Складові системи реабілітації інвалідів

І. Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляєть­ся відповідно до Державної типової програми реабілітації інва­лідів для повнолітніх інвалідів медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів — лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведен­ня реабілітаційних заходів, які мають бути здійснені щодо ін­валіда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджет­них коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здій­снюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консуль­таційні комісії лікувально-профілактичних закладів — щодо дітей-інвалідів), органи праці та соціального захисту населення, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники від­повідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивіду­альною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для здійснення органами виконавчої влади, органами місцево­го самоврядування, реабілітаційними установами, підприєм­ствами, установами, організаціями, в яких працює або перебу­ває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпоряд­кованості, типу і форми власності.

Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дити­ни-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передба­чених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Інвалід (законний представник дитини-ін­валіда) самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення

конкретними засобами чи послугами реабілітації, включно із засобами пересування, виробами медичного призначення, дру­кованими виданнями зі спеціальним шрифтом, звукопідсилю­вальною апаратурою, санаторно-курортним лікуванням у межах його індивідуальної програми реабілітації.

Положення про індивідуальну програму реабілітації інвалі­да, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабі­нетом Міністрів України.

II. Відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів можуть здійснюватися такі види реабілітаційних за­ходів щодо інвалідів, дітей-інвалідів:

— медичні, які передбачають медикаментозне лікування, відновлювальну терапію, реконструктивну хірургію, ендопро-тезування, забезпечення виробами медичного призначення, протезуванням, ортезуванням;

— фізичні, які передбачають відновлення, покращання, стабілізацію, координацію рухових дій, уміння користуватися протезами, ортезами та іншими технічними засобами реабілі­тації, що поліпшать самообслуговування, адаптацію інваліда, дитини-інваліда в суспільному житті;

— психологічні, які мають на меті психокорекцію якостей і функцій інваліда, його мотивації до життєдіяльності та праці, профілактику негативних психічних станів, навчання прийомів і методів психологічної саморегуляції;

— професійні, які передбачають сприяння у професійному навчанні та професійній адаптації;

— трудові, які передбачають раціональне працевлаштування і психологічну підтримку в процесі професійної адаптації до виробничих умов;

— соціальні, які передбачають соціально-побутову адаптацію і соціальносередовищну орієнтацію, соціальне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, ви­робами медичного призначення;

— психолого-педагогічні, які передбачають психологічну і педагогічну корекцію розвитку;

— фізкультурно-спортивні, які передбачають фізкультурно-спортивну підготовку та адаптацію, організацію і проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять.

Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

 

III. Основними формами реабілітаційних заходів є:

— надання реабілітаційних послуг;

— забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;

— матеріальне забезпечення.

Реабілітаційні послуги надаються інвалідам, дітям-інвалідам в установах і закладах системи реабілітації інвалідів, а також у разі потреби за місцем проживання інваліда, дитини-інваліда.

Для забезпечення догляду за інвалідом, дитиною-інвалідом з важкими формами інвалідності у разі тимчасової відсутності осіб, які доглядають за ним (під час хвороби, відпустки, у вихід­ні дні), органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду­вання створюють відділення тимчасового перебування інвалідів, дітей-інвалідів при установах соціального обслуговування, реа­білітаційних установах, а також можуть створювати будинки тимчасового перебування інвалідів.

Порядок здійснення реабілітаційних заходів визначає Кабі­нет Міністрів України за поданням центрального органу вико­навчої влади у сфері праці та соціальної політики, інших цен­тральних органів виконавчої влади в межах їх повноважень.

IV. Держава забезпечує розробку, виробництво, закупівлю
технічних та інших засобів реабілітації, спеціального автотран­
спорту, виробів медичного призначення для соціальної адапта­
ції, полегшення умов праці та побуту, спілкування інвалідів,
дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів є:

— засоби для пересування;

— спеціальні засоби для самообслуговування;

— спеціальні засоби для догляду;

— спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обмі­ну інформацією;

— спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і занять трудовою діяльністю;

— протезні вироби (включаючи протезно-ортопедичні виро­би, ортопедичне взуття і спеціальний одяг);

— спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і споря­дження, спортивний інвентар.

Виробами медичного призначення є прилади, комплекси, системи обладнання, інструменти, пристрої, імплантанти, при-

ладдя, матеріали або інші вироби, призначені для діагностики, лікування та профілактики захворювань.

Рішення про забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення при­ймають медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консуль­тативні комісії лікувально-профілактичних закладів — щодо дітей-інвалідів) на підставі медичних показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв.

За медичними показаннями встановлюється необхідність надання інваліду технічних та інших засобів реабілітації, виро­бів медичного призначення, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності інваліда.

За соціальними критеріями встановлюється необхідність надання інваліду технічних та інших засобів реабілітації, ви­робів медичного призначення для відновлення втрачених або придбання нових професійних знань, навичок та умінь, соціаль­ної адаптації, занять фізичною культурою і спортом, задоволен­ня духовних потреб, дозвілля.

Державне замовлення на забезпечення інвалідів, дітей-ін­валідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом здій­снюють у межах своїх повноважень органи праці та соціальної політики, охорони здоров'я.

Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів та формування відповідного державного замовлення затверджуються Кабіне­том Міністрів України.

Діти-інваліди мають пріоритетне право на забезпечення тех­нічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.

Вироби медичного призначення, технічні та інші засоби реа­білітації, комплектуючі до них, що випускаються в умовах серій­ного виробництва, підлягають сертифікації в державній системі сертифікації відповідно до номенклатури, що затверджується в установленому законодавством порядку. Забороняється реалі­зація цієї продукції без сертифіката і знака відповідності, що підтверджують її відповідність вимогам стандартів або інших нормативно-технічних документів.

Сертифікацію засобів реабілітації здійснюють органи сер­тифікації технічних засобів реабілітації й послуг, підпорядко-

Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

 

вані центральним органам виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охорони здоров'я, відповідно до їх повно­важень, в установленому законодавством порядку.

У разі реалізації несертифікованої продукції виробник (про­давець) несе відповідальність згідно із законом.

Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють розробку, виробництво, реалізацію технічних та інших засобів реабілі­тації, виробів медичного призначення, що компенсують чи відновлюють порушені або втрачені функції організму, а також надають послуги з обслуговування і ремонту зазначеної про­дукції.

Протезно-ортопедичні підприємства користуються режимом найбільшого сприяння, що полягає у включенні їх продукції до складу державного замовлення, в наданні пільг з оподаткуван­ня, виділенні земельних ділянок і виробничих приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності, у визна­ченому законом порядку.

Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють свою діяль­ність на підставі її ліцензування. Обов'язковою умовою ліцен­зування є відповідність виробничої бази підприємства заявленій номенклатурі технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, відповідна кваліфікаційна підготовка спеціалістів, наявність повної нормативно-технічної бази, яка регламентує вимоги щодо надійності і технології їх виготовлен­ня, необхідна документація системи контролю якості.

Ліцензування діяльності протезно-ортопедичних підпри­ємств у межах своїх повноважень здійснюють центральні орга­ни виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охо­рони здоров'я, які також формують переліки продукції, яка під­лягає сертифікації.

V. Грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів випла­чуються у випадках, коли передбачений індивідуальною про­грамою реабілітації інваліда і Державною типовою програмою реабілітації інвалідів засіб або послуга реабілітації, які мають бути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно, не можуть бути надані, чи якщо інвалід (законний представник дитини-інваліда) придбав відповідний засіб або оплатив послугу за влас­ний рахунок.

Такі грошові компенсації призначають і виплачують органи праці та соціального захисту населення з урахуванням дотриман­ня інвалідом індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Розміри грошових компенсацій інвалідам, на дітей-інвалідів визначаються відповідно до вартості технічних та інших засобів та/або послуг реабілітації, виробів медичного призначення, які мають бути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно або на пільгових умовах згідно з Державною типовою програмою реа­білітації інвалідів.

Порядок виплати й розміри грошових компенсацій на послу­ги з реконструктивної хірургії та ендопротезування, технічні та інші засоби реабілітації, вироби медичного призначення, послуги з реабілітації, професійної освіти при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів визначає Кабінет Міністрів України.

VI. Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуго­вування спеціального автотранспорту та на транспортне обслу­говування виплачуються інвалідам, на дітей-інвалідів, які від­повідно до законодавства мають право на забезпечення спеціаль­ним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування випла­чується інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію, чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.

Після одержання інвалідом, законним представником дити-ни-інваліда спеціального автотранспорту виплата йому грошо­вої компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і техніч­не обслуговування автомобіля.

Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуго­вування автомобілів виплачується інвалідам, законним пред­ставникам дітей-інвалідів, які забезпечені автомобілями без­платно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпе­чення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на пільгових Умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, при­дбаними за власні кошти.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслугову­вання спеціального автотранспорту та на транспортне обслуго-

Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

 

вування призначають і виплачують органи пращ та соціального захисту населення.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспорт­не обслуговування визначає Кабінет Міністрів України.

VII. Грошова компенсація замість санаторно-курортної путів­ки і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачується інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів на підставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, що визначає їх право на безоплатне забезпе­чення санаторно-курортним лікуванням.

Грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки і компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного ліку­вання призначає і виплачує місцевий орган виконавчої влади, який відповідно до своїх повноважень забезпечує санаторно-ку­рортне лікування інвалідів, категорії яких визначені законом.

Порядок виплати і розміри грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки і компенсації вартості самостій­ного санаторно-курортного лікування визначає Кабінет Міні­стрів України.

VIII. Інвалідам, дітям-інвалідам, у тому числі з важкими фор­мами інвалідності, які потребують реабілітації відповідно до висновків медико-соціальних комісій, створюються необхідні умови для отримання реабілітаційних послуг.

Для отримання реабілітаційних послуг, визначених індиві­дуальною програмою реабілітації інваліда, в реабілітаційній установі державної або комунальної форми власності інвалід, законний представник дитини-інваліда повинен звернутися з письмовою заявою до органу праці та соціального захисту насе­лення за місцем проживання.

Для отримання реабілітаційних послуг у недержавній реа­білітаційній установі інвалід, законний представник дитини-інваліда повинен звернутися до цієї реабілітаційної установи.

У разі неможливості реабілітації інваліда, дитини-інваліда в Україні і за наявності відповідних коштів центральні органи виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охорони здоров'я в межах своїх повноважень приймають рішення про на­правлення інваліда, дитини-інваліда на реабілітацію за кордон.