Соціальне обслуговування бездомних громадян і безпритульних дітей

У Законі України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 2 червня 2005 р. вжива­ються терміни "бездомність", "безпритульність", "бездомна людина", "безпритульний". Бездомність — соціальне станови­ще людини, зумовлене відсутністю в неї житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла викорис­товувати для проживання/перебування і в якому могла бути зареєстрованою. Безпритульність — стан людини, пов'язаний з неможливістю фактично проживати/перебувати в житловому приміщенні, на яке вона має право. Бездомна людина — люди­на, яка перебуває у соціальному стані бездомності. Безпритуль­ний — людина, яка перебуває у стані безпритульності.

З метою створення необхідних умов для забезпечення прав та свобод бездомних громадян і безпритульних дітей запрова-

джується їх облік. Облік бездомних громадян здійснюється за їх переважним місцезнаходженням на підставі особистого звер­нення або їх виявлення. Облік безпритульних дітей здійснюєть­ся відповідно до законів України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" та "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захи­сту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня". Облік бездомних громадян за їх переважним місцезнахо­дженням здійснюють відповідні спеціалізовані заклади, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Структура і режим роботи закладів обліку бездомних громадян повинні забезпечувати доступність взяття на облік для бездомних громадян. Діяльність таких за­кладів регулюють положення, затверджені Кабінетом Міністрів України. У разі взяття на облік бездомні громадяни отримують посвідчення установленого зразка. Облік безпритульних дітей здійснюється службами у справах неповнолітніх місцевих ор­ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Бездомні громадяни, які не мають документа, що посвідчує їх особу, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про взяття на облік зверну­тися до органів реєстрації для поновлення документів, що по­свідчують особу. Органи реєстрації в терміни, встановлені зако­нодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства, — довідку, що підтверджує його ста­тус. Видача та поновлення документів безпритульних дітей здій­снюються відповідно до законодавства.

Система попередження бездомності й безпритульності включає:

• Просвітницькі та освітні заходи. З метою попереджен­ня бездомності й безпритульності в Україні у межах відповідних програм проводяться освітні та просвітницькі заходи з інфор­муванням населення про норми законодавства з питань придбан­ня, відчуження, оформлення і державної реєстрації прав на житлові приміщення та земельні ділянки, щодо інших право-чинів, предметом яких є житло, стосовно обов'язків та відпові­дальності учасників житлових та суспільних правовідносин. За­значені освітні та просвітницькі заходи мають формувати здат-

Глава 11

Соціальні послуги, що надаються окремим категоріям осіб

 

теть громадян застосовувати норми законодавства для реалі­зації та захисту своїх прав на житло.

• Профілактику безпритульності серед дітей. Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також повнолітнім особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування, які не мали житлових примі­щень або втратили житло до свого влаштування в заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, передачі під опіку, піклування, після закінчення їх перебування в зазначе­них закладах, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, під опікою, піклуванням, а також після строкової служби в Збройних силах України або після відбування покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі або арешту, житлові приміщення надаються позачергово.

• Захист прав та інтересів дітей при вчиненні правочи-нів щодо житлових приміщень. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухо­мого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав інтересів дітей, які охороняються законом, при вчиненні будь-яких правочинів стосовно житлових приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей, які охороняються законом. Для здійснення будь-яких право­чинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода орга­нів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклу­вання несуть персональну відповідальність за захист прав та ін­тересів дітей, які охороняються законом, у разі надання згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

• Попередження бездомності серед осіб, які звільняють­ся з установ виконання покарань. Попередження бездомності серед осіб, які звільняються з установ виконання покарань, здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк".

Соціальні послуги, передбачені Законом України "Про со­ціальні послуги", надаються бездомним громадянам відповід­ними закладами та за їх переважним місцезнаходженням

шляхом соціального патрулювання. Це мобільна форма надан­ня соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних та безпритульних. Послуги можуть надаватись як на платній, так і на безплатній основі.

Заклади для бездомних громадян і безпритульних дітей — со­ціальні заклади, діяльність яких спрямована на допомогу без­домним громадянам і безпритульним дітям, їх підтримку та реінтеграцію (система заходів, спрямованих на повернення бездомних громадян та безпритульних дітей до самостійного повноцінного життя).

Такими закладами є:

— для бездомних громадян: будинок нічного перебування — це заклад соціального захисту для ночівлі (розміщення на ніч) бездомних громадян, прийом до якого не потребує поперед­нього медичного обстеження; центр реінтеграції — заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність яко­го спрямована на поступове повернення особи до самостійно­го повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель — це заклад соціального захисту для перебування бездомних грома­дян, який має окремі номери (кімнати). Розміщення та прожи­вання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання може здійснюватися безпосередньо без­домним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою. Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюють місцеві органи виконавчої влади та органи місцево­го самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, уста­нови, організації незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Діяльність закладів соціального захисту для бездомних громадян регулюється типовим положенням, затвер­дженим спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади у сфері праці та соціальної політики;

— для безпритульних дітей: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх — це заклад соціального за­хисту, створений для тимчасового перебування в ньому непов­нолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей — заклад соціального захисту, що створю­ється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування

Глава 11

Соціальні послуги, що надаються окремим категоріям осіб

 

дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життє­вих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психоло­гічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомо­ги. Діяльність закладів соціального захисту для безпритульних дітей здійснюється відповідно до типових положень, затвер­джених Кабінетом Міністрів України.

Спільним наказом Міністерства праці й соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 14 квітня 1999 р. був затверджений Порядок надання послуг з харчування та об­лаштування на нічліг особам, які не мають житла. Ним передба­чено створення спеціально відведених місць для надання хар­чування та облаштування на нічліг особам, які не мають житла, з метою надання їм послуг з улаштування на ніч, забезпечення одноразовим харчуванням відповідно до встановлених норм витрат продуктів харчування у будинках-інтернатах для грома­дян похилого віку та інвалідів загального типу, передбачених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 січня 1989 р. № 14.

У них можуть надаватися, з урахуванням спеціальних потреб регіону та фінансових можливостей, такі види послуг: а) надан­ня для тимчасового нічного перебування окремого ліжко-місця з комплектом постільної білизни і предметами особистої гігієни (мило, рушник), а в разі потреби — одягу, взуття; б) забезпечен­ня безкоштовним одноразовим харчуванням під час нічного пе­ребування на термін, визначений місцевими органами виконав­чої влади; в) надання першої медичної допомоги й проведення санітарної обробки для попередження інфекційних захворювань; г) направлення осіб, які потребують медичної допомоги, до ліка­рень або влаштування їх до будинків-інтернатів за профілем за­хворювання; д) надання консультацій з питань соціального за­хисту населення та соціальної адаптації до умов проживання в суспільстві. Ліжко-місце у спеціально відведеному місці на ніч­ліг надається особі, яка не має житла, на термін, визначений місцевими органами виконавчої влади. У разі потреби у наданні першої медичної допомоги безпосередньо у спеціально відведе­ному місці організовується медичний пост, який очолює медич­на сестра, а також виділяється окреме приміщення для прове­дення санітарної обробки осіб та знезараження їхнього одягу.

Кабінетом Міністрів України 8 вересня 2005 р. було затвер­джено Типове положення про соціальний гуртожиток. Згідно

з ним гуртожиток утворюється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування у разі наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, які відповідають вимогам санітарним і технічним та пожежної без­пеки. Утримання гуртожитку здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених для виконання програм, спря­мованих на розв'язання проблем дітей, жінок та сім'ї.

Основними завданнями гуртожитку є: а) забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років жит­лом; б) надання психологічних, соціально-педагогічних, юри­дичних, соціально-економічних та інформаційних послуг зазна­ченим особам. Гуртожиток відповідно до покладених на нього завдань забезпечує: а) створення соціально-побутових умов для проживання; б) захист прав та інтересів осіб, які в ньому прожи­вають.

Адміністрація гуртожитку має право: 1) визначати форми та методи роботи за погодженням з органом, який його утворив; 2) залучати на договірних засадах для надання соціальних по­слуг (консультацій, медичної допомоги) підприємства, устано­ви, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів; 3) викори­стовувати згідно із законодавством для забезпечення своєї дія­льності кошти міжнародної фінансової допомоги та міжнародні гранти. Діяльність гуртожитку здійснюється з дотриманням принципів захисту прав людини, гуманності, законності, до­ступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості. Коор­динацію роботи гуртожитків, організаційно-методичне забез­печення їх діяльності бере на себе Державна соціальна служба для сім'ї, дітей і молоді та відповідний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Гуртожиток підконтрольний та під­звітний органу, який його утворив. Гуртожиток у своїй діяль­ності взаємодіє із структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування у сфері молоді та спорту, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, службою у справах неповнолітніх, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування і форми власності, громадськими організаціями та благодійними фон­дами.

_Лі.

Глава 11

Зарахування до гуртожитку здійснюється згідно з наказом директора гуртожитку на підставі заяви особи, документа, що її посвідчує, та направлення місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. У гуртожитку може про­живати не більше ЗО осіб. Граничний строк перебування особи у гуртожитку становить три роки. Відрахування особи з гурто­житку здійснюється у разі: подання нею відповідної заяви; за­кінчення граничного строку її перебування в гуртожитку; одно­разового грубого або систематичного порушення правил вну­трішнього розпорядку гуртожитку; забезпечення її житлом.