Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Глава 3. Забезпечення органами праціСтр 1 из 57Следующая ⇒
ЗМІСТ Передмова.............................................................................................................. 13 Глава 1. ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ 1.1. Соціальне обслуговування в системі соціального забезпечення 18 1.2. Поняття права соціального обслуговування, його предмет, методи та система 24 1.3. Принципи права соціального обслуговування........................ 32 1.4. Форми (джерела) права соціального обслуговування.......... 40 1.5. Правовідносини у сфері соціального обслуговування.......... 52 Глава 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ 61 2.1. Державна політика у сфері реабілітації інвалідів.... 6 2 2.2. Повноваження органів виконавчої влади у сфері реабілітації інвалідів 67 2.3. Громадські організації інвалідів.................................................. 72 6______________________________________________________ Зміст 2.4. Поняття інвалідності та її правові наслідки............ 76 2.5. Складові системи реабілітації інвалідів.................. 84 2.6. Реабілітаційні установи для інвалідів...................... 91 2.7. Забезпечення діяльності реабілітаційних установ... 93 2.8. Основні види реабілітації інвалідів.......................... 96 2.9. Професійна реабілітація інвалідів......................... 102 2.9.1. Завдання і заходи професійної реабілітації та сприяння працевлаштуванню інвалідів............ 102 2.9.2. Працевлаштування інвалідів................................. 104 2.9.3. Робоче місце інваліда............................................ 107 2.9.4. Органи, що здійснюють працевлаштування інвалідів 112 2.9.5. Професійне навчання інвалідів.............................. 114 2.10. Правове регулювання праці інвалідів..................... 116 2.10.1. Право інвалідів на працю....................................... 116 2.10.2. Прийняття, переведення, переміщення і звільнення інвалідів з роботи.............................. 119 2.10.3. Регулювання робочого часу і часу відпочинку інвалідів 125 2.10.4. Правове регулювання праці інвалідів на спеціалізованих підприємствах 128 Глава 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНАМИ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 3.1. Порядок реалізації права на забезпечення технічними засобами реабілітації 135 3.2. Забезпечення населення технічними засобами реабілітації 142 3.3. Забезпечення населення ортопедичним взуттям 146
3.4. Забезпечення інвалідів, пенсіонерів та інших осіб засобами пересування і засобами побутової реабілітації.............................................................. 148 3.5. Строки виготовлення та ремонту технічних засобів реабілітації, гарантійні зобов'язання підприємств-виробників.............................................................. 153 3.6. Оплата технічних засобів реабілітації та їх ремонту 156 Зміст _______________________________________________________ 7 Глава 4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВАЛІДІВ АВТОТРАНСПОРТОМ....................................... 161 4.1. Забезпечення інвалідів автомобілями як вид соціального обслуговування 162 4.2. Умови забезпечення інвалідів автомобілями........ 168 4.3. Порядок надання автомобілів................................ 176 4.4. Ремонт і технічне обслуговування автомобілів інвалідів 180 Глава 5. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ ТА ВІДПОЧИНОК ІНВАЛІДІВ І ПЕНСІОНЕРІВ 186 5.1. Санаторно-курортне лікування як вид соціального обслуговування 187 5.2. Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками 190 5.3. Порядок видачі путівок до санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку 1 94 Глава 8. СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ ОРГАНАМИ МІНІСТЕР 8.1. Лікувально-профілактична допомога населенню 278 8.2. Утримання дітей у будинках дитини.................... 279 8.3. Соціальні послуги, що надаються центрами медико-соціальної реабілітації неповнолітніх.... 285 8.4. Встановлення інвалідності у дітей........................ 289 8.5. Соціальні послуги, що надаються МСЕК............. 292 8.6. Забезпечення громадян України слуховими апаратами 301 8.7. Забезпечення лікарськими засобами окремих груп населення....................................................... 304 Зміст _______________________________________________________ 9 Глава 9. СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ПЕРЕДМОВА Вивчення зарубіжного досвіду роботи різних структур соціальної сфери з надання допомоги вразливим верствам населення дало змогу створити в Україні розгалужену мережу соціальних служб, перепрофі-лювати діяльність структурних підрозділів Міністерства праці та соціальної політики України, розширити компетенції інших відомств цієї сфери, розробити і запровадити навчальні плани із спеціальності "Соціальна робота", і, відповідно, готувати майбутніх соціальних працівників.
Нині соціальних працівників готують десятки навчальних закладів країни. Інтенсивно ведуться наукові дослідження, адже підготовка фахівців для соціальних служб потребує органічного поєднання теорії і практики, досконалого вивчення законодавчої основи і нормативних актів, які регулюють суспільні відносини у сфері соціальної роботи. Під соціальною роботою розуміють специфічну форму державної та недержавної турботи про людину з метою забезпечення гідного культурного, со- Передмова Передмова
ціального і матеріального рівня її життя. Основними сферами соціальної роботи є соціальне забезпечення, охорона здоров'я, освіта, дозвілля, виробництво тощо. Розвиток соціального захисту населення спричинив активну нормотворчу діяльність у цій сфері. Уже прийнято сотні відповідних правових актів і вивчити їх у межах окремих розділів навчального посібника "Право соціального забезпечення" просто неможливо. Автор зробив спробу частково систематизувати правові акти, які стосуються соціального обслуговування, і включити їх в окремий навчальний посібник. У ньому обґрунтовується виділення окремої підгалузі права соціального забезпечення — права соціального обслуговування. Питання правового регулювання відносин у сфері соціального обслуговування тією чи іншою мірою досліджуються у працях відомих учених у галузі трудового права та права соціального захисту, зокрема, професорів B.C. Бенедиктова, П.Д. Пилипенка, Н.М. Хуторян, О.І. Процевського, Г.І. Чанишевої, доцентів Н.Б. Болотіної, Т.З. Гарасимова, В.В. Жер-накова, СМ. Прилипко, СМ. Синчук, B.C. Тарасен-ко, В.В. Юровської та ін. У Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці, підпорядкованому Міністерству праці та соціальної політики України, створена кафедра трудового права та права соціального забезпечення, яка успішно функціонує, приділяючи значну увагу насамперед проблемам соціального захисту населення (наприклад, праці доцентів В.М. Андріїва, Л.П. Шумної). В опублікованих посібниках із права соціального забезпечення в основному висвітлюються питання соціального обслуговування інвалідів та пенсіонерів структурними підрозділами Міністерства праці та соціальної політики України. У запропонованому посібнику, крім цього, розкривається порядок надання соціальних послуг соціальними службами Міністерства охорони здоров'я, Міністерства освіти та науки, Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту. Значна увага приділяється соціальним послугам, які отримують застраховані особи за системою загальнообов'язкового державного соціального страхування. Найбільш уразливою групою в Україні є люди з обмеженими можливостями, їх нараховується більше 3 млн осіб, включаючи тих, хто у зв'язку з обставинами не оформив інвалідність. У посібнику висвітлений порядок соціального обслуговування цієї категорії осіб; зокрема, йдеться про забезпечення технічними засобами реабілітації, автотранспортом, санаторно-курортним обслуговуванням, надання соціальних послуг за місцем проживання та у стаціонарних закладах. Особлива увага приділена професійній реабілітації інвалідів та їх працевлаштуванню.
Органи охорони здоров'я надають населенню лікувально-профілактичну допомогу, забезпечують утримання дітей у будинках дитини та соціальне обслуговування у центрах медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, установлення інвалідності у дітей та групи інвалідності у дорослих, а також надання громадянам слухових апаратів й інших засобів медичної реабілітації, лікарських засобів. Порядок отримання цих соціальних послуг розкрито у главі 8 посібника. Діти з ослабленим здоров'ям, з відхиленнями у поведінці потребують професійного, дбайливого піклування про них. їх виховання і навчання здійснюються у спеціальних навчальних закладах системи Передмова
освіти. Перелік останніх та порядок утримання в них дітей подається у главі 9. Соціальні служби Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту України створені порівняно недавно, але вже мають певний досвід соціальної роботи з дітьми, молодими сім'ями, жінками, студентами. Види соціальних послуг, що надаються цим категоріям осіб, розглядаються у главі 10 посібника. У книзі викладено також порядок соціального обслуговування біженців, бездомних громадян і безпритульних дітей, осіб, які постраждали від терористичного акту, та осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі. Останні три глави стосуються порядку надання соціальних послуг особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, безробітним. Глава 1 ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ Форми права соціального обслуговування — способи внутрішньої організації та зовнішнього (документального) вираження норм права, які регулюють суспільні відносини у сфері надання соціальних послуг. У праві соціального обслуговування формами вираження його норм є нормативно-правові акти та нормативно-правові договори. У сучасному світі діють міжнародно-правові документи, які встановлюють загальновизнані стандарти прав і свобод, що визначають ту межу, нижче якої держави не можуть опускатися. Права і свободи людини перестали бути тільки внутрішньою справою держави, бо тепер вони є об'єктом уваги всього міжнародного співтовариства. Ратифіковані міжнародно-правові акти належать до форм права соціального обслуговування. Нератифіковані міжнародні акти відносять до джерел цієї підгалузі права, оскільки мають великий вплив на соціальну політику держави та національне законодавство. Закладені в них стандарти соціального обслуговування поступово закріплюються у відповідних нормативно-правових актах. Назвемо деякі з них.
Згіднозіст. 15 Європейської соціальної хартії (Турин, 18 жовтня 1961 р.) з метою забезпечення ефективного здійснення права трудящих-інвалідів і розумово відсталих осіб на професійну підготовку, професійну і соціальну реадаптацію держави зобов'язані:
— вживати належних заходів для надання засобів професійної підготовки, включаючи, коли це необхідно, доступ до спеціалізованих державних або приватних установ; — вживати належних заходів із працевлаштування, зокрема, за допомогою спеціалізованих служб із працевлаштування, шляхом надання робочих місць із щадними умовами праці, вживаючи заходів заохочення роботодавців у прийнятті інвалідів на роботу. 20 грудня 1971 р. Генеральною Асамблеєю ООН була проголошена Декларація про права розумово відсталих осіб. У ній сказано: — розумово відстала особа може максимально скористуватись тими самими правами, що й інші люди; — розумово відстала особа має право на належне медичне обслуговування і лікування, а також право на освіту, навчання, відновлення працездатності й заступництво, яке дозволяє їй розвивати свої здібності та максимальні можливості; — розумово відстала особа має право на матеріальне забезпечення і задовільний життєвий рівень. Вона має право продуктивно працювати чи займатися будь-якою іншою корисною справою на повну силу своїх можливостей; — у тих випадках, коли це можливо, розумово відстала особа повинна жити у колі своєї сім'ї або з прийомними батьками і брати участь у різних формах життя суспільства. Сім'ї таких осіб мають отримувати допомогу. За необхідності помістити таку людину у спеціальний заклад. Це слід зробити так, щоб нове середовище й умови життя якнайменше відрізнялися від умов звичайного життя; — розумово відстала особа має право користуватися кваліфікованими послугами опікуна в тих випадках, коли це потрібно для захисту її особистого благополуччя та інтересів; — розумово відстала особа має право на захист від експлуатації, зловживань і принизливого поводження. У випадку судового переслідування у зв'язку з будь-яким діянням вона має право на належне здійснення законності, яке враховувало б ступінь розумового розвитку; — якщо в результаті серйозного характеру інвалідності розумово відстала особа не може належним чином реалізувати всі Глава 1 Право соціального обслуговування як підгалузь права
свої права або ж виникає необхідність в обмеженні чи анулюванні деяких або всіх таких прав, то процедура, яка застосовується з метою такого обмеження чи анулювання, має передбачати належні правові гарантії від будь-яких зловживань. Ця процедура повинна базуватися на оцінці кваліфікованими спеціалістами суспільно корисних можливостей розумово відсталої особи, а також передбачати періодичний перегляд і право апеляції у вищі інстанції.
Своєрідною міжнародною конституцією для інвалідів є Декларація про права інвалідів, яка була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1975 р. У ній закріплені такі основні положення: — термін "інвалід" означає будь-яку особу, котра не може самостійно забезпечити повністю чи частково потреби нормального особистого і/або соціального життя у зв'язку з вродженою чи ні вадою, фізичних або розумових здібностей; — інваліди мають користуватися всіма правами, викладеними у цій Декларації. Ці права повинні бути визнані за всіма інвалідами без будь-яких виключень, без розрізнення й дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, віросповідання, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, матеріального стану, народження чи будь-якого іншого фактору, незалежно від того, чи стосується це самого інваліда або до його чи її сім'ї; — інваліди мають невід'ємне право на повагу їхньої людської гідності. Інваліди, якого б вони не були походження, незалежно від характеру і серйозності каліцтва чи недоліків, мають ті самі основні права, що й їхні співгромадяни того самого віку, що, в першу чергу, означає право на задовільне життя, максимально наближене до нормального і повноцінного;
— інваліди мають ті самі громадянські й політичні права, що й інші особи. П. 7 Декларації про права розумово відсталих осіб застосовується до будь-якого можливого обмеження чи ущемлення цих прав стосовно розумово неповноцінних осіб; — інваліди мають право на заходи, спрямовані на те, щоб дати їм можливість придбати якомога більшу самостійність; — інваліди мають право на медичне, психіатричне чи функціональне лікування, включаючи протезні й ортопедичні апа- рати, на відновлення здоров я і свого статусу у суспільстві, на освіту, професійну підготовку і поновлення працездатності, на консультативну допомогу, послуги із працевлаштування та інш| види обслуговування, які дозволять їм максимально реалізувати свої можливості й здібності та прискорять процес їх соціальної інтеграції або реінтеграції; — інваліди мають право на економічне і соціальне забезпечення, задовільний рівень життя. Вони мають право відповідно до своїх можливостей отримати і зберегти за собою робоче місце чи займатися корисною, продуктивною діяльністю, яка передбачає винагороду, та бути членом профспілкових організацій; — інваліди мають право на те, щоб їхні особливі потреби брались до уваги на всіх стадіях економічного і соціального планування; — інваліди мають право жити у колі своєї сім'ї або в умовах, які замінюють її, і брати участь у всіх видах громадської діяльності, пов'язаних із творчістю чи проведенням дозвілля. Що ж до його чи її місця проживання, то жоден інвалід не може піддаватися будь-якому особливому поводженню, що не вимагає в силу стану його чи її здоров'я або в силу того, що це може призвести до поліпшення стану його чи її здоров'я. Якщо перебування інваліда у спеціальній установі є необхідним, то середовище й умови життя в ній мають бути максимально наближені до середовища й умов нормального життя осіб його чи її віку; — інваліди повинні бути захищені від будь-якої експлуатації, будь-яких видів регламентації і поводження, що мають дискримінаційний, образливий або принизливий характер; — інваліди повинні мати можливість користуватися кваліфікованою юридичною допомогою, коли подібна допомога є необхідною для захисту їх особи і майна; коли вони є об'єктом судового переслідування, вони мають користуватися звичайною процедурою, яка повністю враховує їхній фізичний чи розумовий стан; — з організаціями інвалідів можуть проводитись консультації з усіх питань, що стосуються прав інвалідів; — інваліди, їхні сім'ї й общини мають бути проінформовані всіма наявними засобами про права, які містяться у цій Декларації. Глава 1 Право соціального обслуговування як підгалузь права
Типові (стандартні) правила створення рівних можливостей для інвалідів були прийняті Організацією Об'єднаних Націй у 1994 р. і складаються з таких статей: Підвищення рівня інфор-мованості. Медична допомога. Реабілітація. Допоміжні служби. Доступність. Освіта. Зайнятість працею. Міжнародне забезпечення і соціальне страхування. Сімейне життя і права особи. Культура. Відпочинок і спорт. Релігія. Інформація і дослідження. Формування стратегії і планування. Законодавство. Економічна політика. Організації інвалідів. Підготовка кадрів. Національний моніторинг і оцінка програм для інвалідів при упровадженні правил. Технічне й економічне співробітництво. Міжнародне співробітництво. Для права соціального обслуговування базовими є закони України "Про соціальні послуги", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Питання соціального обслуговування є предметом правового регулювання багатьох законів і підзаконних актів. На законодавчому рівні лише в останні два десятиріччя розпочався процес прийняття відповідних законів. Низку питань соціального обслуговування врегульовано постановами Кабінету Міністрів України. Не залишаються осторонь профільні міністерства (праці та соціальної політики, освіти і науки, у справах сім'ї, молоді та спорту). Назвемо деякі з них: 1. Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 6 жовтня 2005 p. № 2961-IV. Структура Закону: Розділ І. Загальні положення (ст. 1—8). Розділ II. Повноваження органів виконавчої влади у сфері реабілітації інвалідів (ст. 9—11). Розділ III. Система реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів (ст. 12—16). Розділ IV. Забезпечення діяльності реабілітаційних установ (ст. 17—22). Розділ V. Складові системи реабілітації інвалідів (ст. 23—40). Розділ VI. Фінансове та інформаційне забезпечення системи реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів (ст. 41—43). Розділ VII. Міжнародне співробітництво (ст. 44). Розділ VIII. Відповідальність за порушення законодавства про реабілітацію інвалідів (ст. 45). Розділ IX. Прикінцеві положення.
2. Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 p. № 2342-IV. Визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і є складовою законодавства про охорону дитинства. 3. Закон України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк" від 10 липня 2003 р. № 1104. Визначає умови і порядок надання соціальної допомоги особам, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також засади участі в їх соціальній адаптації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і об'єднань громадян. 4. Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004— 2008 pp. Затверджена Законом України від 18 листопада 2003 р. № 1281-IV. Спрямована на створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових та організаційних передумов для життєвого самовизначення і самореалі-зації молоді, розв'язання її нагальних проблем. 5. Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 р. № 1645-ІП. Передбачає, що особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, мають право на безоплатне лікування у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та державних наукових установах, а також на отримання достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження та лікування і на отримання рекомендацій щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб. 6. Закон України "Про дошкільну освіту" від 11 липня 2001 р. № 2628-ПІ. Визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягнення вітчизняної науки, надбання світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні. 7. Закон України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 p. № 651-XIV. Визначає правові, організаційні та фінал- Глава 1 сові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні. 8. Типове положення про соціальний центр матері та дитини. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 879. Визначає порядок створення і функціонування центру, його основні завдання, права, порядок прийняття і відрахування осіб із центру. 9. Типове положення про соціальний гуртожиток. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 878. У ньому подано визначення соціального гуртожитку, вказаний порядок його створення, фінансування і функціонування, перераховані його основні завдання, окреслено коло осіб, які можуть користуватися ним, і підстави відрахування з гуртожитку.
10. Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 р. № 1591. Нею затверджені: 1) норми харчування у дошкільних навчальних закладах для дітей віком від одного року, дошкільних навчальних закладах (крім санаторіїв) для дітей, старших одного року, санаторних дошкільних навчальних закладах (групах), дитячих будинках, загальноосвітніх школах, інтернатах, інтернатах у складі загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-технічних навчальних закладах, училищах фізичної культури та олімпійського резерву, оздоровчих закладах для учнів (вихованців) навчальних закладів, загальноосвітніх навчальних закладах для одноразового харчування учнів; 2) норми заміни продуктів за енергоцінністю. 11. Загальне положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. № 1126. Визначає правовий статус та порядок діяльності цих центрів. 12.Положення про Державну соціальну службу для сім'ї, дітей та молоді. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. № 1125. Визначає завдання і компетенцію цього органу, порядок його створення та діяльності. 13.Типове положення про центр соціально-психологічної допомоги. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України
Право соціального обслуговування як підгалузь права від 12 травня 2004 р. № 608. Визначає компетенцію центрів соціально-психологічної допомоги і порядок надання ним соціальних послуг особам, які опинилися у складних життєвих обставинах. 14. Типове положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 87. Визначає порядок створення, структуру, основні завдання центру, умови прийняття дітей до центру, їх утримання та відрахування. 15. Типове положення про центр реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 987. Регламентує діяльність центрів реабілітації щодо надання комплексу соціально-реабілітаційних послуг та організацію надання медичної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми. 16. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 616. Визначає механізм прийняття, обміну і розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу. 17. Положення про навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній заклад — дошкільний навчальний заклад". Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 306. Визначає основні завдання навчально-виховного комплексу, порядок його створення і функціонування. 18. Положення про дошкільний навчальний заклад. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 305. Визначає типи дошкільних навчальних закладів, організаційно-правові засади їх діяльності, організацію в них навчально-виховного процесу, порядок медичного обслуговування дітей, а також правовий статус учасників навчально-виховного процесу. 19. Положення про прийомну сім'ю. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 241. Дає визначення прийомної сім'ї, передбачає порядок утворення і діяльності прийомної сім'ї, влаштування до неї дітей, закріплює правовий статус прийомних батьків, а також порядок фінансу- Глава 1 вання прийомної сім'ї з місцевого бюджету органами у справах молоді та спорту. 20. Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікувальних засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювання. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303. Встановлює коло осіб, які мають право отримувати ліки безоплатно чи з оплатою 50 % їх вартості. 21. Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 565. Визначає правовий статус притулку, порядок прийняття неповнолітніх до притулку, умови їх перебування у притулку, підстави вибуття неповнолітніх з притулку. 22. Положення про центр медико-соціальної реабілітації неповнолітніх. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 р. № 1072. Визначає порядок створення і функціонування центрів, умови прийняття та утримання неповнолітніх у центрі. 23. Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Затверджене спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 21 вересня 2004 р. № 747/460. Структура положення: Загальна частина. Типи інтернатних закладів і порядок їх утворення. Комплектування інтернатних закладів. Організаційно-правові основи діяльності інтернатних закладів. Організація навчально-виховного процесу. Права, обов'язки та соціальні гарантії учасників навчально-виховного процесу. Управління інтернатним закладом. Фінансово-господарська діяльність та матеріально-технічна база. Контроль за діяльністю інтернатного закладу. 24. Інструкція про порядок видачі жінкам пакунків малюка при народженні дитини. Затверджена спільним наказом Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді, Міністерства охорони здоров'я України від 30 серпня 2004 р. № 1059/9658. Визначає порядок розподілу, видачі жінкам та обліку пакунків малюка. Право соціального обслуговування як підгапузь права ______________ 49 25. Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації. Затверджене спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 7 липня 2004 р. № 569/9530. Структура: Загальні положення. Основні завдання. Склад центральної, регіональних психолого-медико-педагогічних консультацій. Організація роботи. Управління психолого-медико-педагогічними консультаціями. Припинення діяльності центральної та регіональних психолого-медико-педагогічних консультацій. 26. Інструкція щодо порядку у взаємодії управління (відділів) у справах сім'ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. Затверджена спільним наказом Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді, Міністерства внутрішніх справ України від 9 березня 2004 р. № 3/235. Визначає порядок здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї управліннями (відділеннями) у справах сім'ї та молоді, службами у справах неповнолітніх, центрами соціальних служб для молоді, службою дільничих інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ та механізм їх взаємодії. 27. Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення. Затверджений спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16 січня2004 р.№ 5/34/24/11. Визначає механізм взаємодії структурних підрозділів Міністерства України у справах молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного, соціального насильства, наданні невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження. 28. Порядок надання послуг з харчування та облаштування на нічліг особам, які не мають житла. Затверджений спільним Глава 1 Право соціального обслуговування як підгалузь права
наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 14 квітня 1999 р. № 271/3564. Визначає порядок створення і функціонування спільного відведення місць для надання харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, та дає перелік основних соціальних послуг, які надаються у цих місцях. 29. Інструкція про встановлення груп інвалідності. Затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 р. № 183. Визначає критерії встановлення груп інвалідності, терміни переогляду інвалідів, анатомічні дефекти і прирівняні до них стани. 30. Типове положення про студентську соціальну службу. Затверджене наказом Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді 26 листопада 2004 р. № 762. Визначає компетенцію і порядок діяльності студентських соціальних служб, що створюються при вищих навчальних закладах України. 31. Типові нормативи оснащення центру соціально-психологічної допомоги та харчування осіб, які перебувають у ньому. Затверджені наказом Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді 15 вересня 2004 р. № 408. Передбачає нормативи забезпечення центрів меблями, кухонним обладнанням, посудом, медичним обладнанням та інструментарієм, а також натуральні добові норми харчування у центрах. 32. Порядок виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх. Затверджений наказом Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді 14 квітня 2004 р. № 15. Визначає причини та підстави взяття дитини на облік, процедуру виявлення дітей, які підлягають обліку, порядок ведення обліку дітей та зняття з обліку, а також документальне його оформлення. 33. Порядок встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах. Затверджений наказом Міністерства освіти і науки України 21 липня 2002 р. № 667. Визначає величину плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах усіх типів та умови звільнення від плати або зменшення величини плати. 34. Типове положення про спеціалізовані служби центрів соціальних служб для молоді. Затверджене наказом Держком- сім'ї та молоді України 4 лютого 2002 р. № 14. Дає визначення спеціалізованих служб, центрів соціальних служб для молоді, їх орієнтовний перелік, закріплює порядок їх створення та діяльності. 35. Типове положення про центри практичної психології та соціальної роботи. Затверджене наказом Міністерства освіти і науки України 14 серпня 2000 р. № 385. Структура положення: Загальні положення. Мета, основні завдання і функції центрів (методистів). Структура та управління центрами. Права та обов'язки центрів (методистів). Майно та фінансово-господарська діяльність центрів. Міжнародне співробітництво. Реорганізація або ліквідація центрів. 36. Положення про психологічну службу системи освіти України. Затверджене наказом Міністерства освіти України З травня 1999 р. № 127. Містить розділи: Загальні положення. Основні завдання. Структура та управління психологічною службою. Зміст діяльності. Фінансування діяльності. 37. Положення про навчально-реабілітаційний центр. Затверджене наказом Міністерства освіти України 28 серпня 1997 р. Містить розділи: Загальні положення. Структура та режим функціонування навчально-реабілітаційного центру. Порядок комплектування закладу. Організація навчально-виховного та реабілітаційного процесів. Фінансово-господарська діяльність і матеріально-технічна база навчально-реабілітаційних центрів. Управління навчально-реабілітаційним центром та контроль за його діяльністю.
|
||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 107; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.87.209.162 (0.209 с.) |