Види послуг, що надаються підопічним стаціонарними інтернатними установами 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Види послуг, що надаються підопічним стаціонарними інтернатними установами



1. Соціально-побутове обслуговування підопічних. Серед послуг, що надаються підопічним будинків-інтернатів, основ­ним є соціально-побутове обслуговування, на другому місці — медичне і, нарешті, соціально-культурне обслуговування.


 

Глава 7

Умови проживання підопічних, перш за все, залежать від того, в який вони потраплять будинок-інтернат. Найкращі умо­ви в інтернатних установах, збудованих за типовими проектами. Таких в Україні лише 105, або менше 40 %, але проживає в них більше 65 % мешканців. Інші розміщені в пристосованих ре­конструйованих приміщеннях.

Під спальні відводяться сухі, світлі й теплі приміщення, що добре провітрюються, із розрахунку 7 кв. м на одного мешкан­ця. Найчастіше підопічні живуть у кімнатах на двоє мешканців площею 16—17 кв. м. У кожній кімнаті бажана наявність шафи, столу, графину з кип'яченою водою, а на кожного мешканця — ліжка, тумбочки, стільця тощо. Кімнати радіофіковані та електрифіковані.

Крім казенного майна, підопічні можуть мати в кімнатах і власні речі: килими, меблі, телевізори та ін. У принципі з доз­волу адміністрації можна користуватися будь-якими предмета­ми, що пройшли санітарну обробку і користування якими не шкодить іншим мешканцям. Це пов'язує підопічних з минулим життям та поліпшує побутові умови їх проживання.

В інтернатах є кімнати денного перебування, бібліотеки-чи-тальні, кімнати настільних ігор, світлиці. Вони відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та належним чином оформлені, що дає можливість з приємністю проводити там дозвілля.

Умивальники обладнуються окремо для чоловіків і жінок з розрахунку один кран (умивальник) на 10 осіб. Перед умиваль­ником повинно бути дзеркало і поличка для туалетного прилад­дя. Туалети влаштовуються із розрахунку одна кабінка на 15 чо­ловіків або 10 жінок. Окремо для жінок облаштовуються кім­нати гігієни.

Зміна натільної та постільної білизни здійснюється регуляр­но, але не рідше одного разу на тиждень (7 днів), а в окремих випадках (при потовиділенні, неотриманні сечі тощо) за необ­хідності.

Гігієнічний душ або ванни підопічні приймають не рідше одного разу на тиждень, а лежачі хворі обробляються у такі самі строки, якщо не має показань для частіших гігієнічних про­цедур.

Для продуктів, що підопічні самі собі купують і які швидко псуються, за необхідності встановлюються холодильники.


 

 

Соціальне обслуговування осіб похилого віку та інвалідів

Кожному підопічному для особистої гігієни видається туа­летне і господарське мило, зубний порошок або паста, зубна щітка, мильниця, гребінець. Чоловіків двічі на тиждень бриють (лежачих). За необхідності проводиться стрижка волосся. У банні дні здійснюється стрижка нігтів на руках і ногах.

Для чистки одягу і взуття відводяться спеціальні місця. На кожну кімнату видається крем для взуття і щітки для одягу і взуття. Біля входу до приміщення встановлюються скребки та решітки для очищення взуття від бруду.

Щоденно проводиться вологе прибирання кімнат: витирання ліжок, підвіконь, батарей центрального опалення, підлоги, про-вітрення приміщення. Матраци і подушки лежачих хворих ретельно розправляються, а простирадла витрушуються.

Підопічні забезпечуються м'яким інвентарем, що складається з кількох десятків предметів: пальто зимове і демісезонне, шер­стяні й бавовняні костюми, піжами, сорочки, білизна, взуття літнє, зимове, кімнатне тощо. Встановлені норми їх носіння.

Особлива увага приділяється харчуванню підопічних. Вони забезпечуються раціональним чотириразовим (діти — п'ятира­зовим) харчуванням. Практикується приготування їжі за замов­ною системою, коли підопічні за день або два замовляють собі першу і другу страви. Особи з кишково-шлунковими захворю­ваннями, цукровим діабетом та іншими хворобами забезпечу­ються дієтичним харчуванням.

Адміністрація будинків-інтернатів звертає постійну увагу на поліпшення побутових умов проживання підопічних. За першої можливості проводиться реконструкція наявних приміщень, робляться прибудови, підводиться газ, організовуються підсоб­ні господарства. Особливо активізується їх діяльність у період підготовки до роботи в осінньо-зимовий період, щоб підопічним було затишно, тепло і ситно.

2. Медичне обслуговування підопічних. Підопічні будинків-інтернатів як громадяни України відповідно до ст. 6 Основ за­конодавства України про охорону здоров'я мають право на охо­рону здоров'я. Для забезпечення цього права дуже ретельно під­ходять до вибору місць розташування інтернатних установ. У більшості випадків це території з безпечним для життя і здоров'я навколишнім природним середовищем та санітарно-епідеміч­ним благополуччям. Це право передбачає для підопічного забез-



Глава 7


Соціальне обслуговування осіб похилого віку та інвалідів



 


печення такого життєвого рівня, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування, необхідні для підтримання здоров'я людини. Воно також передбачає надання мешканцям інтернатів кваліфікованої медично-санітарної до­помоги як в самих будинках-інтернатах, так і в закладах охоро­ни здоров'я.

На підопічних лежить обов'язок піклуватися про своє здо­ров'я та проходити профілактичні медичні огляди. Якщо під­опічний через психічний стан не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, то обов'язок піклуватися про його здо­ров'я лежить на адміністрації будинків-інтернатів.

Медичне обслуговування в кожному будинку-інтернаті органі­зовується з урахуванням профілю інтернатної установи, кон­тингенту мешканців та кількості ліжок. Воно включає в себе: 1) постійне спостереження за станом здоров'я підопічних; 2) ре­гулярні обходи медичним персоналом усіх кімнат, де прожива­ють мешканці будинку-інтернату; 3) медичний огляд підопіч­них, що звернулися за допомогою; 4) проведення необхідного лікування із забезпеченням підопічних життєво необхідними ліками; 5) організацію консультативної допомоги фахівцями лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я; 6) ліку­вальне харчування; 7) трудову терапію тощо.

Більшість будинків-інтернатів мають медичні відділення, в яких обладнані кабінети лікарського прийому, маніпуляційні, фізіотерапевтичні, стоматологічні кабінети, ізолятори, прийом­но-карантинні кімнати. Відділення оснащені необхідним діаг­ностичним та лікувальним обладнанням, інвентарем, лікарськи­ми засобами. Майже всі інтернатні установи забезпечені сані­тарним транспортом. Підопічні мають змогу цілодобово отри­мувати кваліфіковану медичну допомогу. їх медичне обслуго­вування в інтернатних установах України здійснюють понад 600 лікарів і 2400 медичних сестер, а також майже 13 000 мо­лодшого медичного персоналу.

Середній вік тих, хто проживає у будинках-інтернатах сягає 75—80 років, з них 75 % — хворі з постільним режимом. Вони вже не можуть обходитись без сторонньої допомоги, в тому чис­лі медичної. Не кращий стан здоров'я і в решти підопічних, більшість з яких страждають від різних хвороб. Через це підопіч­ні з моменту влаштування до будинку-інтернату і до кінця своїх днів перебувають під постійною опікою медичних працівників.


Із трьох видів лікувально-профілактичної допомоги у будин­ках-інтернатах надається доступна первинна допомога, як ос­новна складова медико-санітарної допомоги населенню. Пер­винна лікувально-профілактична допомога передбачає консуль­тацію лікаря, просту діагностику та лікування основних най­поширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення підопічного для надання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги.

Особи, які приймаються до будинку-інтернату, проходять протягом 14 днів карантин у приймально-карантинному відді­ленні, де проводиться реєстрація новоприбулих та їх медичний огляд. Після обстеження на педикульоз і дослідження на холе­ру за вказівкою лікаря проводиться санітарна обробка.

Після проходження двотижневого карантину підопічні розміщуються у відділеннях та кімнатах з урахуванням їх ста­ну здоров'я, віку, особливостей характеру і, за можливості, відповідно до їх побажань. Хворі, які потребують ліжкового режиму утримання і медичного нагляду, розміщуються у спе­ціально відведених для них приміщеннях (відділеннях). Відно­сини медичних працівників з підопічними є цілком індивіду­альними.

Крім карантинного відділення, в інтернаті є ізолятор, куди поміщуються хворі з підозрою на інфекційне захворювання до встановлення діагнозу, а у випадку їх нетранспортабельності — для лікування на місці. Для обслуговування хворих, які зна­ходяться в ізоляторі, організовується тимчасовий пост медичної сестри. При підтвердженні діагнозу інфекційного захворюван­ня хворий в обов'язковому порядку госпіталізується до ліку­вально-профілактичного закладу органів охорони здоров'я.

В інтернатній установі є медичний блок з такими приміщен­нями: кабінети лікаря, чергової медичної сестри, процедурний, фізіотерапевтичний, отоларингологічний, гінекологічний, електрокардіографії, лікувальної гімнастики і масажу, а також лабораторія та аптека. Відповідно до нормативів усі приміщен­ня обладнуються і забезпечуються медикаментами для надання підопічним необхідної медичної допомоги. Перелік приміщень медичних блоків, їх обладнання та обслуговування медичними працівниками в будинках-інтернатах неоднакова, адже зале­жить від їх профілю та кількості мешканців.



Глава 7


Соціальне обслуговування осіб похилого віку та інвалідів



 


3 метою запобігання інфекційним захворюванням у будин-ках-інтернатах проводяться протиепідемічні та санітарно-гі­гієнічні заходи. Вони включають: 1) виявлення, облік та ізоля­цію всіх інфекційних та з лихоманкою хворих, з неясним діагно­зом з наступною госпіталізацією їх у спеціальний лікувальний заклад, а також спостереження за особами, які були у контакті з хворими; 2) проведення заходів з попередження поширення інфекційних захворювань і обробка інфекційного вогнища, сана­ція бацилоносіїв; 3) поточну дезінфекцію; 4) санітарну обробку підопічних при прийнятті їх у будинок-інтернат, дезінфекцію всіх речей і предметів особистого користування; 5) здійснення додаткових санітарно-протиепідемічних заходів, які пропонує санітарно-протиепідемічна станція, після госпіталізації хворо­го на інфекційну хворобу; 6) проведення профілактичних щеп­лень (за вказівкою санітарно-протиепідемічної станції); 7) за­безпечення будинку-інтернату повним комплектом дезінфіку-ючих засобів, їх правильне зберігання і використання; 8) кон­троль за проходженням працівниками кухні, продовольчих складів, їдальні, бані, пральні перевірки на бацилоносіння від­повідно до Інструкції з проведення обов'язкових медичних об­стежень осіб.

Медична допомога надається не тільки медичними праців­никами будинку-інтернату, але й фахівцями лікувально-профі­лактичних закладів органів охорони здоров'я. Спеціалізована (вторинна) лікувально-профілактична допомога надається лі­карями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпе­чити більш кваліфіковане консультування, діагностику, про­філактику і лікування, ніж лікарі загальної практики. Висо-коспеціалізована (третинна) лікувально-профілактична допо­мога надається лікарем або групою лікарів, які мають відповід­ну підготовку в галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціаль­них методів діагностики та лікування, а також з метою встанов­лення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко трапляються (ч. 2—3 ст. 35 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

Один раз на рік проводиться поглиблений медичний огляд усіх підопічних із залученням лікарів-спеціалістів: окуліста, отоларинголога, невропатолога, терапевта, хірурга, гінеколога,


стоматолога, проведення електрокардіограми, флюорографії та лабораторного дослідження крові, сечі, калу. Один раз на квар­тал здійснюється профілактичний огляд громадян похилого ві­ку та інвалідів із залученням за необхідності лікарів вузьких спе­ціальностей, що супроводжується детальним записом в історії хвороби. Виявлені під час огляду хворі беруться на диспансер­ний облік і за ними встановлюється відповідне спостереження. План спостереження і лікування встановлює лікар будинку-інтернату спільно з відповідними спеціалістами. Є певні особ­ливості проведення диспансерного огляду в психоневрологічних та дитячих будинках-інтернатах, що пов'язано з профілем цих закладів.

Медичне обслуговування включає організацію лікувального харчування. Воно є складовою комплексної терапії і застосо­вується на сучасному науковому рівні в усіх інтернатних уста­новах. Лікувальне харчування організовується за номенклату­рою дієт, розробленою спеціалізованим інститутом (дієтичні раціони мають номери від 1 до 15). Для окремих груп хворих, які за медичними показаннями потребують частішого харчу­вання, ніж чотириразове, призначається особливий індивіду­альний режим харчування.

У будинках-інтернатах ведуться такі медичні документи: 1) книга обліку новоприбулих до будинку-інтернату; 2) історії хвороб; 3) журнал передачі постовими медичними сестрами чергувань; 4) журнал (лист) обліку медичних процедур; 5) кон­трольна карта диспансерного хворого або журнал обліку дис­пансерних хворих; 6) журнал надходження і витрачання меди­каментів; 7) журнал обліку забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами; 8) журнал обліку фізіотерапевтичних процедур; 9) журнал обліку приймально-карантинного відді­лення; 10) журнал для реєстрації померлих.

3. Забезпечення підопічних санаторно-курортними путівка­ми та технічними засобами реабілітації. Згідно з підпунктом 1.4 Інструкції про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоров­чих установ в органах праці та соціального захисту населення України інваліди і пенсіонери, які проживають в інтернатних установах системи соціального захисту населення санаторно-курортними путівками і путівками до пансіонатів та будинків


 

Глава 7

відпочинку забезпечуються органами праці та соціального за­хисту населення в порядку, передбаченому цією Інструкцією.

Для отримання путівки необхідні такі юридичні факти: 1) на­лежність заявника до відповідної категорії громадян; 2) наяв­ність медичного висновку; 3) дотримання строків звернення за путівкою; 4) взяття на облік для отримання путівки; 5) при­йняття рішення про виділення путівки.

Коштів на оздоровлення непрацюючих пенсіонерів та ін­валідів органам соціального захисту населення виділяється мало, тому задовольнити всі заявки осіб, які мають на це право, важко. Через це встановлене позачергове, першочергове, пере­важне та в порядку черги забезпечення бажаючих путівками до санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку.

Адміністрація будинків-інтернатів, яка виконує за законом обов'язки опікуна (піклувальника) стосовно підопічних, надає останнім допомогу в отриманні путівок або грошових компен­сацій. Практика свідчить, що підопічні мало звертаються за путівками, але в певних випадках грошова компенсація за них для мешканців не зайва і тому працівникам інтернатних установ бажано роз'яснювати їх право на це і порядок його реалізації.

Будинки-інтернати здебільшого розміщуються на мальовни­чих околицях населених пунктів. У них підопічних непогано годують, медичну допомогу надають висококваліфіковані фа­хівці. Вони мають можливість отримувати ті самі лікувальні процедури, що і в санаторіях. Тому гострої потреби в їх санатор­но-курортному оздоровленні немає. Водночас багато з них мають потребу в технічних засобах реабілітації.

Забезпечення підопічних технічними засобами реабілітації (протезно-ортопедичними виробами, в тому числі ортопедичним взуттям, засобами пересування, допоміжними засобами особи­стого захисту, догляду та для ходіння) здійснюється відповідно до Інструкції про порядок забезпечення населення України технічними засобами реабілітації (див., наприклад, підпункти 2.1,3.2).

Підопічні будинків-інтернатів забезпечуються технічними засобами реабілітації за рахунок коштів державного бюджету через органи праці та соціального захисту населення за місцем знаходження інтернатної установи, де вони проживають.


 

 

Соціальне обслуговування осіб похилого віку та інвалідів

Заяви підопічних про надання технічних засобів реабілітації беруться на облік районними управліннями праці та соціально­го захисту населення (через них оформляється вся необхідна документація).

Виготовлення технічних засобів реабілітації часто пов'язане з необхідністю огляду підопічних для оформлення відповідного замовлення. Уся турбота, пов'язана з доставкою підопічних в обумовлені місця (туди і назад) лягає на адміністрацію будинків-інтернатів. Вона повинна дбати про своєчасну заміну підопічним технічних засобів реабілітації та вирішувати всі питання, пов'я­зані з цим.

4. Соціально-культурне обслуговування підопічних. Будин­ки-інтернати ні соціальними працівниками, ні їх мешканцями ніколи не розглядались як хоспіси, куди звозять помирати не­мічних людей. Це установи, де люди живуть повноцінним жит­тям. У вільний час вони читають книги, газети і журнали, слу­хають радіо, дивляться телевізор, переглядають художні кіно­стрічки, ходять на вечори відпочинку, зустрічаються з цікави­ми людьми, беруть участь у художній самодіяльності тощо. Для них організовують екскурсії по пам'ятних місцях, у музеї та театри, читають лекції та проводять інші заходи, що роблять їх життя більш змістовним.

Культурно-масова робота в інтернатних установах є складо­вою єдиної системи реабілітації та соціальної адаптації підопіч­них. Вона включає комплекс активізуючих та соціально-віднов-лювальних заходів, спрямованих на формування або підтриман­ня у них активного ставлення до життя.

При плануванні культурно-масових заходів враховуються фі­зіологічні та психологічні вікові особливості підопічних, їх по­бажання й інтереси, щоб максимально задовольнити запити меш­канців, сприяти збереженню та підвищенню їх активності.

Культурно-масова робота проводиться за планами, що склада­ються щомісяця і доводяться до відома всіх підопічних. У біль­шості випадків до них включають такі заходи, як лекції і концер­ти, виїзди в театри і заміські зони відпочинку, випуски стінгазет, демонстрація кінофільмів, проведення шахо-шашкових турнірів, обговорення книг, вшанування ювілейних дат, святкування "Днів урожаю", "Днів народження" та ін. До проведення й участі в них залучається якомога більше мешканців інтернатної установи.



Глава 7


Соціальне обслуговування осіб похилого віку та інвалідів



 


У складі культурно-побутової комісії функціонує культурно-масова секція, члени якої проводять систематичну і планомірну роботу з виявлення побажань та інтересів мешканців інтернату.

У будинках-інтернатах діє художня самодіяльність, учасни­ками якої є як підопічні, так і співробітники інтернатів. Висту­пи самодіяльності готують до державних й інтернатських свят, а також для показу в інших установах (інших будинках-інтер­натах, підшефних організаціях).

Оскільки в інтернатних закладах проживає багато підопіч­них, прикутих до ліжка, то велику роль в організації культурно-масової роботи відіграє радіо. Жилі кімнати будинків-інтерна-тів радіофіковані, а в частині з них є місцеві радіовузли. У кімна­тах є не тільки радіоприймачі, але й навушники для індивіду­ального користування. Практикуються радіогазети, задопогою яких мешканці ознайомлюються із життям інтернату (інфор­мація про роботу культурно-побутової комісії та її секцій, ви­робничо-фінансову діяльність підсобних господарств, вітання з днем народження, пісні на замовлення тощо).

В окремих будинках-інтернатах діють "Клуби цікавих зу­стрічей". Засідання проводяться раз на місяць. Підопічні в рам­ках цього клубу зустрічаються з людьми рідкісних професій, письменниками, поетами, композиторами та іншими діячами культури.

Центром культурно-масової роботи в будинку-інтернаті є його бібліотека. Працівники бібліотеки разом з активом з числа під­опічних підбирають літературу для читання, організовують читання газет і журналів уголос та прослуховування записаних на магнітофонну плівку, дискету, книг (для тих, хто погано бачить), а також платівок, касет, дискет, проводять читацькі конференції, бесіди, лекції, тематичні вечори, оформлюють монтажі з газет та виконують іншу таку потрібну для громадян похилого віку та інвалідів роботу.

Невід'ємною частиною культурно-масової роботи є проведен­ня лекцій як фахівцями зі сторони, так і працівниками будинку-інтернату. Особливо цікавими для підопічних є лекції на медич­ні теми, які проводять медпрацівники інтернатної установи.

Цікавою формою роботи з підопічними є тематичні вечори, які проводяться напередодні державних свят або готуються за певною тематикою. Форми проведення таких вечорів різнома-


нітні. їх проведення багато в чому залежить від активності са­мих підопічних.

У вихідні дні в інтернатних установах часто організовують вечори відпочинку, що проводяться практично за тією самою програмою, що і в санаторіях та будинках відпочинку. їх успіх, перш за все, залежить від зацікавленості та активності самих підопічних у проведенні таких заходів.

Систематично проводять святкування днів народження, зу­стрічей з рідними та колишніми друзями, співробітниками під­опічних.

Екскурсії проводяться з урахуванням місцезнаходження бу-динку-інтернату, наявності закладів культури, контингенту підопічних та інших факторів. Будинки-інтернати мають авто­буси, які слід використовувати для цих цілей.

Підопічні люблять дивитися телевізор, переглядати кіно­фільми (це теж слід враховувати у роботі з ними). З урахуванням фінансових можливостей та спонсорської допомоги бажано придбати максимально необхідну кількість телевізорів, забез­печивши ними всі холи будинку-інтернату.

Доцільно мати комплект спортивних ігор (наприклад, шахи, шашки), тренажери для заняття спортом, музикальні інстру­менти тощо.

Духовне життя підопічних, особливо насичене цікавими справами, продовжує їх фізичне життя, сприяє соціальній реа­білітації.

Вказані вище форми культурного обслуговування широко застосовуються в будинках-інтернатах загального типу. У психо­неврологічних інтернатах таке обслуговування має свою специ­фіку, пов'язану з психічними захворюваннями підопічних.



Глава 7


Соціальне обслуговування осіб похилого віку та інвалідів



 


Контрольні питання

1. Які питання вирішують головні управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрацій щодо соціального обслуговування фізичних осіб у стаціонарних ін­тернатних установах?

2. Кому надаються соціальні послуги в інтернатних уста­новах системи Міністерства праці та соціальної політики України?

3. Які типи інтернатних установ є у системі Міністерства праці та соціальної політики України?

4. Кого відносять до категорії громадян похилого віку та ін­валідів, що мають право бути влаштованими до будинку-ін-тернату?

5. Назвіть умови прийому громадян похилого віку та інва­лідів у стаціонарні установи.

6. Назвіть права підопічних стаціонарних установ.

7. Які послуги надаються підопічним у стаціонарних уста­новах?

8. Який порядок тимчасового вибуття із стаціонарної уста­нови?

9. Назвіть види трудової діяльності, які можуть викону­вати підопічні будинків-інтернатів.

 

10. Розкажіть про порядок збереження речей і цінностей під­опічних.

11. Розкажіть про порядок поховання підопічних.

12. У чому полягає соціально-побутове обслуговування підопіч­них?

13. У чому полягає медичне обслуговування підопічних?

14. Розкажіть про забезпечення підопічних санаторно-ку­рортними путівками та технічними засобами реабілітації.

15. У чому полягає соціально-культурне обслуговування під­опічних?


Нормативні акти та література

1. Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" від 18 травня 2004 р. № 1727-IV.

2. Закон України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбу­вали покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк" від 10 липня 2003 p. № 1104-IV.

3. Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 p. № 1102-IV.

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсій­не страхування" від 9 липня 2003 p. № 1058-IV.

5. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р. № 3721-ХІІ.

6. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх со­ціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХП.

7. Закон України "Про пенсійне забезпечення військово­службовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХП.

8. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ.

9. Про оплату праці підопічних будинків-інтернату для пре­старілих та інвалідів: Постанова Ради Міністрів УРСР від 5 лю­того 1991 р. № 24.

 

10. Натуральні добові норми харчування в інтернатних уста­новах для громадян похилого віку та інвалідів, вищих навчаль­них закладів І—II рівня акредитації сфери управління Міні­стерства праці та соціальної політики України: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 324.

11. Порядок та межі норм надання послуг з утримання осіб у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, операції з яких звільняються від оподаткування на додану вар­тість: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 р. №803.



Глава 7


 


12. Положення про спеціальний будинок-інтернат для пре­старілих та інвалідів: Затв. пост. Ради Міністрів УРСР від 2 бе­резня 1990 р. № 49.

13. Інструкція про порядок забезпечення населення України технічними засобами реабілітації: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України 8 грудня 2003 р. № 331.

14. Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 р. № 549.

 

15. Типове положення про психоневрологічний інтернат: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики Украї­ни від 29 грудня 2001 р. № 549.

16. Типове положення про дитячий будинок-інтернат: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 р. № 549.

17. Положення про підсобне господарство та промислові виробництва стаціонарних установ соціального обслуговування населення: Затв. наказом Міністерства соціального захисту населення України від 1 квітня 1997 р. № 42.

18. Інструкція про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоровчих установ в органах соціального захисту населення України: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної полі­тики України 25 грудня 1997 р. № 42.

19. Норми харчування для вихованців інтернатних закладів різного профілю незалежно від їх відомчого підпорядкування: Затв. наказом Міністерства соціального захисту населення України від 1 березня 1996 р. № 34.

20. Інструкція про медичні показання та протипоказання щодо прийому до стаціонарних установ сфери соціального за­хисту населення: Затв. Міністерством соціального захисту на­селення України 20 лютого 1997 р.


Глава 8



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 677; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.209.63.120 (0.096 с.)