Соціальне обслуговування біженців у пунктах їх тимчасового розміщення

Згідно із Законом України "Про біженців", біженець — це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтова­них побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), на­лежності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає кори­стуватися цим захистом у зв'язку з такими побоюваннями, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї з тих самих причин.

Особи, які бажають отримати статус біженця, розміщуються у спеціальних пунктах. Пункт тимчасового розміщення бі­женців — місце тимчасового розміщення осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надан­ня статусу біженця та яким надано в Україні статус біженця. Вказаний пункт створюється відповідно до Закону України "Про біженців" на підставі рішення Держкомнацміграції Украї­ни. Утримання пунктів належить до відання Держкомнацмі­грації України.

Керівництво пунктами здійснює Держкомнацміграції Украї­ни через управління (відділи) у справах національностей та мі­грації облдержадміністрацій.

Основними завданнями пункту є приймання і тимчасове роз­міщення, на строк не більше трьох місяців, осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надан­ня статусу біженця та яким надано в Україні статус біженця.

Відповідно до основного завдання адміністрація пункту ви­конує такі функції: 1) забезпечує особам, розміщеним у пункті, житлові умови, необхідні для їх тимчасового перебування у пун­кті; 2) організовує харчування, надання соціально-побутових

Глава 11

Соціальні послуги, що надаються окремим категоріям осіб

 

послуг та першої медичної допомоги; 3) забезпечує дотримання вимог санітарно-гігієнічного та санітарно-протиепідемічного режимів у пункті; 4) сприяє цим особам у тимчасовому праце­влаштуванні чи навчанні відповідно до чинного законодавства; 5) щомісяця подає до місцевого органу міграційної служби дані про наявність вільних місць у пункті; 6) організовує своєчасний від'їзд із пункту розміщених у ньому осіб.

До пункту направляються сім'ї та окремі особи, котрі подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів. Підставою для розміщен­ня у пункті є направлення органу міграційної служби та доку­мент, що посвідчує особу прибулого. Органи міграційної служ­би, які не мають у своєму підпорядкуванні таких пунктів, на­правляють указаних осіб до пунктів, розташованих в інших областях, містах, за погодженням із Держкомнацміграції Украї­ни. Направлення до пункту дійсне протягом п'яти діб з дня його видачі. Термін чинності направлення може бути продовжений місцевим органом міграційної служби до одного місяця за наяв­ності поважних причин.

Термін перебування у пункті (до трьох місяців) встановлюєть­ся органом міграційної служби. Особа, яка отримала відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи відмову в наданні статусу біженця, залишає пункт протягом доби.

Особи, які прибули до пункту, перед розміщенням у ньому ознайомлюються з правилами проживання у пункті тимчасово­го розміщення біженців та заповнюють зобов'язання про дотри­мання викладених у них положень. Розміщення осіб здійсню­ється адміністрацією пункту, як правило, сім'ями. Самовільне вселення забороняється.

Особи, які проживають у пункті, зобов'язані: 1) дотримува­тися Конституції та законів України, виконувати рішення і роз­порядження органів виконавчої влади, а також службових осіб пункту; 2) дотримуватися правил проживання у пункті, громад­ського порядку, дбайливо ставитися до приміщень, меблів, об­ладнання, інвентарю та іншого майна; 3) у разі завдання мате­ріальних збитків відшкодувати їх за рахунок власних коштів в обсязі встановленої суми збитків (за відмови добровільно від­шкодувати збитки це питання вирішується відповідно до чин-

ного законодавства); 4) надавати співробітникам органів мігра­ційної служби, інших компетентних органів відомості, необхід­ні для вирішення питання щодо надання статусу біженця і по­дальшого влаштування в Україні; 5) дотримуватися санітарних норм і правил, виконувати розпорядження посадових осіб ор­ганів охорони здоров'я, державного санітарно-епідеміологіч­ного нагляду та адміністрації пункту, на їх вимогу проходити медичний огляд і необхідні лабораторні обстеження; 6) приби­рати житлові приміщення, а також місця загального користу­вання та територію за графіком, затвердженим адміністрацією пункту; 7) дотримуватися правил протипожежної безпеки при користуванні електричними, газовими та іншими приладами, не встановлювати без дозволу адміністрації пункту додаткових електронагрівальних приладів; 8) ощадливо витрачати елект­роенергію, паливо, газ і воду; 9) при вибутті із пункту здати адміністрації всі постільні речі та інвентар; 10) протягом доби відбути до місця тимчасового чи постійного проживання після закінчення терміну перебування у пункті або в разі відмови у наданні статусу біженця. Особи, які порушують правила про­живання у пункті тимчасового розміщення біженців, підляга­ють достроковому виселенню без надання іншого місця тимча­сового перебування. Якщо особа відсутня у пункті без попе­редження адміністрації понад три доби, її місце може бути на­дане іншій особі за рішенням місцевого органу міграційної служби. Вказана особа зобов'язана протягом трьох робочих днів зареєструватися в місцевому органі спеціально уповноважено­го центрального органу виконавчої влади з питань громадян­ства та реєстації фізичних осіб.

Харчування може здійснюватись у їдальні за талонами, що видаються адміністрацією пункту. Самостійне приготування їжі допускається у спеціально відведених адміністрацією пун­кту місцях.

Пункти комплектуються меблями, інвентарем і постільними речами згідно з переліком, затвердженим Держкомнацміграції України.

Фінансування діяльності пункту здійснюється Держкомнац­міграції України безпосередньо за рахунок коштів, передбаче­них державним бюджетом на виконання програми допомоги біженцям, а також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством.

Глава 11

Соціальні послуги, що надаються окремим категоріям осіб

 

Медико-санітарне обслуговування осіб, розміщених у пун­кті, забезпечують відповідні територіальні лікувально-профілак­тичні заклади місцевих органів охорони здоров'я та установи державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням адміністрації пункту. Фінансування зазначеного обслуговуван­ня осіб здійснюється за рахунок коштів, передбачених у кошто­рисі пункту на цю мету. Наказом директора пункту організову­ється медпункт з ізолятором за погодженням з керівником тери­торіального лікувально-профілактичного закладу та територі­альною установою державної санітарно-епідеміологічної служби за рахунок коштів, передбачених на фінансування діяльності пункту. Відповідно до чинного законодавства директор пункту організовує первинний, періодичний та, за необхідності, позачер­говий медогляд працівників пункту та осіб, розміщених у ньо­му. Особи, в яких виявлено педикульоз, направляються у дезін­фекційну станцію для санітарної обробки або проходять її на місці. Адміністрація пункту зобов'язана забезпечувати дотри­мання санітарного законодавства у пункті при наданні медичної допомоги, розміщенні, харчуванні, водозабезпеченні тощо.