Ритуальне обслуговування громадян

Під похованням розуміють діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадо­вих осіб, а також суб'єктів господарювання, спрямовану: 1) на забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; 2) забезпечення права громадян на захоронения їх­нього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; 3) ство­рення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; 4) організацію та про­ведення поховань померлих та/або загиблих; 5) надання риту­альних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Глава 11

Соціальні послуги, що надаються окремим категоріям осіб

 

Поховання померлого — комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, обла­штування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Суб'єктами правовідносин у сфері надання ритуальних по­слуг безпосередньо виступають особи, які здійснюють похован­ня, та ритуальні служби.

До першої групи осіб належать: виконавець волевиявлення померлого (рідна або чужа людина, організація), чоловік (дру­жина), батьки (усиновителі), діти, сестра, брат, дід або баба, онук (правнук), інша особа, яка зобов'язалася поховати помер­лого, їх можна поділити на дві групи: а) виконавець волевияв­лення померлого; б) особа, яка зобов'язалася поховати помер­лого. Найчастіше похоронами займаються сім'я померлого і колектив, де померлий працював. Підставою для поховання служить свідоцтво про смерть, що видається за наявності лікар­ського свідоцтва про смерть.

До другої групи належать ритуальні служби. Це спеціалізо­вані комунальні підприємства, які створюються органами міс­цевого самоврядування з метою здійснення організації похован­ня померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необ­хідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних по­слуг, реалізації предметів ритуальної належності.

Безплатно для виконавця волевиявлення померлого або осо­би, яка зобов'язалася поховати померлого, здійснюється похо­вання:

— з військовими почестями померлих осіб, які мають особли­ві заслуги перед Батьківщиною: Героїв Радянського Союзу; пов­них кавалерів ордена Слави; осіб, нагороджених чотирма і біль­ше медалями "За відвагу"; Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941— 1945 pp. (за рахунок коштів державного бюджету України);

— осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщи­ною: Героїв Соціалістичної Праці; Героїв України; повних кава­лерів ордена Трудової Слави (за рахунок коштів державного бюджету України);

— учасників бойових дій відповідно до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 pp." (за рахунок коштів місцевого бюджету);

 

— померлих одиноких громадян, осіб без певного місця про­живання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів (за рахунок коштів місцевого бюджету);

— вихованців та підопічних стаціонарних (інтернатних) за­кладів системи Міністерства праці та соціальної політики Украї­ни, інших відомств (за рахунок коштів місцевого бюджету);

— осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі (за рахунок коштів установи відбування покарання чи за раху­нок інших осіб).

Збройні сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міні­стерство внутрішніх справ України, інші державні органи нада­ють допомогу в похованні померлих сім'ям, батькам або іншим особам, які зобов'язалися поховати померлих військовослуж­бовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутріш­ніх справ, кримінально-виконавчої системи, осіб начальниць­кого складу податкової міліції, які померли (загинули) під час проходження служби (виконання службових обов'язків), ком­пенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та спору­дження надгробків у порядку та розмірах, визначених Кабіне­том Міністрів України.

Законом передбачено, що на могилі померлої (загиблої) осо­би, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безплатно споруджується надгробок за встанов­леним Кабінетом Міністрів України зразком.

Для розміщення місця поховання відповідному комунально­му підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи відповідних рад забезпечують планування та впорядкування території місць по­ховання. Ці органи визначають порядок функціонування місць поховання.

Наявні місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місце­вого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха. Вказаний орган може прийняти рішення про часткове або повне припинення похован­ня померлих на кладовищі (його закриття) в разі, якщо на те­риторії кладовища немає вільних місць для облаштування но-

Глава 11

Соціальні послуги, що надаються окремим категоріям осіб

 

вих могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання.

За зверненням особи, яка здійснює поховання, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померло­го відповідно до затвердженої проектної документації. За бажан­ням одного з родичів, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Особі, які здійснила поховання померлого, як користувачу місця похо­вання видається свідоцтво про поховання. Воно дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах мо­гили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснення інших дій, пов'язаних з використан­ням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Видами поховань померлих є: 1) закопування в могилі труни з тілом померлого; 2) спалювання у крематорії труни з тілом по­мерлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого; 3) розвіювання праху померлого; 4) застосування іншого способу з урахуванням етнічних, релігій­них чи культурних традицій поховання померлих. Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епіде­міологічного законодавства. Кожне поховання та перепохован-ня померлих реєструється у книзі реєстрації поховань.

Землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності й не підлягають приватизації або

передачі в оренду.

Утримання кладовищ, військових кладовищ, військових ділянок на кладовищах, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізна­них трупів забезпечується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету. Утримання військових кладовищ, військових ділянок на ци­вільних кладовищах, військових братських та одиночних могил забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень. Порядок утримання місць поховань військовослужбовців України, що

знаходяться на території інших держав, та порядок утриман­ня місць поховань іноземних військовослужбовців на тери­торії України визначаються відповідними міжнародними дого­ворами України.

Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, забезпечують виконав­чі органи сільських, селищних, міських рад із залученням ор­ганів охорони культурної спадщини.

Утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намо­гильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх користува­чами (власниками) за рахунок власних коштів.

Утримання кладовищ, а також інших місць поховання за­безпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у порядку, встановленому спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сіль­ських, селищних та міських рад. У разі осквернення могил, місць родинного поховання, навмисного руйнування чи викра­дення колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшко­дування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб.

Контрольні питання

1. Дайте визначення пункту тимчасового розміщення бі­женців.

2. Які соціальні послуги надаються у пунктах тимчасового розміщення біженців?

3. Які обов'язки покладаються на осіб, які проживають у пункті тимчасового розміщення біженців?

4. Дайте визначення термінів "бездомність", "безпритуль­ність", "бездомна людина", "безпритульний" і покажіть від­мінність між ними.

Глава 11

Соціальні послуги, що надаються окремим категоріям осіб

 

5. З яких елементів складається система попередження без­домності й безпритульності?

6. Які заклади створюються для бездомних громадян і без­притульних дітей?

7. Назвіть види соціальних послуг, що надаються у спеціаль­но відведених місцях особам, які не мають житла.

8. Які види соціальної реабілітації вживаються до осіб, що постраждали від терористичного акту?

9. Перерахуйте соціальні послуги, які можуть надаватися особам, звільненим з місць позбавлення волі.

10. Хто має право на безплатне поховання померлого?

Нормативні акти та література

1. Закон України "Про основи соціального захисту бездом­них громадян та безпритульних дітей" від 2 червня 2005 р. № 2623-IV.

2. Закон України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбу­вали покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк" від 10 липня 2003 p. № 1104-IV.

3. Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 p. № 1102-IV.

4. Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001 р. № 2557-ІП.

5. Типове положення про соціальний гуртожиток: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 878.

6. Порядок проведення соціальної реабілітації осіб, які по­страждали від терористичного акту: Затв. пост. Кабінету Міні­стрів України від 28 липня 2004 р. № 982.

7. Типове положення про ритуальну службу в Україні: Затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-кому­нального господарства від 19 листопада 2003 р. № 193.

8. Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населен­ня: Затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 р. № 193.

9. Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань: Затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 р. № 193.

10. Положення про пункти тимчасового розміщення біженців: Затв. наказом Державного комітету України у справах націо­нальностей та міграції від 5 вересня 2002 р. № 31.

11. Правила проживання у пункті тимчасового розміщення біженців: Затв. наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції від 5 вересня 2002 р. № 31.

12. Порядок надання послуг з харчування та облаштування на нічліг особам, які не мають житла: Затв. спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністер­ства фінансів України від 14 квітня 1999 р. № 63/105.

13. Про порядок державної реєстрації пунктів тимчасового розміщення біженців: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 жовтня 2004 р. № 7149.

14. Беца О. Центри соціальної адаптації для людей, які звіль­няються з місць позбавлення волі, у контексті сучасної соціаль­ної політики / Соціальна політика і соціальна робота. — 2005. — №1. —С 5—19.

Соціальні послуги у зв'язку із втратою працездатності

 

Глава 12