Лікувально-профілактична допомога населенню

Кожен громадянин має право на охорону здоров'я. В Основах законодавства України про охорону здоров'я вказано, що під охороною здоров'я слід розуміти систему заходів, спрямованих на забезпечення збереження та розвитку фізіологічних і пси­хологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимальної біологічно можливої ін­дивідуальної тривалості життя. Держава гарантує всім грома­дянам реалізацію їхніх прав у галузі охорони здоров'я шляхом:

а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я;

б) організації та проведення системи державних і громадських
заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я; в) надання всім
громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги в
обсязі, встановленому Кабінетом Міністрів України; г) здій­
снення державного і за можливості громадського контролю та
нагляду в галузі охорони здоров'я; д) організації державної си­
стеми збирання, обробки й аналізу соціальної, екологічної та спе­
ціальної медичної статистичної інформації; є) встановлення
відповідальності за порушення прав і законних інтересів грома­
дян у галузі охорони здоров'я.

Держава не тільки визнає право кожного громадянина на охорону здоров'я, але й забезпечує його захист.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охо­рони здоров'я України, а територіальним — його органи на міс­цях. Безпосередньо охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкуль­турно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

Складовою охорони здоров'я є лікувально-профілактична допомога. Вона надається поліклініками, лікарнями, диспан­серами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охорони здоров'я, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівника­ми, які мають відповідний дозвіл (ліцензію). Для забезпечення

лікувально-профілактичною допомогою громадян України, котрі мають відповідні пільги, встановлені законодавством, створюються спеціальні лікувально-профілактичні заклади. Видами лікувально-профілактичної допомоги є:

— первинна лікувально-профілактична допомога. Розгляда­ється як основна частина медико-санітарної допомоги населен­ню, що передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для на­дання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Пер­винна лікувально-профілактична допомога надається переваж­но за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики;

— спеціалізована (вторинна) лікувально-профілактична допо­мога. Надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики;

— високоспеціалізована (третинна) лікувально-профілак­тична допомога. Надається лікарем або групою лікарів, котрі мають відповідну підготовку в галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребу­ють спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворю­вань, що рідко трапляються.

Відповідно до ст. 38 Основ кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому держав­ному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне ліку­вання.