’єктів. В свою чергу безумовним є обмін на міжнародному рівні не лише товарами, послугами, інформацією, технологіями, а й усіма іншими чинниками виробництва, одним із яких безперечно є робоча сила. Тому, якщо розглядати перспективи розвитку міжнародної трудової міграції, то можна говорити про те, що такі перспективи є, і навіть більше, - подальший розвиток національних економік і всього світового господарства просто неможливий без існування обміну трудовими ресурсами на міжнародному рівні.

Список використаних джерел

1. Манів З.О. Регіональна економіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws.

2. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие / Е.Ф. Авдокушин. – М.: Маркетинг, 1999 – 264 с.

3. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний, національний виміри (потенційний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренка. – К., 1998.

4. Світова економіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pulib.if.ua.

5. Бурбело О.Р. Сочасні міграційні процеси як виклик сьогодення [Електронний ресурс] / О. Бурбело – Режим доступу: http://gisap.eu.

6. Капітон О.В. Глобальні проблеми та міграційні процеси сучасного світу (на прикладі Канади) [ Електронний ресурс] / Капітон О.В., П’ятун В.В. – Режим доступу: http://info-library.com.ua.

 

УДК 658

Сова М.М.

Луцький національний технічний університет