Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття права соціального обслуговування, його предмет, методи та система
І. Право соціального обслуговування — це сукупність правових норм, які регламентують порядок отримання вразливими верствами населення на некомерційній основі соціальних послуг з боку спеціально створених для цього або наділених відповідними повноваженнями соціальних служб. Як складова права соціального забезпечення, право соціального обслуговування має спільні й суттєво відмінні риси з пенсій- ним правом та допомоговим правом, що вказує на наявність у праві соціального забезпечення окремих галузей права. Останні розрізняються за: 1) предметом правового регулювання. Ним є суспільні відносини, які виникають з приводу призначення пенсій у зв'язку з постійною втратою працездатності (пенсійне право) та грошових допомог у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності чи роботи і несення додаткових витрат (допомогове право), надання соціальних послуг і натуральної допомоги (право соціального обслуговування). Таким чином, кожна підгалузь має свій відособлений предмет правового регулювання; 2) наявністю відокремленої правової бази. Кожна підгалузь права соціального забезпечення має однорідну сукупність правових актів, які діють автономно один від одного. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються кількома десятками законів і конкретизуються підзаконними актами центральних органів виконавчої влади. Правовідносини у сфері допомогового права і права соціального обслуговування регулюються базовими законами, нормативно-правовими актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також локальними нормативними актами. їх кількість, самостійність у регулюванні певних груп суспільних відносин, незалежність і суспільна значимість вказують, що ці підгалузі права соціального забезпечення інтенсивно формуються; 3) специфічними внутрігалузевими правовими принципами. У праві соціального забезпечення діють не тільки загаль-ноправові, міжгалузеві та галузеві правові принципи, але й принципи, які охоплюють усі правові інститути певної підгалузі. Останні якраз і підкреслюють самобутність вказаних під-галузей права соціального забезпечення; 4) однорідністю правових інститутів. Підгалузі права соціального забезпечення складаються із сукупності правових інститутів, які регулюють схожі суспільні відносини залежно від виду соціального забезпечення. Такі групи правових інститутів тісно взаємопов'язані між собою і становлять єдине ціле, тобто окрему підгалузь права;
5) наявністю Загальної та Особливої частин. Загальна частина підгалузі включає норми, що визначають мету і принци- Глава 1 Право соціального обслуговування як підгалузь права
пи правового регулювання тих чи інших груп суспільних відносин, основні права людини у сфері пенсійного забезпечення чи забезпечення грошовими допомогами або наданням соціальних послуг, компетенцію органів соціального захисту населення, джерела фінансування тощо. Особливу частину становлять норми, які визначають підстави й умови надання певних видів соціального забезпечення у рамках підгалузі права соціального забезпечення. Об'єднує ці три складові сфера правового регулювання (матеріальне забезпечення), суб'єкти надання й отримання соціальних благ — органи соціального захисту і вразливі групи населення, джерела фінансування, галузеві принципи тощо. Все це вказує на те, що право соціального обслуговування, пенсійне і допомогове право не можуть бути самостійними галузями права. Комплекси суспільних відносин, що регулюються правом соціального забезпечення, не можна вмістити у рамки окремих правових інститутів. Таким чином, право соціального обслуговування має всі ознаки підгалузі права соціального забезпечення: особливий предмет правового регулювання, свої джерела (форми) права, специфічні принципи права, сукупність споріднення правових інститутів, наявність Загальної та Особливої частин. З останнього випливає, що право соціального обслуговування є невід'ємною складовою права соціального забезпечення і займає в ньому самостійне місце, оскільки характеризується суттєвими відмінностями порівняно з пенсійним забезпеченням і забезпеченням грошовими допомогами. II. Предметом права соціального обслуговування є однорідні суспільні відносини, які виникають з приводу надання соціальних послуг. Предмет правового регулювання є об'єктивним критерієм розподілу норм права за галузями, підгалузями права і правовими інститутами. Предметом правового регулювання права соціального обслуговування виступають суспільні відносини, що виникають між соціальними службами та їх клієнтами з приводу надання таких послуг:
— соціально-побутових; — психологічних; — соціально-педагогічних; — соціально-медичних;
— реабілітаційних; — соціально-економічних; — юридичних; — послуг із працевлаштування; — інформаційних; — інших соціальних послуг. Складовими предмета права соціального обслуговування виступають: 1) особи, між якими виникають суспільні відносини з приводу надання соціальних послуг. Це, перш за все, суб'єкти, що надають соціальні послуги (державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи). їх ще називають соціальними службами. З іншого боку, у відносини вступають одержувачі соціальних послуг. Потребу в таких послугах мають незахищені верстви населення — діти, молодь, сім'ї з дітьми, сироти, інваліди, люди похилого віку, безробітні, біженці тощо; 2) предмети (об'єкти), з приводу яких виникають суспільні відносини. Ними є соціальні послуги, що надаються лише у натуральній формі на відміну від грошових виплат. Як правило, соціальні послуги надаються комплексно (утримання у стаціонарних інтернатних чи реабілітаційних установах і закладах, обслуговування за місцем проживання та ін.). За виділені кошти соціальні служби повинні в результаті своєї діяльності (виробництва) надати певним суб'єктам необхідні послуги; 3) соціальні факти, які змушують суб'єктів вступити у суспільні відносини з приводу надання соціальних послуг. їх передумовою є соціальні ризики, які безперечно настають (смерть, досягнення певного віку) або можуть настати. До цих ризиків належать народження, смерть, хвороба, безробіття, старість, трудове каліцтво, професійна хвороба, інвалідність з дитинства, утримання дітей, вагітність і пологи, інвалідність, втрата годувальника. Соціальний ризик, що став реальністю, перетворюється на соціальний факт, який вимагає дій з боку суспільства. Зараз такі соціальні факти у допомоговому праві та праві Глава 1 Право соціального обслуговування як підгалузь права
соціального обслуговування називають складними життєвими обставинами. Характерним для цих соціальних фактів є те, що вони є необхідною умовою для всіх складових (підгалузей) права соціального забезпечення, але у праві соціального обслуговування вони передбачають матеріальну підтримку не у грошовій формі (пенсії, грошові допомоги, компенсації, якими людина розпоряджається на свій розсуд), а в натуральній формі (соціальній послузі). Наприклад, втрата джерел засобів до існування через безробіття вимагає допомоги у пошуку підходящої роботи, немічність людини потребує її соціально-побутового обслуговування, фізична вада передбачає забезпечення її технічними засобами реабілітації та ін.;
4) реальна поведінка суб'єктів суспільних відносин. Наявність складних життєвих обставин та людей, які потребують соціальних послуг, змушують суспільство створювати спеціальні служби, що надаватимуть такі послуги, а також виділяти для цього відповідні кошти, тобто суб'єкти таких відносин вчиняють реальні дії і їхня поведінка потребує регламентації відповідними методами правового регулювання. За допомогою цих чотирьох компонентів, як правило, відбувається групування суспільних відносин, що становлять предмет правового регулювання права соціального обслуговування. До предмета права соціального обслуговування належать такі групи суспільних відносин, що виникають з приводу: — забезпечення фізичних осіб технічними засобами реабілітації; — забезпечення інвалідів автотранспортом; — санаторно-курортного лікування і відпочинку інвалідів та пенсіонерів; — соціального обслуговування фізичних осіб за місцем проживання; — соціального обслуговування підопічних у стаціонарних інтернатних установах та закладах; — соціального обслуговування людей з особливими потребами у реабілітаційних установах та закладах; — соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів в установах та закладах денного перебування; — соціального обслуговування осіб, які знаходяться у складних життєвих обставинах, в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;
— соціального обслуговування інвалідів та пенсіонерів у територіальних центрах соціального обслуговування; — соціального обслуговування фізичних осіб в інших закладах соціальної підтримки (догляду); — надання ритуальних послуг; — соціального обслуговування застрахованих осіб; III. Методи правового регулювання права соціального обслуговування — це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких норми права юридичними засобами впливають на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин у сфері соціального обслуговування. Фахівець у цій сфері Н.Б. Болотіна слушно зазначила, що за допомогою методу правового регулювання держава здійснює переведення суспільних відносин у правовідносини, визначаючи коло суб'єктів таких правовідносин; встановлює у певний спосіб їх правовий статус — суб'єктивні права та обов'язки, гарантії; визнає підстави виникнення прав та обов'язків; ступінь конкретності прав та обов'язків; встановлює процедури здійснення прав та обов'язків; визначає види санкцій за порушення встановлених правил1.
У праві соціального обслуговування можуть застосовуватися такі методи правового регулювання: а) диспозитивний, в основу якого покладено відсутність б) імперативний, для якого характерні власні приписи, в) заохочувальний, побудований на стимулюванні певної г) рекомендаційний, в основі якого побажання конкретної 1 Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Навч. посіб. — К., 2005. — С 94. зо Глава 1 Право соціального обслуговування як підгалузь права
Вказані методи права соціального обслуговування характеризуються: — поєднанням загальнодержавного, місцевого (регіонального) і локального регулювання, що обумовлено розподільчим характером цих відносин; — поєднанням диспозитивного та імперативного способів правового регулювання за домінування диспозитивного, оскільки у праві соціального обслуговування, на відміну від пенсійного права, переважають дозвільні норми. Як відомо, складовими імперативного методу є припис, а диспозитивного — дозвіл, заборона; — поєднанням нормативних і договірних способів впливу. Договірні засади відіграють більш важливу роль і є значно по-ширенішими, порівняно з пенсійним правом; — специфікою складних життєвих обставин, які, як правило, не залежать від волі людини і мають вимушений характер; — специфікою відповідальності, тобто застосуванням, як правило, правовідновлюючих і правообмежуючих санкцій; — специфікою форми захисту. Застосовуються адміністративний (позасудовий) та судовий порядок вирішення конфліктів у сфері надання соціальних послуг. IV. Система права соціального обслуговування — це науково обґрунтований розподіл правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері соціальних послуг, на окремі однорідні групи та розташування їх у відповідній послідовності залежно від того, яку роль вони відіграють усередині цієї підгалузі права. Як будь-яка підгалузь права, право соціального обслуговування складається із Загальної та Особливої частин. Специфіка цієї підгалузі права полягає у тому, що відбувається інтенсивний процес її формування поряд із системою права соціального забезпечення як галузі права. Справа ускладнена відсутністю базового кодифікованого нормативного акта, який би в основних рисах окреслив систему цієї підгалузі права. У Загальній частині права соціального обслуговування слід перш за все виділити загальні положення підгалузі, які не можна розподілити за правовими інститутами. До них належать норми, що стосуються понятійного апарату підгалузі, предмета правового регулювання та основних засад надання соціальних послуг. Далі у цій частині можна виділити такі правові інститути:
— принципів права соціального обслуговування; — суб'єктів права соціального обслуговування, який включає правосуб'єктність, їхні права та обов'язки у цій сфері суспільних відносин; — юридичних фактів; — видів соціальних послуг; — джерел (форм) права соціального обслуговування; — відповідальності за порушення законодавства про соціальні послуги. До Особливої частини належать правові інститути, які стосуються порядку надання окремих видів соціальних послуг. їх найдоцільніше класифікувати за суб'єктами надання соціальних послуг чи отримання соціальних послуг. Систему права соціального обслуговування слід відрізняти від системи законодавства у сфері надання соціальних послуг. Різниця полягає у такому: — первинним елементом системи права соціального обслуговування є норми цієї підгалузі права, структуру яких складають гіпотеза, диспозиція та санкція, а первинним елементом системи відповідного законодавства є стаття того чи іншого нормативного акта; — система права соціального обслуговування є первинною стосовно системи законодавства, оскільки остання є похідною від системи права; — система цієї підгалузі права — це внутрішня форма підгалузі права, що поділяється на окремі правові інститути, а система цього законодавства — це зовнішня форма підгалузі права, закріплена у правових інститутах; — система права соціального обслуговування має тільки горизонтальну (галузеву) побудову, а система законодавства — вертикальну (загальнодержавні, регіональні (місцеві), локальні нормативні акти); — законодавство (нормативні акти) у сфері надання соціальних послуг орієнтується на підгалузь права і може включати статті, що містять норми, які відносяться до різних галузей права (адміністративного, фінансового, цивільно-процесуального та ін.), а система права соціального обслуговування містить норми, зорієнтовані лише на цю підгалузь права; Глава 1 Право соціального обслуговування як підгалузь права
— система підгалузі права і система його законодавства не збігаються за обсягом: законодавство може не охоплювати увесь комплекс суспільних відносин, що регулюються під галуззю права, а також містить преамбули, розділи, глави, статті тощо.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 262; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.53.34 (0.043 с.) |