Утримання, навчання і виховання в інтернатних установах дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку

У системі Міністерства освіти і науки України діють спеці­альні загальноосвітні школи-інтернати для дітей з вадами фізич­ного або розумового розвитку. їх мета — розвиток і формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації і трудової адаптації учня, виховання в нього загальнолюдських цінностей, громадянської позиції. Особливості умов виховання, навчання й утримання учнів, охоронно-педагогічного режиму в спеціальній школі визначаються: 1) спеціальним режимом дня та системою навчальної, виховної і корекційної роботи; 2) ство­ренням спеціальних умов для корекційної спрямованості на­вчання, відновлення здоров'я, подолання порушень психічного і фізичного розвитку, коригування порушень аналізаторів і фор­мування мовлення учнів; 3) здійсненням індивідуального та диференційованого підходу в навчанні та вихованні з урахуван­ням характеру порушення; 4) забезпеченням умов для розвитку нахилів і здібностей, здобуття учнем соціально необхідного мі­німуму обов'язкових вимог до рівня й обсягу загальної середньої освіти.

Дітей-інвалідів, які визнані такими, що можуть вчитися, влаш­товують у школи-інтернати МОН України, яких на сьогодні нараховується 391 і в них перебуває більше 60 000 дітей з особ­ливими потребами.

Спеціальні школи-інтернати створюються, утримуються і підпорядковуються управлінням освіти й науки облдержадмі­ністрацій. Останні здійснюють контроль за діяльністю шкіл-інтернатів.

В Україні функціонують такі типи навчально-виховних за­кладів з дошкільним відділенням для дітей:

— глухих — підготовчий, 1—10-й класи;

— зі зниженим слухом (1-ше і 2-ге відділення) — підготов­чий, 1—10-й класи;

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

— сліпих — 1—10-й класи;

— зі зниженим зором — 1—10-й класи;

— з важкими порушеннями мови (1-ше і 2-ге відділення) — підготовчий, 1—10-й класи;

— з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами

— підготовчий, 1—10-й класи;

— із затримкою психічного розвитку — підготовчий, 1—9-й класи;

— розумово відсталих (допоміжні) (1-ше і 2-ге відділення)

— підготовчий, 1—10-й класи.

Гранична норма наповнюваності класів і груп визначена по­становою Ради Міністрів України від 29 квітня 1991 р. № 103.

Спеціальні школи є триступеневими: І ступінь — початкова школа, що забезпечує початковий рівень загальної середньої освіти; II ступінь — основна школа, що забезпечує неповну за­гальну середню освіту; III ступінь — старша школа, що забез­печує повну загальну середню освіту. Всі ці школи можуть фун­кціонувати автономно (початкова, основна, старша), а також разом чи у комплексі з дошкільними закладами (відділеннями).

Для здобуття середньої освіти організовується старша школа з тривалістю навчання два роки; для розвитку здібностей дітей з вадами фізичного розвитку відкриваються гімназії-інтернати, ліцеї-інтернати, класи художньо-естетичного, музичного, тру­дового, спортивного та інших профілів, термін навчання в них збільшується на один рік. До цих класів учні зараховуються на конкурсній основі. Для надання допомоги учням з комбінова­ними дефектами організовуються спеціальні класи (вади слуху або зору в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою пси­хічного розвитку або порушеннями опорно-рухового апарату); наповнюваність класів і виховних груп — до шести осіб. Для випускників допоміжних шкіл, які за станом здоров'я та рівнем інтелекту можуть оволодіти однією з професій на рівні кваліфі­каційного розряду, при школах з необхідною матеріальною базою відкриваються 9 (10)-ті класи з виробничим навчанням. Зарахування до них проводиться з урахуванням побажань учнів та їхніх батьків. Для дітей, діагноз хвороби яких потребує уточ­нення, відкриваються діагностичні класи.

Тривалість уроку в підготовчому, 1-му класах спеціальних шкіл — 35 хв; у 2-му і наступних — 45 хв; у спеціальних школах

для дітей з наслідками поліомієліту і церебральними параліча­ми відповідно у підготовчому класі — 30 хв, 1—2-му — 35, 3-му і наступних — 40 хв. На кожному уроці після 20 хв занять про­водиться п'ятихвилинна фізпауза з використанням лікувально-коригуючих вправ.

Відбір дітей у спеціальні школи здійснюють ПМПК, переве­дення дітей з одного відділення у друге в межах одного типу спеціального закладу — шкільні ПМПК. На навчання учнів з вадами слуху, зору, мови, порушеннями опорно-рухового апа­рату, затримкою психічного розвитку в спеціальних школах відводяться два додаткові навчальні роки. Цей час розподіля­ється на перший і другий ступені навчання.

Прийом учнів до спеціальної школи проводиться, як прави­ло, до початку навчального року. Зарахування їх здійснюється наказом директора школи на підставі заяви батьків, висновків ПМПК і направлення органу державного управління освітою. Питання переведення учнів до іншого типу школи (школи-ін-тернату) вирішується педагогічною радою на підставі висновків ПМПК. Необхідність переведення учнів із одного відділення в інше в межах спеціальної школи визначається педагогічною радою на підставі висновків шкільної ПМПК.

Навчально-виховний процес у спеціальній школі здійснюєть­ся диференційовано з урахуванням структури дефекту, психо­фізичного стану, індивідуальних особливостей і можливостей учня. У спеціальній школі залежно від типу проводяться корек-ційно-відновлювальні заняття з предметно-практичного на­вчання, лікувальної фізкультури, логопедії, ритміки, соціаль­но-побутової, просторової орієнтації, розвитку слухового, зоро­вого, дотикового сприймання та комунікативної діяльності, формування вимови та мови з метою корекції первинних і вто­ринних порушень, розширення досвіду соціально-психологічної адаптації та трудової реабілітації.

Щотижня з усіма учнями проводиться розвантажувальний день, який передбачає спортивні заходи на повітрі, походи, відвідування виставок, заняття музикою та співами, різними видами мистецтва тощо. Домашні завдання у підготовчих і пер­ших класах не задаються. Письмові домашні завдання у наступ­них початкових класах не обов'язкові. Вони можуть даватись учням з урахуванням корекційних, психофізіологічних і педа­гогічних вимог та індивідуальних особливостей кожного учня.

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

У випадках, коли учні мають ускладнені форми розумової відсталості, дисграфію, дислексію, акалькулію і не можуть за­своїти програму з окремих предметів, рада школи за поданням ПМПК приймає рішення про переведення їх на навчання за інди­відуальним планом. Подальше навчання оцінюється відповідно до їхньої успішності.

Трудове навчання і виховання, профорієнтація у спеціальній школі передбачає систему трудотерапії, спрямовану на віднов­лення, компенсацію і розвиток трудових умінь та навичок, які є основою для професійної підготовки.

Трудове навчання будується з урахуванням можливостей та інтересів учнів, може мати форму професійного навчання. Воно здійснюється у навчально-виробничих майстернях, навчально-дослідному сільському або садовому господарстві під постійним медичним наглядом і суворим дотриманням техніки безпеки. Для занять з трудового і професійного навчання клас ділиться на дві групи. За наявності умов для здобуття певної професії під час навчання учням, які склали кваліфікаційні екзамени або пройшли кваліфікаційну перевірку, видається документ вста­новленого зразка про присвоєння кваліфікації.

Після закінчення навчання у спеціальній школі II ступеня учні одержують документ про освіту зразка, встановленого Ка­бінетом Міністрів України для середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Порядок направлення учнів до спеціальної школи детально регламентується Положенням про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фі­зичного або розумового розвитку, затвердженим наказом Міні­стерства освіти і науки України від 13 травня 1993 р. № 136.

До підготовчих класів різних типів спеціальних шкіл при­ймаються діти 6—7-річного віку. Допускається перевищення віку на 1—2 роки.

Направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтер-нату для дітей з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами підлягають діти шкільного віку, які самостійно пересуваються, не потребують індивідуального догляду, з таки­ми захворюваннями: 1) церебральними паралічами; 2) наслід­ками поліомієліту у відновному і резидуальному станах; 3) різ­ними вродженими і набутими деформаціями опорно-рухового

апарату; 4) аритрогрипозом, хондродистрофією, міопатією. Діти з церебральними паралічами виділяються у спеціальні класи у складі школи, а діти, в яких органічне ураження мозку, крім рухових розладів, виявляється в явищах олігофренії в ступені дебільності, виділяються у спеціальні допоміжні класи у складі такої школи. У школи цього типу не направляються: 1) діти, які не пересуваються без сторонньої допомоги, не обслуговують себе у зв'язку зі значними руховими порушеннями, потребують індивідуального догляду; 2) діти, які страждають на часті епілеп­тичні напади; 3) діти, які страждають енурезом та енкопрезом унаслідок органічного ураження центральної нервової системи; 4) діти, які страждають олігофренією в ступені імбецильності, ідіотії.

Направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтер-нату (школи, класу) для розу мово відсталих дітей (допоміж­ної школи) підлягають як розумово відсталі діти, котрі навча­лися у 1—2-х класах загальноосвітньої школи, так і ті, які не навчалися, з такими медичними показаннями: 1) олігофренія в ступені дебільності різного походження, в тому числі дебіль­ність при хворобі Дауна; 2) органічна деменція негрубого сту­пеня, що є наслідком інфекційних, інтоксикаційних, травматич­них та інших постнатальних уражень головного мозку; 3) епілеп­тична деменція (за відсутності денних або частих нічних судом­них нападів); 4) шизофренічна деменція (за відсутності психо-тичних розладів). До цієї школи не направляються діти: 1) з важкою формою недоумства (олігофренія в ступені імбециль­ності й ідіотії, в тому числі й при хворобі Дауна, органічна де­менція важкого ступеня з вираженою дезадаптацією, відсутніс­тю навичок самообслуговування); 2) із психічними захворюван­нями, за яких, крім недоумства, спостерігаються інші важкі нервово-психічні порушення; 3) з олігофренією або органічною деменцією з вираженими і стійкими психопатоподібними роз­ладами; 4) з органічним захворюванням головного мозку з ден­ними або частими нічними судомними нападами; 5) з шизофре­нією із стійкими психотичними розладами; 6) різні відхилення у психічному розвитку, пов'язані з первинним порушенням функцій слуху, зору, моторики; 7) із затримкою психічного роз­витку, пов'язаною із залишковими явищами органічних ура­жень головного мозку або педагогічною занедбаністю.

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для глухих дітей приймаються діти: а) які не реагують на гучний голос; б) які не реагують на гучний голос, голос розмовної гучності біля вуха; які розрізняють окремі мовні звуки (а, о, у, р), що вимов­ляються біля вуха голосом підвищеної гучності. Ці діти мають середню втрату слуху в мовній зоні понад 80 дБ.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей зі зниженим слухом приймаються діти: а) які мають середню втрату слуху в мовній зоні від ЗО до 80 дБ, розрізняють мову (слова і словосполучення звичайної розмовної гучності на від­стані до 3 м) і страждають унаслідок часткової втрати слуху різним ступенем недорозвитку мови і які оглухли у шкільному або дошкільному віці, але зберегли мову (повністю або частко­во); б) які розрізняють мову розмовної гучності на відстані біль­ше трьох метрів, але мають значний недорозвиток мовлення, що заважає їх навчанню в загальноосвітній школі. Залежно від стану розвитку мовлення діти направляються до І або II відді­лення спеціальної школи: а) до І відділення приймають дітей зі зниженим слухом, пізнооглухлі діти, які володіють розгорну­тою мовою з деякими її недоліками (недорікуватість, невеликий аграматизм і відхилення у письмі); б) до II відділення прийма­ють дітей зі зниженим слухом і глибоким мовним недорозвит­ком; діти, які користуються фразовою мовою, але зі значними порушеннями граматичного оформлення і обмеженим словни­ковим запасом.

Не підлягають направленню до шкіл-інтернатів для дітей глухих, зі зниженим слухом: а) діти з вадами слуху в поєднанні з розумовою відсталістю в ступені імбецильності або ідіотії; слі­поглухонімі діти; б) діти, які мають глибокі мовні порушення з нормальним слухом (алалія, афазія таін.); з психопатоподібни-ми розладами.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей з важкими порушеннями мови приймають дітей із нормальним слухом, первинно збереженим інтелектом, котрі мають важкі системні мовні порушення, ринолалію, заїкуватість, що пере­шкоджають навчанню в загальноосвітній школі. Діти з важки­ми органічними порушеннями мови цетрального походження, як правило, мають специфічні відхилення у психічному розвит­ку. Вказані школи мають два відділення: до І відділення при-

ймають дітей, які мають загальний недорозвиток мови (насам­перед діти з алалією, афазією, дизартрією). При зарахуванні до І відділення враховується рівень мовного розвитку; до II відді­лення приймають дітей з важкою заїкуватістю і нормальним мовним розвитком. За наявності достатньої кількості учнів з однорідними дефектами мови (алалія, афазія, заїкуватість та ін.) створюють окремі класи з обов'язковим обліком рівня мовного розвитку учнів. Не підлягають направленню до спеціальних шкіл цього типу діти: 1) які мають зниження слуху; 2) котрі страждають олігофренією; 3) хворі епілепсією, з денними або частими нічними судомними нападами; 4) з психопатоподібни-ми розладами; 5) хворі шизофренією зі стійкими психопатич­ними розладами; 6) які не обслуговують себе у зв'язку з важки­ми фізичними вадами і потребують особливого догляду; 7) мов­ні вади яких можуть бути виправлені логопедами.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для сліпих дітей приймають дітей: а) з гостротою зору 0,04 і нижче на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією; б) з гостротою зору 0,05—0,08 на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією, у разі складних порушень зорових функцій, прогресуючих оч­них захворювань, що ведуть до сліпоти.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл-ітернатів для дітей зі зниженим зором приймають дітей: а) з гостротою зору 0,05— 0,4 на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією; при цьому враховується стан інших зорових функцій (поле зору, гострота зору на близькій відстані, форми та плинність патоло­гічного процесу). За відсутності прогресивного паталогічного процесу та астенопічних скарг діти з гостротою зору вище 0,2 можуть навчатися у масовій школі; б) з більшою гостротою зору у разі прогресуючих або рецидивних захворювань, а також за наявності астенопічних явищ, які виникають під час читання та письма на близькій відстані; в) у всіх випадках діти повинні читати шрифт № 9 таблиці для визначення гостроти зору зблизь­ка з оптимальною корекцією звичайним оптичним склом на від­стані не ближче 15 см.

Не підлягають направленню до спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами зору: а) глибоко розумово відсталі діти (оліго­френія в стадії імбецильності, ідіотії); б) діти з глибокими від­хиленнями у поведінці, порушеннями емоційно-вольової сфери (органічного походження); 3) діти зі значними порушеннями

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

рухової сфери, які самостійно не пересуваються і не обслугову­ють себе; 4) сліпоглухонімі діти.

До спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи з продовженим днем, класи вирівнювання) для дітей з затрим­кою психічного розвитку (спеціальної школи інтенсивної пе­дагогічної корекції) приймають дітей з повільним психічним розвитком, в яких за потенційно збереженими можливостями інтелектуального розвитку спостерігається слабка пам'ять, ува­га, недостатність темпу й рухливості психічних процесів, зни­жена розумова працездатність, підвищена виснажливість, спо­стерігається головний біль, рухова загальмованість, емоційна збудливість або млявість, апатичність. Медичні показання: за­тримка інтелектуального розвитку церебрально-органічного генезу (як правило, резидуального характеру у вигляді залиш­кових явищ інфекцій, травм, інтоксикацій нервової системи, рідше — у разі генетичних вад розвитку). Як виняток, направ­ляються діти з такими клінічними варіантами затримки психіч­ного розвитку: а) затримка психічного розвитку за типом кон­ституціонального (гармонійного) психічного і психофізичного інфантилізму; б) затримка психічного розвитку соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астенії, соматогенної інфантилізації; в) затримка психічного розвитку психогенного походження у разі патологічного розвитку особистості невро­тичного характеру з явищами психічної загальмованості, пси­хогенної інфантилізації.

Не підлягають направленню до спеціальної школи діти з та­кими клінічними формами і станами: 1) олігофренія; 2) органіч­не недоумство; 3) епілептичне недоумство; 4) шизофренічне не­доумство; 5) виражені вади слуху, зору, опорно-рухового апарату; 6) шизофренія; 7) психопатія і психопатоподібні стани різного характеру; 8) судомні пароксизми як денні, так і нічні; 9) енурез (денний або стійкий нічний), енкопрез; 10) різні нервово-психіч­ні розлади, які не спричинюють порушення пізнавальної діяль­ності і шкільної неуспішності; 11) хронічні захворювання серце­во-судинної системи, органів дихання, травлення та інші у стані загострення і декомпенсації; 12) педагогічна занедбаність, яка не зумовлена порушенням пізнавальної діяльності.

У навчальних закладах здійснюється низка заходів щодо про­філактики посилення основного дефекту:

 

— специфічна медикаментозна терапія, спрямована на запо­бігання декомпенсації стану хворого організму;

— допомога педагогам та вихователям у дозуванні наванта-

JKGHbj

— у школі для дітей з вадами зору — у визначенні зорових можливостей школяра, особливостей сприймання наочно-дидак­тичного матеріалу, дозуванні зорових та фізичних навантажень, комплексу вправ зорової гімнастики;

— у школі для дітей з порушеннями опорно-рухового апара­ту — медичний контроль за дотриманням рухового та ортопедич­ного режиму на уроках і в позаурочний час;

— у школі для дітей з вадами слуху — лікувально-профілак­тична і корекційно-відновлювальна робота, спрямована на мак­симальне збереження залишкового слуху дітей, аудіометричне та аудіологічне обстеження, спостереження за динамікою слу­хової функції учнів.

Дітям із супутніми захворюваннями і зниженою працездат­ністю надаються додаткові дні відпочинку протягом тижня.

Медичні й педагогічні працівники під час занять та в поза­урочний час здійснюють клінічне спостереження за дітьми. Для визначення індивідуального підходу до дитини узагальнюють­ся дані медичного і психолого-педагогічного спостережень. На їх основі уточнюється режим навчання. Результати динамічно­го, медичного й психолого-педагогічного спостережень обгово­рюються на систематичних медико-педагогічних оглядах дітей. З урахуванням фізичних та інтелектуальних можливостей дітей лікарі спільно з педагогами приймають обґрунтовані рішення щодо профілів трудового навчання в школі, реальних можливо­стей працевлаштування випускників чи форм подальшого про­фесійного навчання.

Вихованці спеціальної школи відповідно до встановлених норм забезпечуються одягом, м'яким інвентарем, предметами особистої гігієни, засобами індивідуальної корекції, а також під­ручниками, шкільним приладдям, іграми та іграшками, ма­теріалами для організації трудової діяльності, гурткової роботи, розвитку творчих здібностей.

Після закінчення спеціальної школи вихованцям видається безкоштовно комплект літнього одягу і взуття, а також, за ба­жанням батьків, — комплект зимового одягу і взуття, що був у

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

їхньому користуванні протягом навчання у спеціальній школі. Вихованцям, які вибули із спеціальної школи з інших при­чин, видається безкоштовно комплект сезонного одягу і взуття, що був у їхньому користуванні на час вибуття із спеціальної школи.

Спеціальна школа незалежно від профілю повинна мати не­обхідний набір приміщень, споруд та обладнання для організа­ції навчально-виховного процесу згідно з навчальним планом. Обов'язковими структурними підрозділами в обслуговуванні школи є: харчоблок, медичний і спортивний комплекси, спаль­ний корпус з житлово-побутовими зонами для приготування уроків, лагодження одягу, відпочинку і дозвілля, шкільна бі­бліотека, ігрові кімнати, кімнати гігієни, ізолятор, ванно-душо­ві приміщення, господарчо-побутовий комплекс, що включає склади, овочесховище, пральню, гараж, виробничі майстерні. Крім того, передбачається додатковий набір приміщень, необ­хідних для проведення у повному обсязі корекційної та лікува-льно-відновлювальної роботи для всіх типів спеціальних шкіл.

Спільним рішенням колегії Міністерства освіти України та Президії АПН України від 23 червня 1999 р. затверджена Кон­цепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особли­вими потребами. Вона спрямована на розробку Державного стан­дарту спеціальної освіти, який забезпечить дітям з особливими потребами рівні можливості для отримання ранньої корекційної допомоги, здобуття освіти.

9.6. НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ ТА УТРИМАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ-ШТЕРНАТАХ ДІТЕЙ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ

У ст. 9 Закону України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 р. зазначено, що загальноосвітня школа-інтер-наш — це загальноосвітній навчальний заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги. У підпункті 1.1. Положення про загально-

освітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом МОН України 12 червня 2003 р. № 363 уточнюється, що загальноосвітня школа-інтернат — це загальноосвітній навчальний заклад І—II, І—III ступенів, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують соціальної допомоги, на загальну середню освіту. Головним завданням школи-інтернату є утримання, виховання та навчання дітей, які потребують соціальної допомоги (не мають необхідних умов для виховання та навчання в сім'ї), розвиток їхніх природних здібностей, формування соціально зрілої особистості.

Школа-інтернат може бути державної, комунальної чи при­ватної форм власності. Комплектування шкіл-інтернатів кому­нальної форми власності вихованцями здійснюється управлін­нями освіти й науки обласних держадміністрацій або районни­ми, міськими відділами освіти. Директори шкіл-інтернатів на підставі направлення органу управління освітою на навчання дитини не пізніше 15 серпня кожного року надсилають виклик на навчання дитини батькам або особам, які їх замінюють, за адресою фактичного місця проживання дитини. Комплектуван­ня цих шкіл, як правило, закінчується 25 серпня. Протягом навчального року можливе зарахування дітей за умови наявно­сті вільних місць у відповідних класах.

Зарахування дітей проводиться за наказом директора на під­ставі таких документів: 1) направлення відповідного органу управління освітою; 2) заяви батьків або осіб, які їх замінюють; 3) копії свідоцтва про народження дитини; 4) особової справи (витяг з особової справи), документа про наявний рівень освіти (крім дітей, які зараховуються до першого класу); 5) витягу з історії розвитку дитини (форма 112/0) з даними про результати аналізів (загальний аналіз крові та сечі, мазок із зіва на дифте­рію, аналіз калу на дезгрупу, яйця глистів, зіскоб на ентеробіоз); 6) копії форми 063/О про профілактичні щеплення; 7) довідки дільничного лікаря про відсутність інфекційних захворювань у будинку, де проживає дитина (дійсна протягом трьох днів); 8) довідки про стан матеріального забезпечення сім'ї. В окремих випадках (за місцем проживання опікунів (піклувальників), родичів тощо) у школі-інтернаті можуть утримуватися діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. Вони зара­ховуються до школи-інтернату за рішенням органів опіки і

А

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

піклування. Документи на зарахування дитини до інтернатно­го закладу подаються особисто батьками або особами, які їх замінюють.

У школі-інтернаті можуть навчатися діти віком від 6(7) ро­ків. Діти і підлітки — члени однієї сім'ї (брати і сестри) зарахо­вуються до однієї школи-інтернату, за винятком випадків, коли на підставі медичних показань вони не можуть навчатися в од­ному навчальному закладі. Школа-інтернат може мати у своєму складі дошкільні групи, класи для учнів. За наявності відповід­них контингентів, матеріально-технічної бази та вчителів-де-фектологів школа-інтернат може мати спеціальні класи (групи) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумово­го розвитку. З метою забезпечення диференційованого підходу до навчання в школі-інтернаті можуть створюватися класи з поглибленим вивченням окремих предметів.

Комплектування, порядок приймання вихованців до шкіл-інтернатів приватної форми власності визначаються засновни­ком (власником).

Під час канікул адміністрація школи-інтернату сприяє ор­ганізації відпочинку та оздоровлення вихованців у дитячих санаторіях, таборах відпочинку тощо. Вихованцям дозволяєть­ся виїжджати додому в супроводі дорослих на період канікул, у недільні та святкові дні, а з поважних причин — і в інші дні.

За клопотанням батьків адміністрація школи-інтернату може давати дозвіл вихованцям, які перебувають на утриманні в за­кладі, проживати у своїх сім'ях, якщо це не шкодитиме фізич­ному і психічному здоров'ю дітей і батьки дитини не позбавлені батьківських прав у судовому порядку. Надання такої можли­вості на період від одного місяця до повного терміну навчання в школі-інтернаті оформляється наказом директора.

За утримання дітей у школі-інтернаті державної та комуналь­ної форм власності з батьків справляється плата в порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України.

Вихованцям шкіл-інтернатів відповідно до встановлених норм та фактичного матеріально-фінансового забезпечення за­кладу надаються м'який інвентар, предмети особистої гігієни, а також підручники, технічні та інші навчальні приладдя, іграш­ки та ігри, матеріали для розвитку індивідуальних творчих здібностей, гурткової роботи тощо. Вихованці школи-інтернату

відповідно до встановлених норм забезпечуються одягом і взут­тям. Директор школи-інтернату може вносити обґрунтовані корективи до норм і терміну носіння вихованцями одягу та взут­тя в межах асигнувань і з урахуванням місцевих особливостей.

Після закінчення школи-інтернату вихованцям безоплатно видається комплект літнього одягу і взуття, яке було в їхньому користуванні під час навчання в цьому закладі. За потреби, з урахуванням матеріального становища родини, безоплатно може видаватись також комплект зимового одягу і взуття, що був у користуванні дитини під час навчання. Вихованцям, які вибули із школи-інтернату з інших причин, безоплатно видаєть­ся комплект сезонного одягу та взуття, що був у їхньому кори­стуванні на момент вибуття.

Медичне обслуговування вихованців здійснюється медични­ми працівниками, які входять до штату школи-інтернату. У разі відсутності у штаті медичних працівників окремих спеціаль­ностей медичне обслуговування здійснюють медичні працівни­ки дитячих лікувально-профілактичних закладів за територі­альним принципом. Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забез­печують безоплатний медичний огляд, моніторинг і подальшу показану корекцію стану здоров'я вихованців в умовах шкіл-інтернатів. Органи управління освітою забезпечують перевезен­ня вихованців за висновком медичних працівників на консуль­тацію і (або) госпіталізацію та повернення їх до навчальних за­кладів.

Норми та порядок організації харчування вихованців уста­новлюються Кабінетом Міністрів України.

У школі-інтернаті за наявності не менше 15 дітей різного віку із загальним недорозвитком мовлення вводиться посада вчите-ля-логопеда. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в школі-інтернаті та санаторній школі-інтернаті здій­снюється практичним психологом.

Навчально-виховний процес у школах-інтернатах здійснюєть­ся відповідно до робочих навчальних планів, складених на осно­ві Типових навчальних планів, затверджених МОН України.

Для проведення уроків з трудового навчання і профорієнтації вихованців у школі-інтернаті організовуються навчально-ви­робничі майстерні, надаються база для вивчення інформаційних

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

технологій, підсобні господарства, навчально-дослідні ділянки тощо. При цьому вихованцям забезпечуються належні санітар­но-гігієнічні й безпечні умови праці на робочих місцях з обов'яз­ковим дотриманням вимог навчальної програми, урахуванням профілю навчання та особливостей регіону.

Школи-інтернати повинні мати необхідну кількість будівель, приміщень та обладнання для організації навчально-виховного процесу, проживання вихованців, проведення позанавчальної роботи. До такого набору приміщень входять: навчальний кор­пус (блок) з обладнаними кабінетами, класами, лабораторіями, залами; спальний корпус (блок) з навчальними та побутовими кімнатами для самопідготовки, лагодження одягу, відпочинку й дозвілля; медичний блок, що включає фізіотерапевтичний кабінет і кабінет для проведення профілактичних щеплень; їдальня і харчоблок зі складськими приміщеннями; господарчо-побутовий комплекс, що включає склади, пральню, гараж, ви­робничі майстерні та ін. Школи-інтернати забезпечуються автотранспортом.