Утримання, навчання та виховання дітей-сиріті дітей, позбавлених батьківського піклування, в інтернатних установах

Основними правовими актами є Закон України "Про забез­печення організаційно-правових умов соціального захисту ді-тей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 р. і Закон України "Про охорону дитинства" від

26 квітня 2001 р. та Положення про дитячі будинки і загально­освітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді 21 вересня 2004 р. № 747/460.

Дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності для дітей сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування, навчально-виховні або виховні заклади, що забезпечують дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківсь­кого піклування, умови для проживання, різнобічного розвит­ку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орі­єнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя. У цих закладах діти перебувають від трьох років до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності — до повноліття, на повному державному утриманні за рахунок кош­тів відповідних бюджетів та інших не заборонених законодав­ством джерел фінансування.

Головними завданнями інтернатних закладів є: 1) забезпе­чення утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 2) забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров'я вихованців; 3) ство­рення умов, сприятливих для проживання дітей, їх навчання та виховання; 4) забезпечення соціального захисту; 5) медико-пси-холого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихован­ців; 6) реалізація прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків­ського піклування, на належні умови проживання, різнобічно­го розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професій­ної орієнтації та підготовки їх до самостійного життя і праці.

Для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня, з метою забезпечення належного рівня задоволення їх жит­тєвих та освітніх потреб за умов повного утримання їх за раху­нок держави створюються інтернатні заклади таких типів: 1) дитячий будинок — навчальний заклад інтернатного типу, що забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну ада­птацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня, дошкільного та шкільного віку, а також тих, які перебува­ють у родинних стосунках; 2) загальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавле-

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

них батьківського піклування; 3) спеціалізована школа-інтер-нат — загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим ви­вченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт і ді­тей, позбавлених батьківського піклування; 4) спеціальна за­гальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання, соціальну адапта­цію та корекцію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумо­вого розвитку; 5) загальноосвітня санаторна школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування. Тип інтернатного закладу обирається засновником з урахуванням потреб та особливостей регіону, матеріального і кадрового забезпечення.

Для збереження родинних зв'язків вихованців інтернатних навчальних закладів з братами і сестрами, задоволення їх освіт­ніх, соціальних потреб, організації корекційно-розвиткової та лікувально-відновлювальної роботи при загальноосвітніх шко-лах-інтернатах усіх типів можуть створюватися дошкільні від­ділення, групи.

З метою ранньої соціалізації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, діти дошкільного віку, які прожи­вають у дитячих будинках, можуть відвідувати місцеві дошкіль­ні навчальні заклади, а діти шкільного віку, котрі проживають у дитячих будинках, обов'язково навчаються у місцевих загаль­ноосвітніх навчальних закладах усіх типів. Педагогічні праців­ники та керівники дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів надають відповідну допомогу педагогічному колекти­вові інтернатного закладу в організації навчальної і виховної роботи, відвідують заняття для самопідготовки, виховні заходи, проводять індивідуальні заняття з вихованцями.

Інтернатні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності. Дитячі будинки створюються за рі­шенням відповідного органу виконавчої влади та місцевого са­моврядування за погодженням із МОН України і комплекту­ються дітьми з однієї місцевості. Також дитячі будинки можуть створюватися та комплектуватися за рішенням місцевих органів

виконавчої влади та місцевого самоврядування й утримуватися за рахунок коштів місцевого бюджету. В окремих випадках до цього типу навчальних закладів можуть зараховуватися діти з неповних та функціонально неспроможних сімей.

Комплектування інтернатних закладів здійснюється управ­ліннями освіти й науки облдержадміністрацій та районними і міськими відділами освіти органів місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій на підставі рішення органу виконавчої влади за місцем проживання (перебування) дитини. Таке ком­плектування здійснюється протягом календарного року. Переве­дення вихованців з одного інтернатного закладу до іншого здій­снюється з 1 вересня поточного до ЗО травня наступного року.

В інтернатні заклади приймаються: 1) діти-сироти; 2) діти, відібрані у батьків за рішенням суду; 3) діти, батьки яких по­збавлені батьківських прав чи (або) засуджені, перебувають під арештом у період слідства, визнані недієздатними, перебувають на тривалому лікуванні, а також батьків, місце перебування яких невідоме, чи з інших причин не беруть участі в утриманні та вихованні своїх дітей; 4) підкинуті та безпритульні діти, які перебували у притулках для неповнолітніх, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей.

Вихованці інтернатного закладу на конкурсній основі мо­жуть бути зараховані до спеціалізованої школи (школи-інтер-нату), класу з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцею, колегіуму комунальної та державної форм влас­ності. Діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумо­вого розвитку, та діти, котрі потребують тривалого лікування, зараховуються до спеціальних і санаторних інтернатних за­кладів у порядку, визначеному положеннями про ці типи на­вчальних закладів. Зарахування дітей до інтернатного закладу здійснюється відповідно до території обслуговування, закріп­леної за інтернатним закладом. Діти, члени однієї сім'ї (брати і сестри), направляються в один інтернатний заклад, за винят­ком, коли за медичними показниками або з інших причин їх виховання має здійснюватись окремо.

Зарахування дітей до інтернатного закладу проводиться на­казом директора цього закладу на підставі таких документів: 1) направлення (путівки) відповідного органу управління осві­тою, служб у справах неповнолітніх на підставі рішення органу

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

виконавчої влади або місцевого самоврядування за місцем про­живання (перебування) дитини; 2) свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що засвідчує вік дитини, за від­сутності свідоцтва; 3) відповідних медичних документів про стан здоров'я; 4) документів про освіту (для дітей шкільного віку), результату обстеження дитини, виданого відповідною пси-холого-медико-педагогічною комісією (консультацією); 5) акта первинного обстеження умов життя дитини; 6) відомостей про батьків або осіб, які їх замінюють (копії свідоцтва про смерть батьків, хворобу, розшук батьків, вирок або рішення суду та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або не­можливість виховання ними своїх дітей); 7) довідки про наяв­ність і місце проживання братів, сестер та інших близьких ро­дичів; 8) опису належного дитині майна, відомостей про осіб, які відповідають за його збереження; 9) документів про наяв­ність та закріплення житлової площі за дитиною; 10) докумен­тів про успадкування житлової площі та майна; 11) довідки з пен­сійного фонду про призначення пенсії дитині, пенсійної книж­ки, копії ухвали суду про стягнення аліментів; 12) ідентифіка­ційного коду дитини; 13) повідомлення про взяття дитини на пер­винний облік органом опіки й піклування; 14) страхового сві­доцтва про обов'язкове особисте державне страхування відпо­відно до чинного законодавства; 15) ощадної книжки дитини.

У разі випуску чи переходу до іншого навчального закладу вихованцю видаються: 1) довідка про перебування в інтернатно­му закладі; 2) документи про освіту (для дітей шкільного віку); 3) грошова та матеріальна допомога відповідно до чинних нор­мативів; 4) свідоцтво про народження; тим, хто досяг 16-річно-го віку, — паспорт; 5) відомості про батьків або близьких роди­чів; 6) документи, що підтверджують права вихованців на май­но, житлову площу, яку попередньо займали вони або їх батьки, майновий сертифікат, ощадну книжку, цінні папери, пенсійну книжку, страхове свідоцтво, ідентифікаційний код та інші до­кументи.

Організаційно-правові основи діяльності інтернатних за­кладів однакові незалежно від підпорядкування та форми влас­ності. Режим роботи закладу встановлюється його засновником (власником), погоджується територіальною установою держав­ної санітарно-епідеміологічної служби та відповідним органом управління освітою.

Харчування вихованців в інтернатних закладах, незалежно від підпорядкування та форми власності, організовується за нормами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Від­повідальність за організацію харчування покладається на за­сновника (власника) та керівника цього закладу.

Медичне обслуговування вихованців інтернатів забезпечу­ється місцевими органами виконавчої влади та органами місце­вого самоврядування і здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів, та медичними працівниками лікувально-профілактичних закладів за територіальним прин­ципом. Заклади охорони здоров'я спільно з медичними праців­никами інтернатного закладу двічі на рік безплатно проводять медичні огляди всіх вихованців, у разі потреби беруть їх на диспансерний облік, здійснюють постійний медичний нагляд і своєчасне лікування.

Матеріальне та фінансове забезпечення вихованців інтер­натних закладів здійснюється за нормами та нормативами, вста­новленими законодавством.

Вихованцям інтернатних закладів у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України, видається єдиний квиток, що дає право на безплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі), безкоштовне відвідуван­ня кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд тощо.

На підставі письмової заяви осіб, які систематично беруть участь у вихованні дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклу­вання батьків, вихованці інтернатних закладів можуть виїж­джати в супроводі дорослих до опікунів (піклувальників), інших сімей на святкові (вихідні) дні або під час канікул за погоджен­ням з директором закладу, якщо це не шкодить фізичному і пси­хічному здоров'ю дітей. При цьому дітям надаються кошти для харчування на час перебування у дорозі (туди й назад) і в родичів та оплачується вартість проїзду залізничним, водним, міжмісь­ким автомобільним транспортом. Кошти на відповідні витрати передбачаються у кошторисі інтернатного закладу. Учні профе­сійно-технічних та студенти вищих навчальних закладів — ко­лишні вихованці відповідного інтернатного закладу під час їхніх канікул мають право перебувати в зазначеному закладі з безоплат­ним проживанням і харчуванням на підставі рішення, що при-

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

ймається засновником під час затвердження кошторисів доходів і видатків чи змін до них.

Навчально-виховний процес у загальноосвітніх школах-ін-тернатах усіх типів організовується відповідно до робочого на­вчального плану, що розробляється інтернатним закладом на підставі Типових навчальних планів, затверджених МОН Украї­ни, з урахуванням типу навчального закладу та індивідуальних особливостей учнів. Організація навчально-виховного процесу для дітей шкільного віку здійснюється відповідно до Положен­ня про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого Ка­бінетом Міністрів України, нормативних документів МОН України.

Навчально-виховний процес для дітей дошкільного віку здій­снюється відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом дошкільної освіти та реалізується згідно з навчально-виховни­ми програмами, затвердженими МОН України. Навчально-ви­ховний процес у спеціальних інтернатних закладах організо­вується згідно з положеннями про ці навчальні заклади.

Інтернатний заклад, учні та вихованці якого навчаються в інших дошкільних або загальноосвітніх навчальних закладах, питання навчально-виховної роботи вирішує спільно з педаго­гічним колективом цих закладів на умовах укладеної угоди.

Трудове навчання і профорієнтація здійснюються у навчаль­но-виробничих майстернях (для технічних і обслуговуючих видів праці), підсобних господарствах, на навчально-дослідних ділян­ках, земельних наділах, на виробництвах, в установах і органі­заціях з обов'язковим дотриманням правил безпеки, вимог навчальних програм, урахуванням профілю та типу інтернатно­го закладу, особливостей регіону і вимог санітарного законо­давства. Вихованці залучаються на принципах добровільності до самообслуговування, різних видів суспільно корисної праці з урахуванням віку, статі, фізичних особливостей, вимог сані­тарного законодавства, норм і правил особистої гігієни та охо­рони здоров'я. При цьому вихованцям забезпечуються належні санітарно-гігієнічні й безпечні умови праці на робочих місцях згідно із законодавством.

Забезпечення захисту особистих прав та інтересів вихованців інтернатних закладів, надання практичної допомоги у розв'язан­ні питань юридичного змісту здійснюються юристом, посада якого передбачається штатним розписом закладу. Психологіч­ний супровід навчально-виховного процесу в інтернатних за­кладах здійснюється практичним психологом.

Вихованці мають право: 1) на рівний доступ до якісної до­шкільної, базової, повної загальної середньої та позашкільної освіти; 2) медичну та соціальну допомогу згідно з чинним зако­нодавством; 3) утримання за рахунок відповідних бюджетів у державних і комунальних навчальних закладах, за рахунок влас­ника та (або) власних коштів — у приватних; 4) повноцінне якіс­не харчування; 5) збереження родинних стосунків; 6) безпечні й нешкідливі умови проживання, виховання, навчання, праці; 7) отримання кваліфікованої допомоги в навчанні, корекції пси­хофізичного розвитку; 8) оздоровлення, відпочинок, організо­ване дозвілля у вихідні, святкові та канікулярні дні; 9) вибір форм навчання, факультативів, спецкурсів, позакласних за­нять; 10) розвиток своїх творчих здібностей та інтересів через участь у різних видах навчальної, наукової, науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах; 11) користування навчально-виробничою, науковою, матері­ально-технічною, культурно-спортивною, корекційно-віднов-лювальною та лікувально-оздоровчою базою інтернатного за­кладу; 12) вільне вираження поглядів, переконань; 13) захист особистих, житлових і майнових прав; 14) захист від будь-яких форм експлуатації, психічного, фізичного та інших видів на­сильства з боку працівників, опікунів, піклувальників вихован­ців, які порушують їхні права, честь і гідність; 15) участь в ор­ганах громадського самоврядування інтернатного закладу.

Адміністрація інтернатного закладу під час канікул органі­зовує відпочинок та оздоровлення вихованців у дитячих сана­торіях, оздоровчих і спортивних таборах, таборах відпочинку тощо. Дітям, які потребують санаторно-курортного лікування, першочергово виділяються путівки до відповідних закладів про­тягом року.

Влаштування дитини до інтернатного закладу не припиняє права дитини на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а

Глава 9

Соціальні послуги, що надаються дітям

 

також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годуваль­ника.

Матеріально-технічна база інтернатного закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності, вартість яких відображено в балансі інтернатного закладу.

Утримання та розвиток матеріально-технічної бази інтер­натного закладу фінансується за рахунок коштів засновника (власника) цього закладу або уповноваженим ним органу.

Інтернатний заклад розташовується, як правило, у сприят­ливій для здоров'я місцевості, має земельну ділянку, озелене­ний майданчик, обладнаний для ігор і занять дітей на повітрі, зону відпочинку, спортивний майданчик.

Інтернатний заклад повинен мати необхідну кількість буді­вель, приміщень та обладнання для організації навчально-ви­ховного процесу, проживання вихованців, проведення поза-урочної роботи, трудового навчання і виховання та забезпечен­ня належних умов для роботи педагогічного, медичного персо­налу і проведення лікувально-профілактичних заходів.

До таких будівель та приміщень належать: навчальний кор­пус (блок) з обладнаними класами, кабінетами, лабораторіями, залами (спортивним, актовим, читальним); спальний корпус (блок) з кімнатами для самопідготовки, відпочинку, гігієни; ме­дичний блок (кабінет) для проведення профілактичних щеп­лень, фізіотерапії; їдальня і харчоблок зі складськими примі­щеннями; господарчо-побутовий комплекс, що включає склади, гардеробні, пральню, гараж та інші приміщення. Кожна група повинна мати: кімнату для занять, ігрову кімнату, спальню, туа­летну кімнату, ванно-душове приміщення, сушилку, роздягаль­ню тощо.

Спеціальні та санаторні школи-інтернати повинні мати при­міщення для здійснення корекційно-розвиткових та лікуваль­но-реабілітаційних заходів та інші приміщення, визначені в положеннях про ці типи навчальних закладів.

Дошкільне відділення інтернатного закладу повинно мати окремий вихід на вулицю та ігровий майданчик.

Інтернатний заклад для оздоровлення дітей може мати базу відпочинку, дитячий оздоровчий заклад, розміщені в курортній зоні.