Организационно-структурные реформирования внешнеэкономической деятельности предприятия в современных условиях

В статье рассмотрены основные особенности и положения концепции организационного развития предприятия в современных условиях изменяющейся среде. Охарактеризованы организационные структуры субъекта внешнеэкономической деятельности и типы организационных структур предприятий.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими й практичними завданнями. Одним із найважливіших елементів внутрішнього середовища підприємства є його організаційна структура управління.Організаційна структура регулює: розподіл завдань по відділах і підрозділах підприємства; компетентність відділів та підрозділів у вирішенні певних проблем; загальну взаємодію відділів та підрозділів. Організаційна структура має безпосередній вплив на реалізацію стратегії підприємства, його взаємодію із зовнішнім середовищем та ефективне вирішення поставлених завдань.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблемам реформування організаційних структур підприємств присвячені роботи багатьох авторів, серед яких можна виділити: Бондарчука Л.В. [1], Кизима М.О. [2], Христенко Л.М. [3], Жильченко В.В. [4] та ін. Водночас, за наявної великої кількості слушних думок, пропозицій, узагальнень, висловлених у науковій літературі, поки що відсутні комплексні розробки щодо системного вирішення проблеми організаційного реформування на промисловому підприємстві, що обумовлює необхідність комплексного аналізу цієї проблеми і визначає її актуальність.

Цілі статті. Виявлення причин змін, що відбуваються в організаціях, а також тенденції розвитку підприємства в сучасних умовах. Метою роботи є визначення особливостей організації структури суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Для ефективного керування організацією необхідно, щоб її структура відповідала цілям та завданням діяльності підприємства і була пристосована до них. Організаційна структура створює деякий каркас, який є основою для формування окремих адміністративних функцій. Структура виявляє і встановлює взаємини працівників усередині організації.

Відсутність організації унеможливлює цілеспрямоване управління виробничим процесом і персоналом. Однак організація – не самоціль, а засіб, що допомагає управляти персоналом і розподілом праці. Організація – це система, яка складається із сукупності упорядкованих, взаємопов'язаних, взаємодіючих частин цілого.

Організаційна структура управління – це впорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого [5].

Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні й вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв’язки – це зв’язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв’язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто. особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

Розробляючи організаційну структуру, необхідно дотримуватись таких основних вимог [6]:

1) адаптивність, тобто здатність організаційної структури пристосовуватись до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

2) перспективність, а саме вирішення стратегічних завдань, пов’язаних з майбутнім розвитком виробництва та управління, а не лише оперативних;

3) спеціалізація, тобто функціональна замкнутість структурних підрозділів, конкретизація сфери діяльності кожної ланки управління;

4) узгодженість інтересів між усіма ланками управління;

5) ефективність. Через організаційну структуру повинні підвищуватись процеси управління, підвищуватись продуктивність праці адмінперсоналу, витрати на утримання органів управління повинні відповідати можливостям організації;

6) простота, тобто легкість для розуміння персоналом та пристосування до даної форми управління;

7) еластичність, тобто здатність до розвитку, яка обумовлена вдосконаленням виробництва, зміною зовнішніх умов, появою інновацій тощо.

Аналіз практики функціонування як зарубіжних, так і вітчизняних фірм дає змогу виокремити певні види організаційних структур, які, в свою чергу, можна об'єднати у дві групи (типи): механістичні та органічні (рис. 1).

Для вибору типу організаційної структури управління використовують такі основні методи [ 7 ]:

1) Метод аналогій – полягає у застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях із схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами).

2) Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями – експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.

3) Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.

4) Метод організаційного моделювання – базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об’єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями.

5) Організація ЗЕД – дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як кон`юнктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби,органи.

Рис.1. Типи і види організаційних структур

 

Для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства необхідна адекватна умовам його роботи структура управління. Розрізняють:

- організаційно-виробничу структуру;

- структуру управління;

- організаційну структуру підприємства.

Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління – системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства – побудову і взаємозв'язок обидвох даних систем [8, с. 96].

Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД. Апарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління - це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максимізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси. На виробничих підприємствах, що беруть активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічний апарат в даний час існує в основному в двох формах:

1. Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління.

2. Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ).

Відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не є самостійним структурним підрозділом підприємства. Він представляє собою частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практиці зустрічаються й інші варіанти). Організаційна структура управління ВЗЕЗ підприємства схематично представлена на рисунку 2.

Рис. 2. Приблизна схема відділу зовнішньоекономічних зв`язків

 

Основними функціональними підрозділами ЗТФ є маркетингова і оперативно-комерційна служба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.

Висновки. Отже, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової.

Процес формування та розвитку організаційної структури управління ЗЕД підприємств незалежно від їх розміру, галузі чи ступеня диверсифікації діяльності повинен містити низку обов’язкових етапів, кожен з яких впливає на організаційну та економічну ефективність суб’єкта господарювання. Передумовою організаційних дій є аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища організації, який визначає перелік та вагомість чинників, що впливають на вибір конкретної організаційної структури ЗЕД. Комбінація вагомих факторів визначає множину альтернатив формування організаційної структури управління ЗЕД та інструменти її впровадження.

Список використаних джерел

1. Бондарчук Л.В. Удосконалення организаційної структури підприємства в системі ефективного менеджменту персоналу: [стаття] / Л.В. Бондарчук –Х.: ХГУ, 2008. – 4 с.

2. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: [монографія] / М. Кизим, В. Забродський, В. Зінченко та ін. – Харків: ІНЖЕК, 2003. – 144 с.

3.Христенко Л.М.Удосконалення оцінки ефективності управління підприємством: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економ. та управління під-ми» / Христенко Л.М. – К., 2008. – 20 с.

4. Жильченков В.В. Менеджмент персоналу організації у системі антикризового управління: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.02 «Під-во, менедж. та маркетинг» /Жильченков В.В. – К., 2007. – 27 с.

5. Моргулець О.Б. Менеджмент у сфері послуг: навчальний посібник / О.Б. Моргулець – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 384 с.

6. Небава М.І. Менеджмент організацій і адміністрування. Частина 1: навчальний посібник / М. Небава, О. Ратушняк. – Вінниця: ВНТУ, 2012. – 105 с.

7. Організація як функція управління: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://books.efaculty.kiev.ua/.

8. Мазаракі А.А. Міжнародний маркетинг: підручник / А. Мазаракі – К.: Київ держ.торг.-екон. ун-т, 2003. – 306 с.

УДК 338.246

Грико Є.В.

Луцький національний технічний університет