Формирование инновационного потенциала предприятий

На основе рассмотрения теоретических основ формирования инновационного потенциала предприятий предложено собственное толкование экономической категории «инновационный потенциал». Определены составляющие управления инновационным потенциалом предприятия. Обоснованы критерии, которые должны учитываться при оценке эффективности использования инновационного потенциала предприятий.

 

Постанова проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Підприємство може розвивати інноваційну діяльність за умови достатнього інноваційного потенціалу, який необхідний для реалізації ринкових можливостей. Тому особливе місце в інноваційній діяльності підприємства посідає розвиток його інноваційного потенціалу. Чітка стабільність та ефективність інноваційної діяльності підприємства значною мірою залежить від його інноваційної активності, тобто постійного оновлення новацій, ідей, виробництва та просування на ринок ефективної у виробництві і споживанні інноваційної продукції. Низька інноваційна активність підприємств зумовлена тим, що багато з них не повною мірою уявляють рівень своїх інноваційних можливостей та недостатню увагу приділяють питанню формування свого інноваційного потенціалу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інноваційна діяльність підприємства має шанси на успіх лише за наявності й узгодженої взаємодії ринкового потенціалу та інноваційного потенціалу як можливості втілення підприємством досягнень науки і техніки у конкретні товари, які можуть задовольнити потреби ринку і споживачів [10, с. 258].

Вивченню питань, пов'язаних з інноваційною діяльністю підприємств, зокрема проблем інноваційного потенціалу, приділяють увагу чимало вітчизняних та зарубіжних дослідників, таких як: О. Ареф'єва, І. Балабанов, A. Гриньов, П. Друкер, С. Ільєнкова, Д. Кокурін, Н. Краснокутська, A. Савчук, Л. Федулова, Р. Фостер, Н. Чухрай, Й. Шумпетер, С. Ягудін та інші. Проте, незважаючи на велику кількість наукових праць і досліджень з даної тематики, слід зазначити, що в літературі не існує єдиного трактування поняття «інноваційний потенціал», а це свідчить про неоднозначність у розумінні сутності цієї категорії. Окрім того, недостатньо уваги приділяється визначенню основних ресурсів, що беруть участь у формуванні інноваційного потенціалу підприємства, а також серед них немає єдиного підходу щодо визначення найбільш важливих показників, які характеризують ефективність використання інноваційного потенціалу підприємства.

Однак дослідники доводять, що на сьогодні єдиний та цілісний підхід до створення механізму управління інноваційною діяльністю суб’єктів господарювання є відсутнім. У свою чергу це зумовлює необхідність подальших досліджень у цьому напрямку. Так, досить широке коло питань, які пов’язані з формуванням й найповнішою реалізацією інноваційного потенціалу на підприємствах потребують більш глибокого вивчення.

Формулювання цілей статті. Метою статті є визначення складових управління інноваційним потенціалом та обгрунтування критеріїв, які повинні враховуватись при оцінці ефективності використання інноваційного потенціалу підприємств.

Виклад основного матеріалу з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Основою забезпечення інноваційного розвитку та економічного зростання підприємства є інноваційний потенціал. Поняття «інноваційний потенціал» стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності, яке розгорталося й уточнювалося шляхом методологічних, теоретичних та емпіричних досліджень і отримало розвиток на початку 80-х років XX ст. [5, с. 8].

Є. Лапін інноваційний потенціал розглядає як спроможність створювати нововведення власними силами або купувати їх, а також ефективність впровадження інновацій в практику господарської діяльності [9, с. 173]. Близьким до цього тлумачення є також трактування поняття інноваційного потенціалу, яке подає С. Ілляшенко. Він визначає інноваційний потенціал як деяку критичну масу ресурсів господарюючого суб’єкта (інтелектуальних, науково-дослідних, інформаційних тощо), необхідну і достатню для його розвитку на основі постійного пошуку і використання нових сфер та способів реалізації ринкових можливостей, які відкриваються перед ним, що пов’язано з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту [7, с. 226].

З огляду на це, пропонуємо визначити інноваційний потенціал підприємства як сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності.

Інноваційний потенціал є основою розробки стратегії розвитку як окремого суб’єкта господарювання, так і регіону або країни в цілому.У науковій літературі значну увагу приділено дослідженням інноваційного потенціалу підприємства та його впливу на інноваційну привабливість. Вітчизняні дослідники під формуванням інноваційного потенціалу підприємства розуміють процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм, задля стабільного розвитку та ефективного відтворення [2; 5-6; 10].

Слід враховувати, що інноваційний потенціал представляє собою складну економічну систему, яка має певні властивості [1, c.11]:

- потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть в тій чи іншій мірі заміщувати один одного, тобто вони альтернативні;

- потенціал підприємства не можливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів;

- потенціал підприємства у більш вищих формах свого прояву може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

- складові елементи потенціалу підприємства повинні бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Відповідно до вище названих властивостей доцільно виділити наступні складові інноваційного потенціалу: ринковий потенціал, який відображає рівень відповідності можливостей підприємства зовнішнім ринковим потребам інновацій, які генеруються ринковим середовищем; інтелектуальний потенціал, що визначає можливості генерації і сприйняття ідей, задумів новацій і доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень; кадровий потенціал, який характеризує можливості персоналу і робітників підприємства застосувати нові знання та технології, організаційні й управлінські рішення, виконувати розробку і виготовити нову інноваційну продукцію; техніко-технологічний потенціал, що відображає здатність оперативно переорієнтовувати виробничі потужності підприємства і налагодити економічно ефективне виробництво нових продуктів, які відповідають ринковим потребам (ця складова характеризує відповідність матеріально-технічного стану підприємства, наявність резервів чи можливості їхнього швидкого отримання, гнучкість обладнання і технологій, оперативність роботи конструкторських і технологічних служб); інформаційний потенціал, який відображає інформаційну забезпеченість підприємства, ступінь повноти і точності інформації, необхідної для прийняття ефективних інноваційних рішень[3, с. 34; 6, с. 137; 10, с. 261-269].

Складність процесу формування інноваційного потенціалу підприємств зумовлює істотні методологічні труднощі стосовно його оцінювання [4, c. 56]. Механізм та результати такого оцінювання повинні задовольняти певні вимоги, головними серед яких є такі:

1) при здійсненні оцінювання рівня інноваційного потенціалу підприємства за можливістю потрібно враховувати усі фактори, що беруть участь у його формуванні, а якщо це певною мірою не вдається, то потрібно заздалегідь визначити фактори, без урахування яких неможливо отримати обґрунтовану оцінку цього потенціалу;

2) не заперечуючи можливість та необхідність якісного оцінювання рівня інноваційного потенціалу підприємства, повне уявлення про нього потребує проведення його кількісного оцінювання, результат якого повинен бути однозначним та характеризуватися припустимим рівнем точності;

3) для оцінювання інноваційного потенціалу підприємства потрібно заздалегідь створити потужну інформаційну базу, яка б включала усі необхідні дані, що характеризують усі аспекти діяльності підприємства та зовнішнє щодо нього середовище;

4) оцінюючи інноваційний потенціал підприємства, потрібно за можливістю уникати суб’єктивних думок, а орієнтуватися на застосування формалізованих оцінок.

Вважаємо за необхідне відзначити наступні основні критерії, які повинні враховуватись при оцінці ефективності використання інноваційного потенціалу підприємства:

- критерії виробничої технологічної ефективності використання інноваційного потенціалу (можливість підвищення ефективності виробництва, впровадження новітніх технологій, оновлення виробничо-технічної бази, більш продуктивне її використання);

- показник соціальної ефективності інноваційної діяльності (здатність краще та повніше задовільнити потреби споживачів більш ефективними методами);

- критерії фінансово-економічної ефективності використання інноваційного потенціалу (покращення фінансово-економічних показників діяльності підприємства).

Потрібно зазначити, що інноваційний потенціал підприємств може характеризуватися стратегічним та поточним його рівнем. Для оцінювання поточного рівня інноваційного потенціалу підприємства доцільно використовувати показник відносного поліпшення рівня якості продукції, якого може досягти підприємство у певному періоді за рахунок найраціональнішого використання наявних обсягів інноваційних ресурсів. З метою визначення стратегічного рівня інноваційного потенціалу підприємства необхідно оцінити його інноваційну ємність. Домінуюче завдання оцінювання рівня інноваційної ємності підприємства полягає в оптимізації параметрів якості продукції, яку воно виготовляє [8, c. 78]. На підставі даних про рівень інноваційної ємності підприємства можна оцінити потрібні обсяги інноваційних ресурсів, якими повинно володіти підприємство для забезпечення розробки необхідної кількості інноваційних видів продукції.

На завершальному етапі процесу формування інноваційного потенціалу підприємств необхідно здійснити комплекс заходів щодо доведення наявних обсягів трудових ресурсів, активів підприємства та поточних витрат на розроблення інноваційних видів продукції до їх оптимального рівня.

Висновки. Отже, у сучасних умовах основним засобом підтримки високих темпів розвитку й досягнення необхідного рівня прибутковості суб’єктами господарювання стає постійне впровадження ними інновацій. Активізація інноваційного розвитку є одним з найголовніших факторів виживання вітчизняних суб’єктів господарювання в умовах жорстокої конкурентної боротьби. При цьому саме інноваційний потенціал є передумовою успішної реалізації інноваційної складової.

Список використаних джерел

1. Александрова В. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України / В. Александрова, М. Скрипниченко, Л. Федулова // Економіка та прогнозування. – 2007. – № 2. – С. 9-26.

2. Бойко О.В. Інноваційний потенціал промислового підприємства як ключовий чинник його економічного зростання / О.В. Бойко, Л.В. Прохор // Економічний форум: наук. журнал. – 2011. – № 3. – С. 250-255.

3. Гречан А.П. Теоретичні засади визначення інноваційного потенціалу підприємства / А. П. Гречан // Економіка та держава. – 2005. – № 7. – С. 34-37.

4. Гринько Т. Щодо інноваційного потенціалу як складової інноваційної активності підприємств / Т. Гринько // Економіст. – 2010. – № 2. – С. 56-58.

5. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А.В. Гриньов // Проблеми науки. – 2003. – № 12. – С. 8-11.

6. Єрмошенко М.М. Актуальні проблеми економіки / М.М. Єрмошенко // Науково-економічний журнал. – 2006. – № 4 (58). – С. 135-142.

7. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посібник / С. Ілляшенко. – Суми: Університетська книга, 2003. – 278 с.

8. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч.посіб. / Н.С. Краснокутська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

9. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия: навч. посіб / Е.В. Лапин. – Сумы: Университетская книга, 2002. – 309 с.

10. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / О. Федонін, І. Рєпіна, О. Олексюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

 

 

УДК 658

Антонюк К.В.

Луцький національний технічний університет