Управление ресурсного обеспечения инновационной деятельности предприятия

Управление ресурсным обеспечением инновационной деятельности предприятия. В статье рассмотрены основные виды инновационной деятельности и факторы, влияющие на нее. Определены значения, которое имеет ресурсное обеспечение инновационной деятельности предприятия. Рассмотрены основные принципы и основы, на которых оно должно основываться с целью достижения поставленных целей.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими й практичними завданнями. Сучасні умови розвитку характеризуються зростанням частки інтелектуальної економіки і глобалізацією ринків, коли здатність обслуговувати будь-якого клієнта будь-де стає важливою ознакою конкурентоспроможності, починають формуватися нові вимоги до виробництва та діяльності того чи іншого підприємства, вимагаючи швидкої адаптації до змін зовнішнього середовища та обмежених у користуванні ресурсів. Тому особливої актуальності набуває питання інноваційної діяльності підприємства та його ресурсного забезпечення, зокрема, як важливої складової. Значення інноваційної діяльності в функціонуванні та розвитку будь-якого підприємства постійно зростає і залежить від використання відповідних ресурсів, які є у його наявності та володінні. Сьогодні важливим питанням є визначення, які саме ресурси необхідно залучати для здійснення інноваційної діяльності, та як ними ефективно управляти. Відсутність взаємозв'язку між теоретичними розробками і дослідженнями цього питання та їх практичною реалізацією на конкретному етапі розвитку економіки вимагають подальшого дослідження. Тому розгляд основних принципів і засад, на яких мас здійснюватися ресурсне забезпечення інноваційної діяльності, стає одним із пріоритетних, оскільки від нього залежить ефективність впровадження того чи іншого нововведення.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Сьогодні відомо багато досліджень, які стосуються цієї теми, однак вони є недостатніми та необхідним для подальшого вивчення і визначення теоретичних, практичних і методологічних засад ефективного ресурсного забезпечення відповідно до видів інноваційної діяльності, які допоможуть пришвидшити економічне зростання не тільки підприємства, але й країни, загалом.

Питання та проблеми інноваційної діяльності підприємства висвітлюють багато вітчизняних і зарубіжних науковців. Серед них можна відзначити роботи таких вчених, як Р. Фатхутдінов, І. Балабанов, С. Ільєнков, Л. Мінделлі, Ю. Бажал, В. Куриляк, О. Амоша, Б. Маліцький та інші. Однак останні тенденції вказують, що значення інноваційної діяльності в функціонуванні та розвитку будь - якого підприємства постійно зростає і залежить від відповідного ресурсного забезпечення. Тому розгляд принципів і засад, на яких має здійснюватися ресурсне забезпечення інноваційної діяльності стає одним із пріоритетних, оскільки від нього залежить ефективність впровадження того чи іншого нововведення.

Зокрема, М. Пашута вважає, що «активна реалізація інноваційних процесів – спосіб повернення до життя традиційних видів економічної діяльності. Конкурентоспроможну нішу неминуче буде втрачено тими підприємствами та організаціями, яким не вдалося оцінити важливість безупинної і багатоаспектної реалізації інновацій». Інновації є результатом взаємодії між споживачами і творцями, і безперервний пошук нововведень й інноваційний розвиток виробництва є частиною підвищення економіки та створення конкурентоспроможних товарів [3].

О. Єфрємов наголошує на тому, що економічний розвиток промислового виробництва, з сучасної наукової точки зори, є інноваційним процесом, пов’язаним з упровадженням у сферу її функціонування річного роду нововведень. Для підтримання певного рівня інноваційності підприємства потрібне постійне зростання ресурсного потенціалу, який має визначатися конкретною системою чинників [6].

Полянська А.С. наголошує на тому, що «значення та вплив ресурсів на ефективність роботи підприємства визначається роллю, яку відіграє ресурс для досягнення цілей підприємства, можливостями його заміни, рівнем впливу ціни на окремі ресурси та оцінюється системою показників, що характеризують ефективність використання ресурсів підприємства та визначають їх вплив на кінцеві результати діяльності» [1].

Отже, звідси можна виділити тісний взаємозв’язок між остаточним результатом інноваційної діяльності та його відповідним ресурсним забезпеченням. Кожне підприємство має певну кількість ресурсів, яка є індивідуальною. Тільки раціональне залучення і використання їх на відповідній стадії інноваційного процесу зможе забезпечити створення і впровадження інновацій.

Також потрібно зазначити, що «принципова відмінність одного підприємства від іншого обумовлена тим, що кожне з них володіє унікальним набором ресурсів. Оскільки багато з цих ресурсів не можуть бути накопиченні миттєво, то вибір підприємством тієї чи іншої стратегії обмежується поточним станом запасу ресурсів та швидкістю, з якою підприємство може їх придбати або накопичувати» [5].

Тому проблема ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств є досі недостатньо вивченою і в умовах кризи, незбалансованості економіки постає необхідність у комплексному, системному дослідженні та пошуку його основних принципів і закономірностей.

Постановка завдання. Виділення основних видів інноваційної діяльності та факторів, які впливають на її перебіг. Визначення ролі та підходів, на яких має базуватися управління ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності з метою ефективного функціонування, впровадження нововведень і досягнення поставлених цілей і завдань.

Виклад основного матеріалу. Швидкість технологічних змін, смаків і вподобань споживачів, параметрів ринків ставлять перед виробниками виклик, який вимагає процес створення і введення інновацій бути швидким і безперервним. Інновації є важливим фактором розвитку конкурентоспроможної економіки і передбачають залучення сучасних технологій, інвестицій для створення якісної продукції, процесів або послуг і пошуку відповідних шляхів ведення торгівлі. Істотною передумовою всього цього є створення заходів, які забезпечуватимуть відповідне ресурсне забезпечення інноваційної діяльності на всіх її етапах. Це допомагає поставляти кращу, конкурентоспроможну продукцію і послуги, створювати нові і ефективніші процеси виробництв, поліпшувати ділові моделі.

Для споживачів інновації дають змогу отримувати товари вищої якості, ефективніші послуги. Для бізнес-структур – це можливість постійного зростання, отримання більших доходів. Для економіки країни, загалом, - це ключ до вищої продуктивності і процвітання різних галузей промисловості, створення нових робочих місць тощо.

Інновації є результатом взаємодії між споживачами і творцями, і безперервний пошук нововведень й інноваційний розвиток виробництва є частиною підвищення економіки та створення конкурентоспроможних товарів [3].

Інноваційна діяльність передбачає створення нових проектів, методів і шляхів виконання уже існуючих речей, їх комерційної експлуатації і подальшого розповсюдження. Більшість нововведень є поетапними, тобто передбачає певну послідовність дій щодо створення чи удосконалення вже існуючої продукції або послуг протягом їх життєвого циклу.

Також інноваційна діяльність пов’язана з багатьма ризиками, які не завжди вдається передбачити і уникнути. Необхідність постійного моніторингу середовища функціонування для своєчасного виявлення потреби у нововведенні має спонукати до початку інноваційної діяльності, яка здійснюється на різних рівнях фахівцями відповідних функціональних служб. Визначення факторів, які прямо чи опосередковано впливають, можна поділити на дві групи:

- зовнішні (економічні, науково-технічні, політичні, соціальні, юридичні, екологічні, стан природних ресурсів, рівень інноваційної активності галузі, в якій функціонує це підприємство тощо);

- внутрішні (потенціал підприємства, форма власності, рівень модернізації виробництва, маркетинг і менеджмент підприємства, інноваційна стратегія, опір нововведенням і рівень їх сприйняття робітниками тощо).

Ресурсне забезпечення залежить від видів інноваційної діяльності, до яких, зокрема, можна зарахувати:

- фундаментальні та наукові дослідження (їх суть полягає в пошуку нових ідей та думок, їх генерування та фільтрація, розробка відповідних критеріїв відбору. Дана діяльність є неприбутковою і не приносить комерційної вигоди, оскільки пов’язана з високим ступенем ризику, коли тільки визначається можливість задоволення потреб і вимог ринку. Дослідження здійснюється за рахунок державних коштів або відповідної зацікавленої організації здебільшого відповідними науково-дослідними установами);

- прикладні дослідження та розробки (формування основних характеристик інновацій та технології її виготовлення; оформлення відповідної документації, де зазначатимуться відповідні параметри і стандарти виготовлення);

- експериментальне виробництво (випробування перших зразків, прототипів і моделей інновації: проведення пробного маркетингу і визначення реакції цільових груп споживачів на створений продукт, за результатами яких визначається необхідність подальшого продовження чи припинення дослідно-конструкторських робіт);

- комерціалізація нововведення (визначення місткості ринку, очікуваного розміру прибутку та обсягу збуту, які покриватимуть витрати пов’язані з розробкою і впровадженням новинки; розроблення комплексу маркетингових заходів і програм, які мають забезпечувати швидке проникнення);

- дифузія (проникнення інновації на ринок та її поширення, підвищення рівня зацікавленості серед споживачів, зростання обсягів прибутку і покриття витрат, пов’язаних із розробкою і впровадженням).

Результатом таких видів діяльності є інноваційний продукт, який є наукомісним, вимагає творчого мислення і підходу, відповідного матеріального-технічного забезпечення виробництва і досліджень.

Однак все це не можливо без відповідного ресурсного забезпечення. Тому потрібно розуміти, що обмеженість у володінні ресурсами загострює конкуренцію між виробниками, вимагаючи ефективне їх залучення та використання під час виробництва. “Принципова відмінність одного підприємства від іншого обумовлена тим, що кожне з них володіє унікальним набором ресурсів. Оскільки багато з цих ресурсів не можуть бути накопиченні миттєво, то вибір підприємством тієї чи іншої стратегії обмежується поточним станом запасу ресурсів та швидкістю, з якою підприємство може їх придбати або накопичувати”.

Необхідно мати чітко визначену стратегію управління та основні показників ресурсного забезпечення інноваційної діяльності. Будь-яке підприємство функціонує в нестабільних умовах, які змінюються під впливом різних факторів, тому виникає необхідність використовувати свої ресурси так, щоб адекватно реагувати на ці зміни.

Значення ресурсного забезпечення полягає у своєчасному задоволенні потреб виробництва та забезпеченні його ритмічності протягом всього операційного циклу. Полянська А.С. наголошує на тому, шо «значення та вплив ресурсів на ефективність роботи підприємства визначається роллю, яку відіграє ресурс для досягнення цілей підприємства, можливостями його заміни, рівнем впливу ціни на окремі ресурси та оцінюється системою показників, що характеризують ефективність використання ресурсів підприємства та визначають їх вплив на кінцеві результати діяльності». [1].

Механізм формування і розподілення ресурсів протягом інноваційного процесу залежить особливо від стану менеджменту на підприємстві та його кадрового потенціалу. Оскільки на кожній стадії їм необхідно вирішувати і залучати різну кількість ресурсів, тому тільки ефективна стратегія управління, яка ґрунтуватиметься на основних парадигмах оптимального забезпечення виробництва всім необхідним зможе дозволити випуск конкурентоспроможної продукції та зменшити цикл впровадження інновацій. Менеджмент підприємства має бути націлений на створення і налагодження взаємозв'язку між виробництвом й інноваційною діяльністю, що допомагатиме створювати конкурентні переваги і оперативно реагувати на зміни навколишнього середовища. Метою менеджменту підприємства у цьому разі має бути:

- визначення складу і структури ресурсів, які мають забезпечити досягнення поставленої мети та цілі;

- формування оптимального ресурсного забезпечення для циклу впровадження інноваційної діяльності;

- визначення пріоритетних основних показників і їх обрахунок, на основі якого має здійснюватися оцінка ефективності функціонування;

- безперервний пошук можливих нововведень, які забезпечуватимуть постійний розвиток і удосконалення;

- дентифікація можливих загроз ресурсного забезпечення та слабких ознак виробничої системи на основі аналізу впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

Одним із пріоритетних завдань має бути пошук альтернативних джерел ресурсів, які зможуть забезпечити стабільне функціонування і впровадження інноваційної діяльності на підприємстві. Здійснення ресурсного забезпечення має ґрунтуватися на певних принципах і засадах:

- автономність – можливість повністю забезпечити виробництво ресурсами або звести залежність від постачальників до мінімуму;

- безперервність – забезпечення ритмічності виробництва та зменшення простоїв;

- відповідність – наявні ресурси мають забезпечити виконання поставлених цілей і мети;

- адаптивність (гнучкість) – реагування на зміни і вплив факторів зовнішнього і внутрішнього середовища;

- плановість – має здійснюватися з урахуванням певної складеної програми розвитку і впровадження інновацій на підприємстві;

- цілеспрямованість – ресурси мають залучатися тільки на поставлене завдання і виконання поставлених цілей і задач функціонування.

Необхідність стійкого розвитку і впровадження інновацій постійно зростає, тому державна підтримка має відповідати за здійснення належного фінансово-кредитного забезпечення і бути зосереджена на допомогу та стимулювання інноваційної діяльності на регіональному та місцевому рівні. У конкурентній боротьбі перевагу зможуть здобути тільки ті підприємства, які зможуть найкраще адаптуватися і використати наявні можливості, зокрема ресурси, які є унікальними для кожного з них і можуть створювати умови як для конкурентних переваг, так і навпаки гальмувати виробництво. Дослідження питання ресурсного забезпечення допоможе уникнути незбалансованості їх використання на всіх етапах інноваційній діяльності та підвищити активність її впровадження у різних галузях економіки.

Створення інновацій та зокрема їх відповідне ресурсне забезпечення на всіх етапах інноваційної діяльності підприємства є складним процесом, тому ідентифікація критичних чинників успіху та поразки, визначення сильних і слабких ознак системи нововведення є важливими питаннями – вивчення яких допоможе краще розвиватися та покращити функціонування організації. Наука і сучасні технології можуть забезпечити нові можливості для бізнес-структур, які мають бути зосереджені на експлуатацію знань, навиків і творчого потенціалу, щоб створювати якісніші товари і послуги, тому основні принципи і вимоги до інноваційної діяльності та її ресурсного забезпечення має ґрунтуватися насамперед на знаннях – з акцентом на освіті.

Висновки. Сучасні ринкові умови формують свої вимоги до підприємств, які функціонують на ринку. У конкурентній боротьбі здобувають перемогу ті підприємства, які зможуть найкраще адаптувати стратегії власної діяльності на інноваційний розвиток виробництва. Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності підприємств передбачає, що кожне з них має свій унікальний набір ресурсів, які є обмеженими і розподілені нерівномірно. Тому ресурси можуть стати як джерелом переваг, так слабкою ознакою організації. Також ефективність функціонування підприємства залежить від вмілого використання і розподілення наявних ресурсів на різних стадіях інноваційного процесу. Звідси і виникає необхідність у створені певних принципів і засад розробці системи показників і орієнтирів для їх вдалого залучення і використання. Науковий підхід і обґрунтування ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства сприятимуть систематизації та їх раціональному використанню.

Отже, сформульовані основні засади для ресурсного забезпечення інноваційної діяльності в ринкових умовах господарювання, що допоможуть підприємству вибрати правильний напрямок управління та забезпечити оптимальне розподілення наявних ресурсів з метою досягнення конкурентних переваг на ринку. Необхідно й надалі розвивати і досліджувати ризики і можливості підприємств під час управління ресурсним забезпеченням, визначити їхній вплив на остаточний результат діяльності та суспільний розвиток.

 

Список використаних джерел

1. Полянська А.С. Ресурсне забезпечення розвитку організацій в сучасних умовах господарювання [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://wwwpdaa.com.ua/np/pdf/81.pdf.

2. Гребешкова О. Стратегічна діагностика активів підприємства: постановка проблеми / Гребешкова О., Федорцова І. // Сіверянський літопис. – 2007. – № 6. – С. 196-203.

3. Пашута М. Інновації як фактор випереджального розвитку економіки / М. Пашута // Персонал. – 2006. – № 6. – С. 16-24.

4. Карпіщенко О.О. Варіативність управління інноваційним розвитком підприємства / Карпіщенко О.О. // Механізм регулювання економіки: Міжнар. наук. журн. – 2009. - № 1 (39).

5. Моісеєнко Т.Є. Ресурсне забезпечення зростання ринкової вартості машинобудівних підприємств України / Моісеєнко Т.Є. // Науковий Вісник ДДМА. — 2009. – 2 (5Е).

6. Єфремов О. Інтенсифікація інноваційної діяльності підприємства як чинник економічного зростання [Електронний ресурс] / Єфремов О. // Режим доступу: http://www.viche.info/jornal/1003/.

7. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Г. Цехмістрова. – К.: Слово, 2003. – 240 с.

8. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент / Фатхутдинов Р.А. – М.: Интел-Синтез, 1998 – 354 с.

9. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / Балабанов И.Т. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 304 с.

10. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент / Василенко В.О., Шматько В.Г. – К.: Либідь, 2004. – 297 с.

 

УДК 65.012.32:631.1.027

Шулім О.О.

Луцький національний технічний університет