Правовідносини у сфері соціального обслуговування

I. Правовідносини у сфері соціального обслуговування — це

врегульовані нормами права соціального обслуговування су­спільні відносини, що виникають з приводу соціального обслу­говування між особами, які потребують соціальних послуг, та особами, котрі такі послуги надають.

Вказані правовідносини становлять комплекс юридичних зв'язків, які виникають між його учасниками з приводу реалі­зації ними належних їм прав у сфері соціального обслуговуван­ня та виконанням покладених на них обов'язків. Такі правовід­носини виникають у зв'язку з наданням не однієї соціальної по­слуги, а цілої низки, наприклад, при соціальному обслугову­ванні за місцем проживання, в інтернатних установах тощо.

Підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин у сфері соціального обслуговування є юридичні факти (складні життєві обставини). їх приблизний перелік подано у ст. 1 Зако­ну України "Про соціальні послуги".

Елементами правовідносин є їх суб'єкти, зміст, об'єкти.

II. Суб'єкти правовідносин у сфері соціального обслугову­
вання. Слід вирізняти суб'єктів права соціального обслугову­
вання (потенційних учасників правовідносин) та суб'єктів пра­
вовідносин у сфері соціального обслуговування (реальних учас­
ників правовідносин). Ними є фізичні особи, які мають потребу
в соціальних послугах, а також суб'єкти, що надають соціальні
послуги (соціальні служби).

Право на отримання соціальних послуг мають такі громадя­ни України, іноземні громадяни та особи без громадянства:

— громадяни, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, котрі повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

— громадяни, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані у державній службі зайня­тості як такі, що шукають роботу, у зв'язку зі стихійними лиха­ми, катастрофами, котрі є біженцями внаслідок збройних та

міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижчий від установленого прожиткового міні­муму;

— діти та молодь, які перебувають у складній життєвій си­
туації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпри­
тульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким
ставленням у сім'ї.

Конкретніший перелік осіб, які мають право на соціальні послуги, дається у законах та під законних актах.

Потребу в соціальних послугах мають не тільки фізичні осо­би, а й сім'ї. Соціальні послуги надаються фізичним особам від народження до смерті (правоздатність). Наявні права особа може реалізувати самостійно (дієздатна особа) або за допомогою закон­ного представника (недієздатна чи обмежено дієздатна особа).

Іншою стороною правовідносин виступають соціальні служ­би. До суб'єктів, що надають соціальні послуги, відносять:

— підприємства, установи та заклади державної власності, що надають соціальні послуги, і управління якими здійснюють центральні органи виконавчої влади;

— установи та заклади комунальної власності, що надають соціальні послуги і знаходяться в підпорядкуванні органів міс­цевого самоврядування;

— громадські, благодійні, релігійні організації, які надають соціальні послуги;

— фізичні особи, діяльність котрих пов'язана з наданням соціальних послуг.

Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послу­ги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, можуть надавати їх лише на підставі ліцензії, отриманої в установлено­му законом порядку.

Суб'єктами правовідносин є працівники соціальних служб. Серед них виділяють соціальних працівників та волонтерів. Соціальний працівник — це професійно підготовлений фахі­вець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги. Волонтер — це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану Діяльність, що має суспільно корисний характер.

Глава 1

Право соціального обслуговування як підгалузь права